555/1051/14 Про визнання незаконним та скасування рішення сільської ради, визнання недійсним державного акта на право власності на земельну ділянку, визнання незаконним та скасування рішення виконавчого комітету - 24.01.2019 Прийняття

У травні 2014 року ОСОБА_4 звернулась до суду із позовом до Моквинської сільської ради Березнівського району Рівненської області (далі - Моквинська сільська рада), ОСОБА_8, третя особа - ОСОБА_14, про визнання незаконним та скасування рішення сільської ради, визнання недійсним державного акта на право власності на земельну ділянку, визнання незаконним та скасування рішення виконавчого комітету.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що рішенням Моквинської сільської ради народних депутатів Березнівського району Рівненської області від 30 липня 1996 року № 27 їй передано безоплатно в особисту приватну власність земельну ділянку площею 0,16 га для обслуговування житлового будинку, який знаходиться по АДРЕСА_1.

У земельно-кадастрових документах Моквинської сільської ради за нею обліковується земельна ділянка для будівництва житлового будинку, господарських будівель і споруд площею 0,16 га.

Земельна ділянка площею 0,16 га, яка передана їй у власність, вилучена у встановленому законом порядку не була, будь-які рішення органу місцевого самоврядування чи виконавчої влади щодо вилучення у неї земельної ділянки відсутні. Добровільної відмови від переданої їй у власність земельної ділянки вона не надавала.

Рішенням Моквинської сільської ради від 14 вересня 2012 року № 202 ОСОБА_8 передано у власність земельну ділянку для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, які розташовані по АДРЕСА_1. Зазначена ділянка межує з її земельною ділянкою.

У кінці 2013 року ОСОБА_8 розпочала огородження своєї земельної ділянки та порушивши межу, побудувала частину паркана на належній їй земельній ділянці. З огляду на порушення відповідачем її права власності на земельну ділянку, вона звернулася до суду із позовом про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою та з вимогою зобов'язати ОСОБА_8 знести паркан, побудований нею на земельній ділянці, переданій їй у власність.

При розгляді цієї справи вона дізналася про те, що ОСОБА_8 замовила технічну документацію із землеустрою щодо складання документів, які посвідчують право власності на земельну ділянку площею 0,24 га.

Рішенням Моквинської сільської ради від 14 вересня 2012 року № 202 було затверджено вищевказану технічну документацію та передано у власність ОСОБА_8 земельну ділянку площею 0,24 га, 09 листопада 2012 року видано державний акт серії НОМЕР_1.

ОСОБА_4 вважала, що оскаржуване рішення Моквинської сільської ради є незаконним і підлягає скасуванню та, відповідно, є підстави для визнання недійсним державного акта на право власності на земельну ділянку, який виданий на підставі оскаржуваного рішення.

Посилаючись на вказані обставини, з урахуванням збільшених позовних вимог, ОСОБА_4 просила визнати незаконним та скасувати рішення Моквинської сільської ради від 14 вересня 2012 року № 202 "Про затвердження технічної документації із землеустрою та видачу державних актів на право власності на земельні ділянки" в частині затвердження технічної документації із землеустрою щодо складання державного акта на право власності на земельну ділянку для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд та передачу у власність ОСОБА_8 земельної ділянки площею 0,24 га для будівництва і обслуговування жилого будинку; визнати недійсним державний акт серії НОМЕР_1 на право власності ОСОБА_8 на земельну ділянку; припинити право власності ОСОБА_8 на земельну ділянку, кадастровий номер НОМЕР_2, право власності на яку посвідчено державним актом серіі НОМЕР_1; визнати незаконним та скасувати рішення виконавчого комітету Моквинської сільської ради від 26 листопада 1996 року № 42 в частині передачі ОСОБА_15 у приватну власність земельної діляки площею 0, 24 га для будівництва та обслуговування житлового будинку і господарських будівель, яка розміщена по АДРЕСА_1; визнати незаконним та скасувати рішення Моквинської сільської ради від 22 червня 2012 року № 183 в частині затвердження акта по вирішенню земельного спору від 23 травня 2012 року.

Рішенням Березнівського районного суду Рівненської області від 18 березня 2015 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Рівненської області від 06 травня 2015 року, у задоволенні позову ОСОБА_4 відмовлено.

Ухвалою колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 15 вересня 2015 року касаційну скаргу ОСОБА_4 задоволено частково.

Рішення Березнівського районного суду Рівненської області від 18 березня 2015 року та ухвалу апеляційного суду Рівненської області від 06 травня 2015 року скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Рішенням Березнівського районного суду Рівненської області від 01 червня 2017 року позов ОСОБА_4 задоволено частково.

Визнано незаконним і скасовано рішення Моквинської сільської ради від 14 вересня 2012 року № 202 "Про затвердження технічної документації із землеустрою та видачу державних актів на право власності на земельні ділянки" у частині затвердження технічної документації із землеустрою, щодо складання державного акта на право власності на земельну ділянку для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд та передачі у власність ОСОБА_8 земельної ділянки площею 2 400 кв. м для будівництва і обслуговування жилого будинку.

Визнано недійсним державний акт від 09 листопада 2012 року серії НОМЕР_1 на право власності ОСОБА_8 на земельну ділянку, кадастровий номер НОМЕР_2.

Припинено право власності ОСОБА_8 на земельну ділянку кадастровий номер НОМЕР_2, право власності на яку посвідчене державним актом серії НОМЕР_1 виданого 09 листопада 2012 року.

Визнано незаконним та скасовано рішення виконавчого комітету Моквинської сільської ради від 26 листопада 1996 року № 42 у частині передачі ОСОБА_15 у приватну власність земельної ділянки площею 0,24 га для будівництва та обслуговування житлового будинку і господарських будівель, яка розміщена по АДРЕСА_1.

У решті позовних вимог відмовлено.

Вирішено питання щодо судових витрат.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що на час прийняття виконавчим комітетом Моквинської сільської ради рішення про передачу земельної ділянки площею 0,16 га позивачу не вимагалось отримання державного акта на право власності на земельну ділянку, оскільки дію статті 23 ЗК України (1990 року) було призупинено, а право власності на земельну ділянку посвідчувалось Моквинською сільською радою на підставі статті 3 Декрету Кабінету Міністрів України "Про приватизацію земельних ділянок" від 26 грудня 1992 року шляхом вчинення запису у земельно-кадастрових документах, що є свідченням набуття ОСОБА_4 права власності на вказану земельну ділянку для обслуговування житлового будинку АДРЕСА_2. ОСОБА_14 набула у власність будинок АДРЕСА_3 у порядку спадкування, після смерті її баби ОСОБА_16 У довідці Моквинської сільської ради від 23 серпня 2012 року зазначено, що за спадкодавцем ОСОБА_14 обліковувалась земельна ділянка за вказаною адресою площею 0,17 га. Враховуючи те, що на момент прийняття спадщини ОСОБА_14 діяла редакція ЗК України (2768-14) від 18 грудня 1990 року, тому відповідно до його положень до неї перейшло й право власності або право користування вказаною земельною ділянкою без зміни її цільового призначення. Таким чином, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що ОСОБА_4 та ОСОБА_14 набули у право власності дві земельні ділянки площею 0,16 га та 0,17 га (разом 0,33 га).

Після приведення площі земельної ділянки відповідача до 0,24 га відповідно до оскаржуваних рішення Моквинської сільської ради від 14 вересня 2012 року № 202, державного акта серії НОМЕР_1, загальна площа земельних ділянок ОСОБА_4 та ОСОБА_14 зменшилась до 0, 2614 га, а тому вказане рішення сільської ради підлягає скасуванню, державний акт на право власності на земельну ділянку визнанню недійсним, оскільки порушують права ОСОБА_4, ОСОБА_14 щодо володіння належними їм земельними ділянками.

Скасовуючи рішення виконкому Моквинської сільської ради від 26 листопада 1996 року № 42, суд виходив із того, що у районному архіві відсутній протокол засідання виконавчого комітету за листопад 1996 року, а тому, оскільки вказаний протокол не було передано до архіву, то вищевказане рішення сільської ради не створює відповідних юридичних наслідків для вказаних осіб.

Рішенням апеляційного суду Рівненської області від 13 вересня 2017 року апеляційні скарги Моквинської сільської ради та ОСОБА_8 задоволено.

Рішення Березнівського районного суду Рівненської області від 01 червня 2017 року скасовано.

У задоволені позову ОСОБА_4 відмовлено.

Вирішено питання щодо судових витрат.

Рішення апеляційного суду мотивовано тим, що ОСОБА_15 отримав відповідно до рішення виконавчого комітету Моквинської сільської ради від 26 листопада 1996 року № 42 земельну ділянку для будівництва і обслуговування будинку площею 0, 24 га. У свою чергу, ОСОБА_8, яка є спадкоємицею ОСОБА_15, оформила право власності на вказану земельну ділянку у встановленому законом порядку, її площа не перевищує норму, визначену положенням статті 121 ЗК України, місце розташування відповідає визначеному на Генеральному плані с. Моквин Березнівського району Рівненської області, межі визначені та були погоджені.

Рішенням виконавчого комітету Моквинської сільської ради від 30 липня 1996 року ОСОБА_4 передано для обслуговування житлового будинку у приватну власність земельну ділянку площею 0,16 га. Технічна документація із землеустрою на передану їй земельну ділянку не виготовлялась, межі земельної ділянки не визначались та не виносились в натурі, державний акт на право власності на земельну ділянку не видавався.

Таким чином, апеляційний суд дійшов висновку, що ОСОБА_4 не доведено зменшення площі належній їй земельній ділянці діями ОСОБА_8 щодо затвердження та виготовлення земельної документації, отримання державного акта на успадковану нею земельну ділянку.

Крім того, вказано, що непогодження меж між суміжними земельними ділянками, само по собі не є підставою для відмові ОСОБА_8 для визначення меж її земельної ділянки, як і у подальшому для скасування виданого державного акта на земельну ділянку.

Також зазначено, що ОСОБА_14 у даній справі не заявляла про порушення її прав та з відповідними вимогами до суду не зверталась й не уповноважувала на це ОСОБА_4

У касаційній скарзі ОСОБА_4, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить оскаржуване судове рішення апеляційного суду скасувати й залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Касаційна скарга мотивована тим, що рішення виконавчого комітету Моквинської сільської ради від 26 листопада 1996 року № 42, яким передано ОСОБА_15 земельну ділянку площею 0,24 га, є підробленим, оскільки у архіві відсутній протокол засідання виконавчого комітету Моквинської сільської ради за листопад 1996 року. Зазначає, що оскільки вказаний протокол засідання відсутній у районному архіві то рішення виконавчого комітету Моквинської сільської ради від 26 листопада 1996 року № 42 має ознаки підробленого, а тому не створює відповідних юридичних наслідків для вказаних у ньому осіб. Крім того, вказає, що ОСОБА_8 під час оформлення прав на успадковану нею земельну ділянку площею 0,24 га, захопила частину належній їй земельну ділянку, яку вона отримала відповідно до рішення виконавчого комітету Моквинської сільської ради від 30 липня 1996 року № 27.

Отже, зменшення розміру належній їй земельної ділянки є наслідком дій ОСОБА_8 щодо затвердження та виготовлення земельної документації, отримання державного акта на земельну ділянку.

У грудні 2017 року ОСОБА_8 подала заперечення на касаційну скаргу, вказуючи на те, що право ОСОБА_17 на земельну ділянку площею 0,16 га не оспорюється, зазначає, що земельна ділянка ОСОБА_4 не розмежована із земельною ділянкою ОСОБА_14, а тому не встановлено, що вона взагалі межує з її земельною ділянкою. Зазначає, що твердження ОСОБА_4 про те, що рішення виконавчого комітету Моквинської сільської ради від 26 листопада 1996 року № 42 є підробленим, оскільки відсутній протокол засідання виконавчого комітету за листопад 1996 року, є необгрунтованим, а може свідчити лише про його втрату або халатність секретаря Моквинської сільської ради або працівників районного архіву та не може вважатися доказом його підробки.

Частиною третьою статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Встановлено й це вбачається із матеріалів справи, що оскаржуване судове рішення ухвалено судом з додержанням норм процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.

Судами встановлено, що рішенням виконавчого комітету Моквинської сільської ради від 30 липня 1996 року ОСОБА_4 передано у приватну власність земельну ділянку площею 0,16 га для обслуговування житлового будинку (т. 1 а. с. 140). Технічна документація із землеустрою на передану земельну ділянку ОСОБА_4 не виготовлялась, межі земельної ділянки не визначались та не виносились в натурі, державний акт на право власності на земельну ділянку не видавався.

Рішенням виконавчого комітету Моквинської сільської ради від 26 листопада 1996 року ОСОБА_15 для будівництва і обслуговування будинку у приватну власність було передано земельну ділянку площею 0,24 га (т. 1 а. с. 137).

Згідно свідоцтва на спадщину внучка ОСОБА_8 є спадкоємицею після смерті свого діда ОСОБА_15, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 (т. 1 а. с. 53).

Рішенням Моксинської сільської ради від 30 червня 2011 року № 76 ОСОБА_8 було надано дозвіл на виготовлення технічної документації для передачі земельних ділянок у власність для будівництва та обслуговування житлового будинку (т. 1 а. с. 14).

Рішенням Моксинської сільської ради від 14 вересня 2012 року № 202 була затверджена технічна документація та передана у власність ОСОБА_8 земельна ділянка площею 0,24 га для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, яка розташована по АДРЕСА_1 (т. 1 а. с. 20) та межує із земельною ділянкою ОСОБА_4

09 листопада 2012 року ОСОБА_8 видано державний акт серії НОМЕР_1 на право власності на земельну ділянку.

Таким чином, скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи у задоволенні позову, апеляційний суд виходив із того, що ОСОБА_4 не доведено порушення її прав, а саме зменшення розміру площі належній їй земельної ділянки діями ОСОБА_8 щодо затвердження та виготовлення земельної документації, отримання державного акта на право власності на успадковану нею земельну ділянку.

Не можуть бути прийняті доводи касаційної скарги про те, що рішення виконавчого комітету Моквинської сільської ради від 26 листопада 1996 року № 42 про передачу ОСОБА_15 земельної ділянки площею 0,24 га є недійсним та не створює юридичних наслідків, тому що у районному архіві відсутній протокол засідання виконавчого комітету за листопад 1996 року, оскільки вказана обставина може свідчити про службову недбалість посадових осіб відповідальних за передачу вказаного протоколу до районного архіву, а не слугувати підставою для визнання недійсним вказаного рішення виконавчого комітету. Крім того, рішенням виконавчого комітету Моквинської сільської ради від 26 листопада 1996 року № 42 земельні ділянки передані у власність не лише спадкодавцю ОСОБА_8 - ОСОБА_15, а й іншим особам.

Посилання у касаційній скарзі на те, що ОСОБА_8 під час оформлення успадкованої нею земельної ділянки захватила належну їй частину земельної ділянки, є необгрунтованими, з огляду на таке.

Відповідно до положень статті 55 Закону України "Про землеустрій" (у редакції на час виникнення спірних правовідносин) встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) проводиться відповідно до топографо-геодезичних і картографічних матеріалів, здійснюється на основі технічної документації із землеустрою, якою визначається місцеположення поворотних точок меж земельної ділянки в натурі (на місцевості). Документація із землеустрою щодо встановлення меж житлової та громадської забудови розробляється у складі генерального плану населеного пункту, проектів розподілу територій і є основою для встановлення меж земельних ділянок в натурі (на місцевості).

Генеральним планом с. Моквин Березнівського району Рівненської області визначено, що земельна ділянка спадкодавця ОСОБА_8 - ОСОБА_15 по АДРЕСА_1 є більшою за площею ніж земельна ділянка ОСОБА_4 по АДРЕСА_3, АДРЕСА_2, лінія розмежування між вказаними земельними ділянками проходить ближче до будинку позивача.

Відповідно до додатку № 4 земельно-технічної експертизи від 25 грудня 2014 року № 41010/2_ПС після визначення площі земельної ділянки ОСОБА_8 до 0,24 га у відповідності до рішення Моквинської сільської ради від 14 вересня 2012 року № 202, державного акта від 09 листопада 2012 року, земельна ділянка на якій розташовані будинковолодіння ОСОБА_4 та ОСОБА_19 має площу 0,2614 га, що є більшою ніж площа земельної ділянки, яка була у користуванні попереднього єдиного власника будинку АДРЕСА_3 ОСОБА_20, а саме 0, 25 га.

Отже, оскільки межі земельної ділянки площею 0,16 га, переданої у власність ОСОБА_4, не визначались відповідно до вимог землеустрою, остання не довела порушення свого права діями ОСОБА_8, оскільки такі виконані відповідно до вимог земельного законодавства, у встановлений законом спосіб визначено межі її земельної ділянки, отримано державний акт на право власності на земельну ділянку.

Не можуть бути прийняті доводи касаційної скарги про те, що Моквинська сільська рада подала апеляційну скаргу із пропуском строку на апеляційне оскарження, а саме один день, оскільки апеляційним судом ці обставини перевірялись і не знайшли свого підтвердження.

Таким чином, ухвалюючи рішення по справі, апеляційний суд, відповідно до частини четвертої статті 338 ЦПК України 2004 року, згідно з якого врахував висновки і мотиви, які були викладені в ухвалі Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 вересня 2015 року, й ухвалив законне, справедливе й обгрунтоване судове рішення.