214/5262/15-ц Про відшкодування майнової і моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями і діями органів досудового розслідування та прокуратури - 19.12.2018 Прийняття

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_4 на рішення апеляційного суду Дніпропетровської області від 11 липня 2017 року у складі колегії суддів: Зубакової В. П., Барильської А. П., Бондар Я. М.,

В С Т А Н О В И В :

У жовтні 2015 року ОСОБА_4 звернулася до суду з позовом до Державної казначейської служби України, прокуратури Дніпропетровської області про відшкодування майнової і моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями і діями органів досудового розслідування та прокуратури.

Позовна заява мотивована тим, що 11 червня 2013 року під час досудового розслідування, яке проводилося прокуратурою Інгулецького району м. Кривого Рогу Дніпропетровської області у кримінальному провадженні № 42013040740000008, їй було повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною першою статті 364, частиною першою статті 366 КК України. 13 червня 2014 року вона була допитана в якості підозрюваної.

У червні 2013 року прокурор звернувся до суду з обвинувальним актом від 18 червня 2013 року, який було повернуто судом, як такий, що не відповідає вимогам КПК України (4651-17) 2012 року.

У жовтні 2014 року прокурор повторно звернувся до суду з обвинувальним актом від 04 жовтня 2013 року, який також було повернуто судом, як такий, що не відповідає вимогам КПК України (4651-17) 2012 року.

Постановою прокурора прокуратури Інгулецького району м. Кривого Рогу від 06 березня 2014 року кримінальне провадження № 42013040740000008 закрито у зв'язку з відсутністю достатніх доказів для доведення винуватості особи в суді і вичерпанням можливостей їх отримати. Вказана постанова була оскаржена нею до суду і ухвалою Інгулецького районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 19 березня 2014 року її скасовано.

Постановою прокурора прокуратури Інгулецького району м. Кривого Рогу від 24 березня 2014 року кримінальне провадження № 42013040740000008 закрито у зв'язку з відсутністю в діянні ОСОБА_4 складу кримінального правопорушення.

Таким чином, у період з 11 червня 2013 року по 24 березня 2014 року вона безпідставно притягувалася до кримінальної відповідальності. Такими неправомірними діями органів досудового розслідування та прокуратури їй завдано майнової та моральної шкоди.

Ураховуючи викладене, уточнивши позовні вимоги, позивач просила суд: стягнути з держави Україна на її користь 8 тис. грн на відшкодування майнової шкоди, завданої їй незаконними рішеннями і діями органів досудового розслідування та прокуратури, шляхом списання Державною казначейською службою України з Державного бюджету України; стягнути з держави Україна на її користь 496 080 грн на відшкодування моральної шкоди, завданої їй незаконними рішеннями і діями органу досудового слідства та прокуратури, шляхом списання Державною Казначейською службою України з Державного бюджету України; зобов'язати прокурора Дніпропетровської області письмово повідомити начальника Криворізької південної об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби України у Дніпропетровській області про те, що до кримінальної відповідальності за вчинення кримінальних правопорушень, передбачених частиною першою статті 364, частиною першою статті 366 КК України, вона притягувалася безпідставно і незаконно.

Рішенням Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 13 квітня 2017 року у складі судді Хомініч С. В. позов ОСОБА_4 задоволено частково. Стягнуто з держави Україна на користь ОСОБА_4 28 800 грн на відшкодування моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями і діями органів досудового розслідування та прокуратури, шляхом списання коштів Державною казначейською службою України з Державного бюджету України. Вирішено питання розподілу судових витрат. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позивач безпідставно перебувала під слідством та судом протягом дев'яти місяців, у результаті незаконних дій органів слідства та прокуратури зазнала моральних страждання, що призвело до порушення її нормальних життєвих зв'язків та вимагало від неї додаткових зусиль для організації свого життя.

Розмір моральної шкоди визначено судом з урахуванням вимог розумності та справедливості, положень статті 13 Закону України "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду", виходячи з одного мінімального розміру заробітної плати за кожен місяць перебування під слідством чи судом, встановленого з 01 січня 2017 року на рівні 3 200 грн.

Рішенням апеляційного суду Дніпропетровської області від 11 липня 2017 року апеляційну скаргу прокуратури Дніпропетровської області задоволено. Рішення Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 13 квітня 2017 року змінено в частині розміру моральної шкоди, стягнутої з держави Україна на користь ОСОБА_4, зменшивши його з 28 800 грн до 14 400 грн. В іншій частині рішення районного суду залишено без змін.

Рішення апеляційного суду мотивовано тим, що згідно з пунктами 3 та 9 Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 06 грудня 2016 року № 1774-VIII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" (1774-19) , який набрав чинності з 01 січня 2017 року, мінімальна заробітна плата після набрання чинності цим Законом не застосовується як розрахункова величина для визначення посадових окладів та заробітної плати працівників та інших виплат. До внесення змін до законів України щодо незастосування мінімальної заробітної плати як розрахункової величини вона застосовується у розмірі 1 600 грн. Тобто суд вважав, що при визначенні розміру моральної шкоди слід виходити із розміру мінімальної заробітної плати на рівні 1 600 грн за кожен місяць перебування під слідством чи судом.

У серпні 2017 року ОСОБА_4подала до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу, в якій просила скасувати рішення апеляційного суду, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, й залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Касаційна скарга мотивована тим, що відповідно до статті 13 Закону України "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду" відшкодування моральної шкоди за час перебування під слідством чи судом провадиться, виходячи з розміру, не менше одного мінімального розміру заробітної плати за кожен місяць перебування під слідством чи судом.

Вважала, що судом апеляційної інстанції неправильно застосовано пункт 3 Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 06 грудня 2016 року № 1774-VIII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" (1774-19) , згідно з яким мінімальна заробітна плата після набрання чинності цим Законом не застосовується як розрахункова для визначення посадових окладів та заробітної плати працівників та інших виплат, а до внесення змін до законів України щодо незастосування мінімальної заробітної плати як розрахункової величини вона застосовується у розмірі 1 600 грн.

Зазначала, що стягнуті рішенням суду на її користь грошові кошти є відшкодуванням за завдану їй моральну шкоду і не є зазначеними у пункті 3 Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 06 грудня 2016 року № 1774-VIIІ "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" (1774-19) посадовим окладом, заробітною платою чи іншою аналогічною виплатою.

Отже, судові рішення в частині вирішення позовних вимог про відшкодування майнової шкоди не оскаржуються.

Касаційна скарга підлягає задоволенню.

Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

У червні 2018 року справа передана до Верховного Суду.

Відповідно до пункту 4 розділу XIII Перехідні положення ЦПК України (1618-15) у редакції Закону України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" (2147а-19) касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Відповідно до частини першої статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Частиною третьою статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до частини першої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Зазначеним вимогам рішення апеляційного суду не відповідає.

Судом установлено, що відповідно до витягу з кримінального провадження № 42013040740000008 до Єдиного реєстру досудових розслідувань 12 лютого 2013 року внесені відомості щодо внесення головним державним податковим ревізором-інспектором відділу контролю за проведенням готівкових розрахунків управління податкового контролю ОСОБА_4 недостовірних відомостей щодо заниження податку на додану вартість фізичною особою-підприємцем ОСОБА_8

Згідно з повідомленням про підозру від 11 червня 2013 року ОСОБА_4 повідомлена прокурором прокуратури Інгулецького району м. Кривого Рогу Дніпропетровської області ЗуковимД. Д. про те, що вона підозрюється у скоєнні кримінальних правопорушень, передбачених частиною першою статті 364, частиною першою статті 366 КК України.

13 червня 2013 року ОСОБА_4 була допитана в якості підозрюваної старшим слідчим прокуратури Інгулецького району м. Кривого Рогу Дніпропетровської області Вовком С. В., що підтверджується протоколом допиту підозрюваної.

У той же день ОСОБА_4 була повідомлена про завершення досудового розслідування старшим слідчим прокуратури Інгулецького району м. Кривого Рогу Дніпропетровської області Вовком С .В., що підтверджується повідомленням про завершення досудового розслідування.

18 червня 2013 року прокурором прокуратури Інгулецького району м. Кривого Рогу Дніпропетровської області затверджено обвинувальний акт відносно ОСОБА_4 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною першою статті 364, частиною першою статті 366 КК України.

Вказане кримінальне провадження було направлено до Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області.

Ухвалою Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 13 серпня 2013 року обвинувальний акт по кримінальному провадженню № 42013040700000008 відносно ОСОБА_11, ОСОБА_4 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених частиною першою статті 364, частиною першою статті 366 КК України повернуто як такий, що не відповідає вимогам КПК України (4651-17) (а.с. 245, т. 2 матеріалів кримінального провадження).

04 жовтня 2013 року прокурором прокуратури Інгулецького району м. Кривого Рогу Дніпропетровської області Зуковим Д. Д. обвинувальний акт по кримінальному провадженню № 42013040700000008 відносно ОСОБА_11, ОСОБА_4 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених частиною першою статті 364, частиною першою статті 366 КК України повторно направлено до суду.

Ухвалою Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 08 листопада 2013 року обвинувальний акт по кримінальному провадженню № 42013040700000008 відносно ОСОБА_11, ОСОБА_4 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених частиною першою статті 364, частиною першою статті 366 КК України, повернуто як такий, що не відповідає вимогам КПК України (4651-17) (а.с. 33, т. 3 матеріалів кримінального провадження)..

Постановою прокурора прокуратури Інгулецького району м. Кривого Рогу Дніпропетровської області ЗуковаД. Д. від 06 березня 2014 року кримінальне провадження відносно ОСОБА_4 щодо вчинення кримінальних правопорушень, передбачених частиною першою статті 364, частиною першою статті 366 КК України, закрито у зв'язку з відсутністю достатніх доказів для доведення винуватості особи в суді і вичерпанням можливостей їх отримати.

Не погодившись із вказаною постановою прокурора, ОСОБА_4 подала до суду скаргу, за результатами розгляду якої ухвалою Інгулецького районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 19 березня 2014 року постанову прокурора прокуратури Інгулецького району м. Кривого Рогу Дніпропетровської області Зукова Д. Д. від 06 березня 2014 року скасовано (а.с. 13-14).

24 березня 2014 року прокурором прокуратури Інгулецького району м. Кривого Рогу Дніпропетровської області Зуковим Д. Д. прийнято постанову про закриття кримінального провадження відносно ОСОБА_4 щодо вчинення кримінальних правопорушень передбачених частиною першою статті 364, частиною першою статті 366 КК України, у зв'язку з відсутністю в діянні ОСОБА_4 складу кримінального правопорушення (а.с. 15).

Відповідно до статті 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Згідно з пунктом 2 частини другої статті 1167 ЦК України, якщо шкоди завдано фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту або виправних робіт, то моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала.

У частинах першій та другій статті 1176 ЦК України передбачено, що шкода, завдана фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт, відшкодовується державою у повному обсязі незалежно від вини посадових і службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду. Право на відшкодування шкоди, завданої фізичній особі незаконними діями органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду, виникає у випадках, передбачених законом.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду" підлягає відшкодуванню шкода, завдана громадянинові внаслідок, зокрема, незаконного засудження, незаконного повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході кримінального провадження обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують права громадянина.

Згідно з пунктом 2 частини першої статті 2 зазначеного Закону право на відшкодування шкоди в розмірах і в порядку, передбачених цим Законом, виникає у випадку закриття кримінального провадження за відсутністю події кримінального правопорушення, відсутністю у діянні складу кримінального правопорушення або невстановленням достатніх доказів для доведення винуватості особи у суді і вичерпанням можливостей їх отримати.

Таким чином, позивач має право на відшкодування завданої їй моральної шкоди за рахунок держави.

Відповідно до пункту 5 статті 3 Закону України "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду" громадянинові відшкодовується моральна шкода у наведених в статті 1 цього Закону випадках.

Згідно з частинами другою, третьою статті 13 Закону України "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду" розмір відшкодування моральної шкоди визначається з урахуванням обставин справи в межах, встановлених цивільним законодавством. Відшкодування моральної шкоди за час перебування під слідством чи судом провадиться виходячи з розміру не менше одного мінімального розміру заробітної плати за кожен місяць перебування під слідством чи судом.

Тобто, законом передбачено, що розмір відшкодування моральної шкоди за час перебування під слідством чи судом повинен визначатися судом з урахуванням мінімального розміру заробітної плати.

Викладене дає підстави для висновку, що у випадках, коли межі відшкодування моральної шкоди визначаються у кратному співвідношенні до мінімального розміру заробітної плати чи неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, суд при вирішенні питання має виходити з такого розміру мінімальної заробітної плати чи неоподаткованого мінімуму доходів громадян, що діють на час розгляду справи. При цьому визначений законом розмір є мінімальним, що гарантований державою, а суд, враховуючи обставини конкретної справи, може застосувати й більший розмір відшкодування.

Згідно з правовим висновком, викладеним Верховним Судом України у постанові від 02 грудня 2015 року у справі № 6-2203цс15, відповідно до частини 3 статті 13 Закону України "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду" відшкодування моральної шкоди за час перебування під слідством чи судом проводиться виходячи з розміру не менше одного мінімального розміру заробітної плати за кожен місяць на момент перебування під слідством чи судом, при цьому суд при вирішенні цього питання має виходити з такого розміру мінімальної заробітної плати чи неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, що діють на час розгляду справи.

Отже, апеляційний суд, змінюючи рішення суду першої інстанції помилково застосував розрахункову величину мінімальної заробітної плати у розмірі 1 600 грн.

Відповідно до пункту 3 Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 06 грудня 2016 року № 1774-VIII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" (1774-19) мінімальна заробітна плата не застосовується як розрахункова величина для визначення посадових окладів та заробітної плати працівників та інших виплат. До внесення змін до законів України щодо незастосування мінімальної заробітної плати як розрахункової величини вона застосовується у розмірі 1 600 грн.

Проте відшкодування моральної шкоди, заподіяної позивачу, не є її посадовим окладом, заробітною платою чи іншою виплатою, а тому підстави для застосування пункту 3 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 06 грудня 2016 року (1774-19) до спірних правовідносин відсутні.

Задовольняючи позовні вимоги про відшкодування моральної шкоди за час перебування під слідством та судом, суд першої інстанції правильно застосував положення частини третьої статті 13 Закону України "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду" та визначив розмір відшкодування моральної шкоди із розрахунку мінімальної заробітної плати у розмірі 3 200 грн.

Такий висновок суду першої інстанції відповідає правовим висновкам Верховного Суду, викладеним у постановах від 04 червня 2018 року у справі № 489/2492/17 (провадження № 61-8890св18), від 13 червня 2018 року у справі № 464/6863/16 (провадження № 61-10293св18), від 21 червня 2018 року у справі № 205/119/17 (провадження № 61-24700св18), від 25 липня 2018 року у справі № 607/14493/16-ц (провадження № 61-12051св18), від 19 вересня 2018 року у справі № 534/955/17 (провадження № 61-22539св18).

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

Згідно зі статтею 413 ЦПК України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.