188/1418/16-ц Про визнання дійсним договору купівлі-продажу нерухомого майна та визнання права власності - 05.06.2019 Прийняття

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Підлужного Василя Михайловича, на постанову Дніпровського апеляційного суду від 11 грудня 2018 рокуу складі колегії суддів: Демченко Е. Л., Куценко Т. Р., Макарова М. О.,

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У листопаді 2016 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до Промислової товарної біржі, третя особа - Дмитрівська сільська рада Петропавлівського району Дніпропетровської області, про визнання дійсним договору купівлі-продажу нерухомого майна та визнання права власності.

Позовна заява мотивована тим, що 10 жовтня 2007 року було зареєстровано письмовий договір купівлі-продажу на Промисловій товарній біржі за № П-10/02, за умовами якого між продавцем - сільськогосподарським виробничим кооперативом "Чкаловський" (далі - СВК "Чкаловський") в особі голови Дашевського М. Г. та ним, як покупцем, була досягнута домовленість щодо купівлі-продажу товару відповідно до специфікації.

Зазначав, що предметом вказаного договору є нерухоме майно - будівлі та споруди тракторної бригади № 1, до складу яких входять: будівля будинку механізатора, башта Рожновського, скважина, водононапірна башта, приміщення заправочного пункту, майданчик для консервування початків.

Відповідно до квитанції до прибуткового касового ордера від 10 жовтня 2007 року № 27 він у повному обсязі сплатив грошові кошти за договором купівлі-продажу на користь продавця через Промислову товарну біржу. Того ж дня вони підписали акт прийому-передачі товару і вищевказане нерухоме майно було фактично передане йому у володіння та користування.

Посилаючись на те, що в день укладення договір купівлі-продажу не було посвідчено нотаріально, у подальшому, протягом двох років з дати укладення договору купівлі-продажу, посадові особи СВК "Чкаловський" ухилялися від його нотаріального посвідчення, а з 14 вересня 2009 року СВК " Чкаловський " було припинено як юридичну особу, у зв`язку з чим відсутня можливість нотаріального посвідчення договору купівлі-продажу спірного нерухомого майна, що порушує його права.

Ураховуючи викладене, ОСОБА_2 просив суд: визнати дійсним договір купівлі-продажу від 10 жовтня 2007 року, зареєстрований 10 жовтня 2007 року на Промисловій товарній біржі за № П-10/02; визнати за ним право власності на будівлі та споруди тракторної бригади № 1, що розташовані АДРЕСА_3, до складу яких входять: будинок механізатора 1968 року побудови, загальною площею приміщень 151,3 кв. м; заправочний пункт 1967 року побудови, загальною площею приміщень 9,9 кв. м; сховище ємностей паливно-мастильних матеріалів 1967 року побудови, загальною площею основи (забудови) 8,8 кв. м; насосна станція 1968 року побудови, загальною площею приміщень 5,8 кв. м; башта Рожновського 1968 року побудови, загальною площею основи (забудови) 4,8 кв. м; асфальтний майданчик для консервування початків 1968 року побудови, загальною площею основи (забудови) 300 кв. м.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Петропавлівського районного суду Дніпропетровської області від 14 грудня 2016 року позов ОСОБА_1 задоволено.

Визнано дійсним договір купівлі-продажу від 10 жовтня 2007 року, зареєстрований 10 жовтня 2007 року на Промисловій товарній біржі за № П-10/02.

Визнано за ОСОБА_1 право власності на будівлі та споруди тракторної бригади № 1, що розташовані АДРЕСА_3, до складу яких входять: будинок механізатора 1968 року побудови, загальною площею приміщень 151,3 кв. м; заправочний пункт 1967 року побудови, загальною площею приміщень 9,9 кв. м; сховище ємностей паливно-мастильних матеріалів 1967 року побудови, загальною площею основи (забудови) 8,8 кв. м; насосна станція 1968 року побудови, загальною площею приміщень 5,8 кв. м; башта Рожновського 1968 року побудови, загальною площею основи (забудови) 4,8 кв. м; асфальтний майданчик для консервування початків 1968 року побудови, загальною площею основи (забудови) 300 кв. м.

Ухвалою Петропавлівського районного суду Дніпропетровської області від 12 січня 2017 року внесено виправлення шляхом зазначення вірної адреси місцезнаходження спірного майна - АДРЕСА_3.

Задовольняючи позов ОСОБА_1, суд першої інстанції виходив із того, що згідно з частиною другою статті 15 Закону України "Про товарну біржу" зареєстровані на товарній біржі угоди не підлягають нотаріальному посвідченню, угода вважається укладеною з моменту її реєстрації на біржі, тому позов є обґрунтованим.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Дніпровського апеляційного суду від 11 грудня 2018 року апеляційну скаргу керівника Павлоградської місцевої прокуратури Дніпропетровської області задоволено.

Рішення Петропавлівського районного суду Дніпропетровської області від 14 грудня 2016 року скасовано.

У задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь прокуратури Дніпропетровської області судові витрати у розмірі 1 187,88 грн.

Апеляційний суд, скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи у задоволенні позову ОСОБА_1, виходив із того, що відповідачем у цій справі не може бути Промислова товарна біржа, оскільки вона не була власником спірного майна, а лише посвідчувала укладання спірної угоди в силу специфіки своєї діяльності, тобто позов пред`явлено до неналежного відповідача. При цьому суд апеляційної інстанції позбавлений можливості залучити співвідповідача або належного відповідача на стадії апеляційного розгляду, оскільки перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції на момент його винесення. Також суд зазначив, що позов є безпідставним, оскільки положення статей 220, 321, 391 ЦК України не застосовуються до правочинів, які підлягали нотаріальному посвідченню і державній реєстрації.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У грудні 2018 року представник ОСОБА_1 - адвокат Підлужний В. М., подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив скасувати оскаржуване судове рішення та передати справу на новий розгляд до суд апеляційної інстанції для вирішення питання про закриття апеляційного провадження.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 01 лютого 2019 року відкрито касаційне провадження в указаній справі і витребувано цивільну справу № 188/1418/16-ц з Петропавлівського районного суду Дніпропетровської області.

Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

У лютому 2019 року справа надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 08 травня 2019 року справу за позовом ОСОБА_1 до Промислової товарної біржі про визнання дійсним договору купівлі-продажу нерухомого майна та визнання права власності призначено до розгляду в складі колегії з п`яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що апеляційний суд не вирішив клопотання представника позивача щодо перевірки наявності у прокурора визначених законодавством підстав для участі у справі та, у випадку відсутності таких підстав - закриття провадження.

При цьому у матеріалах справи відсутня згода суб`єкта владних повноважень, а саме Дмитрівської сільської ради Петропавлівського району Дніпропетровської області, як власника земельної ділянки, на якій розміщено спірні об`єкти будівництва, на здійснення прокурором відповідного представництва. Отже, прокурором не було виконано вимоги частини четвертої статті 23 Закону України "Про прокуратуру" про те, що наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді.

Таким чином, у апеляційного суду були наявні всі підстави для закриття апеляційного провадження у справі на підставі статті 362 ЦПК України.

Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу

У квітні 2019 року Павлоградськамісцева прокуратура Дніпропетровської області подала до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, в якому зазначено, що оскаржуване судове рішення є законними і обґрунтованими, суд правильно застосував норми матеріального та процесуального права відповідно до встановлених фактичних обставин справи, дав належну правову оцінку доказам, наданим сторонами.

Також прокурор зазначав, що визнання права власності на нерухоме майно за ОСОБА_1 порушує інтереси держави в особі Дмитрівської сільської ради Петропавлівського району Дніпропетровської області, оскільки втрачається можливість постановлення будівлі на облік, як безхазяйної нерухомої речі, визнання її у подальшому комунальною власністю та поліпшення, тобто матеріальної основи територіальної громади.

Таким чином, твердження заявника - адвоката Підлужного В. М., щодо неналежності органу, в інтересах якого прокурором внесено апеляційну скаргу, є хибними.

Дмитрівська сільська рада Петропавлівського району Дніпропетровської області, будучи представником територіальної громади та не заперечуючи проти задоволення позовних вимог, фактично діяла усупереч інтересів територіальної громади та сприяла безпідставному визнанню права власності на будівлі, які підлягають взяттю на облік безхазяйного нерухомого майна.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

10 жовтня 2007 року відповідно до статті 15 Закону України "Про товарну біржу" на Промисловій товарній біржі за № П-10/02 зареєстровано письмовий договір купівлі-продажу між продавцем СВК "Чкаловський" в особі голови Дашевського М. Г. та покупцем ОСОБА_1 .

На підставі умов цього договору була досягнута домовленість щодо купівлі-продажу товару згідно специфікації на товар, що є додатком 1 до вказаного договору. Згідно з вказаною специфікацією на товар предметом купівлі-продажу за вказаним договором є нерухоме майно - будівлі та споруди тракторної бригади № 1, до складу яких входить: будівля будинку механізатора, башта Рожновського, скважина, водононапірна башта, приміщення заправочного пункту, майданчик для консервування початків.

Зазначені об`єкти нерухомості належали продавцю - СВК "Чкаловський", що підтверджується постановою відділу державної виконавчої служби Петропавлівського районного управління юстиції від 22 лютого 2005 року, а також повідомленням Дніпропетровської обласної філії державного підприємства "Спесцервіс" від 01 вересня 2004 року №02/1463.

ОСОБА_1 відповідно до квитанції до прибуткового касового ордера від 10 жовня 2007 року № 27 у повному обсязі сплатив грошові кошти за вказаним договором купівлі-продажу на користь продавця через Промислову товарну біржу.

Придбане позивачем майно було передане йому 10 жовтня 2007 року на підставі акта прийому-передачі товару відповідно до договору купівлі-продажу від 10 жовтня 2007 року № П-10/02, який підписано ОСОБА_1 та директором Промислової товарної біржі.

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга представника ОСОБА_1 - адвоката Підлужного В. М., підлягає задоволенню.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

У частинах першій і другій статті 400 ЦПК України передбачено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону постанова апеляційного суду не відповідає.

Статтею 6 Конституції України передбачено, що органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з пунктом 3 частини першої статті 131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Таким законом є Закон України "Про прокуратуру".

Відповідно до частини третьої статті 23 Закон України "Про прокуратуру" прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Згідно з частиною четвертою статті 23 Закону України "Про прокуратуру" наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді.

Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва.

Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб`єктом владних повноважень.

Також у частинах третій, четвертій статті 56 ЦПК України передбачено, що у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.

Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 185 цього Кодексу.

Виходячи з системного аналізу наведених правових норм, виключними випадками, за яких прокурор може здійснювати представництво інтересів держави в суді, є порушення або загроза порушення інтересів держави. При цьому, в кожному конкретному випадку прокурор при зверненні до суду з позовом, заявою або скаргою повинен довести існування обставин порушення або загрози порушення інтересів держави.

У контексті зазначеного судам слід враховувати, окрім іншого, і Рішення Конституційного Суду України про представництво прокуратурою України інтересів держави в арбітражному суді від 08 квітня 1999 року у справі № 3-рп/99.

Так, Конституційний Суд України, з`ясовуючи поняття "інтереси держави", визначив, що державні інтереси закріплюються як нормами Конституції України (254к/96-ВР) , так і нормами інших правових актів. Інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорони землі як національного багатства, захист прав усіх суб`єктів права власності та господарювання тощо.

Із врахуванням того, що інтереси держави є оціночним поняттям, прокурор у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов (заява, скарга), у чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Наведене Конституційним Судом України розуміння поняття "інтереси держави" має самостійне значення і може застосовуватися для тлумачення цього ж поняття, вжитого у статті 131-1 Конституції України та статті 23 Закону України "Про прокуратуру".

Враховуючи зазначене, можна дійти висновку, що наявність інтересів держави повинна бути предметом самостійної оцінки суду у кожному випадку звернення прокурора з позовом, заявою або скаргою.

Разом з тим, участь прокурора в судовому процесі можлива за умови, крім іншого, обґрунтування підстав для звернення до суду, а саме має бути доведено нездійснення або неналежне здійснення захисту інтересів держави у спірних правовідносинах суб`єктом влади, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, або підтверджено відсутність такого органу (частина третя статті 23 Закону України "Про прокуратуру").

При цьому прокурор не може вважатися альтернативним суб`єктом звернення до суду і замінювати належного суб`єкта владних повноважень для захисту інтересів держави.

Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює у судовому провадженні відповідного суб`єкта владних повноважень, який відсутній або всупереч вимог закону не здійснює захисту чи робить це неналежно.

Суд апеляційної інстанції не перевірив, чи вжито прокурором всіх передбачених чинним законодавством заходів, які передують зверненню прокурора до суду для здійснення представництва інтересів держави.

Також апеляційний суд не перевірив, причини звернення прокурора з апеляційною скаргою, які, на його думку, перешкоджають захисту інтересів держави належними суб`єктами.

Крім того, адвокат ОСОБА_1. - Підлужний В . М., у липні 2018 року подав до апеляційного суду клопотання про закриття апеляційного провадження (а.с. 121-124).

Згідно з частиною другою статті 258 ЦПК України процедурні питання, пов`язані з рухом справи в суді першої інстанції, клопотання та заяви осіб, які беруть участь у справі, питання про відкладення розгляду справи, оголошення перерви, зупинення або закриття провадження у справі, залишення заяви без розгляду, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом, вирішуються судом шляхом постановлення ухвал.

Відповідно до частини четвертої статті 259 ЦПК України ухвали суду, які оформлюються окремим документом, постановляються в нарадчій кімнаті, інші ухвали суд може постановити, не виходячи до нарадчої кімнати.

У порушення наведених норм процесуального права, апеляційний суд у встановленому ЦПК України (1618-15) порядку не вирішив клопотання про закриття апеляційного провадження, на що посилається представник позивача у касаційній скарзі.

Оскільки з`ясування зазначених вище питань і встановлення відповідних обставин є необхідними складовими для належного розгляду справи, то висновок апеляційного суду без встановлення підставності звернення до суду на захист інтересів держави прокурора, є передчасним.

Таким чином, у порушення статей 89, 263- 264, 382 ЦПК України апеляційний суд: у достатньому обсязі не визначився з характером спірних правовідносин та правовою нормою, що підлягає застосуванню, не надав належної правової оцінки доводам і доказам сторін, тому дійшов передчасного висновку про задоволення апеляційної скарги керівника Павлоградської місцевої прокуратури Дніпропетровської області та відмову у задоволенні позову.

Крім того, скасовуючи рішення суду і відмовляючи у задоволенні позову, апеляційний суд виходив із того, що ОСОБА_1 пред`явив позов до неналежного відповідача, а клопотання про залучення належного відповідача, яким є СВК "Чкаловський", не заявляв.

Зазначені висновки апеляційного суду є вірними, проте суд одночасно з цим зазначив, що позовОСОБА_1 є безпідставним, навівши відповідні мотиви.

У такому разі апеляційний суд не врахував, якщо ОСОБА_1 на загальних підставах пред`явить позов до належного відповідача, то ці висновки суду будуть мати важливе юридичне значення, що може унеможливити належний розгляд справи, оскільки стосуються не дій відповідача чи особи, яка не була залучена як належний відповідач, а дій позивача.

Відповідно до пункту 1 частини третьої та четвертої статті 411 ЦПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази.

Справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.

За таких обставин судове рішення апеляційного суду не відповідає вимогам статті 263 ЦПК України та ухвалено з порушенням норм процесуального права, що в силу пункту 1 частини третьої та четвертої статті 411 ЦПК України є підставою для його скасування з передачею справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Щодо судових витрат

Відповідно до підпункту "в" пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Ураховуючи задоволення касаційної скарги та скасування постанови апеляційного суду, з Промислової товарної біржі на користь ОСОБА_1 підлягає стягненню судовий збір, сплачений за подання касаційної скарги, у розмірі 3 122,16 грн.