755/9668/15-ц Про стягнення заборгованості за кредитним договором - 01.08.2019 Прийняття

провівши у порядку письмового провадження попередній розгляд справи за касаційною скаргою Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Надра" в особіУповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на тимчасову адміністрацію Стрюкової Ірини Олександрівнина рішення Апеляційного суду міста Києва від 11 квітня 2017 року у складі колегії суддів: Головачова Я. В., Поливач Л. Д., Шахової О. В.,

Короткий зміст позовних вимог і судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій.

У травні 2015 року Публічне акціонерне товариство "Комерційний банк "Надра" (далі - ПАТ "КБ "Надра") звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором, посилаючись на те, що 22 січня 2008 року між Відкритим акціонерним товариством "Комерційний банк "Надра" (далі - ВАТ "КБ "Надра"), яке змінило назву на ПАТ "КБ "Надра", та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 16/РП/39/2008-840, за умовами якого позичальник отримав кредит у розмірі 52 000 доларів США під 14,49 % річних з кінцевим терміном повернення до 10 січня 2020 року. У зв`язку з неналежним виконанням ОСОБА_1 своїх зобов`язань за вказаним договором станом на 08 січня 2015 року в нього утворилася заборгованість перед банком у розмірі 67 369,86 доларів США, що еквівалентно 1 061 454,66 грн, з яких: заборгованість за кредитом - 49 215,13 доларів США, заборгованість за процентами - 8 928,44 доларів США, заборгованість за комісією - 2 757,79 доларів США, заборгованість за пенею - 1 268,50 доларів США, штраф - 5 200 доларів США. З метою забезпечення виконання зобов`язань позичальника за кредитним договором 22 січня 2008 року між ВАТ "КБ "Надра" та ОСОБА_2, а також ОСОБА_3 були укладені договори поруки, за якими поручителі зобов`язалися нести солідарну відповідальність перед банком за виконання позичальником у повному обсязі зобов`язань за кредитним договором. Враховуючи викладене, ПАТ "КБ "Надра" просило стягнути солідарно з відповідачів на свою користь вказану заборгованість та понесені судові витрати.

Заочним рішенням Дніпровського районного суду міста Києва від 16 травня 2016 року у складі судді Бартащук Л. П. позов задоволено частково. Стягнуто солідарно з ОСОБА_1, ОСОБА_2 на користь ПАТ "КБ "Надра" заборгованість за кредитним договором від 22 січня 2008 року № 16/РП/39/2008-840 в розмірі 60 649,97 доларів США та 81 929,28 грн. Стягнуто солідарно з ОСОБА_1, ОСОБА_3 на користь ПАТ "КБ "Надра" заборгованість за кредитним договором від 22 січня 2008 року № 16/РП/39/2008-840 в розмірі 60 649,97 доларів США та 81 929,28 грн. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Рішення місцевого суду мотивоване тим, що вимоги ПАТ "КБ "Надра" про стягнення пені не підлягають задоволенню, оскільки вона обчислена в доларах США, а не в національній валюті України - гривні. Віншій частині позов банку доведено й обґрунтовано належним чином, тому наявні правові підстави для солідарного стягнення з відповідачів заборгованості за кредитним договором (за тілом кредиту, процентами, комісією та штрафом), яка утворилася внаслідок невиконання позичальником взятих на себе зобов`язань.

Рішенням Апеляційного суду міста Києва від 11 квітня 2017 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_3 - ОСОБА_4 задоволено. Заочне рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 16 травня 2016 року в частині солідарного стягнення з ОСОБА_3 на користь ПАТ "КБ "Надра" заборгованості за кредитним договором та стягнення з ОСОБА_3 на користь держави судових витрат скасовано та ухвалено в цій частині нове рішення про відмову в задоволенні позову.

Скасовуючи рішення місцевого суду в зазначеній частині, суд апеляційної інстанції виходив з того, що внесення додатковою угодою змін до кредитного договору в частині підвищення розміру процентної ставки без згоди поручителя ОСОБА_3 на такі зміни призвело до збільшення обсягу її відповідальності і зумовило припинення поруки.

Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги, позиції інших учасників справи.

У травні 2017 року ПАТ "КБ "Надра" в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на тимчасову адміністрацію Стрюкової І. О.подало до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права і порушення норм процесуального права, просило скасувати рішення Апеляційного суду міста Києва від 11 квітня 2017 року, а заочне рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 16 травня 2016 року залишити в силі.

Касаційна скарга мотивована тим, що суд апеляційної інстанції дійшов помилкового висновку про припинення поруки, оскільки укладений між банком та ОСОБА_3 договір поруки діє до повного погашення позичальником та/або поручителем заборгованості за кредитним договором. Позичальник не виконав взятих на себе зобов`язань, у зв`язку з чим договір поруки не є припиненим.

У листопаді 2017 року представник ОСОБА_3 - ОСОБА_4 подав заперечення на касаційну скаргу, в якому просив залишити її без задоволення, посилаючись на те, що обставини справи встановлені апеляційним судом на підставі оцінки зібраних доказів, проведеної з дотриманням вимог процесуального закону. Додаткова угода до кредитного договору змінила забезпечене порукою зобов`язання шляхом підвищення розміру процентів за кредитом, що збільшило обсяг відповідальності поручителя ОСОБА_3 та потребувало її згоди на таке збільшення.

Рух справи в суді касаційної інстанції.

Ухвалою судді Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 20 вересня 2017 року відкрито касаційне провадження у цій справі та витребувано її матеріали з Дніпровського районного суду міста Києва.

Статтею 388 Цивільного процесуального кодексу України в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VІІІ "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" (2147а-19) , що набув чинності 15 грудня 2017 року (далі - ЦПК України (1618-15) ), визначено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII "Перехідні положення" ЦПК України (1618-15) касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

25 травня 2018 року справу № 755/9668/15-ц Вищим спеціалізованим судом України з розгляду цивільних і кримінальних справ передано до Верховного Суду.

Позиція Верховного Суду.

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Згідно з частиною першою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Рішення апеляційного суду в частині вирішення позовних вимог про стягнення заборгованості з позичальника ОСОБА_1 та поручителя ОСОБА_2 не оскаржується, а тому Верховним Судом не переглядається.

Статтею 1054 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України (435-15) ) передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Судами встановлено, що 22 січня 2008 року між ВАТ "КБ "Надра", правонаступником якого є ПАТ "КБ "Надра", та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 16/РП/39/2008-840, за умовами якого позичальник отримав кредит у розмірі 52 000 доларів США під 14,49 % річних з кінцевим терміном повернення до 10 січня 2020 року.

Відповідно до частини першої статті 553, частин першої та другої статті 554 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником. У разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

З метою забезпечення виконання зобов`язань позичальника за кредитним договором 22 січня 2008 року між ВАТ "КБ "Надра" та ОСОБА_3 було укладено договір поруки, за якими поручитель зобов`язалася нести солідарну відповідальність перед банком за виконання позичальником у повному обсязі зобов`язань за кредитним договором щодо сплати кредиту, процентів, комісії і неустойки.

Згідно з пунктом 1.1 договору поруки поручитель свідчить, що вона ознайомлена з умовами кредитного договору, зокрема з тим, що сума кредиту становить 52 000 доларів США, процентна ставка - 14,9 % річних, строк повного погашення заборгованості за кредитом - 10 січня 2020 року.

При цьому про згоду поручителя на будь-яке збільшення у майбутньому обсягу основного зобов`язання у порівнянні з первинними умовами без необхідності укладення додаткових угод до договору забезпечення кредитного зобов`язання у договорі поруки не зазначено.

За змістом частини першої статті 559 ЦК України в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, порука припиняється у разі зміни зобов`язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності.

Таке збільшення відповідальності поручителя внаслідок зміни основного зобов`язання виникає в разі: збільшення розміру процентної ставки за користування кредитом; установлення нових умов порядку зміни процентної ставки в бік збільшення; розширення змісту основного зобов`язання щодо дострокового повернення кредиту та плати за користування ним; відстрочення виконання, що призводить до збільшення періоду, за який нараховуються проценти за користування чужими грошовими коштами; установлення (збільшення) розміру неустойки тощо.

У зобов`язаннях, в яких беруть участь поручителі, збільшення кредитної процентної ставки навіть за згодою банку та боржника, але без відповідної умови в договорі поруки або без згоди поручителя, не дає підстав для покладення на останнього відповідальності за невиконання або неналежне виконання позичальником своїх зобов`язань перед банком.

Частиною першою статті 651 ЦК України визначено, що зміна умов договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

31 липня 2013 року між ПАТ "КБ "Надра" та ОСОБА_1 було укладено додатковий договір № 1 до кредитного договору від 22 січня 2008 року № 16/РП/39/2008-840, за яким сторонами збільшено процентну ставку за користування кредитними коштами з 14,9 % до 15,69 % річних.

Пунктом 2.2 додаткового договору передбачено, що у разі невиконання та/або неналежного виконання позичальником умов кредитного договору та/або договорів забезпечення та/або цього додаткового договору, сторони домовилися що банк, в порядку, встановленому цим додатковим договором, має право для розрахунку плати за користування коштами застосовувати стандартну процентну ставку 1 у розмірі: стандартна процентна ставка (15,69 %) + 4 % річних.

Згідно з пунктом 2.2.9 додаткового договору сторони домовилися змінити строк користування кредитними коштами, отриманими позичальником за кредитним договором, до 10 січня 2025 року.

Апеляційним судом встановлено, що між ПАТ "КБ "Надра" та ОСОБА_3 не укладалася додаткова угода до договору поруки після внесення змін до основного зобов`язання.

Матеріали справи не містять і банком не надано належних та допустимих доказів на підтвердження надання поручителем ОСОБА_3 згоди на збільшення розміру процентної ставки та на відстрочення виконання, що призводить до збільшення періоду, за який нараховуються проценти за користування чужими грошовими коштами.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги.

Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку про припинення поруки на підставі частини першої статті 559 ЦК України в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, оскільки додаткова угода до кредитного договору змінила забезпечене порукою зобов`язання шляхом підвищення розміру процентів за кредитом, що збільшило обсяг відповідальності поручителя ОСОБА_3 та потребувало її згоди на таке збільшення.

Тому не заслуговують на увагу доводи касаційної скарги про те, що оскільки договір поруки діє до повного погашення позичальником та/або поручителем заборгованості за кредитним договором, то порука не є припиненою.

Розглядаючи спір, який виник між сторонами у справі, апеляційний суд правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і дав їм належну оцінку згідно зі статтями 57- 60, 212 Цивільного процесуального кодексу України від 18 березня 2004 року в редакції, чинній на час ухвалення оскаржуваного рішення, правильно встановив обставини справи, внаслідок чого ухвалив законне й обґрунтоване судове рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права.

Інші наведені у касаційній скарзі доводи зводяться до незгоди з висновками суду апеляційної інстанції стосовно встановлення обставин справи, містять посилання на факти, що були предметом дослідження й оцінки цим судом, який їх обґрунтовано спростував. В силу вимог вищенаведеної статті 400 ЦПК України суд касаційної інстанції не вправі встановлювати нові обставини та переоцінювати докази.

Відповідно до статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

Судді:	В. А. Стрільчук

	С. О. Карпенко

	М. Ю. Тітов