2-5635/11 Про визнання незаконним та скасування державного акту на право власності на земельну ділянку площею 0,1000 га, розташовану по АДРЕСА_1 (кадастровий номер НОМЕР_1 ) серії ... - 20.06.2019 Прийняття

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Апеляційного суду Одеської області від 01 червня 2017 року,

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У лютому 2011 року Прокуратура м. Одеси звернулась з позовом в інтересах держави в особі Одеської міської ради до Управління Держкомзему у м. Одесі, ОСОБА_1, про визнання незаконним та скасування державного акту на право власності на земельну ділянку площею 0,1000 га, розташовану по АДРЕСА_1 (кадастровий номер НОМЕР_1 ) серії НОМЕР_2 від 07 квітня 2009 року, виданого ОСОБА_1 та зареєстрованого в книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 010950500185; витребування земельної ділянки, розташованої по АДРЕСА_1 (кадастровий номер НОМЕР_1 ) з незаконного володіння ОСОБА_1 на користь Одеської міської ради.

Короткий зміст судових рішень

Рішенням Приморського районного суду міста Одеси від 16 грудня 2015 року визнано незаконним та скасовано державний акт на право власності на земельну ділянку площею 0,1000 га, розташовану по АДРЕСА_1 (кадастровий номер НОМЕР_1 ) серії НОМЕР_2 від 07 квітня 2009 року, виданий ОСОБА_1 та зареєстрований в книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 010950500185, витребувано зазначену земельну ділянку з незаконного володіння ОСОБА_1 на користь Одеської міської ради. Рішення суду є підставою для внесення запису щодо скасування реєстрації права власності ОСОБА_1 на вказану земельну ділянку.

Не погодившись з вказаним рішенням першої інстанції 06 січня 2017 року ОСОБА_3 подала апеляційну скаргу.

Ухвалою Апеляційного суду Одеської області від 23 січня 2017 року апеляційну скаргу ОСОБА_4 залишена без руху, надано строк для усунення вказаних недоліків, який не може перевищувати тридцяти днів з дня отримання ухвали.

Ухвала Апеляційного суду Одеської області від 23 січня 2017 року мотивована тим, що апеляційна скарга подана після закінчення строків на апеляційне оскарження рішення, проте заява про поновлення строку з підставами пропуску строку до апеляційної скарги не додана. Окрім цього, ОСОБА_1 при подачі апеляційної скарги не сплачено судовий збір.

Ухвалою Апеляційного суду Одеської області від 01 червня 2017 року відмовлено ОСОБА_1 у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою.

Ухвала Апеляційного суду Одеської області від 01 червня 2017 року мотивована тим, що ухвалу Апеляційного суду Одеської області від 23 січня 2017 року отримали представники ОСОБА_1 - ОСОБА_8, ОСОБА_6 та ОСОБА_7 (т. 2 а. с. 233, 234, 235), які діють на підставі довіреності від 04 вересня 2014 року, дійсною до 04 вересня 2017 року (т. 1 а. с.196). Станом на 01 червня 2017 року недоліки, зазначені в ухвалі суду, не усунуто, що є підставою для відмови у відкритті апеляційного провадження.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

Не погодившись з ухвалою Апеляційного суду Одеської області від 01 червня 2017 року ОСОБА_1 у червні 2017 року подала касаційну скаргу до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ (далі - ВССУ), у якій, посилаючись на порушення судом норм процесуального права, просить скасувати ухвалу Апеляційного суду Одеської області від 01 червня 2017 року і направити справу для продовження розгляду справи по суті до Апеляційного суду Одеської області.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою ВССУ від 05 вересня 2017 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Апеляційного суду Одеської області від 01 червня 2017 року.

Статтею 388 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України (1618-15) ) передбачено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Підпунктом 4 пункту 1 розділу XIII "Перехідні положення" ЦПК України (1618-15) у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" (2147а-19) передбачено, що касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Справа надійшла до Верховного Суду.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга ОСОБА_1 мотивована тим, що судом апеляційної інстанції було порушено її процесуальне право на доступ до судового рішення, оскільки її було повідомлено про ухвалу Апеляційного суду Одеської області від 23 січня 2017 року шляхом надіслання її особам, які не мали повноважень на представництво її інтересів в апеляційній інстанції, а саме ОСОБА_8, ОСОБА_6 і ОСОБА_7 . Вважає таке повідомлення про постановлення ухвали апеляційного суду від 23 січня 2017 року неналежним.

Позиції інших учасників

Одеська міська рада у жовтні 2017 року подала заперечення на касаційну скаргу. Просить касаційну скаргу ОСОБА_1 відхилити, а ухвалу Апеляційного суду Одеської області від 01 червня 2017 року залишити без змін. Посилається на законність оскаржуваної ухвали внаслідок того, що ОСОБА_1 не сплатила судовий збір у сумі 103,51 грн, а також не подала клопотання про поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження впродовж п`яти місяців.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Частиною третьою статті 401 ЦПК України передбачено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судових рішень.

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Частинами першою, другою статті 400 ЦПК України передбачено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

У частині другій статті 297 Цивільного процесуального кодексу України у редакції, чинній на час розгляду справи в судах першої та апеляційної інстанцій (далі - ЦПК України 2004 року), передбачено, що до апеляційної скарги, яка не оформлена відповідно до вимог, встановлених статтею 295 цього кодексу, застосовуються положення статті 121 цього Кодексу.

Відповідно до частини третьої статті 297 ЦПК України 2004 року апеляційна скарга залишається без руху у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, встановлених статтею 294 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом тридцяти днів з моменту отримання ухвали особа має право звернутися до апеляційного суду з заявою про поновлення строків або вказати інші підстави для поновлення строку.

Відповідно до частини третьої статті 222 ЦПК України 2004 року особам, які брали участь у справі копії повного судового рішення надсилаються рекомендованим листом з повідомленням про вручення протягом двох днів з дня його складання або за їх зверненням вручаються їм під розписку безпосередньо в суді.

Апеляційний суд Одеської області надсилав ухвалу від 23 січня 2017 року відповідачу за адресою, зазначеною нею у апеляційній скарзі (т. 2 а. с. 204), а саме - квартира АДРЕСА_2 . Аналогічна адреса вказана ОСОБА_1 у касаційній скарзі, надісланій до ВССУ на ухвалу Апеляційного суду Одеської області від 01 червня 2017 року.

Така ж адреса ОСОБА_1 . вказана у супровідному листі Апеляційного суду Одеської області від 23 січня 2017 року про надіслання ухвали від 23 січня 2017 року ОСОБА_1 (т. 2 а. с. 229), на конверті та рекомендованому повідомленні про вручення відправлення (т. 2 а. с. 230), у супровідному листі Апеляційного суду Одеської області від 13 березня 2017 року про надіслання ухвали від 23 січня 2017 року ОСОБА_1 (т. 2 а. с. 231), на конверті та рекомендованому повідомленні про вручення відправлення (т. 2 а. с. 231).

Рекомендовані листи, якими ухвала від 23 січня 2017 року направлялася Апеляційним судом Одеської області ОСОБА_1, були повернуті відповідно до довідок Укрпошти за закінченням строку зберігання 09 лютого 2017 року (т. 2 а. с. 230) та 04 квітня 2017 року (т. 2 а. с. 231).

Частина третя статті 27 ЦПК 2004 року передбачає, що особи, які беруть участь у справі, зобов`язані добросовісно здійснювати свої процесуальні права і виконувати процесуальні обов`язки.

Отже, Апеляційний суд Одеської області двічі направляв ухвалу від 23 січня 2017 року на належну адресу відповідача, проте відповідач не вчиняла дій щодо отримання рекомендованих листів з апеляційного суду впродовж двох місяців. У касаційній скарзі відсутні доводи та докази на їх підтвердження щодо поважних причин неотримання зазначених листів відповідачем.

Відповідно до рекомендованих повідомлень про вручення поштового відправлення ухвала Апеляційного суду Одеської області про залишення апеляційної скарги без руху вручена ОСОБА_8 31 березня 2017 року (т. 2 а. с. 233), ОСОБА_6 31 березня 2017 року (т. 2 а. с. 234) і ОСОБА_7 03 квітня 2017 року (т. 2 а. с. 235).

Згідно з частиною першою статті 38 ЦПК України 2004 року сторона (крім справ про усиновлення) може брати участь у цивільній справі особисто або через представника.

Стаття 44 ЦПК України 2004 року передбачає, що представник, який має повноваження на ведення справи в суді, може вчиняти від імені особи, яку він представляє, усі процесуальні дії, що їх має право вчиняти ця особа. Обмеження повноважень представника на вчинення певної процесуальної дії мають бути застережені у виданій йому довіреності. Підстави і порядок припинення представництва за довіреністю визначаються статтями 248 - 250 Цивільного кодексу України. Про припинення представництва або обмеження повноважень представника за довіреністю має бути повідомлено суд шляхом подання письмової заяви або усної заяви, зробленої у судовому засіданні.

У матеріалах справи міститься довіреність від 04 вересня 2014 року (т. 1 а. с. 196), якою ОСОБА_1 уповноважила ОСОБА_8, ОСОБА_6, ОСОБА_7 на представництво своїх інтересів у судах. Довіреність видана строком на три роки та дійсна до 04 вересня 2017 року. ОСОБА_1 у довіреності надано зазначеним особам право отримання документів, одержання копій ухвал, постанов, інших документів, що є у справі, подавати та підписувати документи, у тому числі заяви будь-якого змісту, апеляції тощо, одержувати документи, що стосуються прав і законних інтересів довірителя, сплачувати від імені довірителя судові витрати та інші платежі, пов`язані з цією довіреністю. Довіреність передбачає право на представництво інтересів та ведення справ довірителя у апеляційних судах з усіма правами, які має відповідач, у тому числі з правом оскарження рішень, ухвал і постанов суду.

Зазначене спростовує твердження ОСОБА_1 про вручення апеляційним судом ухвали від 23 січня 2017 року особам, які не мали права на представництво її інтересів у суді апеляційної інстанції.

Отже, апеляційний суд в оскаржуваній ухвалі від 01 червня 2017 року дійшов правильного висновку про вручення ухвали від 23 січня 2017 року про залишення апеляційної скарги без руху та надання строку для усунення недоліків.

Відповідно до частини третьої статті 297 ЦПК України 2004 року протягом тридцяти днів з моменту отримання ухвали особа має право звернутися до апеляційного суду з заявою про поновлення строків або вказати інші підстави для поновлення строку.

Частина перша статті 73 ЦПК України 2004 року передбачає, що суд поновлює строк, встановлений законом, за клопотанням сторони у разі його пропущення з поважних причин.

Згідно з частиною третьою статті 297 ЦПК України 2004 року якщо заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження не буде подано особою в зазначений строк, суддя-доповідач відмовляє у відкриті апеляційного провадження.

Однією з основних гарантій права сторони на судовий захист є право оскарження судових рішень (стаття 129 Конституції України). Реалізація цього права здійснюється, зокрема, шляхом оскарження судових рішень у судах апеляційної та касаційної інстанцій у порядку, визначеному ЦПК України (1618-15) .

Право на ефективний судовий захист закріплено також у статтях 6 і 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР "Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції" (475/97-ВР) (далі - Конвенція).

За змістом пункту 1 статті 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Одним з елементів справедливого судового розгляду є принцип правової визначеності прав і обов`язків сторін спору та неможливість безпідставного поновлення пропущеного процесуального строку для оскарження рішення суду, що набрало законної сили, лише з метою його скасування на шкоду інтересам іншого учасника процесу.

Згідно з частиною першою статті 223 ЦПК України 2004 року рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Відповідно до частини першої статті 294 ЦПК України 2004 року апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

ОСОБА_1 06 січня 2017 року подала апеляційну скаргу на рішенням Приморського районного суду міста Одеси від 16 грудня 2015 року.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) зазначає, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави. Однією із таких підстав може бути, наприклад, неповідомлення сторін органами влади про прийняті рішення у їхній справі. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження (параграф 27 рішення ЄСПЛ від 26 квітня 2007 року у справі "Олександр Шевченко проти України", рішення ЄСПЛ від 14 жовтня 2003 року у справі "Трух проти України", параграф 41 рішення ЄСПЛ від 03 квітня 2008 року у справі "Пономарьов проти України").

Поновлення процесуального строку зі спливом значного періоду часу та за підстав, які не видаються переконливими, може порушити принцип юридичної визначеності (параграф 41 рішення ЄСПЛ від 03 квітня 2008 року у справі "Пономарьов проти України"), який є складовою верховенства права, проголошеного статтею 8 Конституції України.

Необґрунтоване поновлення процесуальних строків на оскарження "остаточного судового рішення" є порушенням принципу res judicata (правової визначеності), про що неодноразово наголошувалося у прецедентній практиці ЄСПЛ у з прав людини.

Таким чином, ухвала апеляційного суду від 23 січня 2017 року про залишення апеляційної скарги без руху та надання строку для усунення недоліків була вручена ОСОБА_1 через її представників. Оскільки ОСОБА_1 не вчинила будь-яких дій з виконання цієї ухвали, то суд апеляційної інстанції був позбавлений процесуальної можливості ухвалити інше процесуальне рішення ніж відмовити у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 .

Перевіряючи доводи касаційної скарги ОСОБА_1 Верховний Суд дійшов висновку про їх безпідставність, оскільки вони спростовуються матеріалами справи та встановленими судом апеляційної інстанції фактичними обставинами.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а ухвалу апеляційного суду - без змін, оскільки доводи касаційної скарги не спростовують висновків апеляційного суду.

Частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України передбачено, що якщо суд касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Судді:	В. С. Жданова В. М. Ігнатенко
	В. О. Кузнєцов