527/129/17 Про визнання спірного договору оренди земельної ділянки недійсним - 28.03.2019 Прийняття

відповідачі: виробничий підрозділ агрофірми "Пустовійтове" товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестиційно-промислова компанія "Полтавазернопродукт", Глобинська міська рада Глобинського району Полтавської області,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_4 на рішення Глобинського районного суду Полтавської області від 04 квітня 2017 року у складі судді Левицької Т. В. та ухвалу Апеляційного суду Полтавської області від 22 травня 2017 року у складі колегії суддів: Карпушина Г. Л., Кузнєцової О. Ю., Абрамова П. С.,

ІСТОРІЯ СПРАВИ:

Короткий зміст позовних вимог:

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII "Перехідні положення" ЦПК України (1618-15) у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" (2147а-19) касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

У січні 2017 року ОСОБА_4 звернулася до суду з позовом до виробничого підрозділу агрофірма "Пустовійтове" товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестиційно-промислова компанія "Полтавазернопродукт" (далі - ТОВ "Інвестиційно-промислова компанія "Полтавазернопродукт", Глобинської міської ради Глобинського району Полтавської області про розірвання договору оренди землі.

Позовна заява мотивована тим, що вона є власником земельної ділянки площею 5,01 га, розташованої на території Глобинської міської ради Глобинського району Полтавської області. 01 жовтня 2016 року між нею та ТОВ "Інвестиційно-промислова компанія "Полтавазернопродукт" укладено договір оренди зазначеної земельної ділянки строком на 10 років, який було зареєстровано 07 жовтня 2016 року, що підтверджується інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Позивач вказує, що укладення вищевказаного договору суперечить її інтересам, оскільки вона не бажала надавати в оренду свою земельну ділянку та підписувати договір оренди. 27 жовтня 2016 року направила відповідачу заяву про визнання спірного договору недійсним, 19 грудня 2016 року відповідач відмовив у розірванні договору оренди землі в односторонньому порядку.

На підставі вищевикладеного ОСОБА_4 просиладоговір оренди землі від 01 жовтня 2016 року, укладений між ОСОБА_4 та ТОВ "Інвестиційно - промислова компанія "Полтавазернопродукт" в особі директора виробничого підрозділу агрофірма "Пустовійтове" Лесина О. В. розірвати; зобов'язати Глобинську міську раду Глобинського району Полтавської області скасувати державну реєстрацію договору оренди землі від 01 жовтня 2016 року, укладеного між ОСОБА_4 та ТОВ "Інвестиційно-промислова компанія "Полтавазернопродукт" в особі директора виробничого підрозділу агрофірма "Пустовійтове" Лесина О. В.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій:

Рішенням Глобинського районного суду Полтавської області від 04 квітня 2017 року в задоволенні позову відмовлено.

Рішення мотивоване тим, що позивач не надала суду належних і допустимих доказів на підтвердження існування тих обставин, з приводу яких вона була обмежена в своєму волевиявленні при підписанні договору оренди землі від 01 жовтня 2016 року.

Ухвалою Апеляційного суду Полтавської області від 22 травня 2017 року рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Апеляційний суд погодився з висновками Глобинського районного суду Полтавської області про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог, оскільки позивачем не зазначено належних доводів та не надано відповідних доказів, які б вказували на наявність підстав для розірвання договору оренди землі.

Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги:

У листопаді 2017 року ОСОБА_4 подала до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ касаційну скаргу, у якій просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій і ухвалити нове рішення, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга обґрунтована тим, що вона є жінкою похилого віку і на момент підписання договору оренди, не усвідомлювала своїх дій. Судами залишено поза увагою, що позивач не мала наміру самостійну підписувати договір, оскільки у липні 2016 року надала своїй доньці довіреність на право розпорядження спірною земельною ділянкою.

Доводи інших учасників справи

Інші учасники справи не скористались своїм правом на подання до суду своїх заперечень щодо змісту і вимог касаційної скарги, відзиву на касаційну скаргу до касаційного суду не направили.

Рух касаційної скарги:

Ухвалою Верховного Суду від 23 лютого 2018 року відкрито касаційне провадження у даній справі та витребувано матеріали цивільної справи.

У березні 2018 року касаційна скарга разом з матеріали цивільної справи надійшли до Верховного Суду.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Перевіривши доводи касаційної скарги, врахувавши аргументи, наведені у відзиві на касаційну скаргу, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з огляду на наступне.

Положеннями частини другої статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Вимогами частин першої та другої статті 400 ЦПК України визначено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Короткий зміст встановлених судами першої та апеляційної інстанцій обставин справи:

Суди встановили, що ОСОБА_4 є власником земельної ділянки площею 5,01 га, з цільовим призначенням - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території Обознівської сільської ради Глобинського району Полтавської області.

01 жовтня 2016 року між орендодавцем ОСОБА_4, з одного боку, та орендарем ТОВ "Інвестиційно - промислова компанія "Полтавазернопродукт" в особі директора виробничого підрозділу агрофірма "Пустовійтове" ЛесинаО. В. укладено договір оренди землі.

Договір підписаний орендодавцем ОСОБА_4 та орендарем ЛесинО. В. зареєстрований 07 жовтня 2016 року, згідно з інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Відповідно до умов цього договору, орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування (оренду) земельну ділянку площею 5,01 га сільськогосподарського призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка знаходиться на території Обознівської сільської ради, строком на 10 років до 31 грудня 2026 року.

Крім того, цим договором передбачено розмір орендної плати, умови використання земельної ділянки, умови і строки передачі земельної ділянки в оренду та її повернення, права та обов'язки сторін договору тощо.

27 жовтня 2017 року позивач направила відповідачу заяву, в якій вказала, що вважає укладений договір недійсним.

19 грудня 2016 року виробничий підрозділ агрофірми "Пустовійтове" ТОВ "Інвестиційно-промислова компанія "Полтавазернопродукт" відмовило позивачу в односторонньому розірванні договору оренди землі, відповідно до пункту 39 укладеного договору.

Норми права, які регулюють спірні правовідносини:

Відповідно до положень статті 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Частиною першою статті 638 ЦК України передбачено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Статтею 31 ЗК України визначено, що договір оренди землі припиняється в разі: закінчення строку, на який його було укладено; викупу земельної ділянки для суспільних потреб та примусового відчуження земельної ділянки з мотивів суспільної необхідності в порядку, встановленому законом; поєднання в одній особі власника земельної ділянки та орендаря; смерті фізичної особи-орендаря, засудження його до позбавлення волі та відмови осіб, зазначених у статті 7 цього Закону, від виконання укладеного договору оренди земельної ділянки; ліквідації юридичної особи-орендаря; відчуження права оренди земельної ділянки заставодержателем; набуття права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, що розташовані на орендованій іншою особою земельній ділянці; припинення дії договору, укладеного в рамках державно-приватного партнерства (щодо договорів оренди землі, укладених у рамках такого партнерства).

Договір оренди землі припиняється також в інших випадках, передбачених законом.

Договір оренди землі може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний за рішенням суду в порядку, встановленому законом. Розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку не допускається, якщо інше не передбачено законом або цим договором.

За змістом частини першої статті 32 Закону України "Про оренду землі" на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов'язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об'єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених Земельним кодексом України (2768-14) та іншими законами України.

Відповідно до статті 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Висновки Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду за результатом розгляду касаційної скарги:

На підставі належним чином оцінених доказів, поданих сторонами, суди попередніх інстанцій, встановивши, що укладаючи договір оренди землі від 01 жовтня 2016 року та підписуючи його, сторони договору дійшли згоди щодо всіх істотних умов договору оренди землі, дійшли обґрунтованого висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову, оскільки позивач не надала суду належних і допустимих доказів на підтвердження існування тих обставин, з приводу яких вона була обмежена в своєму волевиявленні при підписанні цього договору, та відповідних доказів, які б доводили факт невиконання відповідачем обов'язків, передбачених цим договором оренди землі та вимог статей 24, 25 Закону України "Про оренду землі".

Щодо доводів касаційної скарги:

Доводи касаційної скарги ОСОБА_4 про те, що вона є жінкою похилого віку і підписала договір не усвідомлюючи свої дії, може бути підставою для розірвання договору, оскільки, між сторонами було погоджено усі істотні умови договору і підписано типовий договір оренди землі, форма та зміст якого визначені у встановленому законом порядку, позивач не довела належними та допустимими доказами, що договір було укладено без вільного волевиявлення орендодавця.

Інші наведені у касаційній скарзі доводи зводяться до незгоди з висновками суду першої та апеляційної інстанцій стосовно установлення обставин справи, зводяться до переоцінки доказів, що в силу вимог статті 400 ЦПК України виходить за межі розгляду справи судом касаційної інстанції. Наведені у касаційній скарзі доводи були предметом дослідження в судах попередніх інстанцій із наданням відповідної правової оцінки всім фактичним обставинам справи, яка ґрунтується на вимогах чинного законодавства, і з якою погоджується суд касаційної інстанції.

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів залишає касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані рішення судів першої та апеляційної інстанцій - без змін, оскільки підстави для їх скасування відсутні.