815/1522/17 Про стягнення заборгованості по відшкодуванню виплат різниці між сумою пенсії, призначеної науковим працівникам відповідно до Закону України "Про наукову і науково-технічну діяльність", та сумою пенсії, обчисленої відповідно до інших законодавчих норм - 06.02.2018 Прийняття

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Коваленко Н. В., судді Берназюка Я. О., судді Гриціва М. І., розглянувши в судовому засіданні без повідомлення сторін за наявними матеріалами в касаційному порядку справу за позовом управління Пенсійного фонду України в Приморському районі міста Одеси до Відкритого акціонерного товариства "Агропромисловий плодоовочевий комбінат "Одеса" про стягнення заборгованості, за касаційною скаргою Центрального об'єднаного управління Пенсійного фонду України в місті Одесі на ухвалу Одеського окружного адміністративного суду у складі судді Харченко Ю.В. від 28 серпня 2017 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду у складі суддів: Семенюк Г.В., Потапчука В.О., Шляхтицького О.І., від 7 листопада 2017 року,

Управління Пенсійного фонду України в Приморському районі міста Одеси звернулось до суду із вказаним позовом, у якому просило стягнути з Відкритого акціонерного товариства "Агропромисловий плодоовочевий комбінат "Одеса" заборгованість по відшкодуванню виплат різниці між сумою пенсії, призначеної науковим працівникам відповідно до Закону України "Про наукову і науково-технічну діяльність" (848-19) , та сумою пенсії, обчисленої відповідно до інших законодавчих норм, у загальному розмірі 211,96 грн.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 07 квітня 2017 року позов задоволено.

Стягнуто з Відкритого акціонерного товариства "Агропромисловий плодоовочевий комбінат "Одеса" заборгованість по відшкодуванню виплат різниці між сумою пенсії, призначеної науковим працівникам відповідно до Закону України "Про наукову і науково-технічну діяльність" (848-19) , та сумою пенсії, обчисленої відповідно до інших законодавчих норм, у загальному розмірі 211,96 грн.

16 серпня 2017 року Центральне об'єднане управління Пенсійного фонду України в місті Одесі звернулось до суду першої інстанції із заявою про заміну сторони виконавчого провадження, мотивуючи її тим, що відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 21 грудня 2016 року № 988 "Деякі питання функціонування територіальних органів Пенсійного фонду України" (988-2016-п) , управління Пенсійного фонду України в Приморському районі місті Одеси реорганізовано шляхом злиття з управлінням Пенсійного фонду України в Київському районі міста Одеси в Центральне об'єднане управління Пенсійного фонду України в місті Одесі.

Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 28 серпня 2017 року, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 7 листопада 2017 року, Центральному об'єднаному управлінню Пенсійного фонду України в місті Одесі відмовлено у задоволенні заяви про заміну сторони виконавчого провадження.

Рішення мотивовані тим, що на час розгляду справи заявник не надав до суду доказів, які б підтверджували, що державним виконавцем відкрито виконавче провадження за виконавчим листом, виданим Одеським окружним адміністративним судом у цій справі, а тому заміна сторони є неможливою.

Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій про відмову у задоволенні заяви про заміну сторони у виконавчому провадженні, посилаючись на допущені судами порушення норм матеріального та процесуального права, Центральне об'єднане управління Пенсійного фонду України в місті Одесі звернулось із касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій та ухвалити нове судове рішення про задоволення заяви.

Касаційна скарга мотивована тим, що у виконавчому листі, виданому Одеським окружним адміністративним судом на виконання постанови від 7 квітня 2017 року, стягувачем зазначено управління Пенсійного фонду України в Приморському районі міста Одеси, яке реорганізовано. Звернувшись до виконавчої служби із цим виконавчим листом, отримано відмову у відкритті виконавчого провадження. Вказана обставина позбавляє можливості примусово стягнути присуджену судовим рішенням суму заборгованості.

Відповідно до частини четвертої статті 257 КАС України (в редакції, чинній на момент винесення оскаржуваних рішень) примусове виконання судових рішень в адміністративних справах здійснюється в порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження" (1404-19) .

Відповідно до положень статті 1 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначений цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Частиною першою статті 264 КАС України (в редакції, чинній на момент винесення оскаржуваних рішень) передбачено, що у разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження за поданням державного виконавця або за заявою заінтересованої особи суд може замінити сторону виконавчого провадження її правонаступником.

Аналогічні положення закріплені у частині п'ятій статті 15 Закону України "Про виконавче провадження".

За змістом частини четвертої статті 124 Конституції України (в редакції, чинній на момент винесення оскаржуваних рішень) судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.

Відповідно до частини другої статті 8 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній на момент винесення оскаржуваних рішень) суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованою Україною 17 липня 1997 року, встановлено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

За правилами статті 19 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод для забезпечення дотримання Високими Договірними Сторонами, однією з яких є Україна, їхніх зобов'язань за Конвенцією та протоколами до неї, створюється Європейський суд з прав людини. Він функціонує на постійній основі.

Статтею 46 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що Високі Договірні Сторони зобов'язуються виконувати остаточні рішення Суду в будь-яких справах, у яких вони є сторонами.

У справі "Горнсбі проти Греції" Європейський суд з прав людини вказав, що виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватись як складова частина судового розгляду. Здійснення права на звернення до суду з позовом стосовно його прав та обов'язків цивільного характеру було б ілюзорним, якби внутрішня правова система допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов'язкову силу, не виконувалося б на шкоду однієї зі сторін.

Таким чином, судовий акт, який набрав законної сили, підлягає обов'язковому та безумовному виконанню особою, на яку покладено такий обов'язок. Це означає, що особа, якій належить виконати судовий акт, повинна здійснити достатні дії для організації процесу його виконання, незалежно від будь-яких умов, оскільки інше суперечило б запровадженому статтею 8 Конституції України принципу верховенства права.

Беручи до уваги вище зазначене, суд згідно з вимогами частини першої статті 264 КАС України (в редакції, чинній на момент винесення оскаржуваних рішень), мав підстави для заміни сторони виконавчого провадження у разі припинення попередньої сторони.

15 грудня 2017 року на підставі Закону України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" (2147а-19) набрав чинності Кодекс адміністративного судочинства України (2747-15) .

Згідно із частиною першою статті 379 Кодексу адміністративного судочинства України у разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження за поданням державного виконавця або за заявою заінтересованої особи суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, замінює сторону виконавчого провадження її правонаступником.

Відповідно до пункту 2 частини другої та частини четвертої статті 353 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів, або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи.

Справа направляється до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду або на новий розгляд, якщо порушення допущені тільки цим судом. В усіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.

В зв'язку з тим, що суд першої інстанції необґрунтовано відхилив заяву Центрального об'єднаного управління Пенсійного фонду України в місті Одесі про заміну сторони виконавчого провадження, а суд апеляційної інстанції не виправив таке порушення, колегія суддів вважає, що судами порушено норми процесуального права, що призвело до ухвалення рішень, які не відповідають вимогам щодо законності та обґрунтованості.

За таких обставин рішення судів попередніх інстанцій підлягають скасуванню, а справа направленню на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись статтями 341, 344, 349, 353, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Центрального об'єднаного управління Пенсійного фонду України в місті Одесі задовольнити частково.

Ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 28 серпня 2017 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 7 листопада 2017 року - скасувати.