465/118/16-ц Про стягнення страхового відшкодування - 19.12.2018 Прийняття

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення апеляційного суду Львівської області від 07 вересня 2017 року у складі колегії суддів: Мельничук О. Я., Копняк С. М., Савуляк Р. В.,

У січні 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до приватного акціонерного товариства "Страхова група "ТАС" (далі - ПрАТ "СГ "ТАС"), у якому, з урахуванням уточнених позовних вимог, просив стягнути з відповідача на його користь страхове відшкодування в розмірі 66 922 грн, пеню в розмірі 3 406,32 грн, інфляційну виплату за 2015 рік - 28 977,23 грн, інфляційну виплату за 2016 рік - 11 507,91 грн та 3% річних за 2015-2016 роки - 4 015,32 грн.

Позовна заява мотивована тим, що 01 червня 2015 року біля будинку, де проживає позивач, по АДРЕСА_1, ним було виявлено пошкодження належного йому автомобіля марки "Mitsubishi Pajero 2,5", номерний знак НОМЕР_1.

Згідно довідки від 04 червня 2015 року ВДАІ з обслуговування м. Львова ГУМВС України у Львівській області, невідомий водій, керуючи невстановленим автомобілем здійснив наїзд на стоячий автомобіль НОМЕР_2, який належить ОСОБА_1 Водія, який залишив місце ДТП, не встановлено.

Майнові інтереси позивача щодо автомобіля НОМЕР_2 застраховано договором добровільного страхування наземного транспорту "Авто-КАСКО", укладеним 13 червня 2014 року між ОСОБА_1 та ПрАТ "СГ "ТАС".

На виконання умов договору страхування, позивач письмово повідомив західну регіональну дирекцію ПрАТ "СГ "ТАС" про страховий випадок, що стався 01 червня 2015 року, із наданням пояснень відповідно до виявлених обставин пошкодження транспортного засобу.

Позивачем було проведено відновлювальний ремонт пошкодженого автомобіля, вартість якого погоджена з відповідачем та становить

За результатом страхового випадку, відповідач повідомив ОСОБА_1 про прийняте ним рішення щодо відмови проведення виплати страхового відшкодування, у зв'язку із повідомленням страхувальником недостовірних відомостей щодо часу, місця та обставин страхового випадку та механізму утворення пошкоджень, які виникли при його настанні.

Посилаючись на невідповідність вказаного рішення умовам укладеного договору страхування та законодавчим вимогам, позивач просив позов задовольнити.

Рішенням Франківського районного суду м. Львова від 16 лютого 2017 року, у складі судді Мартинишин М. О., позов задоволено частково.

Стягнуто з ПрАТ "СГ "ТАС" на користь ОСОБА_1 страхове відшкодування в розмірі 66 922 грн, пеню в розмірі 2 442,65 грн, інфляційну виплату за 2015 рік - 28 977,23 грн, інфляційну виплату за 2016 рік - 11 507,91 грн та 3% річних - 4 015,32 грн, а всього разом 113 865,10 грн. Стягнуто з ПрАТ "СГ "ТАС" на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір в частині задоволених позовних вимог, оплату за проведену експертизу, витрати на оплату правової допомоги. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено за безпідставністю.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що Законом України "Про страхування" (85/96-ВР) не передбачено такої підстави для відмови у страховій виплаті, як настання страхового випадку внаслідок дій, які достеменно невідомі страхувальнику та які визначені уповноваженими на те службовими особами. ПрАТ "СГ "ТАС безпідставно не відшкодована позивачу вартість відновлювального ремонту автомобіля, та, внаслідок прострочення ним виконання зобов'язання щодо здійснення страхового відшкодування, з відповідача підлягає стягненню пеня, нарахована в межах спеціального строку позовної давності, про застосування якої заявлено відповідачем, індекс інфляції за весь час прострочення та 3 % річних .

Рішенням апеляційного суду Львівської області від 07 вересня 2017 року рішення місцевого суду скасовано. Ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позову відмовлено.

Рішення апеляційного суду мотивоване тим, що висновком незалежного транспортно-трасологічного дослідження пошкоджень на автомобілі марки "Mitsubishi Pajero 2,5", номерний знак НОМЕР_1, замовленим відповідачем, встановлено, що в момент слідоутворення вказаний автомобіль знаходився у русі. У зв'язку з наданням ОСОБА_1 неправдивих відомостей щодо утворення пошкоджень на належному йому автомобілі, вимоги про стягнення страхового відшкодування, а також інші вимоги, які є похідними від даної, задоволенню не підлягають.

У касаційній скарзі, поданій у вересні 2017 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, ОСОБА_1 просить скасувати рішення апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Зміст доводів касаційної скарги зводиться до посилань на необґрунтоване залишення апеляційним судом поза увагою висновку судово-трасологічної експертизи від 14 вересня 2016 року, проведення якої було призначено ухвалою місцевого суду, та безпідставного врахування судом апеляційної інстанції висновку незалежного транспортно-трасологічного дослідження від 24 липня 2015 року, виконаного на замовлення відповідача. ОСОБА_3 вважає такий експертний висновок недопустимим доказом.

Крім цього вказує, що даний вид експертного дослідження, проведеного у справі, що переглядається, згідно положень Закону України "Про судову експертизу" (4038-12) та Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 08 жовтня 1998 року № 53/5 (z0705-98) віднесено до виду досліджень, які проводяться виключно державними експертними установами.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 13 листопада 2017 року відкрито касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою.

Відповідач не скористався своїм правом на подання до суду відзиву на касаційну скаргу, своїх заперечень щодо змісту і вимог касаційної скарги до касаційного суду не направив.

15 грудня 2017 року набув чинності Закон України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" (2147а-19) .

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII Перехідних положень ЦПК України (1618-15) у редакції Закону України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" (2147а-19) касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Відповідно до статті 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

У травні 2018 року справу передано до Верховного Суду.

Касаційна скарга підлягає задоволенню з огляду на таке.

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду вирішення справи.

Відповідно до положень частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог частин першої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Частиною першою статті 402 ЦПК України встановлено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Добровільне страхування наземного транспортного засобу здійснюється відповідно до вимог ЦК України (435-15) , Закону України "Про страхування" (85/96-ВР) , Правил добровільного страхування наземного транспорту та договору страхування.

Згідно із статтею 8 Закону України "Про страхування" страховий ризик - певна подія, на випадок якої проводиться страхування і яка має ознаки ймовірності та випадковості настання. Страховий випадок - подія, передбачена договором страхування або законодавством, яка відбулася і з настанням якої виникає обов'язок страховика здійснити виплату страхової суми (страхового відшкодування) страхувальнику, застрахованій або іншій третій особі.

Відповідно до статті 9 Закону України "Про страхування" страхове відшкодування - страхова виплата, яка здійснюється страховиком у межах страхової суми за договорами майнового страхування і страхування відповідальності при настанні страхового випадку. Страхове відшкодування не може перевищувати розміру прямого збитку, якого зазнав страхувальник.

Згідно із статтею 16 Закону України "Про страхування" договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.

Відповідно до частини першої статті 990 ЦК України страховик здійснює страхову виплату відповідно до умов договору на підставі заяви страхувальника (його правонаступника) або іншої особи, визначеної договором, і страхового акта (аварійного сертифіката).

Згідно з пунктом 3 частини першої статті 991 ЦК України страховик має право відмовитися від здійснення страхової виплати у разі подання страхувальником завідомо неправдивих відомостей про об'єкт страхування або про факт настання страхового випадку.

Суд установив, що 13 червня 2014 року між ОСОБА_1 та ПрАТ "СГ "ТАС" укладено договір добровільного страхування наземного транспорту "Авто-КАСКО".

Під час дії договору, 01 червня 2015 року, по вул. Кульпарківська біля будинку № 139 у м. Львові сталась дорожньо-транспортна подія, за участі належного позивачу автомобіля.

Згідно довідки ВДАІ з обслуговування м. Львова від 04 червня 2015 року невідомий водій, керуючи невстановленим автомобілем здійснив наїзд на стоячий автомобіль марки "Mitsubishi Pajero 2,5", номерний знак НОМЕР_1; на даний час водія, який залишив місце ДТП, не встановлено.

На виконання вимог договору добровільного страхування, ОСОБА_1 письмово повідомив представника відповідача - Західну регіональну дирекцію ПрАТ "СГ "ТАС" про страховий випадок із наданням відповідних пояснень щодо виявлених ним обставин пошкодження транспортного засобу.

Згідно наряд-замовлення 03 червня 2015 року та рахунку від 03 червня

2015 року, виданих фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4, вартість робіт та матеріалів відновлювального ремонту автомобіля марки "Mitsubishi Pajero 2,5", номерний знак НОМЕР_1, погоджених з відповідачем, складає

З наведеного слідує, що позивач учинив всі необхідні дії та надав письмові докази для відшкодування страхового відшкодування.

З метою перевірки відомостей наданих ОСОБА_1 щодо факту отримання застрахованим автомобілем пошкоджень 01 червня 2015 року, ПрАТ "СГ "ТАС" замовило незалежне транспортно-трасологічне дослідження, в результаті чого було отримано висновок від 24 липня 2015 року транспортно-трасологічне дослідження пошкоджень на автомобілі "Mitsubishi Pajero 2,5", номерний знак НОМЕР_1, яким зокрема встановлено, що пошкодження на цьому автомобілі не могли виникнути на місці фіксації страхового випадку за адресою м. Львів, вул.Кульпарківська, біля буд. 139, при його знаходженні, згідно висловленій у поясненні на адресу страховика версії водія ОСОБА_1, у нерухомому стані. В момент слідоутворення автомобіль знаходився в русі, пошкодження його виникло в іншому місці.

Відповідачем відмовлено ОСОБА_1 у проведенні виплати страхового відшкодування у зв'язку з повідомленням останнім недостовірних відомостей щодо часу, місця та обставин страхового випадку та механізму утворення пошкоджень.

Підставою для відмови позивачу у виплаті страхового відшкодування став висновок транспортно-трасологічного дослідження від 24 липня 2015 року, згідно якого пошкодження на автомобілі НОМЕР_3, не могли виникнути на місці фіксації страхового випадку при його знаходженні у нерухомому стані; в момент слідоутворення автомобіль знаходився у русі, пошкодження його виникло в іншому місці.

Відповідно до частини першої статті 10, частини першої статті 11, частини першої статті 60 ЦПК України в редакції, чинній на момент розгляду справи місцевим та апеляційним судом, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 ЦПК України в редакції, чинній на момент розгляду справи місцевим та апеляційним судом.

Згідно з частиною четвертою статті 10 ЦПК України в редакції, чинній на момент розгляду справи місцевим та апеляційним судом, суд сприяє всебічному і повному з'ясуванню обставин справи: роз'яснює особам, які беруть участь у справі, їх права та обов'язки, попереджує про наслідки вчинення або не вчинення процесуальних дій і сприяє здійсненню їхніх прав у випадках, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до частини першої статті 143 ЦПК України в редакції, чинній на момент розгляду справи місцевим та апеляційним судом, для з'ясування обставин, що мають значення для справи і потребують спеціальних знань у галузі науки, мистецтва, техніки, ремесла тощо, суд призначає експертизу за заявою осіб, які беруть участь у справі.

За клопотанням позивача, ухвалою Франківського районного суду

м. Львова від 19 квітня 2016 року було призначено судову транспортно-трасологічну експертизу.

Згідно висновку судового експерта від 14 вересня 2016 року, виключення технічної спроможності пояснень водія ОСОБА_1 відносно механізму розвитку ДТП в частині, що його автомобіль під час зіткнення з невстановленим автомобілем перебував у нерухомому стані - неможливе; автомобіль НОМЕР_4, міг отримати пошкодження за обставин, коли знаходився в нерухомому стані.

Даний висновок у встановленому законом порядку не оскаржено та не скасовано.

Згідно з вимогами частини шостої статті 147 ЦПК України в редакції, чинній на момент розгляду справи місцевим та апеляційним судом, висновок експерта для суду не є обов'язковим і оцінюється судом за правилами, встановленими статтею 212 цього Кодексу; висновок експерта не має переваг перед іншими засобами доказування, також підлягає дослідженню і перевірці.

При перевірці й оцінці експертного висновку суд повинен з'ясувати: чи було додержано вимоги законодавства при призначенні та проведенні експертизи; чи не було обставин, які виключали участь експерта у справі; компетентність експерта і чи не вийшов він за межі своїх повноважень; достатність поданих експертові об'єктів дослідження; повноту відповідей на порушені питання та їх відповідність іншим фактичним даним; узгодженість між дослідницькою частиною та підсумковим висновком експертизи; обгрунтованість експертного висновку та його узгодженість з іншими матеріалами справи.

При наявності висновку судової транспортно-трасологічної експертизу від 14 вересня 2016 року, апеляційний суд в основу рішення поклав наданий відповідачем висновок незалежного транспортно-трасологічного дослідження від 24 липня 2015 року, при цьому суд не врахував, що висновок незалежного дослідження не є висновком експертизи, а є лише письмовим доказом у розумінні статті 64 ЦПК України в редакції, чинній на момент розгляду справи місцевим та апеляційним судом.

Місцевий суд встановив, що настання страхового випадку відбулось унаслідок дій, які достеменно невідомі страхувальнику, страхова подія відбулась в період дії договору добровільного страхування, укладеного між сторонами, позивач своєчасно повідомив про настання страхового випадку та надав письмові докази про понесені ним фінансові затрати по відновленню пошкодженого транспортного засобу.

Тобто суд першої інстанції з'ясував всі конкретні обставини справи, що передували настанню страхового випадку та розмір заподіяних збитків.

Під час дослідження доказів та встановлення фактів у справі судом першої інстанції не були порушені норми процесуального права та вірно застосовані норми матеріального права.

Проте всупереч вимогам статей 303, 316 ЦПК України в редакції, чинній на момент розгляду справи місцевим та апеляційним судом, апеляційний суд переоцінив наявні в справі докази, не витребував нових, не навів належних доказів на спростування висновків суду першої інстанції та скасував законне рішення суду першої інстанції.

Відповідно до статті 413 ЦПК України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.

Ураховуючи скасування рішення апеляційного суду і залишення в силі рішення суду першої інстанції з ПрАТ "СГ "ТАС" на користь

ОСОБА_1підлягає стягненню судовий збір, сплачений за подання касаційної скарги у розмірі 1 653,60 грн.

Керуючись статтями 400, 413, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

РРР ішення апеляційного суду Львівської області від 07 вересня 2017 рокускасувати, рішення Франківського районного суду м. Львова від 16 лютого 2017 року залишити в силі.

Стягнути з приватного акціонерного товариства "Страхова група "ТАС" на користь ОСОБА_1 судовий збір, сплачений за подання касаційної скарги у розмірі 1 653,60 грн.