754/12314/15-ц Про стягнення заборгованості за кредитним договором - 16.01.2019 Прийняття

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_2, який діє через представника ОСОБА_3, на рішення Апеляційного суду м. Києва від 08 червня 2017 рокуу складі колегії суддів: Левенця Б. Б., Ратнікової В. М., Борисової О. В.,

Відповідно до пункту 4 розділу XIII Перехідних положень ЦПК України (1618-15) у редакції Закону України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" (2147а-19) касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

У вересні 2016 року публічне акціонерне товариство "Укрсоцбанк" (далі - ПАТ "Укрсоцбанк") звернулося до суду із позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Позовна заява мотивована тим, що 21 травня 2008 року між ПАТ "Укрсоцбанк" і ОСОБА_2 було укладено кредитний договір, за умовами якого останній отримав кредит у розмірі 21 375,00 дол. США зі сплатою процентів за користування кредитом у розмірі 8,88 % річних на суму залишку заборгованості за кредитом, з кінцевим терміном повернення кредиту до 20 травня 2015 року.

Посилаючись на неналежне виконання позичальником умов кредитного договору, ПАТ "Укрсоцбанк" просило суд стягнути з ОСОБА_2 заборгованість за кредитним договором від 21 травня 2008 року станом на 22 червня 2016 року у загальному розмірі 41 385,00 дол. США, що за курсом Національного банку України становить 1 030 178,51 грн, яка складається із: заборгованості за кредитом у розмірі 18 361,92 дол. США, що за курсом Національного банку України становить 457 075,16 грн, заборгованості за процентами за користування кредитом у розмірі 11 013,80 дол. США, що за курсом Національного банку України становить 274 161,66 грн, пені за несвоєчасне повернення кредиту у розмірі 8 720,89 дол. США, що за курсом Національного банку України становить 217 085,26 грн, пені за несвоєчасну сплату процентів за користування кредитом у розмірі 3 288,39 дол. США, що за курсом Національного банку України становить 81 856,44 грн.

Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 26 січня 2017 року у складі судді Осаулова А. А. позов ПАТ "Укрсоцбанк" задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ПАТ "Укрсоцбанк" заборгованість за кредитним договором від 21 травня 2008 року у загальному розмірі 37 457,29 дол. США, що за курсом Національного банку України станом на 22 червня 2016 року становить 932 409,34 грн, яка складається із: заборгованості за кредитом у розмірі 18 361,92 дол. США, заборгованості за процентами за користування кредитом у розмірі 11 013,80 дол. США, пені за несвоєчасну сплату кредиту у розмірі 5 868,67 дол. США, пені за несвоєчасну сплату процентів за користування кредитом у розмірі 2 212,90 дол. США, та судовий збір у розмірі 15 452,68 грн.

У задоволенні інших позовних вимог ПАТ "Укрсоцбанк" відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що відповідно до статей 526, 530 ЦК України зобов'язання повинно виконуватися належним чином у встановлений термін відповідно до умов договору, тому, встановивши, що основне зобов'язання за кредитним договором не виконано, суд стягнув заборгованість з позичальника, погодившись із розрахунком банку. При цьому, пеня судом стягнута у межах заборгованості, нарахованої за останні 12 місяців перед зверненням позивача до суду.

Рішенням Апеляційного суду м. Києва від 08 червня 2017 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено частково.

Рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 26 січня 2017 року скасовано і ухвалено нове рішення про часткове задоволення позову ПАТ "Укрсоцбанк".

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ПАТ "Укрсоцбанк" заборгованість за кредитним договором від 21 травня 2008 року в загальному розмірі 9 881,16 дол. США, яка складається із: заборгованості за кредитом у розмірі 5 627,00 дол. США, заборгованості за процентами за користування кредитом у розмірі 4 254,16 дол. США, пені за несвоєчасну сплату кредиту у розмірі 146 085,87 грн, пені за несвоєчасну сплату процентів за користування кредитом у розмірі 55 084,61 грн.

У задоволенні інших позовних вимог ПАТ "Укрсоцбанк" відмовлено.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ПАТ "Укрсоцбанк" судовий збір у розмірі 4 471,37 грн.

Рішення апеляційного суду мотивовано тим, що умовами кредитного договору, укладеного сторонами, установлені окремі самостійні зобов'язання, які деталізують обов'язок боржника повернути весь борг частинами. Отже, право кредитора вважається порушеним з моменту недотримання боржником строку погашення кожного чергового траншу, а відтак і початок перебігу позовної давності за кожний черговий платіж починається з моменту порушення строку його погашення. Встановивши, що оплату чергових платежів боржник припинив 10 листопада 2009 року, а з позовом до суду банк звернувся - 03 вересня 2016 року, суд стягнув з позичальника заборгованість за кредитом, яка була нарахована за період з 11 серпня 2013 року до 20 травня 2015 року, та заборгованість за процентами за користування кредитом, яка була нарахована за період з 11 серпня 2013 року до 21 червня 2016 року. Розмір пені судом першої інстанції визначено правильно, однак помилково стягнуто цю заборгованість в іноземній валюті.

У касаційній скарзі, поданій у липні 2017 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, представник ОСОБА_2 - ОСОБА_3, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права і порушення норм процесуального права, просить рішення апеляційного суду скасувати і ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову ПАТ "Укрсоцбанк" відмовити.

Касаційна скарга мотивована тим, що апеляційний суд при ухваленні оскаржуваного судового рішення не врахував, що кредитним договором, укладеним сторонами, установлені окремі самостійні зобов'язання, які деталізують обов'язок боржника повернути весь борг частинами, тому право кредитора вважається порушеним з моменту недотримання боржником строку погашення кожного чергового траншу, а відтак, і початок перебігу позовної давності за кожний черговий платіж починається з моменту порушення строку його погашення. Оскільки останній платіж на погашення кредитної заборгованості було внесено 27 жовтня 2009 року, а з позовом до суду банк звернувся лише у вересні 2016 року, то підстав для задоволення позову банку немає, так як позивачем пропущено строк позовної давності, про застосування наслідків спливу якого заявлено відповідачем.

Відзив на касаційну скаргу позивачем не подано.

Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

У червні 2018 року справу передано до Верховного Суду.

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

У частині третій статті 400 ЦПК України визначено, що суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права

Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Відповідно до частин першої, другої та п'ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону оскаржуване рішення апеляційного суду не відповідає.

Судом установлено, що 21 травня 2008 року між ПАТ "Укрсоцбанк" і ОСОБА_2 було укладено кредитний договір, за умовами якого останній отримав кредит у розмірі 21 375,00 дол. США зі сплатою процентів за користування кредитом у розмірі 8,88 % річних на суму залишку заборгованості за кредитом, з кінцевим терміном повернення кредиту до 20 травня 2015 року.

Зі змісту цього договору вбачається, що позичальник зобов'язався у рахунок погашення заборгованості за кредитним договором щомісячно у строк до 10 числа місяця, наступного за звітним, вносити платіж на повернення кредиту та сплати процентів за користування кредитом.

Останній платіж на погашення кредитної заборгованості позичальник вніс 27 жовтня 2009 року.

Унаслідок невиконання позичальником своїх зобов'язань за кредитним договором від 21 травня 2008 року станом на 22 червня 2017 року утворилась заборгованість у загальному розмірі 41 385,00 дол. США, що за курсом Національного банку України становить 1 030 178,51 грн, яка складається із: заборгованості за кредитом у розмірі 18 361,92 дол. США, що за курсом Національного банку України становить 457 075,16 грн, заборгованості за процентами за користування кредитом у розмірі 11 013,80 дол. США, що за курсом Національного банку України становить 274 161,66 грн, пені за несвоєчасне повернення кредиту у розмірі 8 720,89 дол. США, що за курсом Національного банку України становить 217 085,26 грн, пені за несвоєчасну сплату процентів за користування кредитом у розмірі 3 288,39 дол. США, що за курсом Національного банку України становить 81 856,44 грн.

Частково задовольняючи позов ПАТ "Укрсоцбанк", суд апеляційної інстанції виходив із того, що основне зобов'язання за кредитним договором не виконано, позов банком пред'явлено в межах строку позовної давності, що є підставою для стягнення заборгованості за кредитним договором з позичальника.

Однак, стягуючи проценти за користування кредитом та пеню у межах строку позовної давності, апеляційний суд не звернув уваги на наступне.

Частиною першою статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно із частиною першою статті 598 ЦК України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України).

Відповідно до частин першої та другої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

За частиною першою статті 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (стаття 610 ЦК України).

У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов'язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (стаття 611 ЦК України).

За змістом статті 526, частини першої статті 530, статті 610 та частини першої статті 612 ЦК України для належного виконання зобов'язання необхідно дотримувати визначені у договорі строки (терміни), зокрема щодо сплати процентів, а прострочення виконання зобов'язання є його порушенням.

Відповідно до частини першої статті 1048 та частини першої статті 1054 ЦК України кредитодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми кредиту, розмір і порядок одержання яких встановлюються договором. Отже, припис абзацу 2 частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування.

Після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється. Права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання.

Вказаний висновок висловлений Великою Палатою Верховного Суду у постановах: від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12, провадження № 14-10цс18, від 04 липня 2018 року у справі № 310/11534/13-ц, провадження № 4-154цс18, від 31 жовтня 2018 року у справі № 202/4494/16-ц, провадження № 14-318цс18.

Таким чином, ухвалюючи оскаржуване судове рішення, апеляційний суд не врахував, що у банка відсутні правові підстави нараховувати передбачені договором проценти після закінчення строку його дії, тобто після 20 травня 2015 року.

Щодо нарахування пені необхідно зважати на вимоги статей 549, 550, 551 ЦК України, згідно з якими пенею є грошова сума, яку боржник повинен передати кредиторові у разі порушення зобов'язання і яка обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Проценти на неустойку не нараховуються та, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Тобто неустойка нараховується в разіпорушення боржником зобов'язання (стаття 610, пункт 3 частини першої статті 611 ЦК України) з першого дня прострочення та до тих пір, поки зобов'язання не буде виконане. Період, за який нараховується пеня за порушення зобов'язання, не обмежується. Її розмір збільшується залежно від тривалості порушення зобов'язання. Тобто пеня може нараховуватись на суму невиконаного або неналежно виконаного грошового зобов'язання (зокрема, щодо повернення кредиту чи сплати процентів за кредитом) протягом усього періоду прострочення, якщо інше не вказано в законі чи договорі.

Разом з тим,відповідно до пункту 1 частини другої статті 258 ЦК України до вимог про стягнення неустойки (як штрафу, так і пені) застосовується позовна давність в один рік. Таким чином, стягнути неустойку (зокрема, пеню незалежно від періоду її нарахування) можна лише в межах спеціальної позовної давності, яка згідно із частиною першою статті 260 ЦК України обчислюється за загальними правилами визначення строків, установленими статтями 253-255 цього Кодексу, від дня порушення грошового зобов'язання.

З урахуванням вказаного, апеляційний суд дійшов передчасного висновку про стягнення процентів за кредитом і пені, оскільки не встановив усіх обставин справи, від яких залежить правильне її вирішення, зокрема суд не з'ясував розміру заборгованості за кредитним договором, з чого вона складається, а також не перевірив періоду за який нарахована заборгованість за кредитним договором від 21 травня 2008 року.

Згідно з частиною першою статті 400 ЦПК України під час розгляду справи у касаційному порядку суд не може встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені, тому усунути вказані недоліки розгляду справи на стадії касаційного перегляду неможливо.

Відповідно до пунктів 1, 2 і 3 частини третьої статті 411 ЦПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо: суд не дослідив зібрані у справі докази; або суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів, або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи; або суд встановив обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів.

Оскільки апеляційний суд не встановив фактичні обставини, від яких залежить правильне вирішення справи, та не перевірив доводи сторін та надані на їх підтвердження докази, тому ухвалене у справі рішення апеляційного суду відповідно до частини третьої статті 411 ЦПК України підлягає скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.