2-6378/10 Про заміну сторони стягувача у справі за позовом Публічного акціонерного товариства "Банк" до боржників про стягнення заборгованості за кредитним договором - 01.08.2019 Прийняття

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Фаловської І. М. (суддя-доповідач), Грушицького А. І., Сердюка В. В.,

учасники справи:

заявник - Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Позика", позивач - Публічне акціонерне товариство "УкрСиббанк", відповідачі: ОСОБА_1, ОСОБА_2,

розглянувши у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Апеляційного суду Херсонської області від 12 липня 2017 року у складі колегії суддів: Вейтас І. В., Колісніченка А. Г., Радченка С. В.,

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII "Перехідні положення" ЦПК (1618-15) України у редакції Закону України № 2147-VIII від 03 жовтня 2017 року "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" (2147а-19) касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У березні 2017 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Позика" (далі - ТОВ "Фінансова компанія "Позика") звернулося до суду із заявою про заміну сторони стягувача у справі за позовом Публічного акціонерного товариства "УкрСиббанк" (далі - ПАТ "УкрСиббанк") до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Заява мотивована тим, що рішенням Суворовського районного суду міста Херсона від 12 квітня 2011 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суд Херсонської області від 20 червня 2011 року, у справі № 2-6378/10 стягнуто солідарно з ОСОБА_1, ОСОБА_2 на користь АТ "УкрСиббанк" заборгованість за кредитним договором від 24 липня 2008 року у розмірі 73 151,57 доларів США, що в еквіваленті становить 577 231,72 грн.

26 грудня 2016 року між ПАТ "УкрСиббанк" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Фінактив" (далі - ТОВ "Фінансова компанія "Фінактив") укладено договір факторингу № 51, відповідно до умов якого право грошової вимоги за кредитним договором від 24 липня

2008 року перейшло до ТОВ "Фінансова компанія "Фінактив".

26 грудня 2016 року між ТОВ "Фінансова компанія "Фінактив" та

ТОВ "Фінансова компанія "Позика" укладено договір факторингу № 51/1, відповідно до умов якого право грошової вимоги за кредитним договором

від 24 липня 2008 року перейшло до ТОВ "Фінансова компанія "Позика".

Посилаючись на вищевказане, ТОВ "Фінансова компанія "Позика" просило суд замінити стягувача у справі № 2-6378/10 з ПАТ "Укрсиббанк" на його правонаступника ТОВ "Фінансова компанія "Позика".

Короткий зміст ухвали суду першої інстанції

Ухвалою Херсонського міського суду Херсонської області від 29 травня 2017 року (у складі судді Гаврилова Д. В.) у задоволенні заяви

ТОВ "Фінансова компанія "Позика" відмовлено.

Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що відповідно до статті 378 ЦПК України замінити можливо лише сторону виконавчого провадження, а заявником не надано належних та допустимих доказів того, що виконавче провадження відкрито.

Короткий зміст ухвали суду апеляційної інстанції

Ухвалою Апеляційного суду Херсонської області від 12 липня 2017 року ухвалу Херсонського міського суду Херсонської області від 29 травня

2017 року скасовано та постановлено нову ухвалу, якою заяву

ТОВ "Фінансова компанія "Позика" задоволено частково.

Замінено стягувача - ПАТ "УкрСиббанк" на правонаступника -

ТОВ "Фінансова компанія "Позика" у виконавчому провадженні з примусового виконання рішення Суворовського районного суду міста Херсона від 12 квітня 2011 року про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ "УкрСиббанк" заборгованості за кредитним договором від 24 липня 2008 року у розмірі 73 151,57 доларів США, що в еквіваленті становить 577 231,72 грн, з яких: заборгованість за кредитом - 56 616,31 доларів США, що в еквіваленті становить - 447 227,57 грн; заборгованість зі сплати відсотків - 15 210,44 доларів США, що в еквіваленті становить -

120 024,06 грн; пеня за несвоєчасне погашення заборгованості за кредитом - 259,76 доларів США, що в еквіваленті становить 2 049,72 грн.

Ухвала суду апеляційної інстанції мотивована тим, що право заявника на заміну сторони виконавчого провадження ґрунтується на правонаступництві, а відсутність відкритого виконавчого провадження не є підставою для відмови у заміні сторони виконавчого провадження. Разом з тим, заявником не надано належних та допустимих доказів, що до

ТОВ "Фінансова компанія "Позика" перейшло право грошової вимоги до поручителя ОСОБА_2 за договором поруки від 24 липня 2008 року.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі, поданій у серпні 2017 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, ОСОБА_1 просить скасувати ухвалу апеляційного суду в частині задоволення заяви і передати справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що висновки, викладені в ухвалі апеляційного суду, суперечать вимогам чинного законодавства, оскільки апеляційним судом не перевірено наявність відкритого виконавчого провадження.

Доводи інших учасників справи

У вересні 2017 року ТОВ "Фінансова компанія "Позика" подало відзив на касаційну скаргу, вказуючи на те, що судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій є законними і обґрунтованими, всі висновки судів відповідають встановленим обставинам справи, а тому підстави для їх скасування відсутні.

Рух справи у суді касаційної інстанції

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 10 серпня 2017 року відкрито касаційне провадження у вказаній справі та витребувано цивільну справу.

Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

У травні 2018 року справа надійшла до Верховного Суду.

Відповідно до підпунктів 2.3.2, 2.3.4, 2.3.13, 2.3.49 Положення про автоматизовану систему документообігу суду, затвердженого рішенням Ради суддів України від 26 листопада 2010 року № 30, зі змінами та доповненнями, постанови Пленуму Верховного Суду від 24 травня 2019 року № 8 "Про здійснення правосуддя у Верховному Суді" та рішення зборів суддів Касаційного цивільного суду від 28 травня 2019 року № 7 "Про заходи, спрямовані на своєчасний розгляд справ і їх вирішення у розумні строки", у справі № 2-6378/10 (провадження № 61-32874св18) призначено повторний автоматизований розподіл.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Суди встановили, що рішенням Суворовського районного суду міста Херсона від 12 квітня 2011 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суд Херсонської області від 20 червня 2011 року, у справі № 2-6378/10 стягнуто солідарно з ОСОБА_1, ОСОБА_2 на користь АТ "УкрСиббанк" заборгованість за кредитним договором від 24 липня 2008 року у розмірі 73 151,57 доларів США, що в еквіваленті становить 577 231,72 грн.

26 грудня 2016 року між ПАТ "УкрСиббанк" та ТОВ "Фінансова компанія "Фінактив" укладено договір факторингу № 51, відповідно до умов якого право грошової вимоги за кредитним договором від 24 липня

2008 року перейшло до ТОВ "Фінансова компанія "Фінактив".

26 грудня 2016 року між ТОВ "Фінансова компанія "Фінактив" та

від 24 липня 2008 року перейшло до ТОВ "Фінансова компанія "Позика".

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

У частині третій статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.

Частиною першою статті 402 ЦПК України визначено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Відповідно до частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Згідно зі статтею 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Відповідно до частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні (крім випадків, передбачених статтею 515 ЦК України) може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги), а згідно зі статтею 514 цього Кодексу до нового кредитора переходять права первісного кредитора в зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з вимогами чинного законодавства заміна осіб в окремих зобов`язаннях через волевиявлення сторін (відступлення права вимоги) є різновидом правонаступництва та можливе на будь-якій стадії процесу.

Відповідно до частини першої статті 378 ЦПК України (у редакції, чинній на момент розгляду справи у суді першої та апеляційної інстанцій) у разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження за поданням державного виконавця або за заявою сторони суд замінює сторону виконавчого провадження її правонаступником.

Виходячи зі змісту статей 512, 514 ЦК України, статті 15 Закону України "Про виконавче провадження" (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), з урахуванням положень статті 378 ЦПК України (у редакції, чинній на момент розгляду справи у суді першої та апеляційної інстанцій), заміна кредитора у зобов`язанні можлива з підстав відступлення вимоги (цесія), правонаступництва (смерть фізичної особи, припинення юридичної особи) тощо, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, у тому числі бути стороною виконавчого провадження шляхом подання ним та розгляду судом заяви про заміну стягувача.

Аналогічний висновок викладений у постанові Верховного Суду України у справі № 6-122цс13 від 20 листопада 2013 року.

Скасовуючи ухвалу суду першої інстанції та постановляючи нову ухвалу про часткове задоволення заяви про заміну стягувача у справі, апеляційний суд виходив з того, що заміна кредитора у зобов`язанні можлива з підстав відступлення права вимоги, так як до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, у тому числі бути стороною виконавчого провадження шляхом подання та розгляду судом заяви про заміну сторони виконавчого провадження.

Відмовляючи у задоволенні заяви в частині переходу права грошової вимоги до поручителя ОСОБА_2, апеляційний суд виходив з того, що відповідно до пункту 2.5 статті 2 договору факторингу від 26 грудня

2016 року № 51/1 одночасно з відступленням права вимоги до фактора переходять усі права клієнта за усіма договорами забезпечення, якими забезпечується зобов`язання за первинними договорами, про що сторонами додатково укладаються договори відступлення права вимоги за договорами забезпечення.

Встановивши, що у справі відсутній договір відступлення права вимоги від ПАТ "УкрСиббанк" до ТОФ "Фінансова компанія "Фінактив" та до ТОВ "Фінансова компанія "Позика", за договором забезпечення, у тому числі за договором поруки від 24 липня 2008 року, укладеним між ПАТ "УкрСиббанк" та ОСОБА_2, у зв`язку з чим апеляційний суд дійшов обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні заяви в цій частині.

Доводи касаційної скарги про те, що апеляційний суд не перевірив наявність відкритого виконавчого провадження, колегія суддів не бере до уваги з огляду на наступне.

Заміна сторони виконавчого провадження її правонаступником може відбуватися не лише на стадії виконавчого провадження (під час виконання рішення суду за виконавчим листом), а і до відкриття виконавчого провадження у справі за умов настання певних обставин, що мають юридичне значення, зокрема вибуття стягувача із зобов`язання після постановлення щодо нього судового рішення.

Судові рішення, які набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України. Вибуття первісного кредитора і заміна його новим не скасовує обов`язковості виконання рішення суду, при цьому реалізувати право на примусове стягнення присуджених судом сум можливо лише шляхом заміни сторони стягувача у виконавчому провадженні, оскільки новий кредитор, без вирішення питання про заміну сторони у зобов`язанні, не має права звернутись до органу державної виконавчої служби із заявою про примусове виконання рішення суду.

Отже, апеляційний суд дійшов обґрунтованого висновку про те, що звернення правонаступника ТОВ "Фінансова компанія "Позика" із заявою про заміну сторони стягувача у справі відповідає вимогам статті 512 ЦК України, статті 378 ЦПК України (у редакції, чинній на час розгляду справи у суді першої та апеляційної інстанцій) та статті 15 Закону України "Про виконавче провадження" (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Серявін та інші проти України", заява № 4909/04, від 10 лютого

Ухвала апеляційного суду є достатньо мотивованою та такою, що відповідає нормам закону.

Інші доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують, на законність судового рішення не впливають, а зводяться до незгоди заявника із висновками суду, в основному направлені на переоцінку доказів, що знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

З підстав вищевказаного, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують.