127/27440/17 Про усунення особи від права на спадкування - 01.03.2019 Прийняття

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Сімоненко В. М. (суддя-доповідач), ЛеськоА. О., Мартєва С. Ю.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_4,

відповідач - ОСОБА_5,

третя особа - приватний нотаріус Вінницького міського нотаріального округу Сорочинська Ірина Георгіївна,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_4 на рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 22 травня 2018 року та постанову Апеляційного суду Вінницької області від 13 вересня 2018 року в складі колегії суддів: Денишенко Т. О., Берегового О.Ю. та (головуючий) МарчукВ. С.,

ВСТАНОВИВ :

У грудні 2017 року ОСОБА_4 звернулась з позовом про усунення від права на спадкування ОСОБА_5

На обґрунтування позовних вимог посилалась на те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер її чоловік - ОСОБА_8, після смерті якого відкрилась спадщина на майно: квартиру АДРЕСА_1.

Разом із покійним чоловіком вони проживали однією сім'єю, вели спільне господарство та постійно проживали в АДРЕСА_1. За вказаною адресою вона зареєструвала місце свого проживання лише 2014 року.

Зазначена вище квартира належала ОСОБА_8 на праві приватної власності набутої в порядку безоплатної приватизації державного житлового фонду.

Після смерті її чоловіка окрім неї спадкоємцем першої черги за законом є син померлого - ОСОБА_5.

Оскільки відповідач ОСОБА_5 ухилявся від надання допомоги своєму батьку, який внаслідок хвороби та віку перебував у безпорадному стані, просила усунути ОСОБА_5 від права на спадкування за законом після смерті ОСОБА_8

Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 22 травня 2018 року в задоволенні позовних вимог ОСОБА_4 відмовлено.

Вирішено питання судових витрат.

Відмовляючи у задоволенні позову ОСОБА_4 суд першої інстанції виходив з того, що ухилення відповідача ОСОБА_5 від надання допомоги спадкодавцеві ОСОБА_8, який через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво був у безпорадному стані не встановлено та не доведено позивачкою.

Постановою Апеляційного суду Вінницької області від 13 вересня 2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_4 на рішення суду першої інстанції залишено без задоволення, оскаржуване судове рішення без змін.

Залишаючи без змін рішення суду першої інстанції апеляційний суд виходив з того, що судове рішення ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а вказані доводи апеляційної скарги ОСОБА_4 правильність висновків суду не спростовують. Всі докази були враховані судом при ухваленні оскаржуваного рішення та суд дійшов до обґрунтованого висновку про те, що позивачем не надано належних та допустимих доказів того, що ОСОБА_8 перебував у безпорадному стані, а відповідач ОСОБА_5 ухилявся від надання допомоги батькові, як особі, яка перебувала у безпорадному стані.

22 жовтня 2018 року ОСОБА_4 подала до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 22 травня 2018 року та постанову Апеляційного суду Вінницької області від 13 вересня 2018 року, в якій просила скасувати оскаржувані судові рішення та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Касаційна скарга мотивована тим, що судами не було досліджено всіх обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, а саме те, що померлий ОСОБА_8 був хворий та перебував в безпорадному стані, а відповідач ухилявся від надання допомоги батькові. Такі обставини на думку скаржниці не буливстановлені судами. Висновки судів попередніх інстанцій не відповідають матеріалам справи, що призвело до прийняття на її думку незаконних рішень.

Ухвалою Верховного Суду від 16 листопада 2018 року відкрито касаційне провадження у цій справі та витребувано з Вінницького міського суду Вінницької області цивільну справу № 127/27440/17.

13 грудня 2018 року до Верховного Суду надійшов відзив ОСОБА_5 на касаційну скаргу ОСОБА_4, в якому відповідач посилався на необґрунтованість та безпідставність доводів викладених у касаційній скарзі. Вважає, що такі доводи є аналогічними доводам апеляційної скарги ОСОБА_4, які були досліджені та оцінені в суді апеляційної інстанції та просив у задоволенні касаційної скарги ОСОБА_4 відмовити, а судові рішення залишити без змін.

Касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно із частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Верховний Суд у складі колегії суддів вважає, що судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій ухвалені з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують, виходячи з наспаного.

Судами встановлено, що 23 листопада 1999 року між ОСОБА_8 та ОСОБА_4 було зареєстровано шлюб. Сім'я проживала в квартиріпо АДРЕСА_1, яка належала ОСОБА_8 на підставі свідоцтва про право власності на житло від 14 грудня 2004 року.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_8 помер.

Після смерті ОСОБА_8 залишилось спадкове майно у вигляді квартири, яка знаходиться по АДРЕСА_1, на підставі чого була заведена спадкової справа № 5/2017 та зроблено актовий запис № 308.

06 липня 2017 року відповідач ОСОБА_5 подав приватному нотаріусу Вінницького міського нотаріального округу Сорочинській І.Г. заяву про прийняття спадщини після смерті батька ОСОБА_8

12 липня 2017 року ОСОБА_4 також подала заяву про прийняття спадщини після смерті її чоловіка.

20 грудня 2017 року постановою № 02-31/19 приватного нотаріуса Вінницького міського нотаріального округу Сорочинської І. Г. відмовлено у вчиненні нотаріальної дії, ОСОБА_5 та у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на Ѕ частку у праві власності на квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 після смерті його батька ОСОБА_8, померлого ІНФОРМАЦІЯ_1, через те, що спадкоємець не надав документів, які б посвідчували право власності спадкодавця на спадкове майно.

Усунення від права на спадкування регламентоване статтею 1224 ЦК України, якою суд і керувався при вирішенні заявленого позову.

Відповідно до частини 5 статті 1224 ЦК України за рішенням суду особа може бути усунена від права на спадкування за законом, якщо буде встановлено, що вона ухилялася від надання допомоги спадкоємцеві, який через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво був у безпорадному стані.

Відповідно до пункту 6 роз'яснення Пленум Верховного Суду України від 30 травня 2008 року постанови № 7 "Про судову практику у справах про спадкування", правило частини 5 статті 1224 ЦК України стосується всіх спадкоємців за законом, зокрема й тих, які відповідно до Сімейного кодексу України (2947-14) , не були зобов'язані утримувати спадкодавця. Безпорадним слід розуміти стан особи, зумовлений похилим віком, тяжкою хворобою або каліцтвом, коли вона не може самостійно забезпечити умови свого життя, потребує стороннього догляду, допомоги та піклування.

Зі змісту частини 5 статті 1224 ЦК України та роз'яснень вказаного Пленуму Верховного Суду України випливає, що суд, при вирішенні справи про усунення особи від права на спадкування, повинен встановити такі факти, як ухилення особи від надання спадкодавцеві допомоги та можливість надавати таку допомогу, так і факт перебування спадкодавця в безпорадному стані через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво та потребу спадкодавця в допомозі цієї особи.

З цих же правових норм слідує і те, що ухилення особи від надання допомоги спадкодавцеві, який потребує допомоги, полягає в умисних діях чи бездіяльності особи, спрямованих на ухилення від обов'язку забезпечити підтримку та допомогу спадкодавцю, тобто ухилення, пов'язане з винною поведінкою особи, яка усвідомлювала свій обов'язок, мала можливість його виконувати, але не вчиняла необхідних дій.

Таким чином, ухилення характеризується умисною формою вини.

Судами не встановлено фактів умисного ухилення ОСОБА_5 від надання допомоги спадкодавцеві ОСОБА_8, оскільки враховуючи та беручи до уваги доходи відповідача, що складають в середньому 6 000 грн за квартал (за три місяці) та той факт, що спадкодавець фактично не потребував такої допомоги у зв'язку з високою пенсією військовослужбовця, що підтверджується, показами свідків ОСОБА_10, ОСОБА_11 та ОСОБА_12, які зазначили факт того, що померлий ОСОБА_8 з дружиною були забезпечені.

З наведеного вище вбачається, що доводи наведені в касаційній скарзі ОСОБА_4 щодо безпорадного стану спадкодавця ОСОБА_8 та про те, що відповідач ухилявся від надання допомоги батькові, як особі, яка перебувала у безпорадному стані, спростовуються матеріалами справи, письмовими доказами, показами свідків, які були досліджені судами попередніх інстанцій та їм було надано оцінку.

Отже, доводи касаційної скарги ОСОБА_4 щодо неврахування обставин, що мали істотне значення для вирішення справи, а саме пояснень свідків, які на думку скаржниці залишились поза увагою судів не знайшли свого підтвердження, оскільки такі доводи спростовуються матеріалами справи та наявністю в мотивувальній частині судових рішень відомостей яких саме було допитано свідків та які факти вони підтвердили.

Крім того, доводи касаційної скарги ОСОБА_4 аналогічні доводам її апеляційної скарги, які були предметом перегляду в суді апеляційної інстанції, за результатом розгляду якої було прийнято постанову про залишення без задоволення апеляційної скарги ОСОБА_4 та залишення без змін рішення суду першої інстанції.

З урахуванням вищенаведених вимог закону та встановлених фактичних обставин, суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, обґрунтовано прийняв судове рішення, а отже касаційну скаргу ОСОБА_4 слід залишити без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій - без змін.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ :

Касаційну скаргу ОСОБА_4 залишити без задоволення.

Рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 22 травня 2018 року та постанову Апеляційного суду Вінницької області від 13 вересня 2018 року залишити без змін.