619/720/17 Про визнання недійсним та скасування державного акта на право приватної власності на земельну ділянку, витребування земельної ділянки - 03.07.2019 Прийняття

Постанова

Іменем України

03 липня 2019 року

м. Київ

справа № 619/720/17

провадження № 61-27502 св 18

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Хопти С. Ф.,

суддів: Білоконь О. В., Гулька Б. І. (суддя-доповідач), Синельникова Є. В., Черняк Ю. В.,

учасники справи:

позивач - керівник Дергачівської місцевої прокуратури Харківської області в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Харківській області;

відповідач - ОСОБА_1 ;

представник відповідача - ОСОБА_2 ;

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу заступника прокурора Харківської області на постанову апеляційного суду Харківської області від 27 березня 2018 року у складі колегії суддів: Маміної О. В., Колтунової А. І., Кругової С. С.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У березні 2017 року керівник Дергачівської місцевої прокуратури Харківської області в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Харківській області звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про визнання недійсним та скасування державного акта на право приватної власності на земельну ділянку, витребування земельної ділянки.

Позовна заява мотивована тим, що у ході проведення перевірки правомірності передачі у приватну власність земельних ділянок, розташованих на території Дергачівського району Харківської області, Дергачівською місцевою прокуратурою Харківської області встановлено, що рішенням Русько-Лозівської сільської ради Дергачівського району Харківської області 26 сесії 5 скликання від 12 вересня 2008 року б/н ОСОБА_1 безоплатно передано у приватну власність земельну ділянку для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, площею 0,15000 га, по АДРЕСА_1 .

На підставі вказаного рішення Русько-Лозівської сільської ради Дергачівського району Харківської області ОСОБА_1 отримала державний акт на право приватної власності на вказану земельну ділянку від 22 грудня 2008 року серії НОМЕР_1 .

Проте рішення Русько-Лозівської сільської ради Дергачівського району Харківської області від 12 вересня 2008 року, на підставі якого виготовлено вищевказаний державний акт на право власності на земельну ділянку, винесено з порушенням вимог чинного законодавства та з перевищенням повноважень Русько-Лозівським сільським головою Дергачівського району Харківської області ОСОБА_4, без попереднього винесення цього питання на розгляд депутатів Русько-Лозівської сільської ради Дергачівського району Харківської області, про що свідчать постанови Золочівського районного суду Харківської області від 04 квітня 2014 року та 11 серпня 2014 року, прийняті за результатами розгляду кримінальної справи за обвинуваченням ОСОБА_4 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою статті 366 КК України. Тобто органом місцевого самоврядування відповідне рішення про передачу ОСОБА_1 земельної ділянки, загальною площею 0, 1500 га, не приймалося.

Прокурор вважав, що строк позовної давності ним не пропущено, оскільки про вказані правопорушення прокуратура дізналась після ухвалення Золочівським районним судом Харківської області судових рішень від 04 квітня 2014 року та 11 серпня 2014 року, якими встановлено факт підробки ОСОБА_4 . рішень сесії сільської ради. А орган, уповноважений розпоряджатися спірною земельною ділянкою - Головне управління Держгеокадастру у Харківській області, спірне рішення не приймало, про нього не знало і не могло знати.

Ураховуючи викладене, прокурор просив суд: визнати недійсним та скасувати державний акт на право приватної власності на земельну ділянку від 22 грудня 2008 року (кадастровий номер НОМЕР_2 ), загальною площею 0,1500 га, серії НОМЕР_1, виданий на ім`я ОСОБА_1, який зареєстровано у книзі записів реєстрації актів на право власності на землю та право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 010869300582. Витребувати із чужого незаконного володіння ОСОБА_1 на користь держави в особі головного управління Держгеокадастру в Харківській області земельну ділянку (кадастровий номер НОМЕР_2 ), загальною площею 0,1500 га, розташовану по АДРЕСА_1 .

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Дергачівського районного суду Харківської області від 04 грудня 2017 року у складі судді Кононихіної Н. Ю. позов керівника Дергачівської місцевої прокуратури Харківської області задоволено. Визнано недійсним та скасовано державний акт на право приватної власності на земельну ділянку від 22 грудня 2008 року (кадастровий номер НОМЕР_2 ), загальною площею 0,1500 га, серії НОМЕР_1, виданий на ім`я ОСОБА_1, який зареєстровано у книзі записів реєстрації актів на право власності на землю та право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 010869300582. Витребувано із чужого незаконного володіння ОСОБА_1 на користь держави в особі Головного управління Держгеокадастру в Харківській області земельну ділянку (кадастровий номер НОМЕР_2 ), загальною площею 0,1500 га, розташовану по АДРЕСА_1 . Вирішено питання розподілу судових витрат.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що спірна земельна ділянка вибула з володіння держави, як законного власника, не з її волі; у встановленому законом порядку рішення компетентного органу про передачу земельної ділянки у власність ОСОБА_1 не приймалося. Положення про позовну давність, про яку заявила відповідач, до заявлених позовних вимог про витребування майна у порядку статті 388 ЦК України не застосовується.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою апеляційного суду Харківської області від 27 березня 2018 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 - задоволено. Рішення Дергачівського районного суду Харківської області від 04 грудня 2017 року скасовано та ухвалено нове рішення. У задоволенні позову керівника Дергачівської місцевої прокуратури Харківської області відмовлено. Вирішено питання розподілу судових витрат.

Судове рішення апеляційного суду мотивовано тим, що позов є обґрунтований, але право на позов у прокурора виникло не з часу ухвалення Золочівським районним судом Харківської області судових рішень від 04 квітня 2014 року та від 11 серпня 2014 року, а з часу державної реєстрації ОСОБА_1 права на земельну ділянку, тобто з грудня 2008 року. Отже, прокурор дізнався про порушення інтересів держави у 2008 році, а з позовом звернувся у березні 2017 року, тобто з великим пропуском строку позовної давності, про застосування якої заявила ОСОБА_1 .

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

У березні 2018 року заступник прокурора Харківської області подав касаційну скаргу, в якій просив рішення апеляційного суду скасувати, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, й залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Касаційна скарга мотивована тим, що висновок апеляційного суду про те, що прокурор та матеріальний позивач - головне управління Держгеокадастру у Харківській області дізналися про порушення свого права у 2008 році, коли ОСОБА_1 було видано державний акт на право приватної власності на земельну ділянку, ґрунтується на припущеннях. Вважав, що строк позовної давності для звернення прокурора з позовом про повернення на користь держави земельних ділянок із чужого незаконного володіння почався з моменту набрання чинності судовими рішеннями Золочівського районного суду Харківської області від 04 квітня 2014 року та 11 серпня 2014 року відносно ОСОБА_4 за фактом підробки рішень сесій сільської ради. Саме вказаними судовими рішеннями встановлено, що рішення Русько-Лозівської сільської ради Дергачівського району Харківської області від 12 вересня 2008 року б/н, на підставі якого виготовлено оскаржуваний державний акт на право приватної власності на земельну ділянку, винесено з порушенням вимог чинного законодавства та з перевищенням повноважень Русько-Лозівським сільським головою Дергачівського району Харківської області ОСОБА_4 Позов прокурором пред`явлено у березні 2017 року, тобто в межах строку позовної давності. При цьому посилався на позицію Верховного Суду України, висловлену в постанові від 05 жовтня 2016 року у справі № 3-604гс16 (№ 916/2129/15) про те, що перебування майна у володінні особи, яка не є його законним власником, є триваючим порушенням права до моменту припинення в законному порядку правового титулу дійсного власника майна, який має право у будь-який час вимагати відновлення свого права. Отже, наслідки спливу позовної давності положення законодавства про позовну давність до заявлених позовних вимог про витребування майна у порядку статті 388 ЦК не застосовуються.

Відзив на касаційну скаргу не надійшов.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду у складі судді Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 25 червня 2018 року касаційне провадження у вказаній справі відкрито та витребувано цивільну справу № 619/720/17-ц з Дергачівського районного суду Харківської області.

У липні 2018 року справа надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 03 вересня 2018 року справу призначено до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 26 вересня 2018 року касаційне провадження у справі за позовом керівника Дергачівської місцевої прокуратури Харківської області в інтересах держави в особі головного управління Держгеокадастру у Харківській області до ОСОБА_1 про визнання недійсним та скасування державного акта на право приватної власності на земельну ділянку, витребування земельної ділянки зупинено до закінчення перегляду в касаційному порядку Великою Палатою Верховного Суду справи № 362/44/17 за позовом першого заступника прокурора Київської області в інтересах держави в особі Іванковичівської сільської ради Васильківського району Київської області до ОСОБА_5, ОСОБА_6 про витребування земельних ділянок із чужого незаконного володіння.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 15 травня 2019 року касаційне провадження у справі за позовом керівника Дергачівської місцевої прокуратури Харківської області в інтересах держави в особі головного управління Держгеокадастру у Харківській області до ОСОБА_1 про визнання недійсним та скасування державного акта на право приватної власності на земельну ділянку, витребування земельної ділянки поновлено.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Рішенням Русько-Лозівської сільської ради Дергачівського району Харківської області 26 сесії 5 скликання від 12 вересня 2008 року б/н ОСОБА_1 безоплатно передано у приватну власність земельну ділянку для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, площею 0,15000 га, по АДРЕСА_1 .

На підставі вказаного рішення Русько-Лозівської сільської ради Дергачівського району Харківської області ОСОБА_1 отримала державний акт на право приватної власності від 22 грудня 2008 року серії НОМЕР_1 на земельну ділянку для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, площею 0, 15000 га, по АДРЕСА_1, який зареєстровано у книзі записів реєстрації актів на право власності на землю та право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 010869300582.

Досудовим розслідуванням встановлено, що вказане рішення сільської ради складено та підписано особисто сільським головою Русько-Лозівської сільської ради Дергачівського району Харківської області ОСОБА_7 В. А. без попереднього винесення цього питання на розгляд депутатів Русько-Лозівської сільської ради Дергачівського району Харківської області.

Постановою Золочівського районного суду Харківської області від 04 квітня 2014 року ОСОБА_4 звільнено від кримінальної відповідальності по обвинуваченню у вчиненні злочинів, передбачених частиною другою статті 366 КК України на підставі Закону України "Про амністію на 2011 рік" (3680-17) .

Зазначеною постановою встановлено, що ОСОБА_4, займаючи посаду голови Русько-Лозівської сільської ради, підписав завідомо неправдиве рішення Русько-Лозівської сільської ради 26 сесії 5 скликання від 12 вересня 2008 року без попереднього винесення цього питання на розгляд депутатів Русько-Лозівської сільської ради, на підставі якого ОСОБА_1 було видано державний акт на право власності на земельну ділянку від 22 грудня 2008 року серії НОМЕР_1 .

Відповідно до листа відділу Держгеокадастру у Дергачівському районі Харківської області від 04 жовтня 2016 року № 10-20.18-0.7-3707/2-16 спірна земельна ділянка сільськогосподарського призначення та знаходиться за межами с. Руська Лозова Дергачівського району Харківської області.

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Встановлено й це вбачається із матеріалів справи, що оскаржувана постанова ухвалена з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК Українипровадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК Українипід час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За змістом статті 25 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" сільські ради правомочні розглядати і вирішувати питання, віднесені Конституцією України (254к/96-ВР) , цим та іншими законами до їх відання.

Органи місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад відповідно до закону здійснюють правомочності щодо володіння, користування та розпорядження об`єктами права комунальної власності (частина п`ята статті 60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні").

Виключно на пленарних засіданнях сільської ради відповідно до закону приймаються рішення щодо відчуження комунального майна та вирішуються питання регулювання земельних відносин (пункти 30 і 34 статті 26 вказаного Закону).

Частиною другою статті 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" рішення ради приймається на її пленарному засіданні після обговорення більшістю депутатів від загального складу ради, крім випадків, передбачених цим Законом. При встановленні результатів голосування до загального складу сільської, селищної, міської ради включається сільський, селищний, міський голова, якщо він бере участь у пленарному засіданні ради, і враховується його голос.

Крім того, за змістом статей 17, 122 ЗК України повноваження щодо розпорядження земельними ділянками із державної власності сільськогосподарського призначення у межах сіл, селищ, міст районного значення для всіх потреб та за межами населених пунктів належать районним державним адміністраціям.

Відсутність рішення відповідного органу державної влади чи органу місцевого самоврядування (зокрема, його підроблення) про відчуження майна означає, що воно вибуло поза його волею.

Ураховуючи встановлені судами обставини про те, що 26 сесія 5 скликання Русько-Лозівської сільської ради не приймала рішення від 12 вересня 2008 року про відведення та передачу спірної земельної ділянки у приватну власність ОСОБА_1 та, що земельна ділянка, площею 0,15000 га (державний акт серії НОМЕР_1 від 22 грудня 2008 року), належить до земель державної власності сільськогосподарського призначення і знаходиться поза межами населеного пункту, а відтак повноваження щодо розпорядження нею належать Дергачівській районній державній адміністрації, яка не приймала розпорядження щодо її відведення та передання у власність відповідачу, суди попередніх інстанцій дійшли правильних висновків, що набуття у власність відповідачем спірної земельної ділянки відбулось з порушенням вимог чинного законодавства.

Щодо застосування апеляційним судом позовної давності

Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).

Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах (частина четверта статті 56 ЦПК України).

Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу (абзац 1 частини третьої статті 23 Закону України "Про прокуратуру").

Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина перша статті 261 ЦК України).

Для обчислення позовної давності застосовуються загальні положення про обчислення строків, що містяться у статтях 252- 255 ЦК України.

Якщо у передбачених законом випадках у разі порушення або загрози порушення інтересів держави з позовом до суду звертається прокурор від імені органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, позовну давність слід обчислювати з дня, коли про порушення права або про особу, яка його порушила, довідався або міг довідатися орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Позовна давність починає обчислюватися з дня, коли про порушення права або про особу, яка його порушила, довідався або міг довідатися прокурор, у таких випадках: 1) прокурор, який звертається до суду у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, довідався чи мав об`єктивну можливість довідатися (під час кримінального провадження, прокурорської перевірки тощо) про порушення або загрозу порушення таких інтересів чи про особу, яка їх порушила або може порушити, раніше, ніж орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах; 2) прокурор звертається до суду у разі порушення або загрози порушення інтересів держави за відсутності відповідного органу державної влади, органу місцевого самоврядування чи іншого суб`єкта владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження щодо захисту таких інтересів.

Зазначений правовий висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 17 жовтня 2018 року у справі № 362/44/17, провадження № 14-183 цс 18, а також в аналогічній справі у постанові Верховного Суду від 13 лютого 2019 року у справі № 619/738/17, провадження № 61-22690св18.

Встановивши, що право на позов у прокурора виникло не з часу ухвалення Золочівським районним судом Харківської області судових рішень від 04 квітня 2014 року та від 11 серпня 2014 року, а з часу державної реєстрації ОСОБА_1 права на земельну ділянку, тобто з грудня 2008 року, прокурор мав об`єктивну можливість довідатися про порушення інтересів держави переданням спірної земельної ділянки у власність відповідача, а з позовом до ОСОБА_1 про визнання недійсним та скасування державного акту на право власності на земельну ділянку та її витребування звернувся лише у березні 2017 року, тобто після спливу позовної давності.

Не відступаючи від висновку, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суд від 17 жовтня 2018 року у справі № 362/44/17, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 30 січня 2019 року у справі № 357/9328/15-ц (провадження № 14-460цс18) виклала узагальнюючий правовий висновок про те, що обчислення позовної давності у випадку звернення прокурора до суду з позовом в інтересах держави в особі органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, здійснюється з дня, коли саме цей орган довідався або міг довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (995_004) (пункт 1 статті 32 Конвенції), наголошує, що "позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Термін позовної давності, що є звичайним явищем у національних законодавствах держав - учасників Конвенції, виконує кілька завдань, у тому числі забезпечує юридичну визначеність та остаточність, запобігаючи порушенню прав відповідачів, які можуть трапитись у разі прийняття судом рішення на підставі доказів, що стали неповними через сплив часу" (пункт 570 рішення від 20 вересня 2011 року за заявою № 14902/04 у справі ВАТ "Нафтова компанія "Юкос" проти Росії"; пункт 51 рішення від 22 жовтня 1996 року за заявами № 22083/93, 22095/93 у справі "Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства").

Таким чином, апеляційний суд на підставі належним чином оцінених доказів, поданих сторонами, встановивши фактичні обставини справи, дійшов правильного висновку про відмовили у задоволенні позову прокурора з підстав пропуску строку позовної давності.

Відповідно до частини першої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувану постанову апеляційного суду - без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують.

Керуючись статтями 400, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу заступника прокурора Харківської областізалишити без задоволення.

Постанову апеляційного суду Харківської області від 27 березня 2018 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий С. Ф. Хопта

Судді: О. В. Білоконь

Б. І. Гулько

Є. В. Синельников

Ю. В. Черняк