686/9825/17 Про стягнення збитків, завданих неналежним виконанням договору - 10.06.2019 Прийняття

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 на рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 20 вересня 2017 року у складі судді: Продана Б. Г., та ухвалу апеляційного суду Хмельницької області від 15 листопада 2017 року у складі колегії суддів: Ярмолюка О. І., Грох Л. М., Пастощука М. М.,

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

У травні 2017 року ОСОБА_1 звернувся з позовом до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (далі - ФОП ОСОБА_2 .) про стягнення збитків.

Позовна заява обґрунтована тим, що 23 березня 2016 року ОСОБА_1 у магазині " ІНФОРМАЦІЯ_1 " по АДРЕСА_1, передав ОСОБА_2 комп`ютерну техніку, зокрема "Macbook Pro15 MJLT 2KS/А" (серійний номер C02PRAWHG8WP) і "Macbook Pro15 MGXA2S/А" (серійний номер C02PJ339G3QC), для реалізації за винагороду. Вказана комп`ютерна техніка загальною вартістю 4 000 умовних одиниць була викрадена невстановленими особами з приміщення магазину, внаслідок чого позивачу завдано збитків, які слід покласти на ОСОБА_2

ОСОБА_1 просив стягнути з ФОП ОСОБА_2 104 400 грн та судовий збір.

Короткий зміст рішень суду першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 20 вересня 2017 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Хмельницької області від 15 листопада 2017 року, позов задоволено. Стягнуто з ФОП ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 104 400 грн. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Рішення судів першої та апеляційної інстанцій мотивовані тим, що договір, який 23 березня 2016 року уклали ОСОБА_1 і ОСОБА_2, за своєю сутністю є договором комісії. Цю обставину сторони визнали в суді. Таким чином, отримавши від ОСОБА_1 комп`ютери на реалізацію, ОСОБА_2 взяв на себе відповідальність за їх збереження. Викрадення комп`ютерної техніки з магазину спричинило ОСОБА_1 збитки. ОСОБА_2 не довів, що вжив усіх заходів з охорони майна, одержаного ним на комісію, та збитків позивачеві завдано не з його вини.

При відхиленні доводів апеляційної скарги, суд вказав, що статті 1212, 1213 ЦК України не регулюють спірні правовідносини. Посилання суду першої інстанції на ці норми не вплинуло на правильність його висновків.

Аргументи учасників справи

У грудні 2017 року ФОП ОСОБА_2 подав касаційну скаргу, в якій просив скасувати оскаржені рішення та відмовити в задоволенні позову. При цьому посилався на неправильне застосування судами норм матеріального та порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга мотивована тим, що: відсутня неправомірність дій ФОП ОСОБА_2 і причинний зв`язок між шкодою; Позивач добровільно звернувся до ФОП ОСОБА_2 із пропозицією прийняття на реалізацію комп`ютерної техніки, на підтвердження факту чого було видану квитанцію, а тому стаття 1212 ЦК України не має застосовуватися; ФОП ОСОБА_2 укладено договір суборенди приміщення для здійснення діяльності по реалізації комп`ютерної техніки, який підтверджує наявність в приміщенні охоронної сигналізації. Вказаний договір було надано до апеляційного суду, проте даний доказ не відображений в ухвалі апеляційного суду.

Короткий зміст ухвали суду касаційної інстанції

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 08 грудня 2017 року відкрито касаційне провадження у справі.

У статті 388 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК (1618-15) України), в редакції Закону України № 2147-VІІІ від 03 жовтня 2017 року "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" (2147а-19) , який набрав чинності 15 грудня 2017 року, передбачено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

На підставі підпункту 6 пункту 1 розділу XIII Перехідні положення ЦПК (1618-15) України справа передана до Касаційного цивільного суду.

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII Перехідні положення ЦПК України (1618-15) касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Позиція Верховного Суду

Колегія суддів відхиляє аргументи, які викладені в касаційній скарзі, з таких мотивів.

Відповідно до статті 1011 ЦК України за договором комісії одна сторона (комісіонер) зобов`язується за дорученням другої сторони (комітента) за плату вчинити один або кілька правочинів від свого імені, але за рахунок комітента.

У частині першій статті 1021 ЦК України передбачено, що комісіонер відповідає перед комітентом за втрату, недостачу або пошкодження майна комітента.

Як свідчить тлумачення статті 526 ЦК України цивільне законодавство містить загальні умови виконання зобов`язання, що полягають у його виконанні належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Це правило є універсальним і підлягає застосуванню як до виконання договірних, так і недоговірних зобов`язань. Недотримання умов виконання призводить до порушення зобов`язання.

Відповідно до статті 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Тлумачення статті 629 ЦК України свідчить, що в ній закріплено один із фундаментів на якому базується цивільне право - обов`язковість договору. Тобто з укладенням договору та виникненням зобов`язання його сторони набувають обов`язки (а не лише суб`єктивні права), які вони мають виконувати. Не виконання обов`язків, встановлених договором, може відбуватися при: (1) розірванні договору за взаємною домовленістю сторін; (2) розірванні договору в судовому порядку; (3) відмові від договору в односторонньому порядку у випадках, передбачених договором та законом; (4) припинення зобов`язання на підставах, що містяться в главі 50 ЦК України (435-15) ; (5) недійсності договору (нікчемності договору або визнання його недійсним на підставі рішення суду).

Аналогічний висновок зроблений у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної Палати Касаційного цивільного суду від 23 січня 2019 року у справі № 355/385/17

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Згідно частини першої статті 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Суди встановили, що 23 березня 2016 року в сервісному центрі "ZOOM PRO", що по АДРЕСА_1, сторони уклали договір, за умовами якого ФОП ОСОБА_2 зобов`язався продати від свого імені належну ОСОБА_1 комп`ютерну техніку, зокрема "Macbook Pro15 MJLT 2KS/А" (серійний номер C02PRAWHG8WP) і "Macbook Pro15 MGXA2S/А" (серійний номер C02PJ339G3QC). У свою чергу, ОСОБА_1 мав оплатити посередницькі послуги ОСОБА_2 . В ніч на 01 квітня 2016 року невстановлені особи викрали вказану комп`ютерну техніку з приміщення магазину.

Апеляційний суд зробив обґрунтований висновок, що, по своїй сутності між сторонами був укладений договір комісії, а тому під час вирішення спору необхідно керуватися положеннями ЦК України (435-15) , що регулюють правовідносини, які виникли з договору комісії.

Згідно абзацу 1 частини першої статті 60 ЦПК України (в редакції, чинній на момент ухвалення оскаржених рішень) кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Суди встановили, що викрадення комп`ютерної техніки з магазину спричинило ОСОБА_1 збитки. ОСОБА_2 не довів, що вжив усіх заходів з охорони майна, одержаного ним на комісію, та збитків позивачеві завдано не з його вини.

За таких обставин суди зробили обґрунтований висновок про задоволення позову.

Колегія суддів відхиляє аргумент касаційної скарги про те, що апеляційний суд не надав оцінки договору суборенди приміщення для здійснення діяльності по реалізації комп`ютерної техніки. Оскільки згідно з частиною другою статті 303 ЦПК України (у редакції, чинній на момент розгляду справи судом апеляційної інстанції) апеляційний суд досліджує докази, які судом першої інстанції були досліджені з порушенням встановленого порядку або в дослідженні яких було неправомірно відмовлено, а також нові докази, неподання яких до суду першої інстанції було зумовлено поважними причинами. Проте клопотання, в якому містилося обґрунтування поважності, відповідно до частини другої статті 303 ЦПК України (у редакції, чинній на момент розгляду справи судом апеляційної інстанції), матеріали справи не містять.

Згідно частини другої статті 410 ЦПК України не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що оскаржені рішення ухвалені без додержанням норм матеріального і процесуального права, та зводяться до переоцінки доказів у справі, що, відповідно до положень статті 400 ЦПК України, знаходиться поза межами повноважень Верховного Суду. У зв`язку з наведеним, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід залишити без задоволення, оскаржені рішення без змін, а тому судовий збір за подання касаційної скарги покладається на особу, яка подала касаційну скаргу.

Керуючись статтями 400, 401, 409, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 20 вересня 2017 року та ухвалу апеляційного суду Хмельницької області від 15 листопада 2017 року залишити без змін.