530/173/16-Ц Про відкриття виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого листа - 19.12.2018 Прийняття

суб'єкт оскарження - Шишацький районний відділ Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції Полтавської області,

заінтересована особа - ОСОБА_4,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу приватного підприємства "Агроекологія" на ухвалу Зіньківського районного суду Полтавської області від 05 грудня 2016 року у складі судді Дем'янченка С. М. та ухвалу Апеляційного суду Полтавської області від 06 лютого 2017 року у складі колегії суддів: Карпушина Г. Л., Дорош А. І., Триголова В. М.,

У листопаді 2016 року приватне підприємство "Агроекологія" (далі - ПП "Агроекологія") звернулось до суду зі скаргою на рішення, дії та бездіяльність державного виконавця Шишацького районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції Полтавської області (далі - Шишацький РВДВС ГТУЮ Полтавської області).

Скарга мотивована тим, що 05 жовтня 2016 року ПП "Агроекологія" поштою отримало постанову Шишацького РВДВС ГТУЮ Полтавської області від 26 вересня 2016 року про відкриття виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого листа, виданого Зіньківським районним судом Полтавської області, зі строком її виконання до 03 жовтня 2016 року. Заявник був позбавлений можливості добровільно виконати судове рішення, оскільки отримав постанову про відкриття виконавчого провадження після закінчення строку на таке виконання в добровільному порядку.

Заявник просив суд зупинити стягнення на підставі виконавчого листа № 530/173/16-ц від 02 вересня 2016 року, виданого Зіньківським районним судом Полтавської області у виконавчому провадженні ВП № 52347812, яке перебуває на виконанні у суб'єкта оскарження, до розгляду скарги; визнати незаконним та скасувати пункт 2 постанови про відкриття виконавчого провадження від 26 вересня 2016 року; визнати незаконною та скасувати постанову про відкриття виконавчого провадження від 26 вересня 2016 року № 52347812; зобов'язати суб'єкта оскарження повернути стягувачу без виконання виконавчий лист № 530/173/16-ц від 02 вересня 2016 року, виданий Зіньківським районним судом Полтавської області.

Ухвалою Зіньківського районного суду Полтавської області від 05 грудня 2016 року скаргу ПП "Агроекологія" залишено без розгляду, оскільки представник заявника, що належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, повторно не з'явився в судове засідання без поважних причин.

Ухвалою Апеляційного суду Полтавської області від 06 лютого 2017 року апеляційну скаргу ПП "Агроекологія" відхилено, ухвалу суду першої інстанції залишено без змін.

Судове рішення апеляційного суду мотивоване тим, що належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи заявник двічі поспіль - 22 листопада 2016 року та 05 грудня 2016 року не з'явився у судове засідання без поважних причин, а тому суд першої інстанції обґрунтовано залишив скаргу без розгляду на підставі пункту 3 частини першої статті 207 ЦПК України 2004 року.

У касаційній скарзі, поданій у лютому 2017 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, ПП "Агроекологія" просить скасувати судові рішення попередніх інстанцій та передати скаргу для розгляду до суду першої інстанції, посилаючись на порушення судами норм процесуального права.

Касаційна скарга мотивована тим, що законом не передбачено залишення скарги без розгляду. Заявник був повідомлений про розгляд справи лише 05 грудня 2016 року, а тому висновок судів про його належне повідомлення про розгляд справи 22 листопада 2016 року є безпідставним. Суди порушили право заявника на судовий захист.

У квітні 2017 року Шишацький РВДВС ГТУЮ Полтавської області подав відзив (заперечення) на касаційну скаргу, в якому він посилається на необґрунтованість доводів скарги та законність й обґрунтованість оскаржуваних судових рішень.

Касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Відповідно до пункту 4 розділу XIII "Перехідні положення" ЦПК (1618-15) України у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" (2147а-19) касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Відповідно до статті 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Справа передана до Верховного Суду.

Згідно із частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до частин першої, другої та п'ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Судові рішення першої та апеляційної інстанцій ухвалені з додержанням норм процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.

Суди установили, що належним чином повідомлений про день та час розгляду справи представник заявника (а.с. 183, 204 т.1), не з'явився у судові засідання, призначені на 22 листопада та 05 грудня 2016 року, заяви про розгляд справи у його відсутність не надав.

Доводи касаційної скарги про те, що заявник не був повідомлений про розгляд справи 26 листопада 2016 року спростовується зворотнім повідомленням про вручення поштового відправлення (а.с. 183, т. 1).

Процесуальний порядок провадження у цивільних справах визначається ЦПК України (1618-15) та іншими законами України, якими встановлюється зміст, форма, умови реалізації процесуальних прав і обов'язків суб'єктів цивільно-процесуальних правовідносин та їх гарантій.

У разі відсутності спеціальної норми щодо вирішення певних питань, що виникають при розгляді скарг на рішення, дії або бездіяльність посадових осіб державної виконавчої служби, при розгляді таких скарг мають застосовуватися положення ЦПК (1618-15) , якими врегульовано аналогічні питання.

Справи за скаргами на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи посадової особи державної виконавчої служби розглядаються судом за загальними правилами ЦПК (1618-15) з особливостями, встановленими статтею 386 ЦПК 2004 року, за участю державного виконавця або іншої посадової особи державної виконавчої служби, рішення, дії або бездіяльність якої оскаржуються.

Згідно із частиною третьою статті 169 ЦПК України 2004 року у разі повторної неявки в судове засідання позивача, повідомленого належним чином, якщо від нього не надійшла заява про розгляд справи за його відсутності, суд залишає позовну заяву без розгляду.

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 207 ЦПК України 2004 року суд постановляє ухвалу про залишення заяви без розгляду, якщо належним чином повідомлений позивач повторно не з'явився в судове засідання та від нього не надійшла заява про розгляд справи за його відсутності.

Системний аналіз вищевказаних норм процесуального права свідчить про те, що законодавець диференціює необхідність врахування судом поважності/неповажності причин неявки позивача до суду залежно від того, яке це судове засідання: перше чи повторне. Тобто процесуальний закон не вказував на необхідність врахування судом поважності причин повторної неявки позивача до суду. Такі положення процесуального закону пов'язані із принципом диспозитивності цивільного судочинства, у відповідності до змісту якого особа, яка бере участь у справі, самостійно розпоряджається наданими їй законом процесуальними правами.

Таким чином, згідно з вимогами ЦПК України (1618-15) 2004 року суд не зобов'язаний з'ясовувати причини повторної неявки належним чином повідомленого позивача в судове засідання і у випадку повторної неявки позивача, якщо від нього не надійшла заява про розгляд справи за його відсутності, суд залишає позовну заяву без розгляду.

За змістом статей 10, 11 ЦПК України 2004 року цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності та диспозитивності. Особа на власний розсуд користується своїми процесуальними правами та обов'язками, але зобов'язана здійснювати їх добросовісно, відповідно до зазначених положень, а також положень, визначених статтями 27, 29 цього Кодексу в указаній вище редакції.

У частині четвертій статті 10 ЦПК України і статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" на суд покладено обов'язок під час розгляду справ застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (995_004) 1950 року і Протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права.

Відповідно до 23 рішення ЄСПЛ від 06 вересня 2007 року, заява № 3572/03 у справі "Цихановський проти України" національні суди мають створювати умови для того, щоб судове провадження було швидким та ефективним. Зокрема, національні суди мають вирішувати, чи відкласти судове засідання за клопотанням сторін, а також, чи вживати якісь дії щодо сторін, чия поведінка спричинила невиправдані затримки у провадженні.

Враховуючи викладене, суди, встановивши те, що заявник, будучи належним чином повідомленим про день та час розгляду справи в суді першої інстанції, не направив свого представника у судові засідання, призначені на 22 листопада та 05 грудня 2016 року, дійшли обґрунтованого висновку про залишення скарги без розгляду, правильно застосувавши положення статті 169, пункту 3 частини першої статті 207 ЦПК України 2004 року. Разом з тим, законних підстав відкладення розгляду справи суд першої інстанції не мав.

Колегія суддів вважає, що право ПП "Агроекологія" на доступ до суду не є порушеним, оскільки після усунення умов, що були підставою для залишення скарги без розгляду, заявник має право звернутися до суду повторно відповідно до частини другої статті 207 ЦПК України 2004 року.

Інші доводи касаційної скарги зводяться до незгоди з висновками судів стосовно встановлення обставин справи, містять посилання на факти, що були предметом дослідження й оцінки судів, які їх обґрунтовано спростували. В силу вимог вищезгаданої статті 400 ЦПК України суд касаційної інстанції не вправі встановлювати нові обставини та переоцінювати докази.

Відповідно до частини першої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін.

Керуючись статтями 400, 410, 415- 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу приватного підприємства "Агроекологія" залишити без задоволення.

Рішення Зіньківського районного суду Полтавської області від 05 грудня 2016 року та ухвалу Апеляційного суду Полтавської області від 06 лютого 2017 року залишити без змін.