Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Ханової Р.Ф.,

суддів: Васильєвої І.А., Пасічник С.С.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Богородчанському районі Івано-Франківської області Державної податкової служби на постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 22 червня 2011 року (суддя Бобров Ю.О.) та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 17 квітня 2013 року (судді: Шавель Р.М., Савицька Н.В., Костів М.В.) у справі № 2а-4067/10/0970 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Капітал Ойл Україна" до Державної податкової інспекції в Богородчанському районі Івано-Франківської області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень,

17.11.2010р. Товариство з обмеженою відповідальністю "Капітал Ойл Україна" (далі - Товариство, платник податків, позивач у справі) звернулось до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції в Богородчанському районі Івано-Франківської області (далі, інспекція, податковий орган, відповідач у справі), в якому просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення №0000202301/0, №0000212301/0 від 14.05.2010 року, №0000202301/1, №0000212301/1 від 11.06.2010 року, №0000202301/2, №0000212301/2 від 12.07.2010 року, №0000202301/3, №0000212301/3 від 22.09.2010 року.

Позовні вимоги мотивовані безпідставністю прийняття податковим органом податкових повідомлень-рішень.

Івано-Франківський окружний адміністративний суд постановою від 22.06.2011р., залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 17.04.2013 р., позов Товариства задовольнив частково, внаслідок чого визнав протиправними та скасував податкові повідомлення-рішення податкового органу від 14.05.2010р. за №0000202301/0, від 12.07.2010р. за №0000202301/2, від 22.09.2010р. за №0000202301/3 в частині зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в сумі 88201 (вісімдесят вісім тисяч двісті одну) грн. 00 коп. В задоволені решти позовних вимог відмовив.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що спірні податкові повідомлення - рішення прийняті податковим органом за результатами перевірки Договору про спільну діяльність, укладеного між товариством, ДП "Богородчанинафтогаз" та компанією Svenska Capital Oil AB, взятого на облік інспекцією 28.12.2006р. за № 405. Висновками акту перевірки від 06.05.2010р. за №1244/23/270758383 встановлене завищення залишку від'ємного значення на суму 991460 грн., який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту січня 2010 року.

Суди першої та апеляційної інстанції дійшли висновку про те, що суми податку на додану вартість нараховані (сплачені) у зв'язку з поставкою товарів (послуг) та обґрунтованість їх включення до складу податкового кредиту відповідних звітних періодів, підтверджених оформленими відповідно до вимог закону податковими накладними, які досліджені в судовому засіданні, за наслідками здійснення господарських операцій з надання адміністративних та інших послуг, з дотриманням пп. 7.2.1, 7.2.6 п.7.2, пп. 7.3.6 п. 7.3, пп. 7.4.1, 7.4.5 п. 7.4, пп.7.5.2 п. 7.5 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість".

Не погоджуючись з рішенням судів першої та апеляційної інстанцій, відповідач подав касаційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 17.04.2013р. та постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 22.06.2011р., прийняти нове рішення, яким у задоволені позову Товариства відмовити.

Доводами касаційної скарги відповідач визначає порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, при цьому посилається виключно на невідповідність висновків суду обставинам справи.

Під час розгляду справи судом першої інстанції позивачем визнано суму завищеного бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за операціями придбання бензину А-95 та його використання на суму 4111,00 грн., внаслідок чого доводи касаційної скарги відповідача у цій частині є неприйнятними.

Заперечення на касаційну скаргу не надходили, що не перешкоджає її розгляду по суті.

Переглянувши судові рішення першої та апеляційної інстанцій в межах касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судами фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги.

Верховний Суд погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанції про безпідставність зменшення податкового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 352918 грн., та податкового кредиту в розмірі 1358192 грн., внаслідок чого податковий орган безпідставно зробив висновки про завищення залишку від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту січня 2010 року на 982937 грн.

Встановлені судом першої та апеляційної інстанції обставини справи щодо належних документів, складених по факту виконання (проведення) господарських операцій з придбання товарів/послуг, спростовують доводи податкового органу щодо нереальності господарських операцій. Інших обґрунтувань щодо неправильного застосування норм матеріального права судом апеляційної інстанції відповідач не наводить. Стосовно порушення норм процесуального права скаржник, зробивши на них посилання, не навів жодного аргументу, окрім посилання на порушення судом оцінки доказів.

Суд визнає, що суди попередніх інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права чи порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень, внаслідок чого касаційна скарга податкового органу залишається без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій без змін.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Богородчанському районі Івано-Франківської області Державної податкової служби залишити без задоволення.

Постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 22 червня 2011 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 17 квітня 2013 року у справі № 2а-4067/10/0970 залишити без змін.

Пoстанoва набиpає закoннoї сили з дати її пpийняття, є oстатoчнoю і oскаpженню не підлягає.