183/7037/16 Про визнання права власності на спадкове майно та зобов`язання вчинити певні дії - 18.07.2019 Прийняття

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на заочне рішення Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 13 лютого 2017 року у складі судді Парфьонова Д. О., ухвалу Апеляційного суду Дніпропетровської області від 06 червня 2017 року у складі колегії суддів: Демченко Е. Л., Куценко Т. Р., Максюта Ж. І.,

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

Підпунктом 4 пункту 1 розділу XIII "Перехідні положення" ЦПК України (1618-15) у редакції Закону України № 2147-VIII від 03 жовтня 2017 року "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" (2147а-19) передбачено, що касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

У грудні 2016 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2, третя особа без самостійних вимог на предмет спору - Новомосковська районна державна нотаріальна контора Дніпропетровської області, про визнання права власності та зобов`язання вчинити певні дії.

Позовна заява мотивована тим, щоІНФОРМАЦІЯ_1 помер її чоловік ОСОБА_3, у зв`язку з чим відкрилась спадщина. Спадщина складається з житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами і земельної ділянки, площею 0,2270 га, для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, що розташовані на АДРЕСА_1, грошового вкладу в розмірі 20 000 грн з відповідними відсотками та компенсаціями за депозитним рахунком, відкритим у Публічному акціонерному товаристві "КредіАгріколь Банк".

Вказувала, що за життя ОСОБА_3 заповіту не склав, а тому спадкоємцями за законом є вона - дружина померлого, відповідач ОСОБА_2 - син померлого, та ОСОБА_4 - донька померлого. При цьому позивачка зазначає, що вона є єдиною особою, яка постійно проживала разом із спадкодавцем та 21 березня 2016 року звернулася до Новомосковської районної державної нотаріальної контори Дніпропетровської області із заявою про прийняття спадщини за законом.

ІНФОРМАЦІЯ_2 року донька померлого - ОСОБА_4 направила на адресу нотаріальної контори належним чином посвідчену заяву про відмову від прийняття спадщини на її (позивачки) користь.

Відповідач ОСОБА_2 протягом строку, встановленого статтею 1270 ЦК України, заяву про прийняття спадщини до нотаріальної контори не подав.

28 листопада 2016 року нотаріальною конторою позивачу видано свідоцтва про право на спадщину за законом лише на 2/3 частки житлового будинку, 2/3 частки земельної ділянки та 2/3 частки грошових внесків. При цьому зазначено, що 1/3 частка вказаного майна належить відповідачу ОСОБА_2, оскільки на момент відкриття спадщини він був зареєстрований за адресою спадкодавця. Позивач вважає це незаконним, оскільки на час відкриття спадщини ОСОБА_2 не проживав постійно із спадкодавцем, а мешкав у м. Дніпро разом зі своєю дружиною та малолітніми дітьми більш ніж 10 років. Зазначає, що фактична адреса постійного проживання відповідача та його сім`ї невідома, зв`язок з ним не підтримується.

На підставі вищевикладеного ОСОБА_1 просила визнати за нею право власності на все майно, що входить до складу спадщини, відкритої після смерті ОСОБА_3, та складається з:

- житлового будинку А, саман об. цеглою, житловою площею 41,9 кв. м, загальною площею 68,1 кв. м з господарськими будівлями та спорудами, літня кухня Б, сарай В, сарай Г, сарай Д, вбиральня Е, колодязь № 1, огорожа № 2, ворота № 3, що знаходиться у АДРЕСА_1 ;

- земельної ділянки, площею 0,2270 га, цільове призначення - для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), що розташована у АДРЕСА_1 ;

- грошового вкладу в розмірі 20 000 грн з відповідними відсотками за депозитним рахунком відкритим у ПАТ "КредіАгріколь Банк".

Також просила суд зобов`язати Новомосковську районну державну нотаріальну контору Дніпропетровської області внести зміни до свідоцтва про право на спадщину за законом на 2/3 частки житлового будинку виданого 28 листопада 2016 року ОСОБА_1 та зареєстрованого в реєстрі за № 1364; свідоцтва про право на спадщину за законом на 2/3 частки земельної ділянки, виданого 28 листопада 2016 року ОСОБА_1 та зареєстрованого в реєстрі за № 1365; свідоцтва про право на спадщину за законом на 2/3 частки грошових внесків, виданого 28 листопада 2016 року ОСОБА_1 . та зареєстрованого в реєстрі за № 1366.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Заочним рішенням Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 13 лютого 2017 року у задоволенні позову відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що відповідач постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, протягом строку, встановленого статтею 1270 ЦК України, про відмову від прийняття спадщини він не заявив, тому є таким, що у відповідності до приписів частини третьої статті 1268 ЦК України прийняв спадщину. Тому відсутні правові підстави для задоволення позову в частині визнання за позивачем права власності на все майно після смерті ОСОБА_3 .

Ухвалою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 06 червня 2017 року рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Судове рішення апеляційного суду мотивоване тим, що висновки суду першої інстанції відповідають вимогам закону, обставини справи встановлені повно, а доводи апеляційної скарги не підтверджені належними та допустимими доказами і не спростовують висновків суду першої інстанції.

При цьому зазначив, що факт реєстрації та проживання відповідача підтверджується, крім іншого, копією паспорта та довідкою адресно-довідкового відділу Головного управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області.

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

У липні 2017 року ОСОБА_1 подала до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, касаційну скаргу, у якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасуватирішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позов.

Касаційна скарга обґрунтовувалась порушенням судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права. Заявник зазначає, що судами попередніх інстанцій залишено поза увагою, що відповідач, який фактично не проживав постійно із спадкодавцем на час відкриття спадщини, повинен був звернутися із заявою про прийняття спадщини до нотаріальної контори в передбачений шестимісячний строк із дня відкриття спадщини, чого не зробив, а тому вважається таким, що не прийняв її. При таких обставинах, на думку заявника, право на спадкування за законом частки спадщини відповідача одержала вона.

Доводи інших учасників справи

Інші учасники справи не скористались своїм правом на подання до суду своїх заперечень щодо змісту і вимог касаційної скарги, відзиву на касаційну скаргу до касаційного суду не направили.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ від 28 серпня 2017 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою в указаній справі та витребувано матеріали цивільної справи.

Статтею 388 ЦПК України передбачено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

07 червня 2019 року вказана справа передана на розгляд до Верховного Суду

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з огляду на наступне.

Положеннями частини другої статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Вимогами частин першої та другої статті 400 ЦПК України визначено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Суди встановили, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_3 .

Після смерті ОСОБА_3 відкрилася спадщина на житловий будинок, житловою площею 41,9 кв. м, загальною площею 68,1 кв. м з господарськими будівлями та спорудами; земельну ділянку, площею 0,2270 га, цільове призначення - для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), що розташовані на АДРЕСА_1 ; грошовий вклад в розмірі 20 000 грн з відповідними відсотками та компенсаціями за депозитним рахунком відкритим в ПАТ "КредіАгріколь Банк".

За життя ОСОБА_3 заповіт не склав.

Спадкоємцями після смерті ОСОБА_3 є позивачка ОСОБА_1 - дружина померлого, відповідач ОСОБА_2 - син померлого, та ОСОБА_4 - донька померлого.

21 березня 2016 року ОСОБА_1 звернулася до Новомосковської районної державної нотаріальної контори Дніпропетровської області із заявою про прийняття спадщини за законом.

15 вересня 2016 року до Новомосковської районної державної нотаріальної контори подано нотаріально засвідчену заяву ОСОБА_4 від 01 липня 2016 року про відмову від прийняття спадщини після смерті ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1

28 листопада 2016 року, з врахуванням заяви ОСОБА_5 про відмову від прийняття спадщини на користь позивача, до Новомосковської районної державної нотаріальної контори звернулася ОСОБА_1 із заявою, в якій повідомила про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_3 та просила видати свідоцтва про право на спадщину за законом.

28 листопада 2016 року, державним нотаріусом Новомосковської районної державної нотаріальної контори видані Некраса Л. М. свідоцтва про право на спадщину за законом, зареєстровані в реєстрі за №№ 1364, 1365, 1366, у відповідності до яких державний нотаріус посвідчив, що на підставі статті 1261 ЦК України спадкоємцями зазначеного у свідоцтвах майна ОСОБА_3, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1, є його син ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_3, зареєстрований у АДРЕСА_1 - 1/3 частки, та дружина ОСОБА_1, зареєстрована у АДРЕСА_1, - 2/3 часток, у тому числі з урахуванням 1/3 частки, від якої відмовилась дочка спадкодавця ОСОБА_4

Установлено, що спадщина, на яку в указаній частці видані ці свідоцтва, складається з: житлового будинку А, саман об. цеглою, житловою площею 41,9 кв. м, загальною площею 68,1 кв. м, з господарськими будівлями та спорудами: літня кухня Б, сарай В, сарай Г, сарай Д, вбиральня Е, колодязь № 1, огорожа № 2, ворота № 3, що знаходиться АДРЕСА_1 належного померлому ОСОБА_3 на підставі договору дарування, посвідченого 25 лютого 1991 року; земельної ділянки площею 0,2270 га, цільове призначення - для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), що розташована в АДРЕСА_1, належної померлому ОСОБА_3 на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку від 19 вересня 2005 року; грошового внеску з належними до нього відсотками, індексаціями та компенсаціями за депозитним рахунком у національній валюті у сумі 20 000 грн та залишку по закритому картковому рахунку в національній валюті у сумі 12,53 грн, який обліковується на рахунку "Кредиторська заборгованість за недіючими рахунками фізичних осіб", що знаходяться у відділенні ПАТ "КредіАгріколь Банк", належних померлому ОСОБА_3, згідно з довідкою від 03 серпня 2016 року.

При цьому державний нотаріус Новомосковської районної державної нотаріальної контори Дніпропетровської області зазначив, що факт прийняття спадщини ОСОБА_2 підтверджується проживанням спадкоємця разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, що перевірено за паспортом ОСОБА_2, в якому наявна відмітка про його реєстрацію за адресою - АДРЕСА_1 з 26 грудня 2002 року.

07 грудня 2016 року державний нотаріус Новомосковської районної державної нотаріальної контори Дніпропетровської області видав ОСОБА_2 свідоцтва про право на спадщину за законом на 1/3 частки спадкового майна.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до частини першої статті 16 ЦК України, частини першої статті 3 ЦПК України (в редакції, чинній на час ухвалення рішень судами попередніх інстанцій), кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Згідно положень статті 57 ЦПК України (в редакції, чинній на час ухвалення рішень судами попередніх інстанцій), доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема звуко - і відеозаписів, висновків експертів.

Відповідно до статті 60 ЦПК України (в редакції, чинній на час ухвалення рішень судами попередніх інстанцій), сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.

Аналогічні положення містить стаття 81 ЦПК України у діючій редакції.

Згідно зі статтею 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Частки у спадщині кожного із спадкоємців за законом є рівними (стаття 1267 ЦК України).

Частиною третьою статті 1268 ЦК України встановлено, що спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

Отже, прийняття спадщини або відмова у прийнятті спадщини - це дія спадкоємця, яка засвідчує про його згоду або незгоду вступити в спадкові права.

При цьому, за відсутності реєстрації спадкоємця за місцем проживання спадкодавця, обставини, передбачені частиною третьою статті 1268 ЦК України можуть підтверджуються достатністю інших належних і допустимих доказів у справі.

Відповідно до пункту 3.21 глави 10Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України,затвердженої Наказом Міністерства юстиції України 22 лютого 2012 року № 296/5, в редакції, чинній на момент відкриття спадщини, Спадкоємець, який постійно проживав із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 Цивільного кодексу, він не заявив про відмову від неї.

Пунктом 3.22 глави 10 цього Порядку передбачено, що у разі відсутності у паспорті такого спадкоємця відмітки про реєстрацію його місця проживання доказом постійного проживання із спадкодавцем можуть бути: довідка житлово-експлуатаційної організації, правління житлово-будівельного кооперативу, відповідного органу місцевого самоврядування про те, що спадкоємець на день смерті спадкодавця проживав разом із цим спадкодавцем.

Суди встановили, що ОСОБА_2 з 26 грудня 2002 року до дня смерті батька був у встановленому законом порядку зареєстрований за адресою - АДРЕСА_1 .

Крім того, згідно з відомостями адресно-довідкового підрозділу ГУДМС, УДМС України в Дніпропетровській області, наданими 24.12.2016 року на запит суду, зареєстрованим місцем проживання ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_3, з 26 грудня 2002 року є АДРЕСА_1 .

Належних та допустимих доказів на підтвердження факту постійного проживання відповідача на час відкриття спадщини в м.Дніпро суду надано не було.

На підставі належним чином оцінених доказів, поданих сторонами, з урахуванням встановлених обставин, враховуючи те, що факт постійного проживання разом із спадкодавцем може, крім іншого, підтверджуватися відміткою у паспорті спадкоємця про місце реєстрації особи, що в силу положень статті 1268 ЦК України дає підстави для висновку про належність спадщини спадкоємцеві з часу її відкриття, суди попередніх інстанцій прийшли до обґрунтованого висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову.

Касаційна скарга не містить доводів на спростування висновків судів попередніх інстанцій, які є обґрунтованими та узгоджуються із матеріалами справи. При встановленні зазначених фактів судами не було порушено норм процесуального законодавства та правильно застосовано норми матеріального права.

Наведені у касаційній скарзі доводи зводяться до незгоди з висновками суду першої та апеляційної інстанцій стосовно установлення обставин справи, зводяться до переоцінки доказів, що в силу вимог статті 400 ЦПК України виходить за межі розгляду справи судом касаційної інстанції. Наведені у касаційній скарзі доводи були предметом дослідження в судах попередніх інстанцій із наданням відповідної правової оцінки всім фактичним обставинам справи, яка ґрунтується на вимогах чинного законодавства, і з якою погоджується суд касаційної інстанції.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Верховний Суд встановив, що оскаржувані судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій ухвалені з додержанням норм матеріального права, а доводи касаційної скарги їх висновків не спростовують, на законність ухвалених судових рішень не впливають.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів залишає касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані рішення судів першої та апеляційної інстанцій - без змін, оскільки підстави для їх скасування відсутні.

Щодо судових витрат

Відповідно до підпункту "в" пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Оскільки у задоволенні касаційної скарги відмовлено, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої та апеляційної інстанцій, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, немає.