758/5331/15-ц Про стягнення заборгованості за кредитним договором - 10.06.2019 Прийняття

Верховний Суд у складі постійної колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Кузнєцова В. О. (суддя-доповідач), Жданової В. С., Ігнатенка В. М.,

учасники справи:

позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Кредитні ініціативи",

відповідач - ОСОБА_1,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1, подану представником ОСОБА_2, на заочне рішення Подільського районного суду міста Києва від 06 липня 2015 року у складі головуючого-судді Супрун Г. Б. та постанову Апеляційного суду міста Києва від 17 липня 2018 року у складі суддів: Мазурик О. Ф., Махлай Л. Д., Невідомої Т. О.,

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У квітні 2015 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Кредитні ініціативи" (далі - ТОВ "Кредитні ініціативи") звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

На обґрунтування позовних вимог зазначало, що 27 листопада 2007 року між Закритим акціонерним товариством "ТАС-ІНВЕСТБАНК" (далі - ЗАТ "ТАС-ІНВЕСТБАНК"), правонаступником якого є Відкрите акціонерне товариство "Сведбанк" (далі - ВАТ "Сведбанк"), правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство "Сведбанк" (далі - ПАТ "Сведбанк"), та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір № 1044-Ф, за умовами якого відповідач отримав кредит в розмірі 18 000 доларів США строком до 26 травня 2013 року.

28 листопада 2012 року між ПАТ "Сведбанк" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Факторингова компанія "Вектор Плюс" (далі - ТОВ "ФК "Вектор Плюс") було укладено договір факторингу, того ж дня між ТОВ "ФК "Вектор Плюс" та ТОВ "Кредитні ініціативи" також було укладено договір факторингу.

Внаслідок укладення вказаних договорів відбулася заміна кредитора і ТОВ "Кредитні ініціативи" набуло статусу нового кредитора/стягувача за кредитним договором від 27 листопада 2007 року № 1044-Ф.

У зв`язку з неналежним виконанням позичальником своїх зобов`язань за кредитним договором станом на 20 березня 2015 року у нього утворилася заборгованість в розмірі 31 953,30 доларів, що еквівалентно 741 016,61 грн, з яких 14 269,30 доларів США заборгованість за кредитом, 9 647,36 доларів США заборгованість за відсотками за користування кредитом, 1 579,31 доларів США заборгованість за комісії та 6 457,33 доларів США пені за несвоєчасне виконання зобов`язань за кредитним договором за період з травня 2014 року до травня 2015 року.

Враховуючи викладене, ТОВ "Кредитні ініціативи" просило стягнути з ОСОБА_1 на свою користь вказану суму заборгованості.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Заочним рішенням Подільського районного суду міста Києва від 06 липня 2015 року, з урахуванням ухвали від 17 березня 2016 року про виправлення описки, позов задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ "Кредитні ініціативи" заборгованість за кредитним договором від 27 листопада 2007 року № 1044-Ф в розмірі 741 016,61 грн, яка складається з заборгованості за кредитом - 330 913,81 грн, заборгованості за відсотками - 223 728,19 грн, заборгованості по комісії - 36 625,17 грн та 149 749,44 грн пені.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що через неналежне виконання відповідачем зобов`язань за кредитним договором виникла заборгованість, яка підлягає стягненню на користь позивача, до якого відповідно до умов договору факторингу перейшло право вимоги за вказаним договором.

Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції

Постановою Апеляційного суду міста Києва від 17 липня 2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_1, подану представником ОСОБА_2, залишено без задоволення, заочне рішення Подільського районного суду міста Києва від 06 липня 2015 року залишено без змін.

Судове рішення апеляційного суду мотивовано тим, що суд першої інстанції, який всебічно та повно з`ясував дійсні обставини справи, перевірив доводи та заперечення сторін, дослідив надані сторонами докази, дійшов правильного висновку про те, що сума заборгованості за кредитним договором від 27 листопада 2007 року № 1044-Ф підлягає стягненню з ОСОБА_1 на користь ТОВ "Кредитні ініціативи", оскільки останній належним чином взяті на себе зобов`язання за вказаним кредитним договором не виконував, тому позов є обґрунтованим.

При цьому апеляційний суд зазначав, що відповідач повідомлявся про дату та час розгляду справи відповідно до вимог статей 74- 76 ЦПК України 2004 року, що підтверджується матеріалами справи та свідчить про обізнаність відповідача про перебування цієї справи у провадженні суду. Проте, ОСОБА_1 у судове засідання не з`явився, своїх заперечень на позов не надав, із заявою про застосування позовної давності до винесення судом першої інстанції рішення не звертався, тому відсутні підстави для застосування позовної давності до правовідносин, які виникли між сторонами, під час розгляду справи в апеляційному порядку.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнення її доводів

У серпні 2018 року ОСОБА_1 через свого представника ОСОБА_2 подав до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить ухвалені у справі судові рішення скасувати і ухвалити нове рішення про часткове задоволення позову із застосуванням наслідків пропуску позивачем строку позовної давності.

Касаційна скарга мотивована тим, що до вимог про стягнення кредитної заборгованості слід застосувати позовну давність, оскільки останній платіж на виконання умов договору було здійснено 05 лютого 2010 року, проте відповідач був позбавлений можливості заявити відповідне клопотання, оскільки не був належним чином повідомлений про розгляд справи у суді першої інстанції.

Ухвалою Верховного Суду від 16 жовтня 2018 року ОСОБА_1 поновлено строк на касаційне оскарження заочного рішення Подільського районного суду міста Києва від 06 липня 2015 року та постанову Апеляційного суду міста Києва від 17 липня 2018 року, відкрито касаційне провадження у вказаній справі та надано строк для надання відзиву.

Відзивів на касаційну скаргу не надходило.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду.

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Вивчивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду дійшла висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій - без змін.

Фактичні обставини справи

Судами встановлено, що 27 листопада 2007 року між ЗАТ "ТАС-ІНВЕСТБАНК", правонаступником якого є ВАТ "Сведбанк", а в подальшому ПАТ "Сведбанк", та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 1044-Ф, за умовами якого з урахуванням внесених змін і доповнень додатковими угодами №№ 1, 2 від 19 листопада 2008 року та 24 лютого 2009 року, відповідач отримав кредитні кошти в розмірі 18 000 доларів США строком до 26 травня 2013 року зі сплатою 13 % річних.

28 листопада 2012 року між ПАТ "Сведбанк" та ТОВ "ФК "Вектор Плюс" було укладено договір факторингу № 15, за умовами якого банк відступає фактору свої права вимоги заборгованості за кредитними договорами, укладеними з боржниками, зазначеними у реєстрі. Після переходу прав вимоги заборгованості фактор має право нараховувати, як новий кредитор, проценти, комісії, штрафні санкції та інші обов`язкові платежі відносно боржників у разі невиконання ними вимог кредитних договорів по сплаті обов`язкових платежів, строк сплати яких не настав на дату підписання цього договору, але настане у майбутньому.

На підтвердження виконання умов даного договору факторингу між ПАТ "Сведбанк" та ТОВ "ФК "Вектор Плюс" були складені акти прийому-передачі реєстру заборгованостей боржників, персональних даних в електронному вигляді, прийому-передачі інформації згідно з реєстром заборгованості боржників в електронному вигляді.

У подальшому 28 листопада 2012 року між ТОВ "ФК "Вектор Плюс" та ТОВ "Кредитні ініціативи" було укладено договір факторингу, за умовами якого клієнт (ТОВ "ФК "Вектор Плюс") відступає фактору (ТОВ "Кредитні ініціативи") свої права вимоги заборгованості за кредитними договорами, укладеними з боржниками, зазначеними у реєстрі. Після переходу прав вимоги заборгованості фактор має право нараховувати, як новий кредитор, проценти, комісії, штрафні санкції та інші обов`язкові платежі відносно боржників у разі невиконання ними вимог кредитних договорів по сплаті обов`язкових платежів, строк сплати яких не настав на дату підписання цього договору, але настане у майбутньому.

Згідно розрахунку заборгованості за кредитним договором № 1044-Ф від 27 листопада 2007 року, наданого новим кредитором ТОВ "Кредитні ініціативи", станом на 20 березня 2015 року заборгованість ОСОБА_1 становить 741 016,61 грн, яка складається з заборгованості за кредитом - 330 913,81 грн, заборгованості за відсотками - 223 728,19 грн, заборгованості по комісії - 36 625,17 грн та 149 749,44 грн пені.

Мотиви з яких виходить Верховний Суд та застосовані норми права

Згідно із частиною другою статті 509 ЦК України зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зокрема, на підставі пункту 1 частини другої статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно статі 526 ЦК України (435-15) зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини першої статті 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтями 598, 599 ЦК України передбачено, що зобов`язання припиняється частково або в повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом; зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого права або інтересу.

Чинне цивільне законодавство передбачає два види позовної давності - загальну і спеціальну.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).

Спеціальна позовна давність встановлюється законом для окремих видів вимог (стаття 258 ЦПК України).

Статтею 261 ЦК України передбачено, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

За змістом частин третьої, четвертої статті 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Згідно з пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий розгляд його справи судом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Створення рівних можливостей учасникам процесу у доступі до суду та до реалізації і захисту їх прав є частиною гарантій справедливого правосуддя, зокрема принципів рівності та змагальності сторін.

Той факт, що відповідач, який не був належно повідомлений судом першої інстанції про час і місце розгляду справи, не брав участі у такому розгляді, є підставою для вирішення апеляційним судом заяви цього відповідача про застосування позовної давності, навіть якщо така заява не подавалася ним у суді першої інстанції.

Отже, заява про застосування судом позовної давності може бути подана до винесення судом рішення у справі, а в разі неналежного повідомлення про розгляд справи, у заяві про перегляд заочного рішення, чи у суді апеляційної інстанції.

Зазначене відповідає висновку викладеному у постанові Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі № 200/11343/14-ц (провадження № 14-59цс18), згідно якого той факт, що відповідач, який не був належно повідомлений судом першої інстанції про час і місце розгляду справи, не брав участі у такому розгляді, є підставою для вирішення апеляційним судом заяви цього відповідача про застосування позовної давності, навіть якщо така заява не подавалася ним в суді першої інстанції.

ОСОБА_1 був належним чином повідомлений про місце, день і час розгляду цієї справи відповідно до вимог статей 74- 76 ЦК України 2004 року, про що свідчить розписка про отримання ним судової повістки, проте останній у судове засідання не з`явився, своїх заперечень на позов не надав, із заявою про застосування позовної давності до суду першої інстанції до винесення судом рішення не звертався (а. с.75).

Суд першої інстанції, ухвалюючи рішення про задоволення позову та стягнення заборгованості за кредитним договором, з висновком якого погодився апеляційний суд, на підставі належним чином оцінених доказів, поданих сторонами, дійшов правильного висновку про те, що позичальник взяті на себе зобов`язання за кредитним договором належним чином не виконував, унаслідок чого утворилась заборгованість за цим договором, яка підлягає стягненню на користь нового кредитора, до якого право вимоги перейшло на підставі договору факторингу. Розмір заборгованості відповідає вимогам закону та умовам договору, стороною відповідача не спростований.

При цьому, обґрунтованим є висновок суду апеляційної інстанції про відсутність підстав для застосування позовної давності на стадії апеляційного перегляду справи, оскільки ОСОБА_1 був належним чином повідомлений про місце, день і час розгляду даної справи у суді першої інстанції.

Такі висновки судів першої та апеляційної інстанцій відповідають обставинам справи, які встановлені відповідно до вимог процесуального закону, а також узгоджуються з нормами матеріального права, які судами правильно застосовані.

Доводи касаційної скарги ОСОБА_1, поданої представником ОСОБА_2, про неналежне повідомлення позивача про розгляд справи у суді першої інстанції, є безпідставними, спростовуються сукупністю досліджених при розгляді справи доказів, висновки судів не спростовують, на законність судового рішення не впливають, а зводяться до переоцінки доказів та незгоди із висновком суду щодо їх оцінки, що знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції (стаття 400 ЦПК України).

При вирішенні вказаної справи судами правильно визначено характер правовідносин між сторонами, вірно застосовано закон, що їх регулює.

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення ("Серявін та інші проти України" (Seryavin and Others v. Ukraine) від 10 лютого 2010 року, заява №4909/04).

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення без змін.

Щодо розподілу судових витрат

Відповідно до підпункту "в" пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Оскільки касаційну скаргу залишено без задоволення, підстав для розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, немає.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі постійної колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу ОСОБА_1, подану представником ОСОБА_2, залишити без задоволення.

Заочне рішення Подільського районного суду міста Києва від 06 липня 2015 року та постанову Апеляційного суду міста Києва від 17 липня 2018 року залишити без змін.

Судді:	В. О. Кузнєцов
	В. С. Жданова
	В. М. Ігнатенко