Постанова

Іменем України

23 січня 2019 року

м. Київ

справа № 319/90/17-ц

провадження № 61-38605св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Луспеника Д. Д. (суддя-доповідач),

суддів: Білоконь О. В., Гулька Б. І., Синельникова Є. В., Черняк Ю. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1,

відповідач - ОСОБА_2,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Куйбишевського районного суду Запорізької області у складі судді Мальованого В. О. від 17 серпня 2017 року та постанову Апеляційного суду Запорізької області у складі колегії суддів: Полякова О. З., Крилової О. В., Бєлки В. Ю., від 16 травня 2018 року,

ВСТАНОВИВ:

У січні 2017 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя.

Позовна заява мотивована тим, що з 03 вересня 1983 року вона перебуває у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_2 Сімейне життя не склалось через відсутність взаєморозуміння, різні погляди на сімейні відносини та обов'язки з ведення спільного господарства. Шлюбні відносини між ними фактично припинені з жовтня 2016 року.

Зазначала, що за час спільного проживання ними було придбано наступне майно: трикімнатна квартира АДРЕСА_1, вартістю 30 000 дол. США; одноповерховий будинок загальною площею 60 кв. м, розташований за адресою: АДРЕСА_4, вартістю 150 000 грн; земельна ділянка загальною площею приблизно 0,25 га, розташована за адресою: АДРЕСА_4, вартістю 50 000 грн; квартира АДРЕСА_2, вартістю 100 000 дол. США; двокімнатна квартира АДРЕСА_3, загальною площею 49,7 кв. м., вартістю 30 000 дол. США; літак АН-2 вартістю 20 000 дол. США; автомобіль FORD MONDEO, номерний знак НОМЕР_1, вартістю 27 000 дол. США; автомобіль ВАЗ 2106 1990 року випуску, вартістю 30 000 грн; причеп автомобільний, вартістю 3 000 грн; мотоцикл ІЖ "Планета", вартістю 1 500 грн; скутер 1995 року випуску без номерних знаків, вартістю 4 000 грн; гумовий човен, вартістю 8 000 грн; запчастини на літак, вартістю 50 000 грн; Двигун АШ 62 ір для літака АН, вартістю 20 000 дол. США; зимова гума на автомобіль FORD MONDEO, вартістю 6 000 грн; 3 одиниці мисливської зброї, вартістю 6 000 грн; електрогенератор, вартістю 8 000 грн; мотоблок вартістю 4 000 грн; газонокосарка, вартістю 2 000 грн; електродриль, вартістю 2 000 грн; електропилка, вартістю 5 000 грн; котел для опалювання, вартістю 5 000 грн; бойлер для підігріву води, об'єм 30 л, вартістю 4 000 грн; бойлер для підігріву води, об'єм 10 л, вартістю 1 000 грн; супутникові антени 2 шт., вартістю 10 000 грн; тюнери для антен 2 шт., вартістю 2 000 грн; кондиціонери 2 шт., вартістю 14 000 грн; ліжко разом з матрацом, вартістю 6 000 грн; постільна білизна, вартістю 3 000 грн; паласи 3 шт., вартістю 6 000 грн; портьєри вартістю 6 000 грн; 4 люстри, вартістю 4 000 грн; карнизи 13 шт., вартістю 6 500 грн; бра 2 шт., вартістю 2 000 грн; бібліотека (книги), вартістю 10 000 грн; картини 6 шт., вартістю 2 000 грн; плед вартістю 3000 грн; швейна машинка "Чайка", вартістю 1 500 грн; шафи-купе 2 шт., вартістю 14 000 грн; телевізор SAMSUNG вартістю 9 000 грн; телефон/факс, вартістю 300 дол. США; комод, вартістю 2 500 грн; м'які меблі у вигляді трьох диванів та чотирьох крісел, вартістю 5 000 грн; пилосос, вартістю 2 500 грн; фотоапарат, вартістю 8 000 грн; музичний центр, вартістю 2 000 грн; відеокамера вартістю 800 грн; DVD-плеєр, вартістю 1 000 грн; тумба під телевізор, вартістю 500 грн; скляний столик, вартістю 2 000 грн; телевізор кольоровий PHILIPS, вартістю 2 000 грн; телевізор кольоровий SAMSUNG, вартістю 3 000 грн; меблі для вітальні, вартістю 3 000 грн; пуфик 2 шт., вартістю 1 000 грн; меблі для передпокою, вартістю 3 000 грн; кухонні меблі та стіл, вартістю 12 000 грн; холодильник, вартістю 7 000 грн; морозильна камера горизонтальної заморозки, вартістю 7 000 грн; морозильна камера вертикальної заморозки, вартістю 2 500 грн; пральна машина Wirpool, вартістю 5 000 грн; кухонна стінка, вартістю 1 500 грн; варочна поверхня SAMSUNG, вартістю 5 500 грн; духова шафа SAMSUNG вартістю 6 000 грн; електрична духовка, вартістю 1 500 грн; мікрохвильова піч, вартістю 1 500 грн; посуд, вартістю 3 000 грн.

Також зазначала, що в період спільного проживання відповідачем отримано прибуток від підприємницької діяльності у період з 09 липня 2008 року у розмірі приблизно 6 000 000 грн. Крім того, є грошові кошти: на депозитному рахунку у публічному акціонерному товаристві "РайффайзенБанк Аваль" (далі - ПАТ "Райффайзен Банк Аваль") на загальну суму 500 000 грн; на депозитному рахунку у публічному акціонерному товаристві "ПриватБанк" (далі - ПАТ "ПриватБанк") у розмірі 20 000 дол. США; готівка у розмірі 1 500 000 грн.

У добровільному порядку відповідач не бажає поділити вищезазначене майно.

Ураховуючи викладене, ОСОБА_1, уточнивши позовні вимоги,просила суд: виділити їй в натурі трикімнатну квартиру АДРЕСА_1; земельну ділянку площею 0,25 га, розташовану за адресою: АДРЕСА_4; автомобіль FORD MONDEO, номерний знак НОМЕР_1; автомобіль ВАЗ 2106; літак АН-2; квартиру АДРЕСА_2; 50 % доходів від підприємницької діяльності за період 2008-2016 роки у розмірі 2 378 628,20 грн; 50 % грошових коштів на депозитному рахунку у ПАТ "ПриватБанк" у розмірі 10 000 дол. США; 50 % грошових коштів на депозитному рахунку у ПАТ "Райффазен Банк Аваль" у розмірі 250 000 грн; 50 % отриманої відповідачем пенсії за період 2001-2017 роки у розмірі 162 507,05 грн, стягнути з відповідача на її користь 4 800 грн на відшкодування сплаченого судового збору.

Рішенням Куйбишевського районного суду Запорізької області від 17 серпня 2017 року позов ОСОБА_1 задоволено частково.

Поділено спільне сумісне майно подружжя, набуте за час шлюбу між ОСОБА_1 та ОСОБА_2

У порядку поділу спільного сумісного майна подружжя визнано за ОСОБА_1 та ОСОБА_2 право власності за кожним у рівних частках по 1/2 частині на квартиру АДРЕСА_1.

У власність ОСОБА_2 виділено наступне рухоме майно: літак АН-2 (30 вересня 1965 року випуску, заводський номер НОМЕР_5, реєстраційне посвідчення НОМЕР_4), двигун авіаційний АШ-62ІР (заводський номер НОМЕР_2 для літака АН-2), мисливську рушницю ІЖ 58 серійний номер НОМЕР_3, котел для опалювання, бойлер для підігріву води об'ємом 10 літрів, одну супутникову антену з тюнером, один кондиціонер, дві люстри, одну шафу-купе, телевізор кольоровий SAМSUNG, варочну поверхню для приготування SAMSUNG.

У власність ОСОБА_1 виділено наступне рухоме майно: одну супутникову антену з тюнером, один кондиціонер, дві люстри, дві бра, одну шафу-купе, комод, меблі для вітальні, два пуфика, телевізор PHILIPS, морозильну камеру вертикальної заморозки, посуд вартістю 3 000 грн.

У решті позову відмовлено.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Частково задовольняючи позов ОСОБА_1, суд першої інстанції виходив із того, що до спільного сумісного майна подружжя належить: трикімнатна квартира АДРЕСА_1, літак АН-2, двигун авіаційний АШ-62 ІР,одна мисливська рушниця, котел для опалювання, бойлер для підігріву води об'ємом 10 літрів, дві супутникові антени з тюнерами, два кондиціонери, чотири люстри, дві бра, дві шафи-купе, комод, телевізор кольоровий SAМSUNG, телевізор кольоровий PHILIPS, меблі для вітальні, два пуфика, морозильна камера вертикальної заморозки, варочна поверхня для приготування SAMSUNG, посуд, тому підлягає поділу між сторонами, врахувавши принцип рівності часток та положення статті 71 СК України, згідно з якою майно, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі. Речі для профенсійних занять присуджуються тому з подружжя, хто використовував їх у своїй професійній діяльності.

Щодо іншого майна, то позивачем не доведено його наявінсть, вартість, період придбання, походження грошових коштів для його придбання, не доведено також наявність грошових коштів на депозитних рахунках, доходу від підприємницької діяльності та отриманої відповідачем пенсії.

Постановою Апеляційного суду Запорізької області від 16 травня 2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення.

Рішення Куйбишевського районного суду Запорізької області від 17 серпня 2017 року залишено без змін. Виключено з мотивувальної частини рішення суду посилання на те, що будинок АДРЕСА_4 є спадковим майном ОСОБА_2 після смерті його батьків: ОСОБА_5 та ОСОБА_6

Апеляційний суд, залишаючи рішення суду першої інстанції без змін, погодився з висновком районного суду, зазначивши також, що доказів того, що батьки відповідача отримали свідоцтво про право власності на будинок будинок АДРЕСА_4 матеріали справи не містять, вказаний будинок як об'єкт нерухомості відповідно до вимог статті 182 ЦК України державної реєстрації не має, тому висновок суду про те, що цей будинок увійшов до спадкової маси після смерті батьків ОСОБА_2 і перейшов у власність відповідача є помилковим і підлягає виключенню з мотивувальної частини рішення суду.

У червні 2018 року ОСОБА_1 подала до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просила скасувати оскаржувані судові рішення, змінити рішення суду першої інстанції, стягнувши з відповідача на її користь вартість 1/2 частки спільного сумісного майна подружжя у розмірі 2 378 868,20 грн, 1/2 частку доходу (прибутку) відповідача від підприємницької діяльності у розмірі 2 328 868,20 грн, 1/2 часту отриманої відповідачем пенсії у розмірі 162 507,05 грн.

Касаційна скарга мотивована тим, що суди при розгляді справи неправильно застосували норми матеріального права, оскільки спільне з відповідачем майно ми почали придбавати ще з 1983 року, тому при вирішенні питання про поділ спільного сумісного майна подружжя слід було керуватися нормами КпШС України (2006-07) , які діяли на час набуття спільного майна подружжя.

Також суди не врахували надані нею докази на підтвердження того, що житловий будинок АДРЕСА_4 вона вкладала власні грошові кошти, фізичну працю, були замінені вікна будинку, двері, водогін, у результаті чого значно збільшена вартість будинку.

Щодо спірних автомобілів, то суди неповно дослідили всі докази у справі та

неправомірно проігнорували той факт, що автомобіль FORD MONDEO та автомобіль ВАЗ 2106 спочатку були куплені і зареєстровані на ім'я ОСОБА_2, який перебував у шлюбі з нею, вона також надавала власні грошові кошти на придбання автомобілів. При цьому у подальшому зазначені автомобілі були незаконно, без її письмової згоди, як дружини, відчужені відповідачем і незаконно зареєстровані за іншими особами. Суди не звернули на це уваги і не стягнули на її користь 1/2 частку вартості автомобілів.

Щодо літака суд безпідставно залишив його у повній власності відповідача, не визначивши його дійсну ринкову вартість. При цьому суд мав стягнути на її користь частку його вартості або залишити літак у спільній сумісній власності, встановивши порядок користування ним. Також суд неправомірно залишив без уваги її клопотання про проведення товарознавчої експертизи літака, двигуна й іншого спірного майна та визначення його дійсної ринкової вартості.

Таким чином, суди, проігнорувавши надані документи про проведену оцінку частки майна, безпідставно і неправомірно не визнали його спільним майном подружжя і не стягнули на її користь 1/2 частки його вартості.

Крім того, суд безпідставно не визнав спільним сумісним майном подружжя грошові кошти, отримані відповідачем від підприємницької діяльності в період 2008-2016 років у розмірі 4 657 736,40 грн. Це є фактичний прибуток і дохід відповідача після сплати необхідних податків і платежів в бюджет держави, тому його повинно бути поділено між сторонами у рівних частках, тобто по 1/2 частці кожному.

У вересні 2018 року ОСОБА_2подав до Верховного Судувідзив на касаційну скаргу, в якому зазначив, що судові рішення є законними і обґрунтованими, суди правильно застосували норми матеріального та процесуального права відповідно до встановлених фактичних обставин справи, дали належну правову оцінку доказам, наданим сторонами.

05 вересня 2018 року справа надійшла до Верховного Суду.

Відповідно до статті 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Згідно з положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Частиною першою статті 402 ЦПК України встановлено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Відповідно до частин першої, другої та п'ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону судові рішення не відповідають.

Судами встановлено, що сторони перебували у зареєстрованому шлюбі у період з 03 вересня 1983 року до 18 липня 2017 року. За час шлюбу ними придбано нерухоме та рухоме майно, яке ОСОБА_1 просила суд поділити між ними.

Відповідно до частини першої статті 22, частини першої статті 24, статті 25, частини першої статті 28 КпШС України, чинного на час виникнення спірних правовідносин й набуття майна, майно, нажите подружжям за час шлюбу, є його спільною сумісною власністю. Майно, яке належало кожному з подружжя до одруження, а також одержане ним під час шлюбу в дар або в порядку успадкування, є власністю кожного з них. Якщо майно, яке було власністю одного з подружжя, за час шлюбу істотно збільшилося у своїй цінності внаслідок трудових або грошових затрат другого подружжя або їх обох, воно може бути визнане судом спільною сумісною власністю подружжя. В разі поділу майна, яке є спільною сумісною власністю подружжя, їх частки визнаються рівними.

Також аналогічне правове положення закріплене в статті 60, 70 СК України.

Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним (стаття 41 Конституції України).

Стаття 15 ЦК України передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Згідно з частиною третьою статті 61 СК України якщо одним із подружжя укладено договір в інтересах сім'ї, то гроші, які були одержані за цим договором, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Частина четверта статті 65 СК України передбачає, що договір, укладений одним із подружжя в інтересах сім'ї, створює обов'язки для другого з подружжя, якщо майно, одержане за договором, використане в інтересах сім'ї.

У випадку, коли при розгляді вимог про поділ спільного сумісного майна подружжя буде встановлено, що один із них здійснив його відчуження чи використав його на свій розсуд проти волі іншого з подружжя і не в інтересах сім'ї чи не на її потреби або приховав його, таке майно або його вартість враховується при поділі.

Зазначена правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду України від 27 квітня 2016 року № 6-486цс16.

Проте суди не врахували зазначені вимоги закону й те, що для правильного вирішення справи необхідно встановити, чи автомобілі FORD MONDEO та ВАЗ 2106 були відчужені відповідачем за згодою ОСОБА_1, оскільки у разі відсутності такої згоди остання має право на відшкодування їй 1/2 частки їх вартості.

Майно, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі. Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом. Неподільні речі присуджуються одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними (частини перша, друга статті 71 СК України).

Якщо виділ у натурі частки зі спільного майна не допускається згідно із законом або є неможливим (частина друга статті 183 ЦК України), співвласник, який бажає виділу, має право на одержання від інших співвласників грошової або іншої матеріальної компенсації вартості його частки.

Разом з тим суди, вирішивши питання про поділ майна подружжя та визнавши за сторонами право власності на деякі об'єкти спільного сумісного майна, не встановили вартість частки у цьому майні кожного з подружжя, не вирішили питання щодо необхідності компенсації вартості часток у спільному майні подружжя.

Одним із видів розпорядження власністю є право власника використовувати своє майно для здійснення підприємницької діяльності.

Порядок здійснення подружжям права спільної сумісної власності та право подружжя на розпорядження спільним сумісним майном визначено у статтях 63, 65 СК України.

При цьому в разі передання подружжям свого спільного сумісного майна до статутного фонду приватного підприємства, заснованого одним із них, майно переходить у приватну власність цього підприємства, а в іншого з подружжя право власності на майно (тобто речове право) трансформується в право вимоги (зобов'язальне право), сутність якого полягає у праві вимоги виплати половини вартості внесеного майна в разі поділу майна подружжя (а не право власності на саме майно) або право вимоги половини отриманого доходу від діяльності підприємства, або половини майна, що залишилось після ліквідації підприємства.

Аналогічна позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 02 жовтня 2013 року № 6-79цс13.

Правовідносини щодо здійснення підприємницької діяльності фізичною особою врегульовані главою 5 ЦК України (435-15) .

Згідно зі статтею 52 ЦК України фізична особа-підприємець відповідає за зобов'язаннями, пов'язаними з підприємницькою діяльністю, усім своїм майном, крім майна, на яке згідно із законом не може бути звернено стягнення.

Фізична особа-підприємець, яка перебуває у шлюбі, відповідає за зобов'язаннями, пов'язаними з підприємницькою діяльністю, усім своїм особистим майном і часткою у спільній сумісній власності подружжя, яка належатиме йому при поділі цього майна.

Отже, майно фізичної особи-підприємця (яке використовується для господарської діяльності фізичною особою-підприємцем) вважається спільним майном подружжя, як і інше майно, набуте в період шлюбу, за умови, що воно придбане за рахунок належних подружжю коштів.

Зазначений правовий висновок висловлений у постанові Верховного Суду України № 6-21цс15 від 11 березня 2015 року.

Також у Рішенні Конституційного Суду України від 19 вересня 2012 року (v017p710-12) у справі № 1-8/2012 за конституційним зверненням приватного підприємства "ІКІО" щодо офіційного тлумачення положення частини першої статті 61 СК України при вирішенні питання відносно правового режиму майна фізичної особи - підприємця зазначено, що приватне підприємство (або його частина), засноване одним із подружжя, - це окремий об'єкт права спільної сумісної власності подружжя, до якого входять усі види майна, у тому числі вклад до статутного капіталу та майно, виділене з їх спільної сумісної власності.

Проте суди не надали доводам позивача належної правової оцінки, не врахували, що грошові кошти, отримані відповідачем від підприємницької діяльності в період 2008-2016 років, якщо позивачем це доведено, також належать до спільного майна подружжя та підлягають поділу, а тому доводи суду, що ОСОБА_2 є підприємцем, літак використовує як комерційний літак і це майно не ділиться, є безпідставними.

Проте суди ці обставини не встановлювали, не досліджували, а безпідставно виходили з того, що речі для професійних занять присуджуються тому з подружжя, хто використовував їх у своїй професійній діяльності.

Таким чином, у порушення статей 89, 263- 264, 382 ЦПК України суди на зазначені вище положення закону уваги не звернули, не з'ясували належним чином фактичних обставин справи щодо заявлених вимог, які правовідносини сторін випливають з установлених обставин та яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин, не дослідили та не надали належної правової оцінки зібраним у справі доказам, що має суттєве значення для правильного вирішення спору, і дійшли передчасного висновку про часткове задоволенні позову ОСОБА_1

Усунути ці недоліки розгляду справи на стадії касаційного перегляду з урахуванням повноважень суду касаційної інстанції неможливо, оскільки при поділі майна подружжя має бути встановлена вся маса майна, яка підлягає поділу, і враховуючи, що може бути здійснено зарахування майна до вартості, то судові рішення підлягають скасуванню в повному обсязі.

Відповідно до пункту 1 частини третьої та четвертої статті 411 ЦПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази.

Справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.

За таких обставин оскаржувані судові рішення не відповідають вимогам статті 263 ЦПК України та ухвалені з порушенням норм процесуального права, що в силу пункту 1 частини третьої та четвертої статті 411 ЦПК України є підставою для їх скасування з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись статтями 400, 409, 411, 416, 418, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палатиКасаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Куйбишевського районного суду Запорізької області від 17 серпня 2017 року та постанову Апеляційного суду Запорізької області від 16 травня 2018 року скасувати, справу передатина новий розгляд до суду першої інстанції.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Д. Д. Луспеник

Судді: О. В. Білоконь

Б. І. Гулько

Є. В. Синельников

Ю. В. Черняк