774/72/18 Про видачу виконавчого листа на примусове виконання рішення постійно діючого третейського суду при Асоціації - 18.07.2019 Прийняття

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" на ухвалу Апеляційного суду Дніпропетровської області у складі судді Лаченкової О. В. від 08 червня 2018 року у справі за заявою публічного акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" про видачу виконавчого листа на примусове виконання рішення постійно діючого третейського суду при Асоціації "Дніпровський Банківський Союз" від 27 лютого 2018 року у справі за позовом акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

Описова частина

Короткий зміст вимог заяви

У травні 2018 року публічне акціонерне товариство комерційний банк "ПриватБанк" (далі - ПАТ КБ "ПриватБанк") звернулося до апеляційного суду, як до суду першої інстанції, з заявою про видачу виконавчого листа на примусове виконання рішення суду, яку мотивувало тим, що рішенням постійно діючого третейського суду при Асоціації "Дніпровський Банківський Союз" від 27 лютого 2018 року задоволено позов ПАТ КБ "ПриватБанк" та стягнуто з ОСОБА_1 на користь банку заборгованість за договором від 12 березня 2010 року у сумі 99 985,80 грн, а також витрати по оплаті третейського збору у сумі 1 360 грн.

Оскільки рішення суду відповідач не виконав у добровільному порядку, позивач просив суд видати виконавчий лист на примусове виконання цього судового рішення.

Короткий зміст судового рішення апеляційного суду, як суду першої інстанції

Ухвалою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 08 червня 2018 року відмовлено у задоволенні заяви ПАТ КБ "ПриватБанк" у видачі виконавчого листа на примусове виконання рішення постійно діючого Третейського суду при Асоціації "Дніпровський Банківський Союз" від 27 лютого 2018 року.

Ухвала апеляційного суду мотивована тим, що спори між кредитодавцем та позичальником (споживачем) за договором про надання споживчого кредиту, що виникають як під час укладення, так і виконання такого договору, відповідно до пункту 14 частини першої статті 6 Закону України "Про третейські суди", незважаючи на наявність третейського застереження в договорі, не можуть бути предметом третейського розгляду, оскільки цим Законом від 3 лютого 2011 року виключено з компетенції третейського суду вирішення спорів щодо захисту прав споживачів, у тому числі споживачів послуг банку (кредитної спілки).

Короткий зміст вимог апеляційної скарги

Не погоджуючись із зазначеною ухвалою апеляційного суду, ПАТ КБ "ПриватБанк" подав до Верховного Суду апеляційну скаргу, в якій просить ухвалу Апеляційного суду Дніпропетровської області від 08 червня 2018 року скасувати й направити справу для продовження розгляд до апеляційного суду, як суду першої інстанції.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала апеляційну скаргу

Апеляційна скарга мотивована тим, що спірні правовідносини не регулюються Законом України "Про захист прав споживачів" (1023-12) , оскільки відповідачу були надані кредитні кошти на задоволення будь-яких особистих потреб, а не на придбання продукції. Законом України "Про третейські суди" (1701-15) виключено з компетенції третейського суду вирішення спорів щодо захисту прав споживачів лише за їх позовами до суду, що не позбавляє права звернення до третейського суду інших осіб, які не є споживачами.

Третейська палата України подала відзив на апеляційну скаргу, в якому вказала, що за відсутності будь-яких дій споживача на захист його прав правовідносини щодо прав споживачів не виникають, а тому суд помилково виходив з того, що у цій справі виникли правовідносини щодо захисту прав споживача.

Фактичні обставини, встановлені судом

12 березня 2010 року між ПАТ КБ "ПриватБанк" та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № SAMDN50OTC002873384, відповідно до умов якого останній отримав кредит у розмірі 3 000 грн з подальшим збільшенням до 7 000 грн у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку "Універсальна 55 днів".

У зв'язку з невиконанням позичальником умов договору станом на 24 січня 2018 року утворилась заборгованість в сумі 88 985,80 грн.

Указаний договір містить третейське застереження, відповідно до якого будь-який спір, що виникає щодо цього договору, або в зв`язку з ним підлягає передачі на розгляд і остаточне вирішення до Постійно діючого третейського суду при Асоціації "Дніпровський Банківський Союз", Постійно діючого третейського суду при Асоціації "Юридичні компанії України" або суду загальної юрисдикції (пункт 1.1.7.30 Умов та правил надання банківських послуг).

Рішенням постійно діючого Третейського суду при Асоціації "Дніпровський Банківський Союз" від 27 лютого 2018 року по третейській справі № 23/2018 стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ "ПриватБанк" заборгованість за договором № SAMDN50OTC002873384 від 12 березня 2010 року в сумі 88 985,80 грн та витрати по оплаті третейського збору в сумі 1 360 грн, а всього 90 345,80 грн.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Частиною другою статті 24, частиною другою статті 351 ЦПК України передбачено, що Верховний Суд переглядає в апеляційному порядку судові рішення апеляційних судів, ухвалені ними як судами першої інстанції.

Відповідно до частин першої, третьої статті 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.

Розгляд справ у суді апеляційної інстанції здійснюється в судовому засіданні з повідомленням учасників справи, крім випадків, передбачених статтею 369 цього Кодексу.

Сторони (їх представники) в судове засідання не з'явились повторно, будучи належним чином повідомлені про дату, час та місце апеляційного перегляду справи, про що свідчать рекомендовані повідомлення про вручення поштового відправлення. Даних про поважність причин відсутності учасників судового процесу матеріали справи не містять, тому суд з огляду на положення частин першої, другої статті 223 та частини першої статті 368 ЦПК України вважає за можливе розглянути справу у відсутність осіб, що не з'явились.

Апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги та наявні у справі матеріали, колегія суддів дійшла таких висновків.

Частиною першою статті 367 ЦПК України визначено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Згідно з частиною першою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Зазначеним вимогам закону судове рішення суду першої інстанції відповідає з таких підстав.

Згідно із частиною третьою статті 485 ЦПК України при розгляді справи в судовому засіданні суд встановлює наявність чи відсутність підстав для відмови у видачі виконавчого листа на примусове виконання рішення третейського суду, передбачених статтею 486 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 486 ЦПК України суд відмовляє у видачі виконавчого листа на примусове виконання рішення третейського суду, якщо справа, у якій прийнято рішення третейського суду, не підвідомча третейському суду відповідно до закону.

Відмовляючи ПАТ КБ "ПриватБанк" у задоволенні заяви про видачу виконавчого листа на примусове виконання рішення третейського суду, суд керувався тим, що рішення третейського суду прийняте за наслідками вирішення спору, який не був йому підвідомчий відповідно до закону.

Відповідно до частини 4 статті 4 ЦПК України до третейського суду за угодою сторін може бути переданий будь-який спір, який виникає з цивільних правовідносин, крім випадків, передбачених законом.

Також у статті 3 Закону "Про третейські суди" (далі - Закон) визначено завдання третейського суду, яким є захист майнових і немайнових прав та охоронюваних законом інтересів фізичних чи юридичних осіб шляхом всебічного розгляду та вирішення спорів відповідно до закону.

У пункті 14 статті 6 Закону зазначено, що справи у спорах щодо захисту прав споживачів, у тому числі споживачів послуг банку (кредитної спілки) не підлягають розгляду третейськими судами.

Разом з тим, вирішуючи спір, суд правильно зазначив, що спори між кредитодавцем та позичальником (споживачем) за договором про надання споживчого кредиту, що виникають як під час укладення, так і під час виконання такого договору, відповідно до пункту 14 частини першої статті 6 Закону, незважаючи на наявність третейського застереження в договорі, не можуть бути предметом третейського розгляду, оскільки цим Законом України від 03 лютого 2011 року № 2983-VI "Про внесення зміни до статті 6 Закону України "Про третейські суди" (2983-17) щодо підвідомчості справ у сфері захисту прав споживачів третейським судам" виключено з компетенції третейського суду вирішення спорів щодо захисту прав споживачів, у тому числі споживачів послуг банку (кредитної спілки).

Визначення, права та обов`язки споживачів урегульовано у Законі України "Про захист прав споживачів" (1023-12) (далі Закон № 1023-XII (1023-12) ).

У Преамбулі Закону № 1023-XII (1023-12) зазначено, що він регулює відносини між споживачами товарів, робіт і послуг та виробниками і продавцями товарів, виконавцями робіт і надавачами послуг різних форм власності, встановлює права споживачів, а також визначає механізм їх захисту та основи реалізації державної політики у сфері захисту прав споживачів.

У пункті 22 статті 1 Закону № 1023-XII у цьому Законі терміни вживаються в такому значенні: споживач - фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов`язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника.

Також визначена сфера дії цього Закону у частині першій статті 1-1: цей Закон регулює відносини між споживачами товарів (крім харчових продуктів, якщо інше прямо не встановлено цим Законом), робіт і послуг та виробниками і продавцями товарів, виконавцями робіт і надавачами послуг.

Отже, якщо договір, у тому числі кредитний, укладений на задоволення особистих потреб фізичної особи і не пов`язаний з підприємницькою діяльністю такої фізичної особи чи виконанням ним обов`язків як найманим працівником, такий договір є споживчим і наявність судового спору щодо цього договору не впливає на його характер, як споживчого, відтак і сам спір у будь-якому випадку стосується прав сторони договору, як споживача, а вирішення такого спору, незалежно від його ініціатора, має ґрунтуватися та враховувати і вимоги Закону № 1023-XII (1023-12) .

Тобто незалежно від предмета і підстав позову та незважаючи на те, хто звертається з позовом до суду (банк або інша фінансова установа чи споживач), на правовідносини, що виникають зі споживчого кредиту, поширюється дія Закону № 1023-XII (1023-12) .

Аналогічного висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12 грудня 2018 року у справі № 755/11648/15-ц (провадження № 14-336цс18).

За викладених обставин суд зробив обґрунтований висновок про відсутність правових підстав для задоволення заяви про видачу виконавчого листа на примусове виконання рішення постійно діючого третейського суду при Асоціації "Дніпровський Банківський Союз" від 27 лютого 2018 року, оскільки розглянута третейським судом справа йому не підвідомча, що в свою чергу і є підставою для відмови у видачі виконавчого листа на примусове виконання рішення третейського суду.

Наведені у апеляційній скарзі доводи про те, що відносини, які виникли між сторонами, пов`язані з виконанням зобов`язань за кредитним договором, тобто у даному спорі позов до третейського суду подано не фізичною особою-споживачем щодо захисту прав, а банком, який звернувся з позовом про притягнення боржника до відповідальності за неналежне виконання взятих на себе зобов`язань, суд вважає безпідставним, оскільки ОСОБА_1 є споживачем послуг банку, в розумінні Закону № 1023-XII (1023-12) та відповідно до пункту 14 частини першої статті 6 Закону цей спір не може бути предметом третейського розгляду, оскільки не підвідомчий третейському суду.

Відповідно до статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.