Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Ханової Р.Ф.,

суддів: Гончарової І.А., Олендера І.Я.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Франківському районі міста Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області на постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 30 квітня 2014 року (судді: Гуляк В.В., Гудим Л.Я., Судова-Хомюк Н.М.) у справі № 2а-6598/11/1370 за позовом Державної податкової інспекції у Франківському районі міста Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області до ОСОБА_1 про стягнення податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин та механізмів,

08.06.2011р. Державна податкова інспекція у Франківському районі міста Львова (далі - податковий орган, позивач у справі) звернулась до суду з адміністративним позовом до ОСОБА_1 (далі - відповідач у справі), в якому просить стягнути податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів в розмірі 18 960,00 грн. на рахунок місцевого бюджету Франківського району м. Львова.

Позовні вимоги мотивовані порушенням відповідачем Закону України "Про податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів" від 11.12.1991р. № 1963-XII (1963-12) (в редакції на час спірних правовідносин, далі - Закон № 1963-XII (1963-12) ) при здійсненні первинної реєстрації транспортного засобу, ввезеного із-за кордону.

Львівський окружний адміністративний суд постановою від 13.12.2011 р. позов задовольнив, стягнув з відповідача податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів в сумі 18 960,00 грн. та встановив невиконання відповідачем вимог Закон № 1963-XII (1963-12) в частині несплати обов'язкового платежу.

Львівський апеляційний адміністративний суд постановою від 30.04.2014р. постанову Львівського окружного адміністративного суду від 13.12.2011р. скасував та прийняв нову постанову, якою відмовив у задоволені позову.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що 16.11.2010 року Контрольно-ревізійним управлінням у Львівській області проведено ревізію окремих питань фінансової господарської діяльності Управління Державної автомобільної інспекції Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області за період з 01.01.2008р. по 30.06.2010р., за результатом якої складений акт №08-22/52 від 16.11.2010 р. Перевіркою встановлені порушення вимог статті 5 Закону № 1963-XII, зокрема, виявлено осіб, які не сплатити податок при первинній реєстрації транспортних засобів придбаних за кордоном, в числі яких і відповідач. Судом апеляційної інстанції також встановлено, що 19.04.2011 р. податковим органом (позивачем у справі) направлено відповідачу повідомлення із запрошенням з'явитись до інспекції з метою підтвердження факту сплати податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів. Податковий орган не визначав відповідачу податкове зобов'язання шляхом прийняття податкового повідомлення.

Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанцій, позивач подав касаційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Львівського апеляційного адміністративного суду та залишити в силі постанову суду першої інстанції.

Доводами касаційної скарги позивач визначає порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, при цьому посилається виключно на невідповідність висновків суду обставинам, які не були досліджені при розгляді справи. Податковий орган зазначає, що судом апеляційної інстанції не взято до уваги вирок Шевченківського районного суду м. Льва від 01.07.2013 р. у справі №1-233/11, яким встановлено реєстрацію транспортного засобу на ім'я ОСОБА_1 без сплати ним податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів в розмірі 18960 грн.

Заперечення на касаційну скаргу не надходили, що не перешкоджає її розгляду по суті.

Переглянувши судове рішення апеляційної інстанції в межах касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судом фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги. Законом №1963-XII (1963-12) встановлюється податок з власників деяких наземних і водних транспортних засобів, самохідних машин і механізмів як джерело фінансування будівництва, реконструкції, ремонту та утримання автомобільних шляхів загального користування та проведення природоохоронних заходів на водоймищах.

Частина 1 статті 5 Закону № 1963-XII встановлює строки сплати податку, зокрема, фізичними особами - перед проведенням першої реєстрації в Україні.

Стаття 6 цього Закону встановлює порядок обчислення і сплати податку, частини шоста та восьма цієї статті передбачає, що у разі виявлення юридичних чи фізичних осіб, які не сплачували податок з власників транспортних засобів, вони зобов'язані сплатити податок не більш як за три попередні роки. Органи, що здійснюють державну реєстрацію транспортних засобів, зобов'язані щомісячно повідомляти податкові органи про транспортні засоби, зареєстровані або зняті з реєстрації протягом попереднього місяця, за формою, затвердженою центральним податковим органом України, та їх власників.

Відповідно до пп.1.2 ст. 1 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" від 21.12.2000 р. № 2181-III (далі - Закон № 2181-III (2181-14) ) податкове зобов'язання - зобов'язання платника податків сплатити до бюджетів або державних цільових фондів відповідну суму коштів у порядку та у строки, визначені цим Законом або іншими законами України.

Порядок узгодження сум податкових зобов'язань визначений статтею 5 цього Закону.

Податкове зобов'язання, самостійно визначене платником податків у податковій декларації, вважається узгодженим з дня подання такої податкової декларації.

Податкове зобов'язання платника податків, нараховане контролюючим органом відповідно до пунктів 4.2 та 4.3 статті 4 цього Закону, вважається узгодженим у день отримання платником податків податкового повідомлення, за винятком випадків, визначених підпунктом 5.2.2 цього пункту.

Узгоджена сума податкового зобов'язання, не сплачена платником податків у строки, визначені цією статтею, визнається сумою податкового боргу платника податків.

Аналіз положень наведених норм свідчить про законодавчо визначений порядок узгодження сум податкового зобов'язання контролюючим органом, як суб'єктом владних повноважень, шляхом прийняття податкових повідомлень. В межах спірних правовідносин контролюючим органом відповідного рішення не приймалось, що виключає визнання податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин та механізмів податковим боргом, та як наслідок, звернення позивача до суду за його стягненням.

Суд визнає, що суд апеляційної інстанції не допустив неправильного застосування норм матеріального права чи порушень норм процесуального права при ухваленні судового рішення, внаслідок чого, касаційна скарга податкового органу залишається без задоволення, а рішення суду апеляційної інстанції без змін.

Керуючись статтями 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Франківському районі міста Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області залишити без задоволення.

Постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 30 квітня 2014 року у справі № 2а-6598/11/1370 залишити без змін.

Пoстанoва набиpає закoннoї сили з дати її пpийняття, є oстатoчнoю і oскаpженню не підлягає.