757/33032/14-ц Про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню - 10.07.2019 Прийняття

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на рішення Апеляційного суду міста Києва, у складі колегії суддів: Левенця Б. Б., Махлай Л. Д., Рубан С. М., від 21 грудня 2016 року.

Короткий зміст позовної заяви та її обґрунтування

У листопаді 2014 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до публічного акціонерного товариства "Терра Банк" (далі - ПАТ "Терра Банк"), приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Тополевої О. М., третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - ОСОБА_3, про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.

Свої вимоги позивач обґрунтовував тим, що 05 грудня 2007 року між ним та ЗАТ "Інвест-Кредит банк", правонаступником якого є ПАТ "Терра Банк", було укладено кредитний договір №48-Ф/07/04, за умовами якого він отримав кредит у сумі 1 767 000 грн. 25 грудня 2007 року між

ОСОБА_3 та ЗАТ "Інвест-Кредит банк" було також укладено кредитний договір №47-Ф/07/04, за умовами якого ОСОБА_3 отримала кредит у сумі 7 711 815 грн. У цей же день з метою забезпечення виконання кредитних зобов`язань між ним, ОСОБА_3 та ЗАТ "Інвест-Кредит банк" було укладено договір іпотеки, предметом якого є земельна ділянка площею 2,2610 га, яка розташована на території Тарасівської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області та належить іпотекодавцям у наступних частках: 3/10 частин належать ОСОБА_1, 7/10 частин належать ОСОБА_3 22 жовтня 2010 року приватним нотаріусом Тополовою О. М. вчинено виконавчий напис, яким запропоновано звернути стягнення на предмет іпотеки для задоволення вимог кредитора. Зазначив, що станом на 05 травня 2010 року заборгованість за кредитним договором від 25 грудня 2007 року № 48-Ф/07/04 була погашена ним у повному обсязі, а майновим поручителем за зобов`язаннями ОСОБА_3 він не виступав, тому вважав, що виконавчий напис нотаріуса був вчинений всупереч вимог Закону України "Про нотаріат" (3425-12) , Закону України "Про іпотеку" (898-15) .

Посилаючись на зазначені обставини, позивач просив суд визнати таким, що не підлягає виконанню, виконавчий напис приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Тополової О. М. від 22 жовтня 2010 року, зареєстрований у реєстрі за № 830.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Заочним рішенням Печерського районного суду міста Києва, у складі судді Горкавої В. Ю., від 20 січня 2015 року позов ОСОБА_1 задоволено частково. Визнано таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис

від 22 жовтня 2010 року, вчинений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Тополовою О. М., зареєстрований у реєстрі за № 830, за договором іпотеки від 25 грудня 2007 року у частині звернення стягнення на 3/10 частки земельної ділянки, яка розташована на території Тарасівської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області і на праві власності належить ОСОБА_1, в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором від 25 грудня 2007 року

№ 48-Ф/07/04. У задоволенні іншої частини позовних вимог

ОСОБА_1 відмовлено. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що нотаріус, не перевіривши розрахунок та не врахувавши відсутність заборгованості позивача, вчинила виконавчий напис у порушення вимог статті 88 Закону України "Про нотаріат", Закону України "Про іпотеку" (898-15) , що підтверджується наявними в матеріалах справи документами, а тому місцевий суд дійшов висновку про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню у частині звернення стягнення на частку земельної ділянки, яка належить ОСОБА_1, в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором від 25 грудня 2007 року № 48-Ф/07/04.

Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції

Рішенням Апеляційного суд міста Києва від 21 грудня 2016 року апеляційну скаргу ПАТ "Терра Банк" задоволено частково. Заочне рішення Печерського районного суду міста Києва від 20 січня 2015 року скасовано у частині часткового задоволення позовних вимог ОСОБА_1 та ухвалено у цій частині нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 . В іншій частині заочне рішення Печерського районного суду міста Києва від 20 січня 2015 року залишено без змін.

Рішення суду апеляційної інстанції мотивовано тим, що нотаріусу були надані документи, які підтверджують безспірність заборгованості за кредитним договором № 47-Ф/07/04, укладеним між банком та ОСОБА_3, а тому він правомірно, з дотриманням вимог діючого законодавства вчинив виконавчий напис. Договір іпотеки був укладений на забезпечення виконання зобов`язань за двома кредитними договорами, а тому посилання позивача про виконання ним зобов`язання за кредитним договором № 48-Ф/07/04не припиняє зобов`язань за кредитним договором № 47-Ф/07/04, в рахунок погашення заборгованості за яким було звернуто стягнення на предмет іпотеки.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та доводи особи, яка її подала

У грудні 2016 року представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 подав до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу, в якій просить скасувати рішення апеляційного суду і залишити в силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Доводи касаційної скарги зводяться до того, що суд апеляційної інстанції не взяв до уваги той факт, що позивач не виступав майновим поручителем за зобов`язаннями ОСОБА_3 та погасив наявний у нього перед банком борг, що свідчить про протиправність виконавчого напису нотаріуса у частині звернення стягнення на належну позивачу частку земельної ділянки.

Короткий зміст відзиву (заперечення) на касаційну скаргу

У відзиві (запереченні) на касаційну скаргу ПАТ "Терра Банк" просить залишити касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 без задоволення, а оскаржене рішення апеляційного суду - без змін, посилаючись на його законність та обґрунтованість.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 19 січня 2017 року відкрито касаційне провадження за поданою скаргою.

Статтею 388 ЦПК України у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року№ 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" (2147а-19)

(далі - ЦПК України (1618-15) ), який набув чинності 15 грудня 2017 року, визначено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Пунктом 4 Перехідних положень ЦПК України (1618-15) передбачено, що касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

05 червня 2019 року справу передано судді-доповідачу.

Ухвалою Верховного Суду від 01 липня 2019 року справу призначено до судового розгляду колегією у складі п`яти суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

25 грудня 2007 року між ОСОБА_1 та ЗАТ "Інвест-Кредит банк", правонаступником якого є ПАТ "Терра Банк", було укладено кредитний договір № 48-Ф/07/04, за умовами якого та додаткової угоди № 1

від 24 грудня 2008 року ОСОБА_1 отримав кредит у сумі 1 767 000 грн строком до 27 лютого 2009 року (т. 1, а. с. 13-19).

25 грудня 2007 року між ОСОБА_3 та ЗАТ "Інвест-Кредит банк", правонаступником якого є ПАТ "Терра Банк", було укладено кредитний договір № 47-Ф/07/04, за умовами якого та додаткової угоди № 2

від 09 жовтня 2008 року ОСОБА_3 отримала кредит у сумі 7 711 815 грн строком до 24 грудня 2008 року (т. 1, а. с. 6-12).

Згідно з пунктом 2.2 кредитних договорів №47-Ф/07/04 і № 48-Ф/07/04

від 25 грудня 2007 року кредитні кошти надані ОСОБА_3 та

ОСОБА_1 для придбання земельних ділянок по 1,1305 га кожна, загальною площею 2,2610 га, що знаходяться на території Тарасівської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області.

Пунктом 4.1 кредитних договорів №47-Ф/07/04 і № 48-Ф/07/04

від 25 грудня 2007 року передбачено, що виконання зобов`язань позичальника за цим договором забезпечуватиметься іпотекою вищевказаних земельних ділянок.

25 грудня 2007 року з метою забезпечення виконання кредитних зобов`язань між ОСОБА_1, ОСОБА_3 (іпотекодавці) та ЗАТ "Інвест-Кредит банк" (іпотекодержатель), правонаступником якого є ПАТ "Терра Банк", було укладено договір іпотеки та 16 січня 2009 року договір про внесення змін до договору іпотеки, предметом якого є земельна ділянка, площею 2,2610 га, яка розташована за адресою: Київська область, Києво-Святошинський район, Тарасівська сільська рада. Предмет іпотеки належить іпотекодавцям на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_1 в наступних частках: 3/10 частин належать ОСОБА_1, 7/10 належать ОСОБА_3 (т. 1, а. с.20-26).

За змістом пунктів 1, 2 розділу "Терміни та тлумачення" договору іпотеки від 25 грудня 2007 року сторони визначили, що кредитний договір у цьому договорі розуміється як кредитний договір № 47-Ф/07/04 від 25 грудня

2007 року і кредитний договір № 48-Ф/07/04 від 25 грудня

2007 року, а також усі додаткові угоди, додатки, зміни та доповнення до них, які чинні на момент укладення цього договору, та можуть бути укладені у майбутньому. Зобов`язання - це зобов`язання іпотекодавців, що випливають з кредитного договору, а також з цього договору.

Відповідно до пунктом 2.1.5 договору іпотеки від 25 грудня 2007 року, у випадку невиконання або неналежного виконання іпотекодавцем зобов`язань, а також в інших випадках, передбачених цим договором, іпотекодержатель має право задовольнити свої вимоги за рахунок предмета іпотеки у порядку, передбаченому цим договором або чинним законодавством.

Згідно з підпунктом "а" пункту 3.4 договору іпотеки від 25 грудня 2007 року іпотека припиняється виконанням у повному обсязі зобов`язань, визначених кредитним договором.

Відповідно до пункту 4.2 договору іпотеки від 25 грудня 2007 року сторони визначили, що звернення стягнення за цим договором здійснюється на підставі цього договору, виконавчого напису нотаріуса або за рішенням суду.

22 жовтня 2010 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Тополовою О. М. вчинено виконавчий напис, яким запропоновано звернути стягнення на земельну ділянку, площею 2,2610 га, яка розташована на території Тарасівської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області в рахунок погашення заборгованості у 14 488 477,70 грн за кредитним договором від 25 грудня 2007 року № 47-Ф/07/04 (т.1 а.с.27-28).

Позиція Верховного Суду

Перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла наступних висновків.

Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Згідно з частиною першою статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

За загальним правилом статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес у один із способів, визначених частиною першою статті 16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором і не суперечить закону.

Статтею 33 Закону України "Про іпотеку" передбачено, що у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов`язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов`язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, якщо інше не передбачено законом. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановлених статтею 12 цього Закону.

Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

Якщо предметом іпотеки є два або більше об`єкти нерухомого майна, стягнення звертається в обсязі, необхідному для повного задоволення вимог іпотекодержателя. Якщо предметом іпотеки є об`єкти, які належать різним особам, та задоволення отримується за рахунок частини переданого в іпотеку майна, ті іпотекодавці, на майно яких було звернено стягнення, мають право на пропорційне відшкодування від іпотекодавців, на майно яких не зверталось стягнення, і набувають прав іпотекодержателя на частину майна, на яку не було звернено стягнення, для забезпечення такого відшкодування.

Відповідно до частини першої статті 35 Закону України "Про іпотеку" у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, у разі порушення основного зобов`язання та/або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення. В цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов`язань, вимога про виконання порушеного зобов`язання у не менш ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі прийняти рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору.

Статтею 18 ЦК України передбачено, що нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку встановлених законом.

Згідно зі статтею 87 Закону України "Про нотаріат" для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до статті 88 Закону України "Про нотаріат" нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.

Згідно з пунктом 1.1 Глави 16 Порядку вчинення нотаріальних дій, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5 (z0282-12) (далі - Порядок вчинення нотаріальних дій), для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість, або на правочинах, що передбачають звернення стягнення на майно на підставі виконавчих написів.

За змістом пункту 1.2 Глави 16 Порядку вчинення нотаріальних дій перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, установлюється Кабінетом Міністрів України.

Пунктом 3.1 Глави 16 Порядку вчинення нотаріальних дій передбачено, що нотаріус вчиняє виконавчі написи: якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем; за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року.

Безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172 (1172-99-п) (далі - Перелік).

Пунктом 1 Переліку передбачено, що для одержання виконавчого напису нотаріуса за нотаріально посвідченими договорами, що передбачають сплату грошових сум, передачу або повернення майна, а також право звернення стягнення на заставлене майно (крім випадку, передбаченого пунктом 1-1 цього Переліку) подаються: оригінал нотаріально посвідченого договору (договорів); документи, що підтверджують безспірність заборгованості боржника та встановлюють прострочення виконання зобов`язання.

У пункті 1.1 Переліку зазначено, що для одержання виконавчого напису за іпотечними договорами, що передбачають право звернення стягнення на предмет іпотеки у разі прострочення платежів за основним зобов`язанням до закінчення строку виконання основного зобов`язання подаються: оригінал нотаріально посвідченого іпотечного договору; оригінал чи належним чином засвідчена копія договору, що встановлює основне зобов`язання; засвідчена стягувачем копія письмової вимоги про усунення порушення виконання зобов`язання, що була надіслана боржнику та майновому поручителю (в разі його наявності), з відміткою стягувача про непогашення заборгованості; оригінали розрахункового документа про надання послуг поштового зв`язку та опису вкладення, що підтверджують надіслання боржнику письмової вимоги про усунення порушення виконання зобов`язання; довідка фінансової установи про ненадходження платежу.

При вчиненні виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи подано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у вказаному Переліку документів. При цьому цей Перелік документів не передбачає інших умов вчинення виконавчих написів нотаріусами ніж ті, які зазначені в Законі України "Про нотаріат" (3425-12) та Порядку вчинення нотаріальних дій.

Відповідно до частин третьої та четвертої статті 10 ЦПК України, 2004 року, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Суд сприяє всебічному і повному з`ясуванню обставин справи: роз`яснює особам, які беруть участь у справі, їх права та обов`язки, попереджає про наслідки вчинення або не вчинення процесуальних дій і сприяє здійсненню їхніх прав у випадках, встановлених цим Кодексом.

Доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (стаття 57 ЦПК України 2004 року).

Відповідно до статті 60 ЦПК України, 2004 року, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, установлених статтею 61 цього Кодексу. Указане правило діє, якщо в нормах матеріального права не має вказівки про перерозподіл обов`язків доказування.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд апеляційної інстанції, на підставі належним чином оцінених доказів, поданих сторонами, встановивши, що співвласники за взаємною згодою передали в іпотеку банку земельну ділянку з метою забезпечення виконання зобов`язань за двома кредитними договорами, а ПАТ "Терра Банк" направляло позивачу як іпотекодавцю за договором іпотеки від 25 грудня 2007 року вимогу про погашення кредитної заборгованості за договором № 47-Ф/07/04 від 25 грудня 2007 року, яку він особисто отримав 03 вересня 2010 року, та враховуючи те, що безспірність заборгованості підтверджено документами, передбаченими Переліком, а позивач не довів неправильність визначення суми заборгованості ОСОБА_3 перед банком, дійшов правильного та обґрунтованого висновку про недоведеність неправомірності дій нотаріуса, а також порушення прав та інтересів позивача при вчиненні виконавчого напису.

Посилання касаційної скарги на те, що позивач виконав свої зобов`язання за кредитним договором не вливають на правомірність вчинення нотаріусом виконавчого напису, оскільки умовами договору іпотеки

від 25 грудня 2007 року передбачено, що цим договором забезпечено виконання умов кредитних договорів № 48-Ф/07/04 та № 47-Ф/07/04

від 25 грудня 2007 року. Нотаріусом спірний виконавчий напис вчинено в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № 47-Ф/07/04 від 25 грудня 2007 року.

Доводи касаційної скарги не спростовують правильних по суті висновків суду апеляційної інстанції, а зводяться до переоцінки доказів, що відповідно до приписів статті 400 ЦПК України виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції.

Відповідно до статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.