754/10166/15-ц Про витребування транспортного засобу, та відшкодування моральної шкоди - 01.08.2019 Прийняття

розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Деснянського районного суду міста Києва від 17 лютого 2017 року у складі судді Петрищевої І. В. та ухвалу Апеляційного суду міста Києва від 30 травня 2017 року у складі колегії суддів: Музичко С. Г., Панченка М. М., Слюсар Т. А.,

ВСТАНОВИВ :

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У травні 2015 року ОСОБА_1, звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_6, ОСОБА_5 про витребування майна та відшкодування моральної шкоди.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначила, що вона не підписувала договору про надання послуг при купівлі-продажу транспортних засобів та номерних агрегатів з видачею довідки-рахунку від 26 жовтня 2013 року. Вказане також підтверджується висновком експерта № 24/тдд від 03 березня 2015 року. Тому, вважає, що договір купівлі-продажу спірного автомобіля, укладений у формі довідки-рахунку № 082098 є нікчемним, додатково зазначивши, що ця довідка була оформлена з порушенням Порядку здійснення оптової та роздрібної торгівлі транспортними засобами та їх складовими частинами, що мають ідентифікаційні номери, затверджений постановою Кабінету Міністрів України № 1200 від 11 листопада 2009 року (1200-2009-п) , за відсутністю будь - яких договорів або документів, які є підставою для оформлення такої довідки.

Позивач вказала, що ОСОБА_6 та ОСОБА_5 набули право власності на спірний транспортний засіб без достатньої правової підстави, а тому він підлягає витребуванню на користь позивача відповідно до статей 387, 1213 ЦК України. Спірний автомобіль 10 вересня 2013 року передала ОСОБА_2, однак автомобіль вибув з її володіння не з її волі, оскільки вона не видавала довіреності з метою реалізації автомобіля та не підписувала договору про надання послуг при купівлі-продажу транспортних засобів та номерних агрегатів від 26 жовтня 2013 року.

Крім того, позивач зазначила, що дії відповідачів щодо незаконного відчуження та заволодіння її автомобілем порушили звичайні життєві зв`язки, спосіб життя та психічний спокій протягом останніх півтора року, а тому вважає, що вчиненням незаконного відчуження автомобіля їй завдана моральна (немайнова) шкода у розмірі 20 000,00 грн, яка підлягає відшкодуванню відповідачами солідарно.

Таким чином, з урахуванням уточнення змісту позовних вимог, ОСОБА_1 просила суд визнати нікчемним договір купівлі-продажу автомобіля HONDA CR-V, 2008 року випуску, номер кузова НОМЕР_1, укладений у формі довідки-рахунку № 082098, виданої Товариством з обмеженою відповідальністю "Дакарс" (далі - ТОВ "Дакарс"); зобов`язати ОСОБА_5, ОСОБА_6 повернути їй вказаний автомобіль; стягнути на її користь солідарно з ОСОБА_2, ОСОБА_6, ОСОБА_5 моральну шкоду у розмірі 20 000 грн, завдану їй вчиненням незаконного відчуження автомобіля.

Короткий зміст судових рішень суду першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Деснянського районного суду міста Києва від 17 лютого 2017 року, яке залишено без змін ухвалою Апеляційного суду міста Києва від 30 травня 2017 року, в задоволенні позовних вимог відмовлено.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що позовні вимоги є необґрунтованими, а підстави для визнання нікчемним договору купівлі-продажу спірного автомобіля, укладеного у формі довідки-рахунку № 082098, виданої ТОВ "Дакарс", відсутні.

Апеляційний суд зазначив, що в діях позивача була воля на відчуження автомобіля, останній придбано у особи, яка мала право на його відчуження, а тому таке майно не може бути витребувано в добросовісного набувача на підставі статті 388 ЦК України.

Відмовляючи в позові щодо вимог про стягнення моральної шкоди,суди вважали їх необґрунтуваними і недоведеними .

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У червні 2017 року ОСОБА_1 звернулась з касаційною скаргою до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, у якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права і порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 червня 2017 року відкрито касаційне провадження у справі за касаційною скаргою ОСОБА_1 та витребувано цивільну справу № 754/10166/15-ц з Деснянського районного суду міста Києва.

Ухвалою суду касаційної інстанціївід 16 жовтня 2017 року справу призначено до судового розгляду.

На виконання підпункту 4 пункту 1 розділу ХІІІ "Перехідні положення" ЦПК України (1618-15) у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства та інших законодавчих актів" (2147а-19) 17 квітня 2018 року справу передано до Верховного Суду.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга ОСОБА_1 аргументована тим, що суди першої та апеляційної інстанцій дійшли помилкових висновків щодо наявності її волевиялення на продаж спірного автомобіля. При цьому, на думку заявника, факт зняття з реєстрації спірного автомобіля не може свідчити про волевиявлення продати автомобіль відповідачам.

Крім того, заявник вважає, що суди не надали жодної юридичної оцінки висновкам почеркознавчої експертизи, якою встановлено, що підпис у договорі купівлі - продажу автомобіля від 26 жовтня 2013 року не належить позивачу.

ОСОБА_1 вказала, що судами першої та апеляційної інстанції також не надано оцінки аргументам позивача щодо незаконного заволодіння ОСОБА_2 її автомобілем та обставинам набуття його ОСОБА_6 .

Відзив/заперечення на касаційну скаргу

В серпні 2017 року на адресу суду від ОСОБА_6 та ОСОБА_5 надійшли заперечення на касаційну скаргу. В наданих запереченнях відповідачі просили рішення Деснянського районного суду міста Києва від 17 лютого 2017 року та ухвалу Апеляційного суду міста Києва від 30 травня 2017 року залишити без змін як такі, що ухвалені з дотриманням норм матеріального та процесуального права. Доводи скаржника вважають необґрунтованими та безпідставними, оскільки позивач самостійно зняла з обліку для реєстрації транспортний засіб, передала автомобіль та всі документи, що посвідчують право власності на нього ОСОБА_2 для подальшого його продажу.

Позиція Верховного Суду

Перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для задоволення касаційної скарги з таких мотивів.

Суди встановили, що 07 травня 2014 року ОСОБА_7

змінила прізвище на " ОСОБА_8 ", що підтверджується копією свідоцтва про зміну імені.

ОСОБА_1 була власником легкового автомобілю універсал-В, марка НОNDА, модель CR-V, реєстраційний номер НОМЕР_2, 2008 року випуску, номер шасі НОМЕР_1 .

11 жовтня 2013 року ОСОБА_1 звернулася до начальника відділуреєстраційно-екзаменаційної роботи - 12 Управління Державної автомобільної інспекції в місті Києві із заявою про зняття з обліку для реалізації належного їй на праві власності зазначеного транспортного засобу.

Відповідно договору на надання послуг при купівлі-продажу транспортних засобів та номерних агрегатів з видачею довідки-рахунку від 26 жовтня 2013 року, ОСОБА_7 продала, а ОСОБА_6 придбав належний їй спірний автомобіль.

Довідка-рахунок серії ВІА № 082098 від 26 жовтня 2013 року ТОВ "Дакарс" видана ОСОБА_6 про те, що йому продано автомобіль HONDA CR-V, номер кузова НОМЕР_1 . Вказаний транспортний засіб, він одержав, що підтверджується його особистим підписом.

Згідно з висновком експерта Науково-дослідного експертно - криміналістичного центру № 24/тдд від 03 березня 2015 року підпис в графі "Продавець" у договорі від 26 жовтня 2013 року про надання послуг при купівлі-продажу транспортних засобів та номерних агрегатів з видачею довідки-рахунку виконаний не ОСОБА_9, а іншою особою з наслідуванням підпису позивача.

Рішенням Машівського районного суду Полтавської області від 21 травня 2015 року у справі за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_6 про поділ спільного майна подружжя позов задоволено, визнано автомобіль HONDA, модель CR-V, 2008 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_3, об`єктом права спільної сумісної власності подружжя ОСОБА_5 та ОСОБА_6 ; визнано за ОСОБА_5 та ОСОБА_6 право спільної часткової власності на вказаний автомобіль, з визначенням ідеальної частки кожного в розмірі 1/2. Рішення Машівського районного суду Полтавської області від 21 травня 2015 року набрало законної сили 03 червня 2015 року.

Відповідно до пунктів 1-3 частини першої статті 388 ЦК України якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права на його відчуження, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно: було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі.

Тлумачення зазначеної норми права дозволяє зробити висновок, що у випадку, коли майно передане власником з його волі іншій особі у володіння, а ця особа відчужила це майно за оплатним договором третій особі, не маючи на це права, відсутні підстави для витребування майна у добросовісного набувача, оскільки воно вибуло із володіння особи, якій було раніше передане у володіння власником, за, а не поза волею цієї особи (законного володільця майна).

Факту недобросовісності в діях набувача майна ОСОБА_6 позивачем не доведено і судами не встановлено.

Суди першої та апеляційної інстанції, встановивши що, позивачка самостійно зняла з обліку спірний автомобіль, передала останній та всі документи на нього ОСОБА_2 (що визнала сама позивачка), дійшли висновку, що у діях позивача була воля на відчуження автомобіля, що був придбаний ОСОБА_6 в особи, якій він був переданий власником, а тому таке майно не може бути витребуване в добросовісного набувача на підставі статті 388 ЦК України.

Велика Палата Верховного Суду вже звертала увагу на те, що право чи інтерес мають бути захищені судом у належний спосіб, який є ефективним (пункт 57 постанови від 5 червня 2018 року у справі N 338/180/17 (Постанова N 14-144цс18, 338/180/17)).

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається (абзац перший частини другої статті 215 ЦК України).

Отже, якщо недійсність певного правочину встановлена законом, тобто якщо цей правочин нікчемний, позовна вимога про визнання його нікчемним не є належним способом захисту права чи інтересу позивача.

За наявності спору щодо правових наслідків недійсного правочину, одна зі сторін якого чи інша заінтересована особа вважає його нікчемним, суд перевіряє відповідні доводи та у мотивувальній частині судового рішення, застосувавши відповідні положення норм матеріального права, підтверджує чи спростовує обставину нікчемності правочину.

Касаційний суд погоджується з висновками суддів першої і апеляційної інстанції про відмову в задоволенні позовних вимог про відшкодування моральної шкоди у зв`язку з їх необґрунтованістю.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Статтею 410 ЦПК України передбачено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.