415/942/16-ц Про зняття арешту з нерухомого майна (комплекс будівель та споруд) - 10.06.2019 Прийняття

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1, подану представником ОСОБА_4, на рішення апеляційного суду Луганської області у складі колегії суддів: Коротенка Є. В., Фарятьєва С. О., Стахової Н. В. від 31 жовтня 2016 року,

Підпунктом 4 пункту 1 розділу XIII "Перехідні положення" ЦПК України (1618-15) у редакції Закону України № 2147-VIII від 03 жовтня 2017 року "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" (2147а-19) передбачено, що касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У березні 2016 року ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 звернулися до суду з позовом до відділу державної виконавчої служби Лисичанського міського управління юстиції (далі - ВДВС Лисичанського МУЮ) про зняття арешту, посилаючись на те, що відповідач незаконно відмовляється зняти арешт з нерухомого майна (комплекс будівель та споруд), розташованого за адресою: АДРЕСА_1, що був накладений постановою головного державного виконавця ВДВС Лисичанського МУЮ 14 вересня 2011 року.

Позивачі посилалися на порушення їх прав, оскільки 15 грудня 2015 року вони уклали з приватним акціонерним товариством "Восточная строительная компания" (далі - ПрАТ "Восточная строительная компания") попередній договір купівлі-продажу належного йому майна, а саме комплексу будівель та споруд (згідно переліку) за адресою: АДРЕСА_1, проте у зв`язку із наявністю арешту цього майна, вони не мають змоги укласти основний договір купівлі-продажу.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Лисичанського міського суду Луганської області від 19 квітня 2016 року позов задоволено. Скасовано постанову державного виконавця ВДВС Лисичанського МУЮ від 14 вересня 2011 року та знято арешт з нерухомого майна, а саме: комплексу будівель та споруд, загальною площею 4493, кв. м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та переданих в іпотеку банку згідно договору іпотеки, посвідченого 06 травня 2008 року приватним нотаріусом Лисичанського міського нотаріального округу Луганської області Поджарою Л. П., зареєстрованого у реєстрі за № 1228.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що АТ "Райффайзен Банк Аваль" звертався до ВДВС Лисичанського МУЮ із заявою про повернення виконавчого документу стягувачу на підставі пункту 1 статті 47 Закону України "Про виконавче провадження", а тому у державної виконавчої служби відсутні правові підстави для звернення стягнення на заставлене (іпотечне) майно. Накладенням арешту на вказане майно відповідач порушує права позивачів, оскільки унеможливлює добровільний продаж цього майна для задоволення вимог банку за відповідним кредитним договором. Інші стягувачі за виконавчими провадженнями, які знаходяться на виконанні у ВДВС Лисичанського МУЮ, із заявами про арешт майна відповідача не зверталися.

Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції

Рішенням апеляційного суду Луганської області від 31 жовтня 2016 року апеляційну скаргу виконуючого обов`язки керівника Лисичанської місцевої прокуратури Луганської області задоволено, рішення Лисичанського міського суду Луганської області від 19 квітня 2016 року скасовано та ухвалено нове рішення про відмову у задоволенні позову.

Відмовляючи у задоволенні позову, апеляційний суд виходив з того, що власником спірного майна є ПрАТ "Восточная строительная компания", і звертаючись до суду з цим позовом позивачі не надали доказів на підтвердження наявності у них будь-якого речового права на спірне нерухоме майно, а також не надали документів, які б підтверджували їх повноваження, як представників власника або особи, яка володіє на підставі закону чи договору або іншій законній підставі спірним майном, що не належить боржнику (речове право на чуже майно).

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У листопаді 2016 року представник ОСОБА_1 - ОСОБА_4 подав касаційну скаргу до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, у якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення апеляційного суду, а рішення суду першої інстанції залишити в силі.

Короткий зміст вимог заперечень на касаційну скаргу

У січні 2017 року до суду касаційної інстанції надійшли заперечення на касаційну скаргу, у яких керівник Лисичанської місцевої прокуратури просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а рішення суду апеляційної інстанції - без змін.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 25 листопада 2016 року відкрито касаційне провадження в указаній справі і витребувано справу №415/942/16-ц з Лисичанського міського суду Луганської області.

Статтею 388 ЦПК України передбачено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Справа передана до Верховного Суду.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що суд апеляційної інстанції належним чином не оцінив наявні письмові докази позивачів, а саме: договір іпотеки, листи погодження дій щодо погашення заборгованості за договором кредиту шляхом добровільного продажу іпотечного майна в порядку частини 6 статті 3 Закону України "Про іпотеку", попередній нотаріально засвідчений договір про наміри щодо купівлі-продажу майна, лист погодження щодо укладання вищевказаного договору, документів на підтвердження виконання умов попереднього договору, та не звернув уваги, що при вирішенні питання про накладення арешту державний виконавець повинен віддати перевагу інтересам саме іпотекодавця та додатково не обтяжувати нерухомість, що знаходиться в іпотеці. Крім того суд не звернув уваги, що позивачі звернулися до суду для захисту своїх майнових прав, які виникли на підставі укладеного попереднього договору купівлі-продажу, а тому посилання суду апеляційної інстанції щодо їх неналежності є безпідставним.

Доводи особи, яка подала заперечення на касаційну скаргу

Заперечення на касаційну скаргу мотивовано тим, що апеляційний суд дійшов обґрунтованого висновку, що ОСОБА_2, ОСОБА_1 та ОСОБА_3 є неналежними позивачами, оскільки їх права, свободи чи інтереси не порушено. Крім того, арешт було накладено в інтересах усіх кредиторів у зведеному виконавчому провадженні № 23746200 про стягнення сум з ПрАТ "Восточная строительная компания", проте позовна заява була подана до неналежних відповідачів, водночас належні відповідачі до участі у справі не залучені. Вимоги про визнання права власності на це майно ними не пред`являлися.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Судами установлено, що наказом Господарського суду Луганської області від 05 липня 2011 року № 6/65/2011, виданим на виконання рішення Господарського суду Луганської області від 20 червня 2011 року, у рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № 010/05-12/704 від 05 травня 2008 року, що утворилась за товариством з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Востокстрой" звернуто на користь публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" (далі - ПАТ "Райффайзен Банк Аваль") стягнення на нерухоме майно, а саме: комплекс будівель та споруд загальною площею 4 493,6 кв. м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, що належить на праві власності ЗАТ "Восточная строительная компания" та передано в іпотеку банку згідно договору іпотеки, посвідченого 06 травня 2008 року приватним нотаріусом Лисичанського міського нотаріального округу Луганської області Поджарою Л. П., зареєстрованого у реєстрі за № 1228.

Постановою державного виконавця ВДВС Лисичанського МУЮ від 15 березня 2013 року відкрито виконавче провадження № 37155646 на підставі Господарського суду Луганської області від 05 липня 2011 року № 6/65/2011 про звернення стягнення на користь банку у рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № 010/05-12/704 від 05 травня 2008 року на нерухоме майно, а саме: комплекс будівель та споруд загальною площею 4 493,6 кв. м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, що належить на праві власності ЗАТ "Восточная строительная компания".

Разом з тим, постановою державного виконавця ВДВС Лисичанського МУЮ від 14 вересня 2011 року було відкрито виконавче провадження № 28700852 на підставі Господарського суду Луганської області від 05 липня 2011 року № 6/65/2011 про стягнення з ЗАТ "Восточная строительная компания" на користь ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" витрат по оплаті державного мита у сумі 25 500 грн та на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 236 грн, а всього 25 736 грн.

Цього ж дня постановою державного виконавця ВДВС Лисичанського МУЮ від 14 вересня 2011 року при примусовому виконанні наказу Господарського суду Луганської області № 6/65/2011 від 05 липня 2011 року про стягнення з ЗАТ "Восточная строительная компания" на користь ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" боргу у загальній сумі 25 736 грн, було накладено арешт на все майно, що належить ЗАТ "Восточная строительная компания", код ЄДРПОУ 35389230, м. Лисичанськ, вул. Свердлова, 164-А, у межах суми боргу, та заборонено здійснювати відчуження будь-якого майна, яке належить ЗАТ "Восточная строительная компания".

Постановою державного виконавця ВДВС Лисичанського МУЮ від 21 вересня 2011 року приєднано виконавче провадження № 28700852 з примусового виконання наказу Господарського суду Луганської області №6/65/2011 від 05 липня 2011 року про стягнення з ЗАТ "Восточная строительная компания" сум у розмірі 25 736 грн до зведеного виконавчого провадження № 23746200, яке веде ВДВС Лисичанського МУЮ.

15 грудня 2015 року між ПрАТ "Восточная строительная компания" та ОСОБА_1, ОСОБА_2 і ОСОБА_3 було укладено попередній договір, відповідно до умов якого покупці ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 вносять на рахунок ПрАТ "Восточная строительная компания" грошову суму у розмірі 635 000 грн після підписання цього договору та отримання письмової згоди ПрАТ "Восточная строительная компания" від ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" про добровільну реалізацію іпотечного майна з умовами продажу.

Факт внесення вказаної суми підтверджується наданими суду копіями квитанцій.

Листом № 140-11-0-00/8/858 від 25 грудня 2016 року ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" звернувся на ім`я ВДВС Лисичанського МУЮ із заявою про повернення виконавчого документу стягувачу на підставі пункту 1 статті 47 Закону України "Про виконавче провадження", а саме: судового наказу, виданого Господарським судом Луганської області 05 липня 2011 року по справі № 6/65/2011 про звернення стягнення на нерухоме майно ПрАТ "Восточня строительная компания".

Постановою ВДВС Лисичанського МУЮ від 14 січня 2016 року по виконавчому провадженню № 37155646 на підставі заяви ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" повернуто виконавчий документ стягувачеві, проте арешт з нерухомого майна не було знято.

ПрАТ "Восточная строительная компания" у січні 2016 року зверталося до Начальника ВДВС Лисичанського МУЮ із заявою про скасування постанови ВДВС Лисичанського МУЮ від 14 вересня 2011 року про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, проте отримало відмову у зв`язку із тим, що ВП №28700852 від 14 вересня 2011 року, за яким було накладено арешт на все рухоме майно ЗАТ "Восточная строительная компания", входить до складу зведеного виконавчого провадження №23746200 та станом на 21 січня 2016 року не є завершеним.

Звертаючись до суду з цим позовом, позивачі просили суд зняти арешт з нерухомого майна (комплекс будівель та споруд), яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, що належить на праві власності ПрАТ "Восточная строительная компания" на підставі свідоцтва про право власності, виданого 19 березня 2008 року виконавчим комітетом Лисичанської міської ради (рішення № 205 від 18 березня 2008 року) та переданого в іпотеку ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" згідно договору іпотеки, посвідченого 06 травня 2008 року приватним нотаріусом Лисичанського міського нотаріального округу Луганської області Поджарою Л. П., зареєстрованого у реєстрі за № 1228.

Факт перебування зазначеного нерухомого майна у власності саме ПрАТ "Восточная строительная компания" підтверджується матеріалами справи та не заперечується особами, які приймають участь у справі.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Частиною третьою статті 401 ЦПК України передбачено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судових рішень.

Касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Частинами першою, другою статті 400 ЦПК України передбачено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Вивчивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду вважає, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.

Відповідно до частини першої статті 16 ЦК кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

З урахуванням цих норм правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, уповноважених захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси. Суд повинен установити, чи були порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси особи, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.

При цьому за змістом статей 3, 215 ЦПК України 2004 року позов може бути задоволений лише у випадку встановлення факту порушення, не визнання або оспорення відповідачем (відповідачами) прав, свобод чи інтересів позивача. Якщо такого факту не встановлено, позов не підлягає задоволенню.

Позов про зняття арешту з майна може бути пред`явлений власником, а також особою, яка володіє на підставі закону чи договору або іншій законній підставі майном, що не належить боржнику (речове право на чуже майно). Відповідачами в справі є боржник, особа, в інтересах якої накладено арешт на майно, а в окремих випадках - особа, якій передано майно, якщо воно було реалізоване.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що звертаючись до суду з цим позовом до ВДВС Лисичанського МУЮ про зняття арешту з майна, ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 не надали доказів на підтвердження наявності у них будь-якого речового права на спірне нерухоме майно, як і не надали належних документів, які б підтверджували їх повноваження, як представників власника або особи, яка володіє на підставі закону чи договору або іншій законній підставі спірним майном, що не належить боржнику (речове право на чуже майно).

Безпосередньо ПрАТ "Восточная строительная компания" до суду з позовом про зняття арешту з майна або зі скаргою на діяльність (бездіяльність) державного виконавця стосовно зняття арешту з нерухомого майна (комплекс будівель та споруд), яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, не зверталось.

Отже враховуючи, що із вказаним позовом звернулися особи, яким не належить право вимоги, апеляційний суд дійшов обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні такого позову, оскільки права, свободи чи інтереси цих осіб у сфері публічно-правових відносин не порушено.

Крім того, спори, пов`язані з належністю майна, на яке накладено арешт, відповідно до статей 15, 16 ЦПК України розглядають у порядку цивільного судочинства у позовному провадженні, якщо існує спір щодо визнання права власності на майно та однією зі сторін відповідного спору є фізична особа, крім випадків, коли розгляд таких справ відбувається за правилами іншого судочинства. У разі якщо опис та арешт майна проводився державним виконавцем, скарга сторони виконавчого провадження розглядається в порядку, передбаченому розділом VII ЦПК України (1618-15) . Інші особи, які є власниками (володільцями) майна і які вважають, що майно, на яке накладено арешт, належить їм, а не боржникові, можуть звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.

Позивачі з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту відповідно до вимог статі 60 Закону України "Про виконавче провадження" (1404-19) до суду також не звертались.

Також апеляційним судом вмотивовано зауважено, що ВДВС Лисичанського МУЮ не може бути відповідачем у цій справі, оскільки його дії (бездіяльність) можуть бути оскаржені лише стороною виконавчого провадження і повинні розглядатися судом в порядку, передбаченому розділом VII ЦПК України (1618-15) .

Доводи касаційної скарги не спростовують висновків суду апеляційної інстанцій, обґрунтовано викладених у мотивувальній частині судового рішення, та зводяться до переоцінки доказів та незгоди заявника з висновками судів щодо їх оцінки.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суді, та відмінності, які існують у держава-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00 23, ЄСПЛ від 18 липня 2006 року. Оскаржуване судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне касаційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду апеляційної інстанцій - без змін.

Щодо судових витрат

Відповідно до підпункту "в" пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Оскільки касаційну скаргу залишено без задоволення, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої та апеляційної інстанції, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, немає.

Головуючий	В. С. Жданова
Судді:	В. М. Ігнатенко
	В. О. Кузнєцов