Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Коваленко Н.В., судді Берназюка Я.О., судді Гриціва М. І., розглянувши в попередньому судовому засіданні в касаційному порядку справу за позовом ОСОБА_2 до Бориспільського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Київської області про визнання дій протиправними та зобов'язання здійснити перерахунок пенсії, за касаційною скаргою ОСОБА_2 на постанову Бориспільського міськрайонного суду Київської області у складі судді Муранової-Лесів І.В. від 31 жовтня 2016 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду у складі колегії суддів: Мамчура Я.С., Горяйнова А.М., Кривди В.І. від 29 листопада 2016 року,

ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до Бориспільського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Київської області про визнання дій протиправними та зобов'язання здійснити перерахунок пенсії, в якому просила:

- визнати протиправною відмову Бориспільського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Київської області щодо проведення перерахунку та виплати їй пенсії з 01 грудня 2015 року, в розмірі 80 відсотків від заробітку відповідно до статті 37-1 Закону України "Про державну службу" № 3723-ХІІ у зв'язку з підвищенням заробітної плати за посадою, з якої була призначена пенсія;

- зобов'язати Бориспільське об'єднане управління Пенсійного фонду України Київської області здійснити перерахунок та виплату їй пенсії з 01 грудня 2015 року в розмірі 80 відсотків від заробітку відповідно до статті 37-1 Закону України "Про державну службу" № 3723-ХІІ у зв'язку з підвищенням заробітної плати за посадою, з якої була призначена пенсія, виходячи із розміру заробітної плати, визначеної довідкою Виконавчого комітету Великоолександрівської сільської ради Бориспільського району Київської області про заробітну плату від 11 липня 2016 року № 505, включивши в розмір заробітної плати за посадою сільського голови, з якої призначено пенсію для її перерахунку та виплати: суму посадового окладу в розмірі 3126,00 грн, суму надбавки за ранг (7 ранг) в розмірі 110,00 грн, суму надбавки за вислугу років (20%) в розмірі 647,20 грн, суму премії (100%) в розмірі126,00 грн; суму премії до державного свята - до дня місцевого самоврядування в розмірі 260,50 грн, суму інших виплат (винагорода за вислугу років, матеріальна допомога на оздоровлення та для вирішення соціально-побутових питань в розмірі 1129,92 грн, з урахуванням нарахованих та фактично виплачених сум за період з 01 грудня 2015 року із збереженням 80 відсотків нарахування пенсії на момент виходу на пенсію.

Постановою Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 31 жовтня 2016 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 було відмовлено.

Рішення суду першої інстанції вмотивовано тим, що відсутні правові підстави для перерахунку пенсії позивачці на підставі статті 37-1 Закону України "Про державну службу" № 3723-ХІІ, оскільки на час звернення позивачки із заявою про перерахунок пенсії внесено зміни, які набрали чинності 01 січня 2015 року, в статтю 37-1 Закону України "Про державну службу", що регулює порядок і умови перерахунку пенсій державних службовців та фактично скасовано норми законодавства, які визначали право особи на перерахунок призначеної пенсії у зв'язку з підвищенням заробітної плати за відповідною посадою та підстави для такого перерахунку.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 29 листопада 2016 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 було залишено без задоволення, а постанову Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 31 жовтня 2016 року - без змін.

Рішення суду апеляційної інстанції обґрунтовано тим, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що відсутні підстави для перерахунку пенсії позивачки, а доводи апеляційної скарги висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом при вирішенні дано справи порушено норми матеріального чи процесуального права.

Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, ОСОБА_2 звернулася із касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 31 жовтня 2016 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 29 листопада 2016 року та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Касаційна скарга обґрунтована тим, що до правовідносин сторін не можуть бути засновані положення Закону "Про державну службу" № 889-VІІІ (889-19) , що набув чинності з 01 травня 2016 року, оскільки цим Законом на сьогодні регулюються питання пенсійного забезпечення державних службовців у разі реалізації ними права на пенсійне забезпечення із набуттям чинності цього Закону, тобто із 01 травня 2016 року, а відтак не поширюється на пенсіонерів, яким пенсія призначена до набрання ним чинності, що не позбавляє позивача права на перерахунок раніше призначеної пенсії у зв'язку із підвищенням заробітної плати державного службовця за відповідною посадою, з якої призначено пенсію. Крім того, звуження змісту та обсягу прав на пенсійне забезпечення шляхом прийняття нових законів або шляхом внесення змін до чинних законів, відповідно до вимог статті 22 Конституції України, не допускається.

Бориспільським об'єднаним управлінням Пенсійного фонду України Київської області подано заперечення на касаційну скаргу, в якій воно просить залишити касаційну скаргу ОСОБА_2 без задоволення, а оскаржувані рішення судів першої та апеляційної інстанції - без змін.

Заперечення обґрунтовані тим, що на час звернення позивачки із заявою про перерахунок пенсії не було підстав для її перерахунку, оскільки, норми якими був передбачений такий перерахунок, втратили чинність.

Встановлено, що ОСОБА_2 перебуває на обліку в Бориспільському об'єднаному управлінні Пенсійного фонду України Київської області та отримує пенсію за віком відповідно до Закону України "Про державну службу" (889-19) в розмірі 80 відсотків від заробітної плати.

11 липня 2016 року ОСОБА_2 звернулася до Бориспільського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Київської області із заявою про перерахунок пенсії у зв'язку з підвищенням розміру заробітної плати відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 09 грудня 2015 року № 1013 (1013-2015-п) "Про впорядкування структури заробітної плати, особливості проведення індексації та внесення змін до деяких нормативно-правових актів" на підставі довідки про заробітну плату виконавчого комітету Великоолександрівської сільської ради Бориспільського району Київської області від 11 липня 2016 року № 505.

Бориспільське об'єднане управління Пенсійного фонду України Київської області листом від 20 липня 2016 року № 2341 відмовило позивачці у задоволенні зазначеної заяви, з посиланням на відсутність правових підстав для такого перерахунку пенсії.

Не погоджуючись з таким рішенням відповідача, ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом.

Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Згідно з статтею 22 Конституції України, права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними. Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Відповідно до статті 19 Конституції України, правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 7 липня 1989 року у справі "Сорінг проти Сполученого Королівства" зазначено, що Конвенція про захист прав людини та основоположних свобод 1950 року (995_004) (далі - Конвенція) "спрямована на пошук справедливого співвідношення між потребами, пов'язаними з інтересами суспільства в цілому, і вимогами захисту основних прав людини". У рішенні від 17 жовтня 1986 року у справі "Ріс проти Сполученого Королівства" Суд зазначив, що, з'ясовуючи, чи існує позитивне зобов'язання стосовно людини, "належить врахувати справедливий баланс, який має бути встановлений між інтересами всього суспільства й інтересами окремої людини".

У рішенні Європейського суду з прав людини від 9 жовтня 1979 року у справі "Ейрі проти Ірландії" Суд констатував, що здійснення соціально-економічних прав людини значною мірою залежить від становища в державах, особливо фінансового.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 3 червня 2014 року у справі за заявою Валентини Ніканорівни Великоди проти України № 43331/12, Суд, розглянувши скаргу, зокрема, за статтею 1 Першого протоколу до Конвенції на припинення виплати заявниці державними органами пенсії у розмірах, встановлених рішенням національного суду від 19 січня 2010 року після внесення у 2011 році змін до законодавчих актів, вказав на відсутність втручання у право заявниці на мирне володіння майном внаслідок внесення змін до законодавства щодо зменшення розміру соціальних виплат. Такого висновку Суд дійшов за відсутності доказів того, що ці зміни внесені не у відповідності до законної процедури та за відсутності будь-яких доказів того, що вони не були доступними та передбачуваними.

Також Суд вказав на відсутність підстав для висновку про те, що, передавши Кабінету Міністрів України право на встановлення розміру соціальних пільг, Парламент України діяв на порушення якихось положень Конвенції, та зазначив, що зменшення пенсії заявниці очевидно було обумовлено міркуваннями економічної політики та фінансових труднощів, з якими зіткнулася держава. За відсутності будь-яких доказів щодо протилежного та визнаючи, що держава-відповідач має широке поле свободи розсуду щодо досягнення балансу між правами, що є предметом спору, та економічною політикою, Суд не вважав, що таке зменшення було непропорційним переслідуваній легітимній меті або що воно поклало надмірний тягар на заявницю.

Відповідно до статті 37 Закону України "Про державну службу" № 3723-ХІІ, на одержання пенсії державних службовців мають право особи, які досягли встановленого законодавством пенсійного віку, за наявності страхового стажу для чоловіків - не менше 25 років, для жінок - не менше 20 років, у тому числі стажу державної служби - не менше 10 років, та які на час досягнення пенсійного віку працювали на посадах державних службовців, а також особи, які мають не менше 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, - незалежно від місця роботи на час досягнення пенсійного віку. Пенсія державним службовцям призначається в розмірі 80 відсотків від сум їх заробітної плати, на які нараховуються страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, без обмеження граничного розміру пенсії.

Частина перша статті 37-1 Закону України "Про державну службу" № 3723-ХІІ у редакції, чинній до 1 січня 2015 року, передбачала, що у разі підвищення розміру заробітної плати працюючим державним службовцям, а також у зв'язку із набуттям особою права на пенсійне забезпечення державного службовця за цим Законом відповідно здійснюється перерахунок раніше призначених пенсій.

Законом України від 28 грудня 2014 року № 76-VIII "Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України" (76-19) статтю 37-1 Закону України "Про державну службу" № 3723-ХІІ викладено у новій редакції, згідно з якою умови та порядок перерахунку призначених пенсій державним службовцям визначаються Кабінетом Міністрів України.

Пунктами 4, 5 постанови Кабінету Міністрів України від 31 травня 2000 року № 865 "Про деякі питання вдосконалення визначення розмірів заробітку для обчислення пенсії" (865-2000-п) передбачено, що у разі підвищення розміру заробітної плати працюючим державним службовцям заробітна плата для перерахунку пенсії пенсіонерам, яким пенсія призначена з дня набрання чинності Законом України "Про державну службу" № 3723-ХІІ (3723-12) , визначається в такому порядку:

1) пенсіонерам, які на момент перерахунку пенсії продовжують працювати на посаді, з якої призначено пенсію, - на підставі поданої довідки про одержувану заробітну плату на момент перерахунку;

2) іншим пенсіонерам - на підставі документів, поданих на час перерахунку, виходячи із сум заробітної плати, яку одержує працюючий державний службовець на відповідній посаді, з якої призначено (перераховано) пенсію, на момент виникнення права на перерахунок.

Перерахунок пенсій провадиться з місяця підвищення розміру заробітної плати працюючого державного службовця на підставі поданої заяви та довідок, виданих державними органами за останнім місцем роботи. Форма довідки про заробітну плату, що подається для призначення (перерахунку) пенсії державним службовцям, затверджується правлінням ПФУ за погодженням з Мінсоцполітики.

Постановою Кабінету Міністрів України від 9 грудня 2015 року № 1013 "Про упорядкування структури заробітної плати, особливості проведення індексації та внесення змін до деяких нормативно-правових актів" (1013-2015-п) пункт 4 постанови Кабінету Міністрів України від 31 травня 2000 року № 865 "Про деякі питання вдосконалення визначення розмірів заробітку для обчислення пенсії" (865-2000-п) виключено, а пункт 5 викладено в такій редакції: "форма довідки про заробітну плату, що подається для призначення пенсії державним службовцям, затверджується правлінням Пенсійного фонду України за погодженням з Міністерством соціальної політики".

10 грудня 2015 року прийнято новий закон, який регулює відносини, що виникають у зв'язку із вступом на державну службу, її проходженням та припиненням, - Закон України "Про державну службу" № 889-VIII (889-19) .

У зв'язку з набуттям з 1 травня 2016 року чинності зазначеним Законом, положення Закону України "Про державну службу" № 3723-XII (3723-12) втратили чинність, в тому числі норми, якими було врегульоване пенсійне забезпечення державних службовців (крім статті 37, що застосовується до осіб, зазначених у пунктах 10 і 12 розділу XI Закону України "Про державну службу" № 889-VIII (889-19) ).

Відповідно до статті 90 Закону України "Про державну службу" № 889-VIII, пенсійне забезпечення державних службовців здійснюється відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" № 1058-IV (1058-15) .

Верховний Суд України у постанові від 7 листопада 2017 року у справі № 21-953а17 за позовом ОСОБА_4 до Олександрійського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Кіровоградської області про визнання протиправною відмови у перерахунку пенсії та зобов'язання провести перерахунок пенсії висловив свою позицію стосовно перерахунку пенсії у зв'язку із прийняттям постанови Кабінету Міністрів України від 9 грудня 2015 року № 1013 "Про упорядкування структури заробітної плати, особливості проведення індексації та внесення змін до деяких нормативно-правових актів" (1013-2015-п) та Закону України "Про державну службу" № 889-VIII (889-19) . Суд вказав на відсутність правових підстав перерахунку з 1 грудня 2015 року пенсії державного службовця відповідно до Закону України "Про державну службу" № 3723-ХІІ (3723-12) .

Ураховуючи наведені вище положення джерел права, колегія суддів дійшла висновку, що з 1 грудня 2015 року - початку застосування постанови Кабінету Міністрів України від 09 грудня 2015 № 1013 "Про упорядкування структури заробітної плати, особливості проведення індексації та внесення змін до деяких нормативно-правових актів" (1013-2015-п) , якою пункт 4 постанови Кабінету Міністрів України від 31 травня 2000 року № 865 "Про деякі питання вдосконалення визначення розмірів заробітку для обчислення пенсії" (865-2000-п) виключено, а її пункт 5 викладено в іншій редакції, та у зв'язку з набранням у подальшому чинності Законом України "Про державну службу" № 889-VIII (889-19) , яким по-іншому врегульовані правовідносини, пов'язані із пенсійним забезпеченням державних службовців, пенсії, призначені за статтею 37 Закону України "Про державну службу" № 3723-XII, не підлягають перерахунку у зв'язку з підвищенням розміру заробітку працюючих державних службовців.

Посилання позивачки на порушення статті 22 Конституції України у зв'язку зі зміною правого регулювання спірних правовідносин є безпідставними, адже ні Закон України "Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України" від 28 грудня 2014 року № 76-VIII (76-19) , яким, зокрема, статтю 37-1 Закону України "Про державну службу" № 3723-ХІІ викладено у новій редакції, ні стаття 90 Закону України "Про державну службу" № 889-VIII, не визнані неконституційними Конституційним Судом України, який до того ж у Рішенні від 26 грудня 2011 року № 20-рп/2011 (v020p710-11) вказав, що одним із визначальних елементів у регулюванні суспільних відносин у соціальній сфері є додержання принципу пропорційності між соціальним захистом громадян та фінансовими можливостями держави, а також гарантування права кожного на достатній життєвий рівень.

З урахуванням такого елемента принципу верховенства права, як пропорційність (розмірність) Конституційний Суд України зазначив, що передбачені законами соціально-економічні права не є абсолютними, а оскільки держава зобов'язана регулювати економічні процеси, встановлювати й застосовувати справедливі та ефективні форми перерозподілу суспільного доходу з метою забезпечення добробуту всіх громадян, то механізм реалізації цих прав може бути змінений державою, зокрема, через неможливість їх фінансового забезпечення шляхом пропорційного перерозподілу коштів з метою збереження справедливого балансу між інтересами окремих осіб і інтересами всього суспільства. При цьому зміна механізму нарахування певних видів соціальних виплат та допомоги є конституційно допустимою до тих меж, за якими ставиться під сумнів сама сутність змісту права на соціальний захист.

Оскільки законодавством, чинним на час звернення ОСОБА_2 за перерахунком розміру пенсії, не було передбачено можливість її перерахунку у зв'язку з підвищенням розміру заробітку працюючих державних службовців, у відповідача не було правових підстав для здійснення такого перерахунку.

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку про те, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій є законними і не підлягають скасуванню, оскільки суди, всебічно перевіривши обставини справи, вирішили спір у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин; в них повно відображені обставини, що мають значення для справи, висновок суду щодо встановлених обставин і правові наслідки є правильними, а доводи касаційної скарги його не спростовують.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України,

Касаційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення, а постанову Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 31 жовтня 2016 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 29 листопада 2016 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Бориспільського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Київської області про визнання дій протиправними та зобов'язання здійснити перерахунок пенсії - без змін.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною та оскарженню не підлягає.