321/399/17 Про відшкодування моральної шкоди - 13.03.2019 Прийняття

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_4 на постанову Апеляційного суду Запорізької області, у складі колегії суддів: Подліянової Г. С., Дашковської А. В., Кримської О. М., від 30 січня 2018 року.

Короткий зміст позовних вимог

У березні 2017 року ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом до

Міністерства оборони України про відшкодування моральної шкоди.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач проходив військову службу у складі діючої армії СРСР на території Демократичної Республіки Афганістан

з червня 1984 року по жовтень 1988 року. При виконанні службових обов'язків отримав вогнепальне осколкове поранення лівої ноги та лівого стегна, контузію головного мозку, що у подальшому призвело до ряду захворювань. 07 вересня 2005 року йому встановлена перша група інвалідності у зв'язку із загальним захворюванням, що підтверджується виписками із акта огляду медико-соціальної експертної комісії від 30 серпня 2005 року. Зазначав, що він позбавлений можливості вести повноцінний спосіб життя, відчуває біль, психологічний дискомфорт, багато коштів витрачає на лікування.

Посилаючись на зазначені обставини, позивач просив суд стягнути з

відповідача на його користь 113 250 грн на відшкодування моральної шкоди.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Михайлівського районного суду Запорізької області від 28 квітня 2017 року позов ОСОБА_4 задоволено частково. Стягнуто з Міністерства оборони України на користь ОСОБА_4 25 тис. грн у рахунок відшкодування моральної шкоди.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що наявні підстави для відшкодування позивачу завданої моральної шкоди, оскільки факт захворювання, одержаного внаслідок проходження військової служби, та його наслідки, зокрема інвалідність, завдали позивачу втрат немайнового характеру у вигляді психологічного дискомфорту та страждань. Суд дійшов висновку, що обов'язок держави відшкодувати позивачу завдану моральну шкоду покладається на Міністерство оборони України, як уповноважений державний орган.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Апеляційного суду Запорізької області від 30 січня 2018 року апеляційну скаргу Міністерства оборони України задоволено, рішення суду першої інстанції скасовано та ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_4 відмовлено.

Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що позивач не довів факту протиправних дій або бездіяльності Міністерства оборони України, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправними діями завдавача шкоди та вини відповідача у її заподіянні.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та доводи особи, яка подала касаційну скаргу

У касаційній скарзі ОСОБА_4 просить скасувати рішення апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Доводи касаційної скарги зводяться до того, що йому була заподіяна моральна шкода, яка полягає у душевних стражданнях, оскільки під час військової служби він отримав поранення, внаслідок чого йому була встановлена перша група інвалідності, його стан здоров'я погіршується, він витрачає багато грошових коштів на придбання ліків. Заявник вважає, що суд апеляційної інстанції помилково не взяв до уваги правовий висновок, викладений у постанові Верховного Суду України від 21 жовтня 2014 року

Відзиву на касаційну скаргу не надходило

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 15 березня 2018 року відкрито касаційне провадження за поданою касаційною скаргою.

29 березня 2018 року справу передано судді-доповідачу.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

ОСОБА_4 проходив військову службу на території Демократичної Республіки Афганістан у складі діючої армії СРСР у період ведення бойових дій з червня 1984 року по жовтень 1988 року.

У 1984 році при виконанні службового обов'язку у Демократичній Республіці Афганістан позивач отримав множинні вогнепальні осколкові поранення ніг та контузію головного мозку.

07 вересня 2005 року ОСОБА_4 встановлено першу групу інвалідності безстроково у зв'язку із загальним захворюванням, що підтверджується виписками з акту огляду медико-соціальної експертної комісії від 30 серпня 2005 року серії МСЕ № 008052.

Позиція Верховного Суду

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла наступних висновків.

Згідно з положеннями частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Згідно з частиною першою статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Згідно з частиною першою статті 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

У пункті 5 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня1995 року № 4 "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" (v0004700-95) судам роз'яснено, що відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якійгрошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Отже, наявність шкоди ще не породжує абсолютного права на її відшкодування будь-якою особою, так як необхідно довести наявність всіх складових цивільно-правової відповідальності, при цьому правильно визначивши суб'єкта такої відповідальності.

При вирішенні позову про відшкодування моральної шкоди необхідно з'ясовувати, коли виникли правовідносини сторін, коли заподіяна моральна шкода.

Вирішуючи спір, апеляційний суд дійшов обґрунтованого висновку про те, що позивачем не доведено факту протиправних дій або бездіяльності Міністерства оборони України (його посадових осіб), причинний зв'язок між шкодою і протиправними діями завдавача шкоди.

Встановивши, що ОСОБА_4 отримав поранення та набув захворювання, які стали підставою для встановлення йому першої групи інвалідності, під час проходження військової служби у складі армії СРСР на території Демократичної Республіки Афганістан, де велись бойові дії, апеляційний суд врахував, що підстави для покладення обов'язку по відшкодуванню моральної шкоди саме на Міністерство оборони України, яке було утворено після участі позивача у бойових діях і отримання поранення, відсутні.

Колегія суддів погоджується з висновком апеляційного суду про те, що причини, які викликали захворювання позивача мали місце до набрання чинності Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" (2011-12) та ЦК України (435-15) . В той же час статус ОСОБА_4, як військовослужбовця і учасника бойових дій, надає йому право користуватись пільгами і гарантіями, які встановлені чинним законодавством України.

Посилання касаційної скарги на постанову Верховного Суду України

від 21 жовтня 2014 року у справі № 3-86гс14 є безпідставним, оскільки Верховний Суд України у своїй постанові вказав про наявність підстав для покладення на Міністерство оборони України обов'язку відшкодувати шкоду, завдану майну інших осіб внаслідок вибуху військових боєприпасів у мирний час (як джерела підвищеної небезпеки, яке перебуває у віданні міністерства), та шкоду, яку було заподіяно внаслідок незаконних дій та бездіяльності військовослужбовців при здійсненні ними своїх повноважень. Судами у справі № 3-86гс14 було встановлено протиправність дій та бездіяльності військовослужбовців при здійсненні ними своїх повноважень, чого при розгляді справи, рішення в якій оскаржуються, встановлено не було.

З урахуванням наведеного, оскаржене судове рішення є таким, що ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують. Підстави для скасування оскарженого судового рішення відсутні.

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.