643/7723/16-ц Про звернення стягнення на предмет іпотеки - 10.06.2019 Прийняття

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк", яка підписана представником Трегуб Оксаною Анатоліївною, на заочне рішення Московського районного суду м. Харкова від 06 жовтня 2016 року у складі судді: Довготько Т. М., та ухвалу апеляційного суду Харківської області від 11 січня 2017 року у складі колегії суддів: Кіся П. В., Кружиліної О. А., Хорошевського О. М.,

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

У червні 2016 року публічне акціонерне товариство "Укрсоцбанк" (далі - ПАТ "Укрсоцбанк", банк) звернулося з позовом до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Позовна заява обґрунтована тим, що 16 червня 2006 року між банком та ОСОБА_1 був укладений договір кредиту № 805/16/21-1/6-288, відповідно до якого позивач надав відповідачу у тимчасове користування на умовах строковості, платності та цільового характеру використання грошові кошти у сумі 29 000 доларів США, зі сплатою 12,2 % річних з щомісячним погашенням основної заборгованості та кінцевим терміном повернення заборгованості 10 червня 2026 року.

Відповідно до додаткової угоди № 1 від 29 жовтня 2008 року в договорі кредиту було змінено процентну ставку за користування кредитом на рівні 14 % річних. Згідно додаткової угоди № 2 від 30 квітня 2013 року було змінено порядок оплати заборгованості за договором кредиту.

16 червня 2006 року для забезпечення виконання зобов`язань за договором кредиту № 805/16/21-1/6-288 між банком та ОСОБА_1 був укладений іпотечний договір № 805/13/26/6-971, посвідчений приватним нотаріусом ХМНО Кошель І. В. Предметом іпотеки є двокімнатна квартира за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 48,4 кв. м, що належить відповідачу на праві приватної власності.

Позивач вказував, що позичальник взяті на себе зобов`язання не виконала, грошові кошти в рахунок погашення заборгованості по кредиту та відсоткам не сплатила, чим порушила умови договору кредиту. Станом на 20 травня 2016 року загальний розмір заборгованості складає 572 236,94 грн, з яких: сума заборгованості за кредитом у розмірі 17 037,83 доларів США, що еквівалентно 430 368,29 грн; сума заборгованості за відсотками у розмірі 4 100,55 доларів США, що еквівалентно 103 578,05 грн; пеня за несвоєчасне повернення кредиту у розмірі 795,78 доларів США, що еквівалентно 20 101,05 грн; пеня за несвоєчасне повернення відсотків у розмірі 720,10 доларів США, що еквівалентно 18 189,54 грн.

В порядку досудового врегулювання спорів банком на адресу відповідача були направлені листи-претензії про порушення позичальником порядку погашення кредиту та необхідність сплатити наявну заборгованість, але відповідачем не було вжито жодних заходів щодо погашення заборгованості.

ПАТ "Укрсоцбанк" просило:

звернути стягнення за іпотечним договором № 805/13/26/6-971 укладеним 16 червня 2006 року на двокімнатну квартиру, загальною площею 48,4 кв. м за адресою: АДРЕСА_1, що належить ОСОБА_1 на праві приватної власності на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого 16 червня 2006 року приватним нотаріусом Харківського нотаріального округу Кошель Т. В. за реєстровим № 2235 та 16 червня 2006 року в Державному реєстрі правочинів за № 1374425, право власності зареєстроване згідно з витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно № 10958802, виданого КП "Харківське міське бюро технічної інвентаризації" 16 червня 2006 року;

за рахунок продажу предмету іпотеки задовольнити вимоги ПАТ "Укрсоцбанк" за договором кредиту № 805/16/21-1/6-288 від 16 червня 2006 року в сумі 572 236,94 грн, та усі витрати, пов`язані зі збереженням та реалізацією предмету іпотеки;

визначити у рішенні спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом застосування процедури продажу предмету іпотеки, встановленої статтею 41 Закону України "Про іпотеку" на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження. Початкову ціну встановити на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб`єктом оціночної діяльності на стадії оцінки майна підчас проведення виконавчих дій.

Короткий зміст рішень суду першої та апеляційної інстанцій

Заочним рішенням Московського районного суду м. Харкова від 06 жовтня 2016 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Харківської області від 11 січня 2017 року, позов ПАТ "Укрсоцбанк" задоволено частково.

В рахунок погашення заборгованості ОСОБА_1 перед ПАТ "Укрсоцбанк" за договором кредиту № 805/16/21-1/6-288 від 16 червня 2006 року в сумі 572 236, 94 грн. звернуто стягнення на предмет іпотеки, а саме: нерухоме майно - двокімнатну квартиру загальною площею 48.4 кв. м за адресою: АДРЕСА_1, що належить ОСОБА_1 на праві приватної власності на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого 16 червня 2006 року приватним нотаріусом Харківського нотаріального округу Кошель Т. В. за реєстровим № 2235 та 16 червня 2006 року в Державному реєстрі правочинів за № 1374425, право власності зареєстроване згідно з витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно № 10958802, виданого КП "Харківське міське бюро технічної інвентаризації" 16 червня 2006 року, шляхом продажу на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження. Початкову ціну встановлено на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб`єктом оціночної діяльності на стадії оцінки майна підчас проведення виконавчих дій. Вказано, що рішення суду не підлягає виконанню протягом дії Закону України "Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті" (1304-18) . В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Рішення судів першої та апеляційної інстанцій мотивовані тим, що позичальник взяті на себе зобов`язання за договором кредиту не виконала, грошові кошти в рахунок погашення заборгованості по кредиту та відсоткам не сплатила, чим порушила умови договору. А тому вважали, що обґрунтованими вимоги позивача про звернення стягнення на предмет іпотеки - двокімнатну квартиру шляхом продажу на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження, із встановленням початкової ціни на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб`єктом оціночної діяльності на стадії оцінки майна підчас проведення виконавчих дій.

Вимоги позивача в частині витрат, пов`язаних зі збереженням та реалізацією предмета іпотеки є необґрунтованими.

Оскільки позовні вимоги банку в частині звернення стягнення на спірну квартиру як предмет іпотеки підлягають задоволенню, проте спірна квартира виступає як забезпечення зобов`язань громадянина України ОСОБА_1 за кредитом, наданим їй 16 червня 2006 року банком в іноземній валюті (доларах США) і суду не надано у передбаченому порядку належних і допустимих доказів на підтвердження наявності у ОСОБА_1 у власності іншого нерухомого житлового майна, загальна площа спірної квартири 48,4 кв. м, що не перевищує 140 кв. м, то рішення суду в частині звернення стягнення на предмет іпотеки не підлягає виконанню протягом дії Закону України "Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті" (1304-18) .

При відхиленні доводів апеляційної скарги про те, що зазначення в резолютивній частині рішення суду про те, що воно не підлягає виконанню протягом дії Закону України "Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті" (1304-18) є безпідставним, апеляційний суд вказав, що оскільки вказаний Закон не зупиняє дію решти нормативно-правових актів, що регулюють забезпечення зобов`язань, то й не може бути мотивом для відмови в позові, а є правовою підставою, що унеможливлює вжиття органами і посадовими особами, які здійснюють примусове виконання рішень про звернення стягнення на предмет іпотеки та провадять конкретні виконавчі дії, заходів, спрямованих на примусове виконання таких рішень стосовно окремої категорії боржників чи іпотекодавців, які підпадають під дію його положень, на період чинності цього Закону. Рішення суду в частині звернення стягнення на предмет іпотеки на час дії Закону України "Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті" (1304-18) не підлягає виконанню.

Аргументи учасників справи

У січні 2017 року ПАТ "Укрсоцбанк" через представника Трегуб О. А. подало касаційну скаргу, в якій просило ухвалу апеляційного суду Харківської області від 11 січня 2017 року скасувати, в заочному рішенні Московського районного суду м. Харкова від 06 жовтня 2016 року змінити резолютивну частину та виключити вказівку, що "рішення суду не підлягає виконанню протягом дії Закону України "Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті" (1304-18) . При цьому посилалося на неправильне застосування судами норм матеріального та порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга мотивована тим, що Закон України "Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті" (1304-18) не зупиняє дію решти нормативно-правових актів, що регулюють забезпечення зобов`язань, то й не може бути мотивом для відмови в позові, а є правовою підставою, що унеможливлює вжиття органами і посадовими особами, які здійснюють примусове виконання рішень про звернення стягнення на предмет іпотеки та провадять конкретні виконавчі дії, заходів, спрямованих на примусове виконання таких рішень стосовно окремої категорії боржників чи іпотекодавців, які підпадають під дію положень цього закону на період його чинності. А тому приймати чи не приймати виконавчий документ до виконання мають здійснювати органи державної виконавчої служби, а не суд.

Аналіз касаційної скарги свідчить, що судові рішення оскаржуються тільки в частині вказівки в резолютивній частині рішення суду про те, що воно не підлягає виконанню протягом дії Закону України "Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті" (1304-18) . В іншій частині судові рішення першої та апеляційної інстанції не оскаржуються, а тому в касаційному порядку не переглядаються.

Короткий зміст ухвали суду касаційної інстанції

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 28 лютого 2017 року відкрито касаційне провадження у справі.

У статті 388 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК (1618-15) України), в редакції Закону України № 2147-VІІІ від 03 жовтня 2017 року "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" (2147а-19) , який набрав чинності 15 грудня 2017 року, передбачено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

На підставі підпункту 6 пункту 1 розділу XIII Перехідні положення ЦПК (1618-15) України справа передана до Касаційного цивільного суду.

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII Перехідні положення ЦПК України (1618-15) касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Позиція Верховного Суду

Колегія суддів відхиляє аргументи, які викладені в касаційній скарзі, з таких мотивів.

У підпункті 1 пункту 1 Закону України "Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті" від 03 червня 2014 року № 1304-VII (1304-18) передбачено, що протягом дії цього Закону не може бути примусово стягнуте (відчужене без згоди власника) нерухоме житлове майно, яке вважається предметом застави згідно із статтею 4 Закону України "Про заставу" та/або предметом іпотеки згідно із статтею 5 Закону України "Про іпотеку", якщо таке майно виступає як забезпечення зобов`язань громадянина України (позичальника або майнового поручителя) за споживчими кредитами, наданими йому кредитними установами - резидентами України в іноземній валюті, та за умови, що: таке нерухоме житлове майно використовується як місце постійного проживання позичальника/майнового поручителя або є об`єктом незавершеного будівництва нерухомого житлового майна, яке перебуває в іпотеці, за умови, що у позичальника або майнового поручителя у власності не знаходиться інше нерухоме житлове майно; загальна площа такого нерухомого житлового майна (об`єкта незавершеного будівництва нерухомого житлового майна) не перевищує 140 кв. метрів для квартири та 250 кв. метрів для житлового будинку.

У постанові Верховного Суду України від 01 липня 2015 року у справі № 6-345цс15 зроблено висновок, що "установлений Законом України "Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті" (1304-18) мораторій на стягнення майна, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті, не передбачає втрату кредитором права на звернення стягнення на предмет іпотеки (застави) у випадку невиконання боржником зобов`язань за договором, а лише тимчасово забороняє примусово стягувати (відчужувати без згоди власника). Оскільки вказаний Закон не зупиняє дію решти нормативно-правових актів, що регулюють забезпечення зобов`язань, то й не може бути мотивом для відмови в позові, а є правовою підставою, що унеможливлює вжиття органами і посадовими особами, які здійснюють примусове виконання рішень про звернення стягнення на предмет іпотеки та провадять конкретні виконавчі дії, заходів, спрямованих на примусове виконання таких рішень стосовно окремої категорії боржників чи іпотекодавців, які підпадають під дію його положень, на період чинності цього Закону. Рішення суду в частині звернення стягнення на предмет іпотеки на час дії Закону України "Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті" (1304-18) не підлягає виконанню. Отже, судові рішення судів апеляційної та касаційної інстанцій, якими задоволено позовні вимоги про звернення стягнення на предмет іпотеки з установленням порядку виконання такого рішення - з моменту припинення дії мораторію не свідчать про неправильне застосування норм Закону України "Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті" (1304-18) .

У справі, що переглядається суди встановили, що квартира за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею - 48,4 кв. м, є предметом іпотеки і забезпечує виконання зобов`язань громадянина України за споживчим кредитом, наданим кредитною установою - резидентом України в іноземній валюті, використовується відповідачем ОСОБА_1 як постійне місце проживання, а наявність у ОСОБА_1 на праві власності іншого нерухомого житлового майна позивачем не доведено.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що судові рішення в оскарженій частині ухвалені без додержанням норм матеріального і процесуального права. У зв`язку з наведеним, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід залишити без задоволення, судові рішення в оскарженій частині без змін, а тому судовий збір за подання касаційної скарги покладається на особу, яка подала касаційну скаргу.