Постанова

Іменем України

01 серпня 2019 року

м. Київ

справа № 757/15700/16-ц

провадження № 61-18899св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Крата В. І.,

суддів: Дундар І. О., Журавель В. І., Краснощокова Є. В. (суддя-доповідач), Русинчука М. М.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1,

відповідач - Публічне акціонерне товариство комерційний банк "ПриватБанк",

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу представника

ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на рішення Печерського районного суду м. Києва від 24 січня 2017 року в складі судді Батрин О. В. та ухвалу апеляційного суду м. Києва від 07 червня 2017 року в складі колегії суддів: Слюсар Т. А., Панченка М. М., Волошиної В. М.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У квітні 2016 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до публічного акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк" (далі -

ПАТ КБ "ПриватБанк") про стягнення коштів за договором банківського вкладу.

Позовна заява мотивована тим, що між нею та ПАТ КБ "ПриватБанк" 25 вересня 2013 року укладено договір банківського вкладу № 8АМ0Ж80000737996585 "Стандарт" на суму 50 000,00 доларів США зі сплатою 7 % річних строком до

25 березня 2014 року з правом пролонгації договору, та 06 лютого 2014 року договір банківського вкладу № SАМDNWFD0070072202600 "Стандарт" на суму 100 000,00 доларів США зі сплатою 8 % річних строком до 06 травня 2015 року

з правом пролонгації договору.

26 лютого 2016 року ОСОБА_1 направила на адресу відповідача заяву про розірвання договорів депозиту та повернення внесених сум вкладів, нарахованих відсотків, проте відповідач не виконав взяті на себе зобов`язання та не повернув вказані кошти.

З урахуванням викладеного ОСОБА_1 просила суд стягнути з відповідача на її користь 175 891,79 доларів США, що складається із суми вкладів та нарахованих на них відсотків.

Короткий зміст рішення суду першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Печерського районного суду м. Києва від 24 січня 2017 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду м. Києва від 07 червня

2017 року, в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, виходив

з того, що немає доказів наявності на цей час вкладених позивачем коштів та нарахованих процентів за договорами банківського вкладу, та доказів того, що вони позивачеві не повернені, неможливості відповідача та його відокремлених підрозділів здійснювати свою банківську діяльність на тимчасово окупованій території Крим.

З посиланням на законодавство Російської Федерації суди зробили висновок про можливість отримання позивачем коштів за вказаними банківськими вкладами, розміщеними на відповідних рахунках у ПАТ КБ "ПриватБанк", від некомерційної організації "Фонд захисту вкладників" (Російська Федерація).

Короткий зміст вимог касаційної скарги, узагальнення її доводів та викладу позиції інших учасників справи

У червні 2017 року представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 подав до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове рішення про задоволення позову.

Касаційна скарга мотивована тим, що позивачем доведено факт укладення договорів та внесення на них коштів, а відсутність у відповідача доказів повернення позивачу цих коштів та процентів має бути підставою для задоволення позову. Крім того, посилання судів на створення російської організації "Фонд захисту вкладників" (Російська Федерація), яка, начебто, взяла на себе виплати вкладникам банку-відповідача, є необґрунтованими, оскільки такі дії окупаційної влади не породжують у позивача обов`язків звертатися до послуг такого фонду.

Відзивів іншими учасниками справи на касаційну скаргу не подано.

Рух справи

УхвалоюВищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних

і кримінальних справ від 30 червня 2017 року відкрито касаційне провадження

в цій справі.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних

і кримінальних справ від 02 листопада 2017 року справу призначено до судового розгляду.

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII "Перехідні положення" ЦПК (1618-15) України у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" (2147а-19) касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Відповідно до статті 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

На підставі підпункту 6 пункту 1 розділу XIII "Перехідні положення" ЦПК України (1618-15) справа передана до Касаційного цивільного суду.

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Частиною першою статті 402 ЦПК України встановлено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Судами встановлено, що 25 вересня 2013 року між ОСОБА_1 та

ПАТ "КБ "ПриватБанк", в особі Кримського регіонального управління

ПАТ КБ "ПриватБанк", укладено договір банківського вкладу

№ SАМDN80000737996585 "Стандарт" на суму 50 000,00 доларів США зі сплатою

7 % річних, строком до 25 березня 2014 року з правом пролонгації договору, та 06 лютого 2014 року укладено договір банківського вкладу

№ SАМDNWFD0070072202600 "Стандарт" на суму 100 000,00 доларів США зі сплатою 8 % річних, строком до 06 травня 2015 року з правом пролонгації договору.

На виконання вказаних договорів позивачем внесено на рахунок

ПАТ КБ "ПриватБанк" 50 000,00 доларів США та 100 000,00 доларів США.

Згідно з договорами банківського вкладу клієнт передає, а банк приймає грошові кошти (вклад), на певний строк внесення суми вкладу банк відкриває клієнту депозитний рахунок.

Згідно зі статтею 1058 ЦК України за договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов`язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором.

Відповідно до статті 1074 ЦК України обмеження права клієнта щодо розпоряджання грошовими коштами, що знаходяться на його рахунку, не допускається, крім випадків обмеження права розпорядження за рішенням суду у випадках, встановлених законом.

Відповідно до статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Статтею 629 ЦК України визначено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до пункту 5 постанови Правління Національного Банку України

від 06 травня 2014 року № 260 "Про відкликання та анулювання банківських ліцензій та генеральних ліцензій на здійснення валютних операцій окремих банків і закриття банками відокремлених підрозділів, що розташовані на території Автономної Республіки Крим і міста Севастополя" заборонено банкам України відкривати відокремлені підрозділи на території Автономної Республіки Крим і міста Севастополя. Банкам, у перелік яких входить і ПАТ "Приватбанк", зобов`язано припинити діяльність відокремлених підрозділів, що розташовані на території АРК і міста Севастополя, та протягом місяця з дня набрання чинності цією постановою забезпечити закриття таких відокремлених підрозділів, про що повідомити Національний банк України.

Разом з тим припинення діяльності відокремлених підрозділів не є підставою для невиконання відповідачем взятих на себе зобов`язань. До того ж стороною договору є не відокремлений структурний підрозділ, а ПАТ КБ "ПриватБанк".

Згідно зі статтею 95 ЦК України філією є відокремлений підрозділ юридичної особи, що розташований поза її місцезнаходженням та здійснює всі або частину її функцій. Філії та представництва не є юридичними особами. Вони наділяються майном юридичної особи, що їх створила і діють на підставі затвердженого нею положення.

Відповідно до статті 96 ЦК України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов`язаннями всім своїм майном.

Кримське відділення лише прийняло грошові кошти, проте діяло не у власних інтересах, а в інтересах ПАТ КБ "ПриватБанк".

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 19 грудня 2018 року у справі № 759/4276/15-ц (провадження № 61-13124св18), від 03 липня 2019 року у справі № 761/6875/15-ц (провадження № 61-13367св18).

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Згідно з частинами першою та другою статті 303 ЦПК України 2004 року під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність

і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції. Апеляційний суд досліджує докази, які судом першої інстанції були досліджені з порушенням встановленого порядку або в дослідженні яких було неправомірно відмовлено, а також нові докази, неподання яких до суду першої інстанції було зумовлено поважними причинами.

Разом з тим апеляційний суд: не надав оцінки доказам, які надані позивачем на підтвердження того, що на його депозитному рахунку, відритому у АТ КБ "ПриватБанк", знаходилися грошові кошти, які банк відмовився повернути,

а тому зробив передчасний висновок про відмову в задоволенні апеляційної скарги.

Фактичні обставини, від яких залежить правильне вирішення справи, судами не встановлено, і суд касаційної інстанції у силу своїх процесуальних повноважень (стаття 400 ЦПК України) позбавлений можливості усунути таке порушення. Це відповідно до статті 411 ЦПК України є підставою для направлення справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

У зв`язку з наведеним, колегія суддів вважає необхідним касаційну скаргу задовольнити частково, оскаржену ухвалу апеляційного суду скасувати, а справу передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Керуючись статтями 400, 409, 411, 416, 417ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 задовольнити частково.

Ухвалу Апеляційного суду м. Києва від 07 червня 2017 року скасувати і передати справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий В. І. Крат

Судді: І. О. Дундар

В. І. Журавель

Є. В. Краснощоков

М. М. Русинчук