Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Ханової Р.Ф.,

суддів: Васильєвої І.А., Пасічник С.С.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Нахімовському районі м. Севастополя на постанову Окружного адміністративного суду міста Севастополя від 22 вересня 2010 року та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 12 квітня 2011 року у справі № 2а-1738/10/2770 за позовом Державної податкової інспекції у Нахімовському районі м. Севастополя до ОСОБА_1 про зобов'язання вчинити певні дії,

Державна податкова інспекція у Нахімовському районі міста Севастополя (далі - податковий орган, інспекція) звернулась до суду з позовом до ОСОБА_1 (далі - відповідач, платник податків), про зобов'язати задекларувати доходи у певному розмірі.

Постановою від 22 вересня 2010 року Окружний адміністративний суд міста Севастополя відмовив у задоволені позову податкового органу виходячи з мотивів обрання податковим органом неналежного способу захисту.

Ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 12 квітня 2011 року постанову Окружного адміністративного суду міста Севастополя від 22 вересня 2010 року залишено без змін.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що відповідач зареєстрований як суб'єкт господарської діяльності, є засновником та директором Товариства з обмеженою відповідальністю "Звезда рибака". При проведенні податковим органом документальної перевірки цього Товариства, результати якої викладені в акті перевірки від 04.04.2009 року №393/10/23/123/31833837/15, встановлено, що на підставі договору купівлі-продажу частки у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "Звезда рибака" від 25.07.2007р. ОСОБА_2 передав ОСОБА_3 частку у розмірі 100 відсотків у статутному капіталі Товариства, який прийняв та оплатив її. Розмір частки за умовами договору складає 1000000грн. Відповідач впродовж 1998-2007 років звітував до податкового органу деклараціями про доходи, сукупний дохід за ці роки склав 283000 грн. 50 коп. Самостійне декларування або донарахування податкового зобов'язання за результатом укладення та виконання угоди не здійснено.

Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанцій, податковий орган (позивач у справі) подав касаційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду м. Севастополя від 22.09.2010р. та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 12.04.2011р. та прийняти нову постанову, якою задовольнити адміністративний позов податкової інспекції.

Заперечення на касаційну скаргу не надходили, що не перешкоджає її розгляду по суті.

Переглянувши судові рішення першої та апеляційної інстанції в межах касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судами фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку про відсутність підстав у задоволенні касаційної скарги.

Відповідно до пункту 5 частини 2 статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно - правові спори за зверненням суб'єкта владних повноважень у випадках, встановлених Конституцією та законами України. У редакції Кодексу на час звернення до суду компетенція адміністративних судів поширювалася на спори за зверненням суб'єкта владних повноважень у випадках, встановлених законом, згідно пункту 4 частини 2 цієї статті.

Згідно з частиною другою, пунктом 5 частини четвертої статті 50 Кодексу адміністративного судочинства України позивачем в адміністративній справі можуть бути, зокрема, суб'єкти владних повноважень у випадках, встановлених законом. Таким законом, в спірних правовідносинах є Закон України "Про державну податкову службу в Україні" (509-12) , яким визначено статус цієї служби, її функції та правові основи діяльності.

Колегія суддів погоджуються з висновками суду першої та апеляційної інстанцій про те, що ні вказаним Законом, ні іншими Законами України не надано права органам державної податкової служби на звернення до суду з позовами до фізичних осіб про зобов'язання задекларувати доходи у певному розмірі. Звертаючись до суду з вказаним позовом, податковий орган обрав неналежний спосіб захисту.

Суд визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухвалені судових рішень.

Керуючись статтями 328, 341, 343, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Нахімовському районі м. Севастополя залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Севастополя від 22 вересня 2010 року та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 12 квітня 2011 року у справі № 2а-1738/10/2770 залишити без змін.

Пoстанoва набиpає закoннoї сили з дати її пpийняття, є oстатoчнoю і oскаpженню не підлягає.