285/2746/18 Про стягнення майнової та моральної шкоди - 18.07.2019 Прийняття

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Новоград-Волинського міськрайонного суду Житомирської області від 15 лютого 2019 року у складі судді Заполовської Т. Г. та постанову Житомирського апеляційного суду від 22 квітня 2019 року у складі колегії суддів: Микитюк О. Ю., Борисюка Р. М., Григорусь Н. Й.,

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

В серпні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління Національної поліції в Житомирській області, Новоград-Волинського управління Державної казначейської служби України Житомирської області про стягнення майнової та моральної шкоди.

На обґрунтування позовних вимог зазначив, що з 07 на 08 травня 2003 року близько23:00 години у його домоволодінні по АДРЕСА_1 сталася пожежа, якою знищено гараж, літню кухню, автомобіль М-412 та інше майно на загальну суму 22 673 грн.

Незважаючи на заяви до правоохоронних органів кримінальна справа була порушена лише 22травня 2003 року, що призвело до втрати слідів злочину.

Після перекваліфікації дій справа розслідувалася за статтею 194 КК України за фактом умисного знищення майна шляхом підпалу.

У 2006 році досудове слідство було зупинено, а 28 червня 2015 року вказана кримінальна справа закрита.

Позивач вказав, що зазначені обставини негативно вплинули на стан його здоров`я, зруйнували звичайний спосіб життя.

З урахуванням курса долара на момент вчинення злочину і на теперішній час грошовий еквівалент моральної шкоди позивач визначив в розмірі 2000000 грн.

Вважає, що оскільки слідчими органами не встановлена винна особа, шкода у відповідності до положень статті 1177 Цивільного кодексу України повинна бути відшкодована державою.

Просив суд стягнути з відповідачів на його користь на відшкодування матеріальної шкоди 22 673 грн та 2 000 000 грн - на відшкодування моральної шкоди.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Новоград-Волинського міськрайонного суду Житомирської області від 15 лютого 2019 року у задоволенні позову ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Житомирській області, Новоград-Волинського управління Державної казначейської служби України Житомирської області про стягнення майнової та моральної шкоди відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що позивачем не доведений факт неправомірних винних дій відповідачів.

Також відсутні підстави і для відшкодування шкоди державою за рахунок коштів Державного бюджету і на підставі, передбачені статтею 1177 ЦК України .

Не погодившись із цим рішенням, ОСОБА_1 подав до суду апеляційну скаргу.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Житомирського апеляційного суду від 22 квітня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, рішення Новоград - Волинського міськрайонного суду Житомирської області від 15 лютого 2019 року без змін.

Апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції про безпідставність позову та зазначив, що механізм відшкодування шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, за рахунок коштів Державного бюджету України на сьогодні законодавчо визначений тільки Законом України "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду" (266/94-ВР) . Але цей Закон передбачає можливість реалізації норми цивільного законодавства про відшкодування шкоди, завданої правопорушенням, за рахунок коштів Державного бюджету України лише у випадку, коли правопорушення вчинено спеціальним суб`єктом (працівник правоохоронного органу, прокуратури). Позивачем на підтвердження заявлених позовних вимог доказів протиправності діяння (бездіяльності) органу досудового розслідування, наявності причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача не надано.

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

У травні 2019 року ОСОБА_1 подав до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду касаційну скаргуна рішення Новоград-Волинського міськрайонного суду Житомирської області від 15 лютого 2019 року та постанову Житомирського апеляційного суду від 22 квітня 2019 року, у якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасуватирішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення про задоволення його позовних вимог.

Касаційна скарга мотивована тим, що судами неповно досліджено фактичні обставини та матеріали справи.

Доводи інших учасників справи

11 липня 2019 року на адресу Касаційного цивільного суду в складі Верховного Суду від Новоград-Волинської місцевої прокуратури надійшов відзив на касаційну скаргу, у якому третя особа зазначила, що вимоги касаційної скарги є необґрунтовані та не можуть бути задоволені. Просить в задоволенні касаційної скарги відмовити, рішення Новоград - Волинського міськрайонного суду Житомирської області від 15 лютого 2019 року та постанову Житомирського апеляційного суду від 22 квітня 2019 року залишити без змін.

12 липня 2019 року на адресу Касаційного цивільного суду в складі Верховного Суду від Новоград-Волинського управління Державної казначейської служби України Житомирської області надійшло заперечення на касаційну скаргу, у якому відповідач зазначив, що вимоги касаційної скарги є необґрунтовані та не можуть бути задоволені. Просить в задоволенні касаційної скарги відмовити, рішення Новоград - Волинського міськрайонного суду Житомирської області від 15 лютого 2019 року та постанову Житомирського апеляційного суду від 22 квітня 2019 року залишити без змін.

15 липня 2019 року на адресу Касаційного цивільного суду в складі Верховного Суду від Головного управління Національної поліції в Житомирській області надійшов відзив на касаційну скаргу, у якому співвідповідач зазначив, що вимоги касаційної скарги є необґрунтовані та не можуть бути задоволені. Просить в задоволенні касаційної скарги відмовити

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

24 травня 2019 року вказана справа передана судді-доповідачу.

Ухвалою Верховного Суду від 19 червня 2019 року відкрито касаційне провадження у справі за поданою касаційною скаргою.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Суди встановили, що з 07 травня 2003 року близько 23:00 годині по АДРЕСА_1 невстановлена слідством особа з хуліганських спонукань вчинила пошкодження майна, що належить ОСОБА_1

02 травня 2003 року порушена кримінальна справа за частиною 1 статті 296 КК України за фактом хуліганських дій. ОСОБА_1 визнаний потерпілим у справі.

Згідно акту про пожежу від 08 травня 2003 року орієнтовні прямі збитки від пожежі становлять 10 000 грн, побічні орієнтовні збитки - 12 673 грн, а всього - 22 673 грн.

12 вересня 2005 року дії невстановленої слідством особи перекваліфіковані за частиною 2 статті 194 КК України, як умисне знищення чужого майна шляхом підпалу.

Постановою старшого слідчого Новоград-Волинського МВ УМВС України в Житомирській області від 28 червня 2015 року провадження у цій справі закрито за відсутністю складу кримінального правопорушення, передбаченого статтею 194 КК України, оскільки відсутня кваліфікуюча ознака - шкода у великих розмірах.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з огляду на наступне.

Положеннями частини другої статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Вимогами частин першої та другої статті 400 ЦПК України визначено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до частини першої статті 16 ЦК України, частини першої статті 3 ЦПК України (в редакції, чинній на час ухвалення рішень судами попередніх інстанцій) кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Згідно положень статті 57 ЦПК України (в редакції, чинній на час ухвалення рішень судами попередніх інстанцій) доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема звуко - і відеозаписів, висновків експертів.

Відповідно до статті 60 ЦПК України (в редакції, чинній на час ухвалення рішень судами попередніх інстанцій) сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.

Аналогічні положення містить стаття 81 ЦПК України.

Згідно статті 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Відповідно до статті 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Загальні підстави відповідальності за завдану майнову та моральну шкоду передбачені нормами статей 1166, 1167 ЦК України, відповідно до яких шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності вини.

Спеціальні підстави відповідальності за шкоду, завдану органом державної влади, зокрема органами дізнання, попереднього (досудового) слідства, прокуратури або суду, визначені статтею 1176 ЦК України. Ці підстави характеризуються особливостями суб`єктного складу заподіювачів шкоди, серед яких законодавець виокремлює посадових чи службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органи досудового розслідування, прокуратури або суду, та особливим способом заподіяння шкоди: а саме у випадку незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт. Сукупність цих умов і є підставою покладення цивільної відповідальності за завдану шкоду на державу.

Звертаючись до суду з позовом, позивач посилався на бездіяльність посадових осіб органів державної влади, а також на бездіяльність самих органів державної влади. Позивач вважає, що майнова шкода, завдана майну фізичної особи внаслідок злочину та моральна шкода, яка задана тривалим проведенням досудового розслідування, невстановлення особи, яка скоїла злочин, підлягає відшкодуванню державою за рахунок Державного бюджету України.

Статтями 1173, 1174 ЦК України передбачено, що шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів. Шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цієї особи.

Згідно статті 1177 ЦК України шкода, завдана фізичній особі, яка потерпіла від кримінального правопорушення, відшкодовується відповідно до закону. Шкода, завдана потерпілому внаслідок кримінального правопорушення, компенсується йому за рахунок Державного бюджету України у випадках та порядку, передбачених законом.

Положення цієї статті передбачають можливість компенсації шкоди, завданої потерпілому внаслідок кримінального правопорушення, за рахунок Державного бюджету України виключно у випадках та порядку, передбачених законом.

Проте, на даний час у національному законодавстві відсутній відповідний нормативно-правовий акт, який визначає такий порядок відшкодування шкоди.

В ухвалі Європейського суду з прав людини від 30 вересня 2014 року у справі "Петро Якович Петльований проти України", заява № 54904/08, суд зауважив, що відповідно до ЦК України (435-15) питання державної компенсації жертвам злочину врегульовано таким чином, що будь-яка вимога про таку компенсацію є умовною, і ці умови частково викладені у першому пункті статті 1177 ЦК України, який містить слова "якщо особа, яка вчинила злочин, не ідентифікована або неплатоспроможна". Подальші умови полягають у тому, що вони мають бути встановлені окремим законом, який не було прийнято до цього часу. Такий закон має також містити процедуру присудження та сплати компенсації. Ясно видно з цих застережень, що право на компенсацію з боку держави жертвам злочину, передбачене вищевказаною статтею Кодексу, ніколи не було призначене, щоб бути безумовним. Практика національних судів підтверджує, що за відсутності закону, який формулює такі положення, право на компенсацію не може виникнути згідно статті 1177 ЦК України, як окремо взятої.

Мех анізм відшкодування шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, за рахунок коштів Державного бюджету України на сьогодні законодавчо визначений Законом України "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду" (266/94-ВР) .

Водночас цей Закон передбачає можливість реалізації норми цивільного законодавства про відшкодування шкоди, завданої правопорушенням, за рахунок коштів Державного бюджету України лише у випадку, коли правопорушення вчинено спеціальним суб`єктом (працівник правоохоронного органу, прокуратури) і набуло вигляду незаконного засудження, незаконного повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, незаконного взяття і тримання під вартою тощо.

Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, враховуючи вказані норми матеріального права, встановивши фактичні обставини справи, які мають суттєве значення для її вирішення, дійшов обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1, оскільки позивачем на підтвердження заявлених позовних вимог не надано відповідних доказів протиправності діяння (бездіяльності) органу досудового розслідування, наявності причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача. Позивачем не доведено, що в ході проведення досудового розслідування у кримінальному провадженні органами слідства, його посадовими особами, зокрема безпосередньо слідчим, допущені порушення норм кримінально процесуального права (протиправність дій чи бездіяльності), в тому числі порушені розумні строки розслідування у кримінальному провадженні.

З урахуванням викладеного, Верховний суд погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанції про безпідставність позову.

Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що оскаржені судові рішення ухвалено без додержання норм матеріального і процесуального права, та зводяться до переоцінки доказів у справі, що відповідно до положень статті 400 ЦПК України, знаходиться поза межами повноважень Верховного Суду. Наведені у касаційній скарзі доводи були предметом дослідження в судах попередніх інстанцій із наданням відповідної правової оцінки всім фактичним обставинам справи, яка ґрунтується на вимогах чинного законодавства, і з якою погоджується суд касаційної інстанції.

Верховний Суд встановив, що оскаржені судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій ухвалені з додержанням норм матеріального права та процесуального права, а доводи касаційної скарги їх висновків не спростовують, на законність ухвалених судових рішень не впливають.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів залишає касаційну скаргу без задоволення, а оскаржені рішення судів першої та апеляційної інстанцій - без змін, оскільки підстави для їх скасування відсутні.

Щодо судових витрат

Відповідно до підпункту "в" пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Оскільки у задоволенні касаційної скарги відмовлено, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої та апеляційної інстанцій, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, немає.