441/809/16-ц Про усунення перешкод у здійсненні права власності та виселення із житлового приміщення - 11.07.2019 Прийняття

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_2, ОСОБА_3, в інтересах яких діє адвокат Гриньо Михайло Іванович, на рішення Городоцького районного суду Львівської області у складі судді Ференц О. І. від 20 січня 2017 року та рішення Апеляційного суду Львівської області у складі колегії суддів: Мікуш Ю. Р., Павлишина О. Ф., Приколоти Т. І., від 23 травня 2017 року,

Короткий зміст позовних вимог

У червні 2016 року ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про усунення перешкод у здійсненні права власності та виселення із житлового приміщення.

Позовну заяву мотивовано тим, що вона та ОСОБА_2 є співвласниками квартири АДРЕСА_1 та зареєстровані у ній. ОСОБА_2 є її колишнім чоловіком, шлюб з яким розірвано у 1995 році.

Зазначала, що з 2002 року по 2007 рік перебувала за межами України, однак повернувшись додому виявила, що в цю квартиру вселилась та незаконно перебуває в ній ОСОБА_3, яка вважає себе повноправною господинею, відповідачі займають дві із трьох кімнат, які утримують в антисанітарних умовах.

ОСОБА_2 вважає лише себе власником квартири, та своїми неправомірними діями із ОСОБА_3, зокрема обмеженням доступу до кухні, ванної, двох кімнат, зловживанням спиртними напоями, перешкоджає їй як законному власникові користуватися належною їй на праві спільної сумісної власності квартирою, зокрема, б`є її посуд, забирає газові конфорки з газової плити, внаслідок чого не може приготувати їжу.

Посилаючись на те, що відповідачі створюють їй перешкоди у користуванні квартирою, при цьому вони не є членами її родини, а ОСОБА_3 добровільно відмовляється звільнити квартиру та її проживання у цій квартирі порушує її права як власника, позивач просила суд задовольнити її вимоги у повному обсязі та виселити ОСОБА_3 із спірної квартири і зобов`язати відповідачів не чинити їй перешкоди у користуванні квартирою.

Короткий зміст оскаржуваних судових рішень

Рішенням Городоцького районного суду Львівської області від 20 січня 2017 року позов ОСОБА_1 задоволено.

Зобов`язано ОСОБА_3 та ОСОБА_2 не чинити перешкоди ОСОБА_1 у користування квартирою АДРЕСА_1 та виселити ОСОБА_3 із вказаної квартири без надання їй іншого житлового приміщення. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив із того, що у сторін виникають постійні конфліктні ситуації з приводу користування жилим приміщенням, які вони не можуть вирішити у позасудовому порядку, тому дійшов висновку про наявність правових підстав для усунення перешкод у користуванні квартирою. Також підлягає задоволенню вимога позивача про виселення ОСОБА_3, яка проживає у спірній квартирі всупереч волі одного з власників, оскільки власник майна має право вимагати усунення будь-яких перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Рішенням Апеляційного суду Львівської області від 23 травня 2017 року рішення Городоцького районного суду Львівської області від 20 січня 2017 року змінено, виключено із мотивувальної частини рішення посилання суду на норми статей 109, 116, 150 ЖК Української РСР. В решті рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Судове рішення мотивовано тим, що застосування судом першої інстанції норм житлового законодавства не відповідає позовним вимогам, які грунтуються на нормах цивільного законодавства.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводи

У касаційній скарзі, поданій у червні 2017 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 просять скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позову, посилаючись на порушення судами норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права.

Касаційна скарга мотивована тим, що ОСОБА_3 вселилася в квартиру, яка належить ОСОБА_2 на праві спільної сумісної власності, законно, як член сім`ї за його згодою, заперечень щодо вселення з боку позивача протягом 13 років не було. Вирішуючи спір, суди не застосували до спірних правовідносин норми статті 47 Конституції України та статей 9, 64, 156 ЖК Української РСРта безпідставно застосували положення статті 369 ЦК України. Крім того, суди неповно дослідили обставини справи, що мають значення для правильного вирішення спору, не встановили, які саме перешкоди чиняться позивачу в реалізації нею права як власника та дійшли помилкових висновків при вирішенні спору.

Відзив на касаційну скаргу не подано.

Рух касаційної скарги в суді касаційної інстанції

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 23 червня 2017 року відкрито касаційне провадження в указаній справі та зупинено виконання оскаржуваного рішення суду першої інстанції.

Відповідно до пункту 4 розділу XIII Перехідних положень ЦПК України (1618-15) у редакції Закону України № 2147-VIII від 3 жовтня 2017 року "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" (2147а-19) касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Відповідно до статті 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Справа передана до Верховного Суду.

Відповідно до підпунктів 2.3.2, 2.3.4, 2.3.13, 2.3.49 Положення про автоматизовану систему документообігу суду, затвердженого рішенням Ради суддів України від 26 листопада 2010 року № 30, зі змінами та доповненнями, постанови Пленуму Верховного Суду від 24 травня 2019 року № 8 "Про здійснення правосуддя у Верховному Суді" та рішення зборів суддів Касаційного цивільного суду від 28 травня 2019 року № 7 "Про заходи, спрямовані на своєчасний розгляд справ і їх вирішення у розумні строки", у справі № 714/854/15-ц (провадження № 61-27905св18) призначено повторний автоматизований розподіл.

04 червня 2019 року справу розподілено судді-доповідачу.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Згідно зі свідоцтвом про право власності від 27 листопада 2008 року колишньому подружжю ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на праві приватної спільної сумісної власності належить квартира АДРЕСА_1 .

Встановлено, що у вказаній квартирі зареєстровані та проживають ОСОБА_1 та ОСОБА_2, а ОСОБА_3 проживає без реєстрації протягом останніх 13 років. 06 вересня 2016 року ОСОБА_2 та ОСОБА_3 зареєстрували шлюб.

ОСОБА_1 не давала згоди на вселення ОСОБА_3 у спірну квартиру.

Між сторонами склались неприязні відносини з приводу користування квартирою, у зв`язку з чим ОСОБА_1 та ОСОБА_3 01 лютого, 16 березня, 01 липня, 04 вересня, 09 вересня 2016 року зверталися до Городоцького відділення поліції Яворівського відділу поліції Головного Управління Національної поліції у Львівській області із заявами, за результатами розгляду яких обом виносили офіційне попередження з приводу недопущення протиправної поведінки в подальшому (а. с. 13-14, 53, 56-57).

Установлено, що позивачу утруднено право користування належною їй на праві приватної спільної сумісної власності квартирою, оскільки в ній проживають відповідачі ОСОБА_2 та ОСОБА_3, які своєю неправомірною поведінкою перешкоджають їй у користуванні цією квартирою.

Позиція Верховного Суду

Касаційна скарга задоволенню не підлягає.

У статті 41 Конституції України передбачено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Відповідно до частин першої, другої статті 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. При здійсненні своїх прав та виконанні обов`язків власник зобов`язаний додержуватися моральних засад суспільства.

Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні (частина перша статті 321 ЦК України).

За вимогами частин першої, другої статті 369 ЦК Україниспіввласники майна, що є у спільній сумісній власності, володіють і користуються ним спільно, якщо інше не встановлено домовленістю між ними. Розпоряджання майном, що є у спільній сумісній власності, здійснюється за згодою всіх співвласників, якщо інше не встановлено законом.

Статтею 391 ЦК України передбачено, що власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

У справі, яка переглядається, суди попередніх інстанцій, установивши, що квартира АДРЕСА_1 є у спільній сумісній власності ОСОБА_2 та ОСОБА_1, згоду на вселення ОСОБА_3 остання не надавала, дійшли обґрунтованого висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог про усунення перешкод у здійсненні права власності та виселення ОСОБА_3 із житлового приміщення, правильно застосувавши до спірних правовідносин положення статей 369 та 391 ЦК України.

Крім того, суд апеляційної інстанції дійшов обгунтованого висновку про виключення із мотивувальної частини рішення суду першої інстанції посилання на норми статей 109, 116, 150 ЖК Української РСР, оскільки застосування цих норм не відповідає позовним вимогам.

Наведені у касаційній скарзі доводи про те, щовідповідачі не чинять перешкоди у користуванні спірною квартирою є безпідставними, оскільки спростовуються поясненнями сторін про наявність конфліктної ситуації з приводу користування квартирою (а. с. 54) та численними зверненнями ОСОБА_1 та ОСОБА_3 до Городоцького відділення поліції Яворівського відділу поліції Головного Управління Національної поліції у Львівській області з приводу протиправної поведінки у спірній квартирі (а. с. 13-14, 53, 56-57).

Крім того, домовленістю між співвласниками не встановлено порядок спільного володіння і користування квартирою, між співвласниками спільне житло в натурі не поділено, отже суди попередніх інстанцій дійшли вірного висновку, що проживання в цій квартирі ОСОБА_3 без згоди співвласника ОСОБА_1 є неможливим.

Доводи касаційної скарги про те, що ОСОБА_1 давала свою згоду на вселення у спірну квартиру ОСОБА_3 спростовуються матеріалами справи, оскільки ОСОБА_1 заперечує наявність такої згоди, а письмова заява про це у матеріалах справи відсутня.

Доводам касаційної скарги про те, що ОСОБА_3 вселилась у спірну квартиру як член сім`ї співвласника ОСОБА_2, тому має рівні права із співвласниками житла, надана належна правова оцінка судом апеляційної інстанції, тому судом касаційної інстанції не переоцінюється відповідно до положень статті 400 ЦПК України.

Доводи касаційної скарги про те, що рішеннями судів ОСОБА_3 позбавлено законного права на житло є безпідставними, оскільки ОСОБА_3 не набула такого права у передбаченому законом порядку. Крім того, сторони визнавали, що ОСОБА_3 має на праві власності житловий будинок за адресою с. Мавковичі Городоцького району Львівської області, де і зареєстровано її місце проживання (а. с. 21).

Інші доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судами норм матеріального та порушення норм процесуального права, а зводяться лише до переоцінки доказів.

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Встановлено й це вбачається з матеріалів справи, що оскаржувані судові рішення ухвалені з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.

Оскільки ухвалою суду касаційної інстанції від 23 червня 2017 року було зупинено виконання рішення Городоцького районного суду Львівської області від 20 січня 2017 року, а колегія суддів дійшла висновку, що відсутні підстави для його скасування, тому його виконання слід поновити.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_2, ОСОБА_3, в інтересах яких діє адвокат Гриньо Михайло Іванович, залишити без задоволення, а рішення Городоцького районного суду Львівської області від 20 січня 2017 року та рішення Апеляційного суду Львівської області від 23 травня 2017 року- без змін.