756/6577/15-ц Про стягнення заборгованості, що підтверджується розпискою - 11.07.2019 Прийняття

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на ухвалу Апеляційного суду міста Києва від 19 липня 2017 року у складі судді Поліщук Н. В.,

Короткий зміст позовних вимог

У травні 2015 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення боргуз тих підстав, що надав відповідачу в позику грошові кошти в розмірі 50 000 доларів США, що підтверджується розпискою від 24 квітня 2013 року. Відповідач ухиляється від повернення суми боргу.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Заочним рішенням Оболонського районного суду м.Києва від 21 вересня 2016 року позов ОСОБА_1 задоволено. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 борг за договором позики у розмірі 1 290 000,00 грн, що за курсом Національного банку України еквівалентно 50 000 доларів США, процентів за договором позики в розмірі 13 932 000,00 грн, що за курсом Національного банку України еквівалентно 540 000 доларів США, 3 654,00 грн судового збору, а всього 15 225 654,00 грн.

Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції

03 жовтня 2016 року ОСОБА_2 в особі представника ОСОБА_4 звернувся до Апеляційного суду міста Києва з апеляційною скаргою на вказане заочне рішення суду.

Ухвалою Апеляційного суду міста Києва від 19 липня 2017 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 в особі представника ОСОБА_4 на заочне рішення Оболонського районного суду м. Києва від 21 вересня 2016 року повернуто особі, яка її подала.

Повертаючи апеляційну скаргу, апеляційний суд виходив з того, що відповідачем порушено встановлений законом порядок перегляду в апеляційній інстанції заочного рішення, яке не є повторним. Суд апеляційної інстанції роз`яснив право подати до суду першої інстанції заяву про перегляд заочного рішення.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У липні 2017 року ОСОБА_2 звернувся до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ із касаційною скаргою на ухвалу Апеляційного суду мімта Києва від 19 липня 2017 року, посилаючись на порушення норм процесуального права, просить її скасувати та справу передати до суду апеляційної інстанції для вирішення питання про відкриття апеляційного провадження.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 15 вересня 2017 року відкрито касаційне провадження у справі за касаційною скаргою ОСОБА_2 .

У травні 2018 року вказану справу разом із матеріалами касаційного провадження передано до Верховного Суду.

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII "Перехідні положення" ЦПК України (1618-15) , у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року №2147-VІІІ "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" (2147а-19) , касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Відповідно до розпорядження від 05 червня 2019 року № 592/0/226-19 "Про призначення повторного автоматизованого розподілу судової справи, відповідно до пунктів 2.3.2, 2.3.4, 2.3.13, 2.3.49 Положення про автоматизовану систему документообігу суду", затвердженого рішенням Ради суддів України від 26 листопада 2010 року № 30, зі змінами та доповненнями, постанови Пленуму Верховного Суду від 24 травня 2019 року № 8 "Здійснення правосуддя у Верховному Суді" та рішення зборів суддів Касаційного цивільного суду від 28 травня 2019 року №7 "Про заходи, спрямовані на своєчасний розгляд справ і їх вирішення у розумні строки" справу відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями призначено судді - доповідачеві Олійник А. С .

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційну скаргу мотивовано тим, що висновки апеляційного суду про оскарження відповідачем в апеляційному порядку заочного рішення лише після його перегляду судом першої інстанції суперечить Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а також цивільному процесуальному закону. Будь-яке ухвалене судом першої інстанціїрішення за результатами розгляду справи, може бути оскаржене в апеляційному порядку. Крім того, оскаржуване рішення не є заочним.

Суд апеляційної інстанції обмежив, встановлене Конституцією України (254к/96-ВР) , право на судовий захист.

Позиція Верховного Суду

Відповідно до статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Згідно із частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Вивчивши матеріали цивільної справи, зміст оскаржуваної судової ухвали, обговоривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення з огляду на таке.

Встановлені апеляційним судом обставини

Зочним рішенням Оболонського районного суду м. Києва від 21 вересня 2016 року позов ОСОБА_1 задоволено.

ОСОБА_2 в особі представника ОСОБА_4 подав апеляційну скаргу на заочне рішення суду .

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Однією з основних гарантій права сторони на судовий захист є право оскарження судових рішень (стаття 129 Конституції України). Реалізація цього права здійснюється, зокрема, шляхом оскарження судових рішень у судах апеляційної та касаційної інстанцій.

Згідно з частиною першою статті 228 ЦПК України 2004 року заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Відповідно до частини четвертої статті 231 ЦПК України 2004 року у разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення, заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому цим Кодексом.

Згідно з частиною третьою статті 232 ЦПК України 2004 року повторне заочне рішення позивач та відповідач можуть оскаржити в загальному порядку, встановленому цим Кодексом.

За змістом положень статей 231, 232 ЦПК України 2004 року оскарження заочного рішення відповідачем в апеляційному порядку може мати місце лише в разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення та в разі ухвалення повторного заочного рішення.

Оболонським районним судом м.Києва 21 вересня 2016 року ухвалено заочне рішення.

Із заявою про перегляд заочного рішення до суду відповідач не звертався, апеляційну скаргу подано в загальному порядку, що не відповідає визначеному цивільним процесуальним законом порядку оскарження заочного рішення.

Постановлена ухвала апеляційного суду відповідає вимогам статей 228, 231, 232 ЦПК України 2004 року.

Доводи касаційної скарги не заслуговують на увагу, оскільки не відповідають приписам частини першої статті 228 та частини четвертої статті 231 ЦПК України 2004 року та є власним тлумаченням норм процесуального права.

Посилання заявника на порушення судом апеляційної інстанції права ОСОБА_2 на судовий захист, що не відповідає статті 6 Конвенції про захист прав людини і основполоджних свобод, Рішенню Конституційного Суду України від 25 грудня 1997 року N 9-зп (v009p710-97) (справа за зверненнями жителів міста Жовті Води), є необгрунтованими з огляду на таке.

Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував, що право на суд, одним з аспектів якого є право доступу до суду (див. рішення у справі "Golderv. the United Kingdom" від 21 лютого 1975 року, серія A No 18, п. 36), не є абсолютним; воно може бути обмеженим, особливо щодо умов прийнятності скарги. Однак право доступу до суду не може бути обмежене таким чином або у такій мірі, що буде порушена сама його сутність. Ці обмеження повинні мати законну мету та дотримуватися пропорційності між використаними засобами та досягнутими цілями (рішення у справі "Guerin v. France" від 29 липня 1998 року, "Reports of Judgments and Decisions" 1998-V, p. 1867, 37).

Відповідно до частини першої статті 3 ЦПК України 2004 року кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Аналогічні положення містить частина перша статті 4 ЦПК України.

Цивільним процесуальним законом встановлено порядок оскарження заочного рішення суду. Дотримання цього порядку не є обмеженням права доступу особи до суду.

Висновки Верховного Суду за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Таким чином, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, а ухвалу суду апеляційної інстанції- без змін.