495/8908/15-ц Про встановлення факту прийняття спадщини, визнання права власності на спадкове майно - 03.07.2019 Прийняття

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 15 березня 2016 року у складі судді Чебан Ю. В. та рішення апеляційного суду Одеської області від 01 грудня 2016 року у складі колегії суддів: Вадовської Л. М., Ващенко Л. Г., Плавич Н. Д.,

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У грудні 2015 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до виконавчого комітету Білгород-Дністровської міської ради Одеської області про встановлення факту прийняття спадщини, визнання права власності на спадкове майно.

Позовна заява мотивована тим, що 0 ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_3, який за життя 15 червня 2001 року склав заповіт на усе своє майно на її ім`я.

Зазначала, що на день смерті ОСОБА_3, згідно рішення Білгород-Дністровського міського суду Одеської області від 09 лютого 2004 року у справі № 2-408 про встановлення факту прийняття спадщини, належала квартира АДРЕСА_1, а також грошові внески у ТВБВ № 10015/0339 у філії Одеського обласного управління Відкритого акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" (далі - ВАТ "Державний ощадний банк України"), які він отримав у спадщину після смерті своєї сестри ОСОБА_4

Зазначала, що зверталась до приватного нотаріуса Саратського районного нотаріального округу Одеської області із завою про прийняття спадщини за заповітом, однак, отримала відмову у видачі свідоцтва про права на спадщину у зв`язку з відсутністю правовстановлюючих документів на майно.

Вказувала, щона підставі статті 1268 ЦК України фактично прийняла спадщину після померлого ОСОБА_3, але не може оформити свої спадкові права, оскільки ОСОБА_3 за життя не зареєстрував за собою право власності на квартиру АДРЕСА_1 та не оформив на себе грошові внески.

Ураховуючи викладене, ОСОБА_1 просила встановити факт належності квартири АДРЕСА_1 та грошових внесків у ТВБВ № 10015/0339 у філії Одеського обласного управління ВАТ "Державний ощадний банк України" на рахунках № НОМЕР_1, № НОМЕР_2, № НОМЕР_3, № НОМЕР_4, № НОМЕР_5, № НОМЕР_6 - ОСОБА_3, померлому ІНФОРМАЦІЯ_1, встановити факт прийняття нею спадщини після смерті ОСОБА_3, визнати за нею в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_3 право власності на квартиру АДРЕСА_1 та на грошові кошти, які знаходяться на рахунках № НОМЕР_1, № НОМЕР_2, № НОМЕР_3, № НОМЕР_4, № НОМЕР_5, № НОМЕР_6 у ВАТ "Державний ощадний банк України".

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

РішеннямБілгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 15 березня 2016 року позов ОСОБА_1 задоволено частково. Встановлено факт прийняття спадщини ОСОБА_1 після смерті ОСОБА_3, померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 . Визнано за ОСОБА_1 право власності в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_3 на квартиру АДРЕСА_1 . У решті позову відмовлено.

Задовольняючи частково позов ОСОБА_1, суд першої інстанції виходив із доведеності нею обставин про те, що вона є спадкоємцем за заповітом майна, яке належало ОСОБА_3, а саме: квартири АДРЕСА_1, а тому це майно належить їй у порядку спадкування за заповітом. При цьому позивач своєчасно звернулася до нотаріальної контори, проте через відсутність у неї правовстановлюючих документів на квартиру, їй було відмовлено і в інший спосіб оформити спадкове право вона не може.

Суд виходив з того, що фактично прийнявши спадщину після смерті ОСОБА_4 на підставі рішення Білгород-Дністровського міського суду Одеської області від 09 лютого 2004 року ОСОБА_3 за життя не зареєстрував право власності на квартиру АДРЕСА_1 . Позивач проживає у вказаній квартирі, сплачує комунальні послуги, отже, право на належну ОСОБА_3 квартиру АДРЕСА_1, в порядку спадкування перейшло до позивача, а тому наявні правові підстави для задоволення позову ОСОБА_1 в частині встановлення факту прийняття спадщини та визнання за нею права власності на квартиру.

При цьому, суд не вбачав підстав для задоволення позову в частині визнання за ОСОБА_1 права власності за грошові внески, посилаючись на недоведеність позивачем належності грошових внесків ОСОБА_3 на момент його смерті.

Короткий зміст ухвали суду апеляційної інстанції

Рішенням апеляційного суду Одеської області від 01 грудня 2016 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 (особи, яка не брала участі у справі) задоволено частково, рішення суду першої інстанції змінено. Визнано за ОСОБА_1 після смерті ОСОБА_3, померлого ІНФОРМАЦІЯ_1, в порядку спадкування за заповітом, посвідченим 15 червня 2001 року секретарем виконкому Кривобалківської сільської ради Саратського району Одеської області за реєстровим № 29, право власності на однокімнатну квартиру АДРЕСА_1, прийняту ОСОБА_3 у спадщину в порядку спадкування за законом після смерті сестри ОСОБА_4, померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Апеляційний суд погодився із визначеними судом першої інстанції спірними правовідносинами та нормами матеріального права, які їх регулюють, але, виходив з того, що суд першої інстанції безпідставно задовольнив вимоги ОСОБА_1 в частині встановлення факту прийняття нею спадщини після смерті ОСОБА_3, не перевіривши даних прийняття спадщини та заведення спадкової справи після смерті ОСОБА_3 . Так, з даних спадкової справи ОСОБА_3 убачається, що він прийняв спадщину після смерті ОСОБА_4, проте не оформив своїх спадкових прав, а ОСОБА_1 прийняла спадщину після смерті ОСОБА_3 шляхом звернення до нотаріальної контори в шестимісячний строк з дня відкриття спадщини із заявою про прийняття спадщини.

Зазначав, що чинне спадкове законодавство України не передбачає встановлення факту прийняття спадщини, яка відкрилася після 01 січня 2004 року, оскільки для спадкоємців, які пропустили строк для прийняття спадщини, передбачено звернення до суду із заявою про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини, а тому підлягають задоволенню вимоги ОСОБА_1 у частині визнання за нею права власності на нерухоме майно в порядку спадкування за заповітом, що є підставою для зміни рішення.

Апеляційний суд виходив з того, що 09 вересня 2004 року Саратською державною нотаріальною конторою Одеської області за заявою ОСОБА_1, як спадкоємця за заповітом, складеним ОСОБА_3 на її ім`я, посвідченим 15 червня 2001 року секретарем виконкому Кривобалківської сільської ради Саратського району Одеської області за реєстровим № 29, заведена спадкова справа № 460-2004 до майна померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 . Інші, крім ОСОБА_1, особи до нотаріальної контори з заявами про прийняття спадщини у встановленому статтями 1269, 1270 ЦК України порядку та строки не зверталися. ОСОБА_3 проживав один, відтак, осіб, які прийняли спадщину в порядку частини 3 статті 1268 ЦК України, також не встановлено. Отже, на час звернення ОСОБА_1 до суду з позовом були відсутні будь-які відомості про спадкоємців майна померлого ОСОБА_3 .

Також апеляційним судом встановлено, що апелянт ОСОБА_2 тривалий час не звертався до нотаріальної контори із заявами про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_4 та ОСОБА_3 Вперше до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_4 ОСОБА_2 звернувся у 2014 році, у прийнятті якої нотаріусом було відмовлено з підстав пропуску заявником строку, встановленого чинним законодавством України для прийняття спадщини. Із заявою про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_3 ОСОБА_2 до нотаріальної контори звернувся у 2016 році, у прийнятті якої йому також було відмовлено у зв`язку з пропуском строку, встановленого чинним законодавством України для прийняття спадщини.

Також апеляційний суд виходив з того, що родинність ОСОБА_5 і ОСОБА_2, ОСОБА_3 і ОСОБА_2 не підтверджена. Належних та допустимих доказів порушення оскаржуваним рішенням його прав на спадщину після смерті ОСОБА_3 не надано, а тому підстави для відмови позивачу у задоволенні її позову в порядку апеляційного перегляду справи відсутні.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

У лютому 2017 року ОСОБА_2 подав до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу, в якій просив оскаржувані судові рішення скасувати, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, й ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні позову ОСОБА_1 у повному обсязі.

Касаційна скарга мотивована тим, що він є спадкоємцем п`ятої черги після смерті двоюрідного дядька ОСОБА_3, померлого ІНФОРМАЦІЯ_1, однак отримати свідоцтво про право власності на спадщину не мав можливості у зв`язку з відсутністю документів, які б підтверджували факт родинних відносин із ОСОБА_3 .

Суд апеляційної інстанції не врахував його доводів про те, що ним подано до суду позов про встановлення факту родинних відносин із ОСОБА_3 та визнання недійсним заповіту від 16 червня 2001 року, виданого ОСОБА_3 на ім`я ОСОБА_1, на підставі якого за позивачкою було визнано право власності на квартиру АДРЕСА_1 .

Зазначав, щоОСОБА_3 страждав на психічне захворювання, внаслідок якого не усвідомлював значення своїх дій та не міг керувати ними. Разом з тим судами при визнанні за позивачем права власності на спірну квартиру не було враховано зазначені обставини та не оцінено вказаний заповіт на предмет відповідності вимогам закону. Судами не перевірено наявність спадкової справи після смерті ОСОБА_3, не перевірено, чи зверталась позивач у встановлений законом строк до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_3 та чи виносив нотаріус постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії.

Вважав виконавчий комітет неналежним відповідачем у даній справі.

В іншій частині судові рішення не оскаржуються, а тому в силу частини першої статті 400 ЦПК України в касаційному порядку не переглядаються.

Відзив на касаційну скаргу не надійшов.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 19 квітня 2017 року касаційне провадження у вказаній справі відкрито та витребувано цивільну справу № 495/8908/15-ц із Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 25 жовтня 2017 року справу призначено до судового розгляду.

Відповідно до пункту 4 розділу XIII Перехідних положень ЦПК України (1618-15) у редакції Закону України № 2147-VIII від 03 жовтня 2017 року "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" (2147а-19) касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

У квітні 2018 року справу передано до Верховного Суду.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 10 червня 2019 року справу передано судді-доповідачеві Осіяну О. М .

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Квартира АДРЕСА_1 належала на праві приватної власності ОСОБА_4 на підставі договору купівлі-продажу від 01 жовтня 1992 року. Реєстрація права власності ОСОБА_4 на квартиру на підставі договору була проведена бюро технічної інвентаризації, що підтверджено даними КП "Білгород-Дністровське бюро технічної інвентаризації станом на 31 грудня 2012 року (довідка від 26 листопада 2015 року № 1593, довідка від 10 лютого 2016 року № 129) (а.с. 9-12, 14, 42, 65).

ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_4 померла (а.с. 122). Спадкова справа після смерті ОСОБА_4 не заводилась (а.с. 132, 135, 136, 137).

Рішенням Білгород-Дністровського міського суду Одеської області від 09 лютого 2004 року у справі №2-408-2004 за заявою ОСОБА_3 про встановлення факту, що має юридичне значення, встановлено факт прийняття ОСОБА_3 після смерті сестри ОСОБА_4, померлої ІНФОРМАЦІЯ_2, спадщини у вигляді квартири АДРЕСА_1 (а.с. 8, 65). Судове рішення є чинним, однак за життя ОСОБА_3 не зареєстрував право власності на вказану квартиру.

ОСОБА_3 склав заповіт, яким все своє майно заповів ОСОБА_1 Заповіт посвідчено секретарем виконкому Кривобалківської сільської ради Саратського району Одеської області 15 червня 2001 року, зареєстровано в реєстрі за № 29. Заповіт на день смерті ОСОБА_3 не скасовано, не змінено, що підтверджено відміткою секретаря сільської ради, проставленою на заповіті 09 вересня 2004 року (а.с. 7, 116).

ОСОБА_1 від спадщини не відмовлялась, від права на спадкування не усунена, спадщину прийняла в порядку та строки, встановлені статтями 1268, 1269, 1270 ЦК України.

Згідно з довідкою від 03 жовтня 2016 року № 237 сільського голови Кривобалківської сільської ради, ОСОБА_3 проживав на території сільської ради, мав сестру ОСОБА_4 ОСОБА_3 тяжко хворів, догляд за ним здійснювала до смерті ОСОБА_1, на ім`я якої 15 червня 2001 року він склав заповіт. Про наявність інших родичів відомо не було, ніхто в село не приїздив, допомогу не надавав, догляд не здійснював (а.с. 121).

ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 6, 114).

Спадкова справа № 460-2004 до майна померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 заведена 09 вересня 2004 року Саратською державною нотаріальною конторою Одеської області за заявою ОСОБА_1, як спадкоємця за заповітом, складеним на її ім`я ОСОБА_3, посвідченим 15 червня 2001 року секретарем виконкому Кривобалківської сільської ради Саратського району Одеської області за реєстровим № 29 (а.с. 112-117, 135).

24 листопада 2015 року ОСОБА_1 приватним нотаріусом Саратського районного нотаріального округу Одеської області Сулаковим І. І. було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину на квартиру АДРЕСА_1 у зв`язку з відсутністю правовстановлюючих документів на майно на ім`я ОСОБА_3 (а.с. 16).

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга ОСОБА_2 задоволенню не підлягає.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до положень частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Згідно з вимогами частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Встановлено й це вбачається із матеріалів справи, що оскаржувані судові рішення ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.

Спірні правовідносини спадкування регулюються нормами Книги шостої Цивільного кодексу України (435-15) 2003 року (зі змінами та доповненнями), чинного на час відкриття спадщини.

За правилами статті 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Відповідно до статті 1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Згідно до статті 1218 ЦК України ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Відповідно до статті 1268 спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.

Відповідно до частин першої та другої статті 1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу.

Ухвалюючи оскаржувані рішення, суди, на підставі належним чином оцінених доказів, поданих сторонами, з урахуванням встановлених обставин і вимог, дійшли правильного висновку про задоволення позову та визнання за позивачем права власності на квартиру з тих підстав, що вона є спадкоємцем за заповітом майна, що належало спадкодавцю ОСОБА_3, своєчасно звернулася до нотаріальної контори, проте через відсутність правовстановлюючих документів на спірне майно не змогла прийняти спадщину, а тому права останньої підлягають захисту в судовому порядку.

Суди обґрунтовано виходили з того, що ОСОБА_3 після смерті ОСОБА_4 прийняв спадщину, до складу якої входить квартира АДРЕСА_1, однак за життя не зареєстрував право власності на вказану квартиру.

Доводи касаційної скарги ОСОБА_2 про те, що ним оспорюється у судовому порядку законність заповіту від 15 червня 2001 року, за яким ОСОБА_1 успадкувала спадкове майно, не свідчить про наявність у особи, яка подала апеляційну скаргу, тобто ОСОБА_2, права на це майно на час подання апеляційної скарги.

Таким чином, ОСОБА_2 не було доведено, що оскаржуваними рішеннями судів попередніх інстанцій на час подання апеляційної скарги вирішувалося питання про його права та інтереси.

При цьому у разі доведення своїх вимог ОСОБА_2 не позбавлений можливості захистити свої права у спосіб, передбачений процесуальним законодавством.

Посилання ОСОБА_2 в касаційній скарзі на те, що судами не перевірено наявність спадкової справи після смерті ОСОБА_3, не перевірено, чи зверталась позивач у встановлений законом строк до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_3 та чи виносив нотаріус постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії, є безпідставними та спростовуються матеріалами справи: копією спадкової справи (а.с. 112-117), відмовою приватного нотаріуса Саратського районного нотаріального округу Одеської області Сулакова І. І. у видачі позивачу свідоцтва про право на спадщину на спірне майно (а.с. 16).

Інші доводи касаційної скарги зводяться до переоцінки доказів, що з огляду на статтю 400 ЦПК України виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції.

Відповідно до статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, рішення апеляційного суду - без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують.