Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Смоковича М. І.,

суддів: Білоуса О. В., Стрелець Т. Г.,

розглянувши у письмовому провадженні у касаційній інстанції адміністративну справу № 802/1142/16-а

за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції у Вінницькій області про визнання протиправним та скасування наказу, провадження по якій відкрито

за касаційною скаргою представника позивача - ОСОБА_3 на постанову Вінницького окружного адміністративного суду, прийняту 13 вересня 2016 року у складі головуючого судді Воробйової І. А. та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду, постановлену 30 листопада 2016 року у складі колегії суддів: головуючого - Граб Л. С., суддів: Білої Л. М., Гонтарука В. М.,

У серпні 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління Національної поліції у Вінницькій області (далі - ГУНП у Вінницькій області) про визнання протиправним та скасування наказу № 655 від 05 липня 2016 року в частині накладення на позивача дисциплінарного стягнення у вигляді попередження про неповну посадову відповідність та зобов'язання ГУНП у Вінницькій області виключити з особової справи позивача відомості про накладення зазначеного дисциплінарного стягнення.

В обґрунтування позову зазначає, що з 07 листопада 2015 року ОСОБА_1 прийнятий на службу до ГУНП у Вінницькій області на посаду поліцейського БПСПОП "Вінниця" ГУНП у Вінницькій області.

Однак, відповідно до наказу ГУ НП у Вінницькій області № 655 від 05 липня 2016 року на позивача накладено дисциплінарне стягнення у вигляді попередження про неповну посадову відповідність за порушення вимог Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України, Правил поведінки та професійної етики осіб рядового та начальницького складу органів внутрішніх справ, затверджених наказом Міністерства внутрішніх справ України від 22 лютого 2012 року № 455, пункту 1 частини першої статті 18 Закону України "Про Національну поліцію", функціональних обов'язків.

Підставою прийняття оскаржуваного наказу зумовлено недотриманням субординації, норм професійної та службової етики при зверненні до командира батальйону майора поліції ОСОБА_4 з проявленням неповаги, зухвалості та нетактовності, що призвело до створення конфлікту з командиром батальйону в умовах проведення Антитерористичної операції (далі - АТО).

Позивач стверджує, що обставини, які викладені у зазначеному наказі щодо порушення ним правил субординації, норм професійної і службової етики не відповідають дійсності, оскільки у його діях під час зборів особового складу батальйону відсутній склад дисциплінарного проступку, а саме наявність протиправної поведінки та шкідливих наслідків такої поведінки.

Позивач вказує, що в оскаржуваному наказі ГУНП у Вінницькій області не зазначив, які саме норми (пункти) Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України та Правил поведінки та професійної етики осіб рядового та начальницького складу органів внутрішніх справ, позивачем були порушені.

Крім того, як зазначає ОСОБА_1, накладаючи таке дисциплінарне стягнення як попередження про неповну посадову відповідність, відповідач не використав весь перелік можливих (менш) суворих дисциплінарних стягнень, що не відповідає нормам статті 14 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України.

Вважаючи оскаржуваний наказ ГУНП у Вінницькій області від 05 липня 2016 року № 655 в частині накладення дисциплінарного стягнення є протиправним, позивач звернувся до суду з вимогою про його скасування.

Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 13 вересня 2016 року, залишеною без змін ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 30 листопада 2016 року, в позові відмовлено.

Статтею 327 Кодексу адміністративного судочинства України в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" (2147а-19) , що набув чинності 15 грудня 2017 року (далі - КАС України (2747-15) ), обумовлено, що судом касаційної інстанції в адміністративних справах є Верховний Суд.

За правилами частини третьої статті 3 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу VII "Перехідні положення" КАС України (2747-15) касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

10 січня 2018 року касаційна скарга представника позивача - ОСОБА_2 надійшла до Верховного Суду як суду касаційної інстанції в адміністративних справах, яка ухвалою судді-доповідача від 12 січня 2018 року прийнята до провадження.

У касаційній скарзі представник позивача - ОСОБА_2, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати їх рішення та ухвалити нове, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

В обґрунтування касаційної скарги вказує на неврахування судами попередніх інстанцій, що ні у спірному наказі, ні у безпосередньо матеріалах службової перевірки не зазначено конкретних висловлювань з боку позивача, які можуть свідчити про порушення правил субординації та могли принизити авторитет командира.

Касаційна скарга підлягає до часткового задоволення з таких підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 07 листопада 2015 року позивача прийнято на службу до ГУНП у Вінницькій області на посаду поліцейського БПСПОП "Вінниця" ГУНП у Вінницькій області.

Наказом ГУНП у Вінницькій області від 06 червня 2016 року № 683 по факту звернення командира БПСПОП "Вінниця" ОСОБА_5 з рапортом щодо порушення службової дисципліни окремими працівниками вказаного підрозділу, призначено службове розслідування, за результатами проведення якого складено висновок від 05 липня 2016 року, в якому встановлено, що 02 червня 2016 року відбулася ротація особового складу підрозділу в місті Краматорськ. Після проведення організаційних заходів з прийому-передачі товарно-матеріальних цінностей, командиром була дана команда про шикування особового складу БПСПОП "Вінниця" на чолі з керівником загону - заступником командира батальйону полковником поліції ОСОБА_6

Після того, як особовий склад був вишикуваний, керівник загону ОСОБА_6 перед строєм, в різкій формі, не дотримуючись правил субординації та, не вибираючи слів, почав висловлювати незадоволення з приводу прийняття рішень щодо організації роботи ОСОБА_5, керівництвом ГУНП у Вінницькій області на чолі з тимчасово виконуючим обов'язки начальника ГУ НП полковником поліції ОСОБА_7 і його заступником ОСОБА_8 Різкі висловлювання ОСОБА_6, ОСОБА_9 ОСОБА_10 ОСОБА_11, ОСОБА_1 та ОСОБА_12, які виступили на його підтримку, мало не призвели до сутички між особовим складом, який прибув на ротацію, що завдало втрати позитивного іміджу БПСПОП "Вінниця". Як зазначено у висновку службового розслідування, вказана ситуація, вплинула на моральний стан поліцейських, які прибули для несення служби в зону проведення АТО та на їх бойову готовність.

Службовим розслідуванням також встановлено порушення позивачем Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України, Правил поведінки та професійної етики осіб рядового та начальницького складу органів внутрішніх справ, затверджених наказом Міністерства внутрішніх справ України від 22 лютого 2012 року № 455, пункту 1 частини першої статті 18 Закону України "Про Національну поліцію", оскільки всупереч вказаних норм ОСОБА_1 звертався до командира батальйону на підвищених тонах, без дотримання вимог субординації, що в свою чергу загострювало ситуацію, принижувало авторитет командира перед особовим складом батальйону.

05 липня 2016 року наказом ГУНП у Вінницькій області № 655 рядового поліції ОСОБА_1 було притягнуто до дисциплінарної відповідальності, а саме попереджено про неповну посадову відповідність.

Відмовляючи у позові, суд першої інстанції виходив з того, що приймаючи наказ про накладення на позивача дисциплінарного стягнення у вигляді попередження про неповну посадову відповідність, відповідач діяв обґрунтовано, в межах повноважень та у спосіб, що передбачений законодавством України, а відтак, підстави для скасування оскаржуваного наказу № 655 від 05 липня 2016 року в частині накладення на позивача дисциплінарного стягнення у вигляді попередження про неповну посадову відповідність відсутні.

Зазначена позиція була підтримана і Вінницьким апеляційним адміністративним судом, який переглянув постанову суду першої інстанції та залишив її без змін.

Верховний Суд не погоджується із зазначеними висновками судів попередніх інстанцій з огляду на таке.

Приписами частини другої статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Порядок проходження служби особами рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, їх права і обов'язки регулюється Законом України "Про Національну поліцію" (580-19) , Дисциплінарним статутом органів внутрішніх справ України, затвердженого Законом України від 22 лютого 2006 року № 3460-IV (3460-15) (далі - Дисциплінарний статут) та Положенням про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів УРСР від 29 липня 1991 року № 114 (114-91-п) (далі - Положення № 114).

Визначення службової дисципліни міститься у статті 1 Дисциплінарного статуту та означає дотримання особами рядового і начальницького складу Конституції і законів України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів та інших нормативно-правових актів МВС підпорядкованих йому органів і підрозділів та Присяги.

За змістом статті 7 Дисциплінарного статуту службова дисципліна базується на високій свідомості та зобов'язує кожну особу рядового і начальницького складу: дотримуватися законодавства, неухильно виконувати вимоги Присяги, статутів і наказів начальників; дотримуватися норм професійної та службової етики; сприяти начальникам у зміцненні службової дисципліни, забезпеченні законності та статутного порядку; виявляти повагу до колег по службі та інших громадян, бути ввічливим, дотримуватися правил внутрішнього розпорядку тощо.

Порядок накладення дисциплінарних стягнень на осіб рядового і начальницького складу врегульовано статтею 14 Дисциплінарного статуту.

Зокрема, з метою з'ясування всіх обставин дисциплінарного проступку, учиненого особою рядового або начальницького складу, начальник призначає службове розслідування. Службове розслідування має бути завершене протягом одного місяця з дня його призначення начальником. У разі необхідності цей термін може бути продовжено начальником, який призначив службове розслідування, або старшим прямим начальником, але не більш як на один місяць. Перед накладенням дисциплінарного стягнення начальник або особа, яка проводить службове розслідування, повинні зажадати від порушника надання письмового пояснення. Небажання порушника надавати пояснення не перешкоджає накладенню дисциплінарного стягнення. Про накладення дисциплінарного стягнення видається наказ, зміст якого оголошується особовому складу органів внутрішніх справ. Зміст наказу доводиться до відома особи рядового або начальницького складу, яку притягнуто до дисциплінарної відповідальності, під підпис. У разі звільнення з посади або звільнення з органів внутрішніх справ особі рядового або начальницького складу видається витяг з наказу. При визначенні виду дисциплінарного стягнення мають враховуватися тяжкість проступку, обставини, за яких його скоєно, заподіяна шкода, попередня поведінка особи та визнання нею своєї вини, її ставлення до виконання службових обов'язків, рівень кваліфікації тощо. Звільнення осіб рядового і начальницького складу з органів внутрішніх справ як вид стягнення є крайнім заходом дисциплінарного впливу.

З матеріалів справи вбачається, що після зборів підрозділу особового складу в місті Краматорськ командир зазначеного батальйону ОСОБА_4 дозволив працівникам особового складу задавати питання, що в свою чергу підтверджується поясненнями 36 працівників особового складу, після чого працівники батальйону, в тому числі ОСОБА_1, почали задавати командиру ОСОБА_4 проблемні питання щодо кадрових призначень, нагородження працівників, надання працівникам відпусток, присвоєння військових звань, проведення тактичних навчань із працівниками батальйону, належного забезпечення транспортом, відрядження в зону АТО не всіх працівників батальйону.

Вказана поведінка позивача слугувала предметом службового розслідування, за наслідками якого, рядового поліції ОСОБА_1 відповідно до оскаржуваного наказу ГУНП у Вінницькій області від 05 липня 2016 року за № 655 попереджено про неповну посадову відповідність.

Так, з вказаного наказу вбачається, що позивачем порушено пункт 1 частини першої статті 18 Закону України "Про Національну поліцію", яка чітко передбачає, що поліцейський зобов'язаний: неухильно дотримуватись положень Конституції України (254к/96-ВР) , законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського; професійно виконувати свої службові обов'язки відповідно до вимог нормативно-правових актів, посадових (функціональних) обов'язків, наказів керівництва; інформувати безпосереднього керівника про обставини, що унеможливлюють його подальшу службу в поліції або перебування на займаній посаді.

Слід зауважити, що в оскаржуваному наказі не зазначено, в чому саме полягає порушення ОСОБА_1 Дисциплінарного статуту, або невиконання позивачем функціональних обов'язків та які накази керівництва ним не виконано.

Приписами статті 2 Дисциплінарного статуту обумовлено, що підставою для дисциплінарної відповідальності є дисциплінарний проступок, сутність якого полягає у невиконанні чи неналежному виконанні особою рядового або начальницького складу службової дисципліни, визначення якої наведене у статті 1 цього Статуту.

Отже, такими підставами є виключно фактичні дані, що свідчать про реальну наявність у діях особи рядового або начальницького складу органів внутрішніх справ ознак дисциплінарного проступку, зокрема протиправної поведінки, шкідливих наслідків та причинного зв'язку між ним і дією (бездіяльністю) порушника дисципліни.

За таких обставин, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду вважає, що судами попередніх інстанцій не досліджено всі зібрані у справі докази та не допитано у якості свідка ОСОБА_4

За правилами пункту 1 частини другої статті 353 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України (2747-15) ) підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази.

Таким чином, суд приходить до висновку, що оскаржувані рішення судів попередніх інстанцій підлягають скасуванню з направленням справи на новий судовий розгляд.

При цьому суд зазначає, що діє в межах повноважень визначених статтею 341 КАС України, частиною другою якої встановлено, що суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Враховуючи викладене, судами першої та апеляційної інстанцій не з'ясовано обставини справи, що мають значення для правильного її вирішення, що є порушенням статей 9, 242, 308 КАС України.

При встановленні наведених фактів судами першої та апеляційної інстанцій порушені норми процесуального права, які призвели до прийняття необґрунтованого судового рішення і не можуть бути перевірені та усунуті судом касаційної інстанції.

За таких обставин справу необхідно направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись статтями 3, 341, 345, 349, п. 1 ч. 2 ст. 353, 355, 356, 359 КАС України, суд

Касаційну скаргу представника позивача - ОСОБА_3 задовольнити частково.

Постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 13 вересня 2016 року та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 30 листопада 2016 року у скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.