ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
29 липня 2019 року
м. Київ
справа № 704/662/13-ц
провадження № 61-22820 св 18
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду Антоненко Н. О. (суддя-доповідач), Журавель В. І., Русинчука М. М.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю "Агрофірма Корсунь",
третя особа - управління соціального захисту населення Тальнівської районної державної адміністрації Черкаської області,
розглянувши в попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Тальнівського районного суду Черкаської області від 25 липня 2016 року в складі судді Воронкової І. Г. та на ухвалу апеляційного суду Черкаської області від 14 вересня 2016 року в складі колегії суддів Фетісової Т. Л., Захарової А. Ф., Качана О. В.,
ВСТАНОВИВ :
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У 2013 році ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до СТОВ "Агрофірма Корсунь" і з урахуванням уточнених позовних вимог просив зобов`язати відповідача здійснити перерахунок заробітної плати та стягнути з нього на користь позивача 30 616 грн доплати до заробітної плати за період з січня 2009 року по липень 2012 року.
В обґрунтування позову зазначав, що є постраждалим від Чорнобильської катастрофи 4-ї категорії та проживає на території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи, й відноситься до зони посиленого радіологічного контролю.
Із січня 2009 по липень 2012 року працював на території радіоактивного забруднення водієм у приватному сільськогосподарському підприємстві ім. Чкалова, правонаступником якого є СТОВ "Агрофірма "Корсунь".
Товариство не нараховувало та не виплачувало ОСОБА_1 як особі, яка працювала на території радіоактивного забруднення, доплату до заробітної плати, передбачену статтею 39 ЗУ "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", в зв`язку з чим він просив вирішити цей спір у судовому порядку.
Дана справа неодноразово розглядалася в судах першої, апеляційної та касаційної інстанцій.
Постановою Верховного Суду України від 23 грудня 2015 року рішення Тальнівського районного суду Черкаської області від 09 жовтня 2013 року, рішення апеляційного суду Черкаської області від 21 травня 2014 року та ухвалаВищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 05 серпня 2014 року в частині стягнення з СТОВ "Агрофірма "Корсунь" доплат за роботу на території радіоактивного забруднення скасовано, справу в цій частині направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Тальнівського районного суду Черкаської області від 25 липня 2016 року в задоволенні позову відмовлено.
Суд першої інстанції виходив із того, що відповідач нараховував та виплачував передбачену законом доплату до заробітної плати з дотриманням вимог чинного соціального та трудового законодавства, а тому правові підстави для задоволення даної позовної вимоги відсутні.
Короткий зміст рішення апеляційного суду
Ухвалою апеляційного суду Черкаської області від 14 вересня 2016 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилено, рішення Тальнівського районного суду Черкаської області від 25 липня 2016 року залишено без змін.
Апеляційний суд виходив із того, що суд першої інстанції повно та всебічно з`ясував обставини справи та на підставі належних доказів дійшов правильного висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовної вимоги про стягнення доплати до заробітної плати, а доводи апеляційної скарги правильності висновків суду не спростовують.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
У жовтні 2016 року ОСОБА_1 подав до Вищого спелціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ на зазначені судові рішення.
Ухвалою Вищого спелціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 21 жовтня 2016 року відкрито касаційне провадження в даній справі.
На виконання вимог підпункту 4 пункту 1 розділу XIII ЦПК України (1618-15)
у редакції Закону України № 2147-VIII від 03 жовтня 2017 року "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" (2147а-19)
дана справа передана до Верховного Суду.
Статтею 388 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України (1618-15)
) визначено, що судом касаційної інстанції в цивільних справах є Верховний Суд.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
У касаційній скарзі позивач просить оскаржувані судові рішення скасувати та прийняти нове рішення про задоволення позовної вимоги про стягнення з відповідача доплати до заробітної плати.
Заперечення на касаційну скаргу
У листопаді 2016 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ надійшло заперечення СТОВ "Агрофірма Корсунь" на дану касаційну скаргу, в якому товариство просило залишити її без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Суди встановили, що в період із 2009 року по липень 2012 року ОСОБА_1 працював у ПСП ім. Чкалова, правонаступником якого є СТОВ "Агрофірма Корсунь", філія якого розташована в м. Тальне Черкаської області та належить до зони посиленого радіологічного контролю.
ОСОБА_1 є особою, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи, 4-ї категорії.
Згідно з довідками про доходи СТОВ "Агрофірма Корсунь" нараховувавла та виплачувала передбачену статтею 39 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" доплату до заробітної плати, а саме "чорнобильські виплати".
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Згідно з положеннями частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Вивчивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Оскаржувані судові рішення відповідають зазначеним вимогам закону.
' 'p' Закон України "Про оплату праці" (108/95-ВР)
визначає економічні, правові та організаційні засади оплати праці працівників.
Відповідно до статей 1, 2, 4, 21, 22 цього закону заробітна плата є гарантованою винагородою працівнику за роботу, яку роботодавець виплачує на підставі трудового договору, та джерелом оплати якої є дохід та інші кошти підприємства або бюджетні кошти, виділені з цією метою.
Статтею 39 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" передбачено, що громадянам, які працюють на територіях радіоактивного забруднення, провадиться доплата в розмірах, визначених відповідно до розмірів мінімальної заробітної плати (для зони посиленого радіологічного контролю - одна мінімальна заробітна плата).
Згідно зі статтею 63 ЗУ "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" фінансування витрат, пов`язаних із його реалізацією, здійснюється за рахунок державного бюджету.
' 'p' Постановою Кабінету Міністрів України "Про затвердження Порядку використання коштів державного бюджету для виконання програм, пов`язаних із соціальним захистом громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 20 вересня 2005 року № 936 (936-2005-п)
встановлено порядок виплати доплат за роботу в зоні відчуження.
Згідно з пунктом 4 цієї постанови нарахування й виплата доплат за роботу в зоні відчуження проводиться через управління праці та соціального захисту населення місцевих органів виконавчої влади.
Передбачена статтею 39 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" доплата є соціальною гарантією, виплата якої компенсується підприємствам, установам, організаціям управліннями праці та соціального захисту населення, та не входить до структури заробітної плати.
У постанові від 23 грудня 2015 року в даній справі Верховний Суд України зазначав, що судам необхідно з`ясувати, чи були перераховані бюджетні кошти на рахунок відповідача для виплати їх особам, потерпілим унаслідок Чорнобильської катастрофи, чи має право відповідач проводити заявлені позивачем виплати за рахунок інших платежів.
Таким чином для того, щоб відповідач, як роботодавець, мав змогу сплатити позивачу, як працівнику, кошти, визначені як доплата згідно статті 39 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", необхідною та обов`язковою умовою є перерахування за певною процедурою з державного бюджету України коштів відповідачу для цієї мети. Сплата вказаних коштів з інших джерел буде суперечити положенням статті 4 Закону України "Про оплату праці" (що регламентує джерела коштів на оплату праці, одним із яких є бюджетне асигнування) та статті 63 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (щодо фінансування витрат, пов`язаних із реалізацією цього закону, за рахунок державного бюджету).
У даному випадку при розгляді справи суд першої інстанції правильно встановив, що СТОВ "Агрофірма Корсунь" із дотриманням вимог чинного законодавства нараховував і виплачував ОСОБА_1 доплату до заробітної плати, передбачену статтею 39 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", в тих розмірах, у яких управління праці та соціального захисту населення надавало відповідачеві кошти з державного бюджету, а також те, що вказані соціальні виплати роботодавець не міг проводити за рахунок інших платежів чи коштів підприємства.
Ураховуючи викладене, обґрунтованим є висновок судів першої та апеляційної інстанцій про відсутність правових підстав для задоволення позовної вимоги про стягнення доплати до заробітної плати.
Доводи касаційної скарги не заслуговують на увагу, оскільки зводяться до переоцінки встановлених апеляційним судом обставин, що відповідно до положень статті 400 ЦПК України знаходиться за межами повноважень касаційного суду.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року), (Проніна проти України, № 63566/00, 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
Ураховуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку про наявність передбачених частиною третьою статті 401 ЦПК Українипідстав для залишення касаційної скарги без задоволення, а оскаржуваних судових рішеннь - без змін.
Керуючись статтями 389, 400, 401 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,
ПОСТАНОВИВ :
Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Тальнівського районного суду Черкаської області від 25 липня 2016 року та ухвалу апеляційного суду Черкаської області від 14 вересня 2016 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Судді: Н. О. Антоненко
В. І. Журавель
М. М. Русинчук