212/1206/17-ц Про поновлення на роботі - 20.02.2019 Прийняття

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_4 на рішення Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 18 липня 2017 року у складі судді Борис Н. О. та ухвалу Апеляційного суду Дніпропетровської області 02 листопада 2017 року у складі колегії суддів: Зубакової В. П., Барильської А. П., Бондар Я. М.,

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У лютому 2017 року ОСОБА_4 звернулася до суду з позовом

до державного підприємства "Криворізька теплоцентраль" (далі -

ДП "Криворізька теплоцентраль") про поновлення на роботі.

Позовна заява мотивована тим, що 03 лютого 2017 року на підставі її

заяви, яка була обумовлена не власним волевиявленням, а наявністю численних порушень роботодавцем законодавства про працю,

наказом (розпорядженням) керівника підприємства ДП "Криворізька теплоцентраль", правонаступником якого є публічне акціонерне товариство "Криворізька теплоцентраль" (далі - ПАТ "Криворізька теплоцентраль") ОСОБА_5 № 32-к "Про припинення трудового договору (контракту)" її, провідного спеціаліста з претензійно-позовної роботи - керівника групи з претензійно-позовної роботи було звільнено за власним бажанням, на підставі частини третьої статті 38 КЗпП України.

Зазначала, що після зміни керівництва підприємства у січні 2017 року почалися безпідставні порушення трудового законодавства по відношенню до певних працівників, обумовлені лише особистою неприязню,

що призвело до їх звільнення. При цьому, у неї 20 січня 2017 року

було відібрано комп'ютерний системний блок, зобов'язано повернути

до канцелярії оригінали довіреностей на представництво інтересів підприємства та переміщено її працювати до іншого кабінету. Цього ж дня генеральний директор зобов'язала її надати письмовий звіт по претензійно-позовній роботі та пояснення щодо неприймання участі у деяких судових засіданням працівників групи з претензійно-позовної роботи. Після надання письмових пояснень щодо виконання своїх посадових обов'язків та заяви щодо усунення з боку керівництва порушення трудового законодавства, їй не було надано можливості повернутися працювати до кабінету, у якому вона працювала раніше, а через неналежний стан нового робочого місця вона захворіла та з 24 січня 2017 року по 02 лютого 2017 року перебувала на лікарняному.

Посилалася на те, що зазначене призвело до написання нею заяви про звільнення за власним бажанням.

Крім того зазначала, що вона є одинокою матір'ю та самостійно виховує та утримує неповнолітню дитину.

Ураховуючи викладене, ОСОБА_4 просила суд поновити її на попередній посаді провідного спеціаліста з претензійно-позовної роботи - керівника групи.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 18 липня 2017 року у задоволенні позову ОСОБА_4 відмовлено.

Вирішено питання розподілу судових витрат.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що ДП "Криворізька теплоцентраль" виконало всі вимоги законодавства щодо реалізації волевиявлення бажання працівника ОСОБА_4 щодо звільнення за власним бажанням на підставі частини третьої статті 38 КЗпП України, тому відсутні підстави для задоволення позовних вимог ОСОБА_4 про поновлення її на роботі.

Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції

Ухвалою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 02 листопада

2017 року апеляційну скаргу ОСОБА_4 відхилено.

Рішення Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 18 липня 2017 року залишено без змін.

Судове рішення апеляційного суду мотивовано тим, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що відсутні підстави для задоволення позову ОСОБА_4

При цьому, судом зазначено, що вимоги генерального директора

ДП "Криворізька теплоцентраль" ОСОБА_5 щодо надання головним юрисконсультом звіту про проведену роботу групи по претензійно-позовній роботі при проведенні внутрішньої перевірки фінансово-господарської діяльності підприємства за період, коли керівником підприємства був ОСОБА_6, не суперечать нормам діючого трудового законодавства України, а, оскільки обов'язки щодо контролю групи по претензійно-позовній роботі згідно розпорядження виконуючого обов'язки генерального директора ОСОБА_6 від 26 жовтня 2016 року № ОР-35 "Про тимчасове виконання обов'язків" було покладено на керівника групи ОСОБА_4, то саме остання й мала надавати запитувану інформацію.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі, поданій у листопаді 2017 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ,

ОСОБА_4, посилаючись на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права,просила скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове, яким її позовні вимоги задовольнити.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 24 листопада 2017 року відкрито касаційне провадження в указаній справі і витребувано цивільну № 212/1206/17-ц з Жовтневого районного суду м. Кривого рогу Дніпропетровської області.

У пункті 4 розділу XIII Перехідних положень ЦПК України (1618-15) у редакції Закону України № 2147-VIII від 03 жовтня 2017 року "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" (2147а-19) передбачено, що касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Відповідно до статті 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

31 травня 2018 року справа надійшла з Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ до Верховного Суду.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що негативні дії з боку роботодавця завдали їй моральних страждань, погіршилися відношення у колективі, робоча атмосфера стала вкрай негативною, власником (керівником) у відношенні до неї була виявлена неповага як до працівника. Її авторитет, як провідного спеціаліста з претензійно-позовної роботи - керівника групи підприємства, через неповагу керівництва різко знизився, працівники, почали ігнорували її присутність на роботі, не спілкувалися з нею, не звітували про виконані завдання.

Також зазначала, що у зв'язку з невиконанням власником (керівником) підприємства законодавства про працю, вона була змушена під психологічним впливом, спричиненим погіршенням та позбавленням можливостей реалізації своїх трудових функцій, погіршенням стосунків у колективі, та інших негативних наслідків морального характеру, звернутися до керівника підприємства з заявою про звільнення її з посади, у зв'язку з порушенням роботодавцем норм трудового законодавства України.

Крім того, посилалася на те, що заява про звільнення була складена саме з причин порушення роботодавцем законодавства про працю та не вчиненням дій щодо їх відновлення, та не була обумовлена її власним бажанням, волевиявленням.

Заперечення відповідача на касаційну скаргу

У лютому 2018 року до Верховного Суду ПАТ "Криворізька Теплоцентраль" було подано заперечення на касаційну скаргу, в якому зазначено, що касаційна скарга ОСОБА_4 необґрунтована.

Зазначало, що права ОСОБА_4 не порушувалися, умови для виконання її посадових обов'язків надані були належні.

Вважало, що ДП "Криворізька теплоцентраль" було виконано всі вимоги законодавства щодо реалізації волевиявлення бажання працівника ОСОБА_4 щодо звільнення її за власним бажанням на підставі частини третьої статті 38 КЗпП України.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Судами встановлено, що розпорядженням виконуючого обов'язки генерального директора державного підприємства "Криворізька теплоцентраль" ОСОБА_6 від 26 жовтня 2016 року № ОР-35 "Про тимчасове виконання обов'язків" у зв'язку із змінами у штатному розкладі, виведенням структурного підрозділу "юридичний відділ", введенням посади головного юрисконсульта та групи по претензійно-позовній роботі, відповідно до наказу виконуючого обов'язки генерального директора державного підприємства "Криворізька теплоцентраль" ОСОБА_6

від 24 жовтня 2016 року № 496 "Про внесення змін до штатного розкладу", було тимчасово покладено виконання обов'язків начальника юридичного відділу в частині контролю за веденням претензійно-позовної роботи на

ДП "Криворізька теплоцентраль" на провідного спеціаліста групи по претензійно-позовній роботі - керівника групи ОСОБА_4 (а.с. 49).

Генеральним директор ДП "Криворізька теплоцентраль" ОСОБА_5, було проведено внутрішню перевірку фінансово-господарської діяльності

ДП "Криворізька теплоцентраль", за період роботи керівником підприємства ОСОБА_6, а саме: з 25 жовтня 2016 року по 13 січня

2017 року та нею було надано розпорядження надати звіти щодо проведеної роботи головного юрисконсульта та групи по претензійно-позовній роботі, яка підпорядкована головному юрисконсульту, за період з 25 жовтня

2016 року по 13 січня 2017 року.

Листом від 23 січня 2017 року № 55 "Про надання інформації",

ОСОБА_4 повідомила керівника підприємства ОСОБА_5 про проведену роботу, як керівника групи по претензійно-позовній роботі за період з 25 жовтня 2016 року по 13 січня 2017 року, посилаючись на те, що у попереднього керівника підприємства не було питань, чи зауважень щодо її роботи (а.с. 11).

Відповідно до листка непрацездатності АДБ № 657410 від 24 січня

2017 року, ОСОБА_4 з 24 січня 2017 року по 02 лютого 2017 року перебувала на амбулаторному лікуванні, діагноз: гострий бронхіт, стати до роботи 03 лютого 2017 року (а.с. 38).

03 лютого 2017 року ОСОБА_4 до канцелярії ДП "Криворізька теплоцентраль" було подано заяву про її звільнення з посади провідного спеціаліста групи з претензійно-позовної роботи - керівника групи, у зв'язку з порушенням роботодавцем законодавства про працю та умов колективного договору на підставі частини третьої статті 38 КЗпП України (а.с. 12).

Наказом (розпорядженням) про припинення трудового договору (контракту) від 03 лютого 2017 року № 32-к ДП "Криворізька теплоцентраль" ОСОБА_4, провідного спеціаліста з претензійно-позовної роботи - керівника групи з претензійно-позовної роботи з 03 лютого 2017 року було звільнено за власним бажанням на підставі частини третьої статті 38 КЗпП України, звідповідними виплатами та компенсаціями, а саме: вихідної допомоги, передбаченої статтею 44 КЗпП України та компенсації за 38 календарних днів невикористаної відпустки (а.с. 13).

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно з положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Частиною першою статті 402 ЦПК України встановлено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Встановлено й це вбачається із матеріалів справи, що оскаржувані судові рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.

Трудовим договором є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов'язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін

(стаття 21 КЗпП України).

Згідно статті 38 КЗпП України працівник має право розірвати трудовий договір, укладений на невизначений строк, попередивши про це власника або уповноважений ним орган письмово за два тижні. У разі, коли заява працівника про звільнення з роботи за власним бажанням зумовлена неможливістю продовжувати роботу (переїзд на нове місце проживання; переведення чоловіка або дружини на роботу в іншу місцевість; вступ до навчального закладу; неможливість проживання у даній місцевості, підтверджена медичним висновком; вагітність; догляд за дитиною до досягнення нею чотирнадцятирічного віку або дитиною-інвалідом; догляд за хворим членом сім'ї відповідно до медичного висновку або інвалідом I групи; вихід на пенсію; прийняття на роботу за конкурсом, а також з інших поважних причин), власник або уповноважений ним орган повинен розірвати трудовий договір у строк, про який просить працівник.

Якщо працівник після закінчення строку попередження про звільнення не залишив роботи і не вимагає розірвання трудового договору, власник або уповноважений ним орган не вправі звільнити його за поданою раніше заявою, крім випадків, коли на його місце запрошено іншого працівника, якому відповідно до законодавства не може бути відмовлено в укладенні трудового договору.

Працівник має право у визначений ним строк розірвати трудовий договір за власним бажанням, якщо власник або уповноважений ним орган не виконує законодавство про працю, умови колективного чи трудового договору.

ОСОБА_4 подала заяву про звільнення її із займаної посади на підставі частини третьої статті 38 КЗпП України, що надавало підстави та зобов'язувало відповідача провести звільнення позивача на її вимогу, як це передбачено статтею 38 КЗпП України.

Відповідно до пункту 12 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 1992 року № 9 "Про практику розгляду судами трудових спорів" (v0009700-92) по справах про звільнення за статтею 38 КЗпП України суди повинні перевіряти доводи працівника про те, що власник або уповноважений ним орган примусили його подати заяву про розірвання трудового договору.

Ураховуючи зазначене, суди відмовляючи у задоволенні позовних вимог ОСОБА_4 дійшли вірного висновку про те, що оскільки позивачем

03 лютого 2017 року було подано заяву про звільнення із займаної посади за власним бажанням на підставі частини третьої статті 38 КЗпП України, порушень роботодавцем трудового законодавства при звільненні судами встановлено не було, крім того, позивачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження того, що власник або уповноважений ним орган не виконував законодавство про працю, умови колективного чи трудового договору, та примусив її подати заяву про розірвання трудового договору, тому правильними є висновки судів про необґрунтованість позовних вимог.

При цьому, суди правильно зазначали про те, що доводи ОСОБА_4 щодо переведення її до іншого кабінету, який вона раніше займала, тимчасово виконуючи покладені на неї обов'язки, не можуть бути підставою для її поновлення на роботі, оскільки, як встановлено судом, зазначений кабінет обладнаний необхідними для роботи засобами, а інших доказів, які б свідчили про неналежність умов її праці суду не було надано.

Таким чином, суди дійшли обґрунтованого висновку про те, що ДП "Криворізька теплоцентраль" виконало всі вимоги законодавства про працю щодо реалізації волевиявлення працівника ОСОБА_4 про її звільнення за власним бажанням, оскільки саме позивач пов'язувала своє звільнення за власною ініціативою за частиною третьою статті 38 КЗпП України, а тому звільнення працівника відбулося саме за її ініціативою.

Разом із тим, відповідно до вимог трудового законодавства та наданої ОСОБА_4 заяви, згідно наказу (розпорядження) про припинення трудового договору (контракту) від 03 лютого 2017 року

№ 32-к ДП "Криворізька теплоцентраль" нею отримано відповідні виплати та компенсації, а саме: вихідну допомогу, передбачену статтею 44 КЗпП України, та компенсацію за 38 календарних днів невикористаної відпустки.

Докази та обставини, на які посилається заявник у касаційній скарзі, були предметом дослідження судами першої й апеляційної інстанцій, додаткового правового аналізу не потребують, оскільки при їх дослідженні та встановленні судами попередніх інстанцій були дотримані норми матеріального та процесуального права.

Суди першої й апеляційної інстанцій забезпечили повний та всебічний розгляд справи на основі наданих сторонами доказів, оскаржувані рішення відповідають нормам матеріального та процесуального права.

Доводи касаційної скарги висновки судів першої та апеляційної інстанцій не спростовують, на законність судових рішень не впливають, а направлені на переоцінку доказів, що знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції. При вирішенні вказаної справи судом правильно визначено характер правовідносин між сторонами, вірно застосовано закон, що їх регулює.

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення залишити без змін.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_4 залишити без задоволення.

Рішення Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 18 липня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Дніпропетровської області 02 листопада 2017 року залишити без змін.