2270/7297/12 Про визнання протиправним і скасувати наказ Державної митної служби України щодо припинення перебування особи на державній службі в митних органах, поновити особу на посаді старшого інспектора відділу митного оформлення та стягнути середньомісячний заробіток за час вимушеного прогулу - 06.08.2013 Прийняття

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Ягодинської митниці на постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 01 квітня 2013 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_3 до Державної митної служби України, Ягодинської митниці про визнання протиправним, скасування абзацу 3 пункту 1 наказу Державної митної служби України №1586-к від 02.08.2012 року, поновлення на роботі та стягнення середньомісячного заробітку за час вимушеного прогулу, -

В листопаді 2012 року ОСОБА_3 звернувся в суд з адміністративним позовом до Державної митної служби України, Ягодинської митниці, в якому просить визнати протиправним і скасувати абзац 3 пункту 1 наказу Державної митної служби України №1586-к від 02.08.2012 року, в частині припинення перебування позивача на державній службі в митних органах, поновити позивача на посаді старшого інспектора відділу митного оформлення №2 митного поста "Устилуг" Ягодинської митниці та стягнути середньомісячний заробіток за час вимушеного прогулу.

Відповідно до постанови Хмельницького окружного адміністративного суду від 01 квітня 2013 року позов задоволено, а саме: визнано протиправним та скасовано абзац 3 пункту 1 наказу Державної митної служби України № 1586-к від 02.08.2012 року в частині припинення перебування на державній службі в митних органах ОСОБА_3; поновлено ОСОБА_3 на посаді старшого інспектора відділу митного оформлення № 2 митного поста "Устилуг" Ягодинської митниці; зобов'язано Ягодинську митницю нарахувати та виплатити ОСОБА_3 середньомісячний заробіток за час вимушеного прогулу за період з 02.08.2012 року по 01.04.2013 року. Звернуто до негайного виконання постанову в частині поновлення на посаді та зобов'язання нарахувати та виплатити середньомісячний заробіток у межах суми стягнення за один місяць.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням, відповідач - Ягодинська митниця подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вищевказану постанову та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позову. Мотивами апеляційної скарги відповідач, зазначає про порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також невідповідність висновків суду обставинам справи та неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи.

Представник відповідачів 06 серпня 2013 року апеляційну скаргу підтримала в повному обсязі, просила вимоги, що в ній викладені, задовольнити.

Позивач не забезпечив прибуття в судове засідання свого уповноваженого представника, хоча про дату, час та місце апеляційного розгляду справи був повідомлений належним чином.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника відповідачів, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін, з наступних підстав.

Відповідно до фактичних обставин справи, позивач працював на різних посадах митного органу Ягодинської митниці з грудня 2003 року.

Наказом Державної митної служби України від 02.08.2012 року № 1586-к "По особовому складу Ягодинської митниці" позивача звільнено з посади старшого інспектора відділу митного оформлення №2 митного поста "Устилуг" Ягодинської митниці з підстав порушення Присяги державних службовців, відповідно до пункту 6 частини 1 статті 30 Закону України "Про державну службу".

Підставою для прийняття наказу слугували матеріали службової перевірки, якою встановлено порушення посадовими особами Ягодинської митниці вимог митного законодавства при здійсненні митного контролю та митного оформлення товарів і транспортних засобів, які переміщувались через митний кордон України.

Комісією з проведення службової перевірки встановлено, що через міжнародні пункти пропуску для автомобільного сполучення "Ягодин" та "Устилуг" фізичними особами - громадянами ввозились на митну територію України подрібненні партії товарів з уникненням від оподаткування, що вказує на незабезпечення дотримання посадовими особами Ягодинської митниці вимог статті 364 та частини 2 статті 374 Митного кодексу України.

Вважаючи наказ Державної митної служби України №1586-к від 02.08.2012 року в частині припинення державної служби ОСОБА_3 - старшого інспектора відділу митного оформлення №2 митного поста "Устилуг" Ягодинської митниці протиправним, позивач звернулася до суду з вимогою про його скасування, а також про поновлення на посаді та стягнення середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що у Державної митної служби України відсутні підстави звільняти позивача із займаної посади на підставі пункту 6 частини 1 статті 30 Закону України "Про державну службу". Державна митна служба України при визначенні міри покарання за вчинений дисциплінарний проступок повинна керуватися нормами Дисциплінарного статуту митної служби України (2805-15) .

Оскільки є можливість кваліфікувати дії позивача, як дисциплінарне правопорушення, керівник митного органу не має права кваліфікувати їх як порушення Присяги, так як це призведе до істотного обмеження юридичних гарантій прав особи від незаконного звільнення, яке закріплено статтею 43 Конституції України. Отже, відповідач не має права замість застосування дисциплінарного стягнення припиняти державну службу за Порушення присяги.

Перевіривши повноту встановлення обставин справи та правильність їх юридичної оцінки в судовому рішенні, колегія суддів Вінницького апеляційного адміністративного суду дійшла висновку про безпідставність доводів апеляційної скарги та законність рішення суду першої інстанції, з огляду на таке.

Власне, як вірно встановлено судом першої інстанції, висновок відповідача про порушення позивачем норм Присяги державного службовця є необґрунтованим та безпідставним, адже в діях позивача не встановлено порушень норм чинного законодавства, що стали підставою для винесення спірного наказу.

Як вірно зауважено судом першої інстанції, згідно змісту доповідної записки за результатами службової перевірки, а також матеріалів перевірки, встановлено, що в ході її проведення комісією виявлено факти порушень посадовими особами Ягодинської митниці вимог митного законодавства при здійсненні митного контролю та митного оформлення товарів і транспортних засобів, які переміщувались через митний кордон України, однак, як у доповідній записці, так і в матеріалах перевірки відсутні належні та допустимі докази того, що виявлені порушення вчинені саме ОСОБА_3, наявність яких є необхідною умовою для прийняття рішення про припинення перебування на державній службі.

Апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції обґрунтовано не взяв до уваги результати співставлення інформації, що міститься в обліках інформаційних комплексів Держприкордонслужби України, інформації ПІК "Облік транспортних засобів в пунктах пропуску для автомобільного сполучення", ПІК "Інспектор 2006" ЄАІС Держмитслужби України, з яких вбачається невідповідність даних щодо кількості громадян, що занесені в інформаційні комплекси Держприкордонслужби України, і кількості громадян, що містять інформаційні системи Держмитслужби України, оскільки вони не є беззаперечним доказом вини саме позивача у внесені недостовірних даних про кількість громадян, які перетинають кордон автомобільним транспортом в контрольні талони для проходження митного контролю по "червоному коридору" Ягодинської митниці.

При цьому, апеляційний суд погоджується з судом першої інстанції, що вказані обставини не можуть слугувати підставою для припинення перебування позивача на державній службі в митних органах митниці за порушення Присяги державного службовця.

Підставою для звільнення позивача є порушення Присяги державного службовця, що передбачено пунктом 6 частини 1 статті 30 Закону України "Про державну службу".

Відповідно до вимог статті 17 Закону України "Про державну службу" громадяни України, які вперше зараховуються на державну службу, приймають Присягу такого змісту: "Повністю усвідомлюючи свою високу відповідальність, урочисто присягаю, що буду вірно служити народові України, суворо дотримувати Конституції (254к/96-ВР) та законів України, сприяти втіленню їх у життя, зміцнювати їх авторитет, охороняти права, свободи і законні інтереси громадян, з гідністю нести високе звання державного службовця, сумлінно виконувати свої обов'язки".

Прийняття присяги в митних органах, в свою чергу, кореспондується зі статтею 413 Митного кодексу України.

Згідно зі статтею 408 Митного Кодексу України правовий статус посадових осіб митної служби України, їх права та обов'язки визначаються Конституцією України (254к/96-ВР) , цим Кодексом, а в частині, що не регулюється ним, - Законом України "Про державну службу" (3723-12) .

Статтею 10 Закону України "Про державну службу" визначено, що основними обов'язками державних службовців (окрім іншого) є: додержання Конституції України (254к/96-ВР) та інших актів законодавства України; забезпечення ефективної роботи та виконання завдань державних органів відповідно до їх компетенції; безпосереднє виконання покладених на них службових обов'язків, своєчасне і точне виконання рішень державних органів чи посадових осіб, розпоряджень і вказівок своїх керівників; сумлінне виконання своїх службових обов'язків, ініціатива і творчість в роботі.

Відповідно до пункту 6 статті 30 Закону України "Про державну службу", крім загальних підстав, передбачених Кодексом законів про працю України (322-08) , державна служба припиняється у разі відмови державного службовця від прийняття або порушення Присяги, передбаченої статтею 17 цього Закону.

Зі змісту посадових інструкцій, якими керувався позивач при виконанні своїх обов'язків, також вбачається, що відповідно до законів України "Про державну службу" (3723-12) , "Про боротьбу з корупцією" (356/95-ВР) , "Про Дисциплінарний статут митної служби України" (2805-15) , інших законодавчих актів посадова особа митного органу несе відповідальність за невиконання Урочистого зобов'язання посадових осіб митної служби України, порушення Присяги державних службовців; невиконання або неналежне виконання своїх службових обов'язків та інше.

З аналізу вказаних вище норм законодавства витікає, що порушення присяги, передбаченої статтею 17 Закону України "Про державну службу", є самостійною правовою підставою для припинення державної служби посадових осіб митних органів.

Варто зауважити, що порушення Присяги може бути кваліфіковано лише як недотримання Конституції України (254к/96-ВР) та законів України і несумлінне виконання своїх обов'язків, а не недотримання будь-яких нормативно-правових актів. У разі порушення підзаконних нормативних актів дії посадової особи митних органів можуть бути кваліфіковані, як дисциплінарне правопорушення. Тому, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що невиконання чи неналежне виконання посадовою особою митного органу своїх службових обов'язків є дисциплінарним порушенням, а несумлінне їх виконання - порушенням Присяги. Про несумлінність дій державного службовця свідчить невиконання обов'язків умисно або внаслідок недбалого, безвідповідального ставлення до них. Невиконання або неналежне виконання обов'язків особою з інших причин (недостатність кваліфікації та досвіду роботи, надмірна завантаженість, ненавмисні технічні помилки) не свідчать про несумлінне ставлення до них і не може вважатись порушенням Присяги.

Таким чином, зважаючи на обставини справи, судова колегія вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що позивач в аспекті Закону України "Про державну службу" (3723-12) не допустив дій і вчинків, які зашкодили інтересам державної служби чи негативно вплинути на репутацію державного службовця, сумлінно виконував свої службові обов'язки.

Матеріали справи не містять і відповідачем не надано доказів, що правопорушення зафіксовані в доповідній записці вчинені позивачем. Крім того, апеляційний суд вважає, що виявлені порушення, можуть розцінюватися, як неналежне виконання своїх службових обов'язків, що за своєю правовою природою є дисциплінарним порушенням відповідно до визначення в статті 21 Дисциплінарного статуту митної служби (2805-15) . Так, у разі кваліфікації цих дій як дисциплінарного правопорушення на посадову особу поширюється дія Дисциплінарного статуту митної служби (2805-15) . Відповідно до даного Статуту до неї можуть бути застосовані різні види дисциплінарних стягнень (від зауваження до звільнення). Згідно з статтею 27 цього Статуту дисциплінарне стягнення повинно відповідати тяжкості виявленого дисциплінарного правопорушення та ступеню вини особи.

Наведене свідчить про те, що звільнення особи за порушення присяги є більш суворим покаранням, аніж звільнення з митного органу за вчинення дисциплінарного правопорушення. З огляду на це, рівень юридичних гарантій прав особи під час застосування такої санкції як припинення державної служби за порушення присяги, повинен бути якщо не вищим, то принаймні не нижчим, ніж під час звільнення з митного органу за скоєне дисциплінарне правопорушення.

Зазначені у оскаржуваному наказі про звільнення позивача та припинення перебування на державній службі порушення, що кваліфіковані, як неналежне виконання своїх посадових обов'язків, прямо підпадають під порушення службової дисципліни, передбачені пунктом 1 статті 22 Дисциплінарного статуту митної служби України (2805-15) , за вчинення яких можуть бути застосовані види дисциплінарних стягнень, встановлені статтею 23 цього Статуту, в тому числі і звільнення з митного органу. Застосування за вчинення таких дій положення пункту 6 частини 1 статті 30 Закону України "Про державну службу" (порушення присяги), відповідач тим самим позбавив позивача права на належний захист своїх законних прав та інтересів, відповідно до положень розділу 4 Дисциплінарного статуту митної служби.

У відповідності до вимог частини 2 статті 71 КАС України, судом першої інстанції було встановлено, що відповідачі не довели правомірності прийнятого відносно позивача наказу про припинення перебування на державній службі та звільнення з митних органів. Суд вважає, що доводи апеляційної скарги відповідача не ґрунтуються на вимогах законодавства та не спростовують висновків суду першої інстанції.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 198, частини 1 статті 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Підсумовуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції ухвалив оскаржуване рішення відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, а тому підстави для його скасування або зміни відсутні.