308/1133/15-ц Про стягнення відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої залиттям квартири - 31.07.2019 Прийняття

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1, поданою адвокатом Розманом Сергієм Юрійовичем, на рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 20 вересня 2016 року у складі судді Лемак О. В. та рішення Апеляційного суду Закарпатської області від 14 листопада 2016 року у складі колегії суддів: Мацунича М. В., Готра Т. Ю., Бисага Т. Ю.,

учасники справи:

позивачі - ОСОБА_2, ОСОБА_3,

відповідач - ОСОБА_1,

ІСТОРІЯ СПРАВИ

У лютому 2015 року ОСОБА_2, ОСОБА_3 звернулися до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення відшкодування матеріальної та моральної шкоди.

Позовна заява мотивована тим, що 09 лютого 2014 року їх квартиру АДРЕСА_1, було затоплено власницею вищерозташованої квартири № 35 ОСОБА_1 . Внаслідок залиття їх квартири мало місце замокання стелі й стін коридору, санвузла, кухні, двох жилих кімнат із пошкодженням підлоги з ламінату, та забруднено 5 килимів. Вартість заподіяної шкоди становить 11 133,80 грн,

300,00 грн за чистку килимів та 960,00 грн витрат за проведення експертного дослідження. Також вказували, що через залиття квартири вони зазнали душевних страждань, оскільки заподіяна їм шкода є значною, а ОСОБА_1 відмовилась її добровільно відшкодувати.

У зв`язку з викладеним позивачі просили стягнути з відповідача на їх користь відшкодування завданих затопленням квартири матеріальних збитків в розмірі 11 433,80 грн, відшкодування моральної шкоди в розмірі 1 000,00 грн, вартість послуг експерта в розмірі 960,00 грн та понесені ними витрати на правову допомогу у розмірі 3 000,00 грн.

КОРОТКИЙ ЗМІСТ СУДОВИХ РІШЕНЬ

Рішенням Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від

20 вересня 2016 року, позов задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 та ОСОБА_3 суму в розмірі 11 433,80 грн заподіяної матеріальної шкоди; витрати у сумі 960,00 грн на проведення експертного дослідження та суму в розмірі 487,20 грн судового збору.

У стягненні відшкодування моральної шкоди відмовлено.

Додатковим рішенням Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 20 вересня 2016 року стягнуто з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 понесені нею витрати на правову допомогу в розмірі

Судові рішення мотивовані тим, відповідач жодних належних та допустимих доказів на спростування своєї вини до суду не надала, факт залиття квартири нею не спростовувався, тому виходячи з презумпції вини заподіювача шкоди, яка нею не спростована, та зважаючи на покладений на власників житлових приміщень обов`язок по його утриманню, у тому числі - утриманню внутрішньо квартирних мереж в належному стані,матеріальні збитки в розмірі 11 433,80 грн завдані позивачам внаслідок залиття їхньої квартири повинні бути відшкодовані. Позовні вимоги щодо відшкодування моральної шкоди задоволенню не підлягають, оскільки вони не підтвердженні належними та допустимими доказами. Також стягненню на користь позивачів підлягають витрати за проведення експертного дослідження по визначенню вартості спричиненого матеріального збитку, та частково судовий збір. Додатковим рішенням суду першої інстанції стягнуто з позивачів на користь відповідача частко витрати на правову допомогу, пропорційно до відхилених вимог.

Рішенням Апеляційного суду Закарпатської області від 14 листопада 2016 року апеляційну скаргу ОСОБА_1, в інтересах якої діє адвокат Розман С. Ю., відхилено, а апеляційну скаргу ОСОБА_2, ОСОБА_3 задоволено, рішення суду першої інстанції від 20 вересня 2016 року та додаткове рішення суду першої інстанції від 20 вересня 2016 року в частині відмови у відшкодуванні моральної шкоди та вирішенні питання розподілу судових витрат скасовано та ухвалено у справі нове рішення суду про задоволення позову.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 та ОСОБА_3 відшкодування моральної шкоди в розмірі 500,00 грн кожному та судовий збір у розмірі

487,20 грн кожному.

У іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Вирішено питання щодо судових витрат у справі.

Рішення апеляційного суду мотивовано тим, що рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позовних вимог про відшкодування моральної шкоди є необґрунтованим та підлягає скасуванню, оскільки внаслідок залиття квартири мало місце правопорушення, яке було спрямоване на майно позивачів. Глибина душевних страждань позивачів проявилась з огляду на характер шкоди, яка їм заподіяна, наявності ступеню вини відповідача, тривалості страждань та вимушених змін у їх способі життя, тому враховуючи вимоги розумності, виваженості та справедливості, визначений позивачами розмір відшкодування моральної шкоди у сумі 1 000,00 грн на двох, тобто кожному по 500,00 грн, є співмірним. У іншій частині рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, оскільки беззаперечним є факт, що квартира

АДРЕСА_1, яка належить позивачам на праві часткової власності, була залита сусідкою з верхнього поверху, власницею квартири № 35

КОРОТКИЙ ЗМІСТ ВИМОГ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ

У касаційній скарзі, поданій адвокатом Розманом С. Ю.,

ОСОБА_1, посилаючись на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуальногоправа, просила скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

Касаційна скарга мотивована тим, що суди обох інстанцій належним чином не з`ясували всіх обставин, що мають значення для справи, зокрема ними не було встановлено реальну причину залиття квартири. Вказує, що причиною залиття квартири став розрив шлангу в пральній машині, яка знаходиться в неї на кухні, внаслідок технічного дефекту, тому саме ця обставина й свідчить про відсутність її вини та винної протиправної поведінки у спірних правовідносинах. Також зазначала, що суд необґрунтовано стягнув з її на користь позивачів

11 433,80 грн, оскільки таке стягнення призводить до подвійної відповідальності, тому що при виконанні рішення суду з нею будуть стягнуті кошти не пропорційно до часток позивачів у власності. Крім того, вказувала, що ОСОБА_2 не надав доказів того, що за ним зареєстровано право власності на 1/2 частину залитої квартири, тому він є неналежним позивачем у справі. Не підтверджені належними доказами понесені позивачами витрати на оплату послуг експерта у розмірі 960,00 грн, оскільки розрахункова квитанція видана на ім`я їх сина ОСОБА_7, який не є власником квартири та стороною у справі. Також позивачами не було підтверджено належними доказами необхідності проведення спеціальної чистки килимів, однак суди вказаної обстапвини не врахували та неправомірно стягнули з неї витрати у розмірі 300,00 грн.

АРГУМЕНТИ ІНШИХ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Заперечення на касаційну скаргу сторони до суду не подавали.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Перевіривши доводи касаційної скарги та дослідивши матеріали справи, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Суди встановили, що позивачам на праві спільної часткової власності в ріних частинах (по 1/2 частині кожному) належить квартири АДРЕСА_1, що підтверджується договором купівлі-продажу від 20 січня 2008 року (а. с. 10-11).

09 лютого 2014 року сталося залиття квартири

АДРЕСА_1, внаслідок чого відбулося замокання стелі та стін в коридорі, в санвузлі замокання стелі, місцями здуття та відшаровування фарби, в кухні - в міжпанельному шві сліди значного затікання води, брудні жовті плями, в житловій кімнаті площею 11,7 кв. м - на стелі по між панельному шву та в місцях примикання стін та стелі наявні значні сліди затікання, пошкоджено ламінат внаслідок вздуття, у житловій кімнаті площею 16 кв. м - виявлено часткове замокання стін та стелі зі сторони коридору, наявні сліди затікання по між панельному шву та в місцях примикання стін та стелі;, забруднено п`ять килимів площею 18 кв. м, що підтверджується актом обстеження квартири від 20 лютого 2014 року, складеного комісією та затвердженого директором департаменту міського господарства (а. с. 5).

Для усунення виявлених пошкоджень в квартирі

АДРЕСА_1 необхідно провести ремонтно-будівельні роботи: ремонт штукатурки стелі та стін на кухні, коридорі; шпаклювання стелі та стін, фарбування; перестилання ламінату (24,2 кв. м) із частковою його заміною, що також вказано у вищезазначеному акті обстеження квартири (а. с. 5).

Вартість матеріальних збитків нанесених внаслідок залиття приміщень квартири АДРЕСА_1, становить 11 133,80 грн, що підтверджується висновком № 90 експертного дослідження про визначення вартості нанесених матеріальних збитків у результаті залиття квартири від

19 лютого 2014 року (а. с. 19-30).

Судами встановлено, що за послуги експерта позивачами було сплачено

960,00 грн, що підтверджується квитанцією серії КЕУВ № 001921 від 19 лютого 2014 року, а за хімічну чистку килимів ними було сплачено 300,00 грн, що підтверджується розрахунковою квитанцію серії КЕНЕ № 067311 від 18 лютого 2014 року (а. с. 31-32).

Також судами встановлено, що ОСОБА_1 зверталась з письмовою заявою 11 лютого 2014 року на ім`я міського голови м. Ужгорода та голови ОСББ "Калинка", в якій зазначила, що причиною залиття квартири поверхом нижче став розрив шлангу на її кухні, тому її вини в цьому не має та просила допомоги у вирішенні питання покриття матеріальних збитків, які були завдані сусідам, що підтверджується її заявою від 11 лютого 2014 року (а. с. 63).

З показів допитаних в судовому засіданні свідків: ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, судом першої інстанції також було встановлено факт затоплення квартири.

Відповідно до частин першої-третьої статті 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

За змістом положень частини третьої статті 386 ЦК України власник, права якого порушені, має право на відшкодування завданої йому майнової та моральної шкоди.

Частиною першою статті 1166 ЦК України передбачено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Відповідно до частини другої цієї статті особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

З огляду на презумпцію вини завдавача шкоди (частина друга статті 1166 ЦК України) відповідач звільняється від обов`язку відшкодувати шкоду, якщо доведе, що шкоди завдано не з її вини.

У справах про відшкодування шкоди потерпілі подають докази, що підтверджують факт завдання ним шкоди за участю відповідача, розмір такої шкоди, а також докази того, що відповідач є завдавачем шкоди або особою, яка відповідно до закону зобов`язана відшкодувати шкоду, при цьому обов`язок доведення відсутності вини несе відповідач.

Доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Судами обох інстанцій було встановлено, що квартира № 32, яка належить позивачам на праві спільної часткової власності, була залита з квартири № 35, власницею якої є ОСОБА_1 .

Факт самого залиття квартири відповідач ОСОБА_1 не заперечувала, що було встановлено судами.

Таким чином, суди дійшли обґрунтованого висновку стосовно того, що вина відповідача є доведеною, а завдані позивачам реальні збитки підлягають відшкодуванню.

Доводи касаційної скарги ОСОБА_1 стосовно того, що судами першої та апеляційної інстанцій не було встановлено реальної причини залиття квартири, а саме той факт, що мало місце розривання шлангу в пральній машині, яка знаходиться в її квартирі, внаслідок технічного дефекту, тому її вини у затопленні спірної квартири не має, не заслуговують на увагу з таких підстав.

Відповідно до частини четвертої, п`ятої статті 319 ЦК України власність зобов`язує. Власник не може використовувати право власності на шкоду правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію та природні якості землі.

За правилами статті 323 ЦК України, ризик випадкового знищення та випадкового пошкодження (псування) майна несе його власник, якщо інше не встановлено договором або законом.

Судами було встановлено, що причиною залиття спірної квартири позивачів є розривання шлангу в пральній машині, яка встановлена в квартирі відповідача, тому причини розривання вказаного шлангу не має правового значення для настання відповідальності відповідача. Також обґрунтовано судом апеляційної інстанції було зазначено, що утримання внутрішньо-квартирних мереж водопостачання у належному стані є обов`язком відповідача як власника квартири.

Вказане підтверджується актом від 20 лютого 2014 року, відповідно до якого внаслідок недбалого користування сантехнічними приладами у квартирі відповідача, відбулося залиття квартири, у якій мешкають позивачі.

У разі доведеності вини виробника (продавця) у пошкодженні шлангу пральної машини, відповідач не позбавлена можливості звернутися до останнього з вимогою про відшкодування шкоди.

Доводи касаційної скарги стосовно того, що ОСОБА_2 є неналежним позивачем у справі, є необґрунтованими та спростовуються матеріалами справи, зокрема ОСОБА_2 та ОСОБА_3 купили у

ОСОБА_13 у власність у рівних частках по 1/2 частині кожному квартиру АДРЕСА_1, що підтверджується копією договору купівлі-продажу затопленої квартири

(а. с. 10-11). Та обставина, що позивач ОСОБА_2 не надав до суду копію витягу про реєстрацію своєї 1/2 частини права приватної власності у спірній квартирі, не може бути підставою для відмови у відшкодуванні йому шкоди завданої внаслідок залиття його власності.

За таких обставин, суди обох інстанцій на підставі належним чином оцінених доказів, поданих сторонами, дійшли правильного висновку, що шкода, завдана позивачам внаслідок залиття та пошкодження їх квартири, підлягає відшкодуванню відповідачем на підставі положень статті 1166 ЦК України.

Тому, враховуючи те, що у деліктних зобов`язаннях діє презумпція вини, обґрунтованими є висновки судів, що відповідач не довів, що шкоду завдано не з її вини.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції в частині відмови у відшкодуванні моральної шкоди та задовольняючи в цій частині позов, суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку з огляду на таке.

Особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи (частина перша та друга статті 23 ЦК України).

Частина перша статті 1167 ЦК України визначає, що моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв`язку з ушкодженням здоров`я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв`язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

Судом апеляційної інстанції було встановлено, що внаслідок залиття квартири позивачі зазнали душевних страждань, тому суд обґрунтовано визначив розмір відшкодування моральної шкоди, який відповідає принципу розумності та справедливості.

Таким чином, доводи касаційної скарги про порушення судами норм матеріального та процесуального права є необґрунтованими.

Інші доводи касаційної скарги були предметом розгляду судів та додаткового правового аналізу не потребують, оскільки при їх дослідженні та встановленні судами були дотримані норми матеріального та процесуального права.

Доводи, наведені в касаційній скарзі, фактично зводяться до переоцінки доказів та незгоди з висновками судів з їх оцінкою.

ВИСНОВКИ ЗА РЕЗУЛЬТАТАМИ РОЗГЛЯДУ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ

Згідно частини першої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувані рішення суду першої інстанції в нескасованій частині та рішення суду апеляційної інстанції залишити без змін.