500/3020/15-ц Про визнання протиправною бездіяльність виконавчого комітету міської ради щодо ненадання йому та членам сім'ї жилого приміщення, зобов'язати надати зазначену квартиру чи виділити з міського бюджету кошти на придбання житла - 17.01.2019 Прийняття

розглянув у попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження касаційну скаргу виконавчого комітету Ізмаїльської міської ради Одеської області на рішення апеляційного суду Одеської області від 21 червня 2017 року у складі суддів Кравця Ю. І., Журавльова О. Г., Комлевої О. С.,

ВСТАНОВИВ :

У травні 2015 року ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом до виконавчого комітету Ізмаїльської міської ради Одеської області, в якому просив визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо ненадання йому та членам його сім'ї жилого приміщення, зобов'язати надати квартиру АДРЕСА_1 чи виділити з міського бюджету кошти в сумі 541 129 грн на придбання житла.

Позов мотивовано тим, що позивач проходив службу в органах внутрішніх справ і 12 березня 2011 року йому встановлено статус інваліда війни 3 групи з правом на пільги для ветеранів війни-інвалідів війни.

На підставі рішення виконавчого комітету Ізмаїльської міської ради від 04 серпня 2011 року позивач зі складом сім'ї перебуває на обліку осіб, які потребують поліпшення житлових умов, має право позачергового отримання житла.

17 квітня 2015 року позивач звернувся до виконавчого комітету Ізмаїльської міської ради із заявою про надання в користування квартири АДРЕСА_1, яка звільнилася після смерті квартиронаймача, однак отримав відмову.

Позивач посилається на те, що відповідно до пункту 18 статті 13 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", статті 46 ЖК УРСР, пункту 5.1 статті 46 Правил обліку громадян, які потребують покращення житлових умов, він, як інвалід ІІІ-ї групи, має право на пільги, встановлені для ветеранів війни-інвалідів війни та потребує покращення житлових умов, а тому має бути забезпечений житлом протягом двох років з дня взяття на квартирний облік.

Суди розглядали справу неодноразово.

Рішенням Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 04 грудня 2015 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Одеської області від 31 березня 2016 року, позов задоволено частково.

Визнано неправомірною бездіяльність виконавчого комітету Ізмаїльської міської ради щодо ненадання ОСОБА_4 житла відповідно до Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" (3551-12) .

Зобов'язано виконавчий комітет Ізмаїльської міської ради Одеської області надати ОСОБА_4 на сім'ю в складі трьох осіб благоустроєне житлове приміщення в м. Ізмаїлі відповідно до встановлених норм житлової площі.

В іншій частині вимог відмовлено.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16 листопада 2016 року касаційну скаргу виконавчого комітету Ізмаїльської міської ради Одеської області задоволено. Рішення судів першої та апеляційної інстанції скасовано з направленням справи до місцевого суду на новий розгляд.

Під час нового розгляду справи позивач уточнив позовні вимоги та просив визнати бездіяльність виконавчого комітету Ізмаїльської міської ради Одеської області щодо ненадання житлового приміщення протиправною; зобов'язати виконавчий комітет Ізмаїльської міської ради Одеської області надати йому та членам його сім'ї квартиру АДРЕСА_1 або виділити грошові кошти з міського бюджету для придбання житла; зобов'язати виконавчий комітет Ізмаїльської міської ради Одеської області надати його сім'ї у складі трьох осіб благоустроєне жиле приміщення в місті Ізмаїлі у відповідності до встановлених норм житлової площі.

В обґрунтування позовних вимог додатково послався на те, що згідно списку інвалідів війни та прирівняних до них осіб, які знаходяться на квартирному обліку при виконавчому комітеті, він знаходиться у черзі під номером "3". Особи, які знаходяться попереду нього у списку, взяті на квартирний облік у 2002 та 2006 роках, відповідно. Тривалість знаходження на квартирному обліку вказаних громадян набагато перевищила дворічний строк, встановлений законом для отримання житла. Зазначені особи будь-яких вимог не висували, а тому, на його думку, не можна вважати правильною вказівку суду вищої інстанції щодо порушення прав інших черговиків. Крім того, вважає, що поставивши задоволення позову в залежність від інтересів інших громадян, буде порушено його право на забезпечення житлом у встановлений законом строк. Вказав на те, що не претендує на виділення йому житла з передбачених та запланованих для розподілу серед пільгової категорії осіб житлових приміщень, а просить розглянути питання щодо можливості офіційного надання житла, в якому він з сім'єю фактично проживає.

Ухвалою Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 23 січня 2017 року до участі у справі у якості третіх осіб залучено ОСОБА_6 та ОСОБА_7

Рішенням Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 02 березня 2017 року у складі судді Бальжик О. І. у задоволені позову відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позивач має право на отримання житла в установленому законом порядку, однак, за умови надходження його черги у відповідному обліку, не може отримати житло раніше осіб, які перебувають перед ним у черзі. Отже, позивач не може отримати житло, не порушив права інших осіб, включених раніше до списку осіб, які потребують поліпшення житлових умов у позачерговому порядку, і мають рівні з ним права.

Рішенням апеляційного суду Одеської області від 21 червня 2017 року апеляційні скарги ОСОБА_4 та ОСОБА_7 задоволено. Рішення суду першої інстанції скасовано з ухваленням нового рішення про часткове задоволення позову.

Визнано бездіяльність виконавчого комітету Ізмаїльської міської ради Одеської області щодо ненадання ОСОБА_4 та членам його родини житлового приміщення протиправною.

Зобов'язано виконавчий комітет Ізмаїльської міської ради Одеської області надати ОСОБА_4 та членам його сім'ї квартиру АДРЕСА_1.

Рішення апеляційного суду мотивовано тим, що станом на 01 січня 2017 року та час розгляду справи, позивач у списку інвалідів Великої Вітчизняної війни та прирівняних до них осіб, які перебувають на квартирному обліку при виконавчому комітеті Ізмаїльської міської ради Одеської області, стоїть у черзі під №3. Третя особа ОСОБА_6 стоїть у черзі під №1, третя особа ОСОБА_7 - під №2. Відмовляючи у задоволенні позову суд першої інстанції не дав належної оцінки тій обставині, що третім в позачерговій черзі є позивач, дві інші особи, які знаходяться в черзі та залучені до участі у справі наполягали на задоволені позову, одному з них, а саме ОСОБА_6, 18 листопада 2016 року видано ордер на двокімнатну квартиру АДРЕСА_3, а інший - ОСОБА_7, оскаржив рішення суду першої інстанції, просив його скасувати та задовольнити позовні вимоги. Зазначені особи вказували, що їх права в разі задоволення позову порушені не будуть.

Вирішуючи питання щодо надання позивачу квартири АДРЕСА_1, виконавчий комітет Ізмаїльської міської ради Одеської області, формально підійшов до вирішення житлового питання позивача, надавши письмову відмову, та не звернув уваги на те, що вказана квартира, хоча і є комунальною власністю, вже використовується позивачем. Отже така бездіяльність відповідача не відповідає покладеним на нього обов'язків, не забезпечує прав позивача на житло, а тому є протиправною.

У касаційній скарзі, поданій у липні 2017 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, виконавчий комітет Ізмаїльської міської ради Одеської області, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права просить скасувати ухвалене ним рішення із залишенням в силі рішення суду першої інстанції.

Касаційна скарга мотивована тим, що відповідно до статті 43 ЖК України, громадянам, які перебувають на обліку потребуючих поліпшення житлових умов, жилі приміщення надаються в порядку черговості. Позивач має переважне право перед іншими категоріями позачерговиків на отримання житлового приміщення, але не має такого переважного права перед іншими громадянами цієї ж пільгової категорії, які перебувають перед ним у черзі. Ненадання виконавчим комітетом Ізмаїльської міської ради Одеської області позивачу на його вимогу бажаної квартири не є бездіяльністю. Позивачу було письмово роз'яснено, що квартира АДРЕСА_1, яка є комунальною власністю, буде розподілена згідно з черговістю у відповідності до діючого законодавства. Черга позивача на позачергове отримання житла не настала.

Суд апеляційної інстанції помилково послався на те, що ОСОБА_6, який знаходяться в черзі перед позивачем та залучений до участі у справі наполягали на задоволенні позову, оскільки ОСОБА_6, будучи своєчасно та належним чином повідомленим про дату, час та місце розгляду справи, у судове засідання не з'явився, своєї позиції щодо позову не висловив. Той факт, що ОСОБА_6 18 листопада 2016 року видано ордер на двокімнатну квартиру, не є підставою вважати, що його права не порушуються, оскільки ордер було видано на тимчасове житло, і фактично ОСОБА_6 у неї не вселився у зв'язку з непридатністю даного жилого приміщення для проживання та продовжує перебувати на квартирному обліку.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 серпня 2017 року відкрито касаційне провадження у справі. Справу витребувано із суду першої інстанції.

15 грудня 2017 року набув чинності Закон України від 3 жовтня 2017 року

№ 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , Цивільного процесуального кодексу України (1618-15) , Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) та інших законодавчих актів".

Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Відповідно до підпункту 4 розділу XIII Перехідних положень ЦПК України (1618-15) у редакції Закону України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII "Про внесення

змін до Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , Цивільного процесуального кодексу України (1618-15) , Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) та інших законодавчих актів" касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

31 травня 2018 року справу передано до Верховного Суду.

У відзиві на касаційну скаргу, ОСОБА_4 не погодився з доводами відповідача та просив залишити рішення апеляційного суду без змін, посилаючись на його законність і обґрунтованість. Вказав на те, що рішенням виконавчого комітету Ізмаїльської міської ради Одеської області від 14 жовтня 2016 року ОСОБА_6 був виданий ордер за його власною ініціативою на підставі його заяви про виділення йому невпорядкованої саме квартири АДРЕСА_3.

Інші учасники справи не скористалися правом подати відзив на касаційну скаргу, письмових заперечень щодо її вимог і змісту до суду не направили.

У частині третій статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Частиною першою статті 400 ЦПК України передбачено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Касаційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Частиною першою статті 9 ЖК УРСРвстановлено, що громадяни мають право на одержання у безстрокове користування у встановленому порядку жилого приміщення в будинках державного чи громадського житлового фонду або на одержання за їх бажанням грошової компенсації за належне їм для отримання жиле приміщення для категорій громадян, визначених законом, або в будинках житлово-будівельних кооперативів.

Частинами першою, третьою, четвертою статті 43 ЖК УРСРпередбачено, що громадянам, які перебувають на обліку потребуючих поліпшення житлових умов, жилі приміщення надаються в порядку черговості. З числа громадян, взятих на облік потребуючих поліпшення житлових умов, складаються списки осіб, які користуються правом першочергового одержання жилих приміщень. Черговість надання жилих приміщень визначається за часом взяття на облік (включення до списків осіб, які користуються правом позачергового одержання жилих приміщень).

Відповідно до частини першої, третьої статті 46 ЖК УРСР, пункту 18 статті 13 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", підпункту 5.1 пункту 46 Правил обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, і надання їм жилих приміщень в Українській РСР, затверджених постановою Ради Міністрів УРСР і Укрпрофради від 11 грудня 1984 року за №470 (далі - Правила №470), поза чергою жиле приміщення надається, у тому числі, інвалідам Великої Вітчизняної війни і прирівняним до них у встановленому порядку особам протягом двох років з дати прийняття рішення про включення їх до списку на позачергове одержання жилого приміщення. Громадяни, які мають право на позачергове одержання жилих приміщень, включаються до окремого списку.

Пунктом 47 Правил №470 передбачено, що громадяни, які користуються правом позачергового одержання жилих приміщень, включаються в окремий список (додаток №6). Рішення про включення в цей список приймається відповідно виконавчим комітетом місцевої Ради народних депутатів або адміністрацією підприємства, установи, організації і профільним комітетом. Рішення адміністрації (органу громадської організації) та профспілкового комітету затверджується виконавчим комітетом місцевої Ради народних депутатів. Про прийняте рішення повідомляється заінтересованим особам. Список громадян, які користуються правом позачергового одержання жилих приміщень, вивішується для загального відома.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 30 Закону України "Про місцеве самоврядування" до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать облік громадян, які відповідно до законодавства потребують поліпшення житлових умов; розподіл та надання відповідно до законодавства житла, що належить до комунальної власності; вирішення питань щодо використання належних приміщень, будинків і споруд, що належать до комунальної власності.

Установлено, що рішенням виконавчого комітету Ізмаїльської міської ради Одеської області від 04 серпня 2011 року позивач прийнятий на квартирний облік на підставі пункту 1 статті 13 Правил та включений у список осіб, які користуються правом позачергового отримання жилих приміщень за пунктом 5.1 статті 46 Правил складом сім'ї 3 людини (він, дружина, дочка).

У списку інвалідів Великої Вітчизняної війни та прирівняних до них осіб, які перебувають на квартирному обліку при виконавчому комітеті Ізмаїльської міської ради Одеської області позивач стоїть у черзі під №3. Третя особа ОСОБА_6 стоїть у черзі під №1, третя особа ОСОБА_7 - під №2.

У квітні 2015 року позивач звернувся до виконавчого комітету Ізмаїльської міської ради Одеської області з заявою про надання йому у користування квартири АДРЕСА_1, якою він разом з членами сім'ї фактично користується.

Листом виконавчого комітету Ізмаїльської міської ради Одеської області від 28 квітня 2015 року позивачу надана відповідь, що квартира АДРЕСА_1 заходиться у комунальній власності та буде розподілена згідно черговості у відповідності до діючого законодавства.

Листом виконавчого комітету Ізмаїльської міської ради Одеської області від 20 травня 2015 року позивача повідомлено, що у м. Ізмаїлі за кошти міського бюджету житлові будинки тривалий час не будуються, так як витрати на будівництво житла потребують великих фінансових затрат; кошти міського бюджету, виділені на капітальні витрати, недостатні для будівництва житла, а тому виконком не володіє вільними квартирами та не має законних підстав надавати квартиру поза чергою.

Під час розгляду справи, суд апеляційної інстанції встановив, що позивач є третім в позачерговій черзі, надання йому квартири АДРЕСА_1, якою він фактично користується зі своєю сім'єю, не порушує прав і законних інтересів осіб, які знаходяться перед ним у черзі та залучені до участі у справі, оскільки ОСОБА_6, який знаходиться у позачерговій черзі під номертом один, за його заявою 18 листопада 2016 року видано ордер на двокімнатну квартиру АДРЕСА_3.

Інша особа - ОСОБА_7, який знаходиться другим у черзі перед позивачем, під час розгляду справи наполягав на задоволенні позовних вимог ОСОБА_4, вказував на те, що надання у користування ОСОБА_4 квартири, якою останній фактично користується, не порушує його законних прав та інтересів, оскільки вказана квартира набагато менша, ніж житло, на яке претендує його сім'я у складі шести осіб. Аналогічними доводами ОСОБА_7 мотивував подану ним апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції про відмову у задоволенні позову ОСОБА_4 та просив задовольнити позов, скасувавши неправильне рішення суду першої інстанції.

Суд апеляційної інстанції, з урахуванням встановлених обставин дійшов обґрунтованого висновку, що під час вирішення питання щодо надання позивачу квартири АДРЕСА_1, якою він фактично користується, та відмовляючи у задоволенні його заяви, виконавчий комітет Ізмаїльської міської ради Одеської області, не звернув уваги на те, що вказана квартира, хоча і є комунальною власністю, але вже використовується позивачем, її виділення у користування позивача не порушить прав та законних інтересів інших осіб, які знаходяться у позачерговій черзі перед ним, а отже така бездіяльність відповідача не відповідає покладеним на нього обов'язкам, не забезпечує прав позивача на житло та є протиправною.

Доводи касаційної скарги відповідача не спростовують висновків суду апеляційної інстанції та зводяться до посилань на можливе порушення прав ОСОБА_6 з тих підстав, що за виданим йому ордером від 18 листопада 2016 року він не вселився у надану у користування квартиру. Разом з тим, такі доводи є припущенням та спростовуються встановленими апеляційним судом обставинами. Крім того, ОСОБА_6 проти задоволення позову ОСОБА_4 не заперечував, та будь-яких вимог чи заперечень під час розгляду справи не заявляв.

В силу вимог статті 400 ЦПК України, суд касаційної інстанції не вдається до встановлення або до оцінки обставин, що не були встановлені в оскаржуваних рішеннях, не вдається до вирішення питання про достовірність або недостовірність доказів чи про перевагу одних доказів над іншими.

Колегія суддів перевірила доводи касаційної скарги на предмет законності судових рішень виключно в межах заявлених в суді першої інстанції вимог та які безпосередньо стосуються правильності застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і дотримання норм процесуального права, у зв'язку із чим, не вдається до аналізу і перевірки інших доводів, які за своїм змістом зводяться до переоцінки доказів та встановлення обставин, що знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції.

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення суду апеляційної інстанції - без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують.