263/12763/15-ц Про розірвання шлюбу та поділ майна подружжя - 18.12.2018 Прийняття

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_3 на рішення Апеляційного суду Донецької області від 15 березня 2017 року у складі колегії суддів: Принцевської В. П., Биліни Т. І., Лопатіної М. Ю.,

У липні 2015 року ОСОБА_3 звернулася до суду із позовом до ОСОБА_5 про розірвання шлюбу та поділ майна подружжя.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначила, що з 30 квітня 2004 року вона перебуває із відповідачем у зареєстрованому шлюбі, 23 січня 2007 року у них народився син ОСОБА_6 Із квітня 2014 року сторони припинили фактичні шлюбні відносини, спільне господарство не ведуть, підстав для примирення немає, спір щодо місця проживання дитини відсутній. У період шлюбу подружжя придбало майно, а саме: квартиру АДРЕСА_1, автомобіль марки BMW 325 хі, 2007 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_1, квартиру АДРЕСА_2, автомобіль марки BMW 525 хі, 2005 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_2.

Враховуючи наведене, ОСОБА_3 просила ухвалити рішення, яким розірвати укладений між сторонами шлюб, майно, придбане у шлюбі, визнати об'єктом спільної сумісної власності подружжя та поділити його, визнавши за нею право власності на квартиру АДРЕСА_1 автомобіль марки BMW 325 хі, 2007 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_1, а за відповідачем - на квартиру АДРЕСА_2, автомобіль марки BMW 525 хі, 2005 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_2. Стягнути з відповідача на її користь грошову компенсацію від різниці вартості майна в сумі 452 200,00 грн.

Рішенням Жовтневого районного суду м. Маріуполя Донецької області від 08 грудня 2016 року позовні вимоги ОСОБА_3 задоволено частково.

Шлюб між ОСОБА_3 та ОСОБА_4, зареєстрований Міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Маріупольського міського управління юстиції у Донецькій області 30 квітня 2004 року, актовий запис № 200, розірвано.

Поділено спільне сумісне майно подружжя. Визнано з ОСОБА_3 право власності на квартиру АДРЕСА_1 та автомобіль марки BMW 325 хі, 2007 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_1. Визнано за ОСОБА_4 право власності на квартиру АДРЕСА_2 та автомобіль марки BMW 525 хі, 2005 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_2.

Стягнуто з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 грошову компенсацію за різницю у вартості часток майна подружжя у сумі 207 462,00 грн та витрати зі сплати судового збору в розмірі 4 141,20 грн. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позову, суд першої інстанції виходив із того, що фактичні шлюбні відносин між подружжям припинені, подальше спільне життя та збереження шлюбу суперечить інтересам сторін у справі. Здійснюючи поділ спільного майна подружжя, суд виходив із принципу рівності їх часток у спільному майні, а також фактичного перебування майна у кожного з них. При визначенні розміру грошової компенсації різниці вартості майна суд взяв до уваги висновок будівельно-технічної експертизи від 15 листопада 2016 року № 2.

Рішенням Апеляційного суду Донецької області від 15 березня 2017 року рішення суду першої інстанції змінено в частині розподілу спільного майна подружжя.

Визнано об'єктами права спільної сумісної власності ОСОБА_3 та ОСОБА_4 квартиру АДРЕСА_1, квартиру АДРЕСА_2, автомобіль марки BMW 325 хі, 2007 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_1, автомобіль марки BMW 525 хі, 2005 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_2.

Визнано за ОСОБА_3 право власності на ? частини спільного сумісного майна: квартири АДРЕСА_1, квартири АДРЕСА_2, автомобіля марки BMW 325 хі, 2007 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_1, автомобіля марки BMW 525 хі, 2005 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_2.

Визнано за ОСОБА_7 право власності на ? частини спільного сумісного майна: квартири АДРЕСА_1, квартири АДРЕСА_2, автомобіля марки BMW 325 хі, 2007 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_1, автомобіля марки BMW 525 хі, 2005 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_2.

Залишено зазначене майно в спільній частковій власності ОСОБА_3 та ОСОБА_4

Рішення суду першої інстанції змінено в частині розподілу судових витрат. Стягнуто з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 судові витрати в розмірі 2 314,20 грн.

У решті рішення Жовтневого районного суду міста Маріуполя від 08 грудня 2016 року залишити без змін. Вирішено питання розподілу судових витрат.

Змінюючи рішення суду першої інстанції, апеляційний суд виходив із того, що відповідач заперечував проти заявленого розподілу спільного майна подружжя та не вносив на депозитний рахунок суду грошову суму для виплати на користь позивача грошової компенсації, як це передбачено вимогами статті 365 ЦК України.

У березні 2017 року ОСОБА_3 подала до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу на рішення Апеляційного суду Донецької області від 15 березня 2017 року, в якій просить скасувати зазначене судове рішення та справу направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, обґрунтовуючи свої вимоги порушенням судом норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.

У касаційній скарзі заявник вказує на те, що апеляційний суд під час розгляду апеляційної скарги вийшов за межі заявлених нею позовних вимог, не взяв до уваги інтереси їхнього із відповідачем неповнолітнього сина та не надав оцінки іншим обставинам, які мають значення для правильного вирішення спору.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 12 червня 2017 року відкрито провадження у зазначеній цивільній справі.

15 грудня 2017 року набув чинності Закон України від 03 жовтня 2017 року "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" (2147а-19) , за яким судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд (стаття 388 ЦПК України).

У квітні 2018 року Вищим спеціалізованим судом України з розгляду цивільних і кримінальних справ указану справу передано до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 03 грудня 2018 року зазначену справу призначено до судового розгляду.

Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що сторони перебували у зареєстрованому шлюбі з 30 квітня 2004 року до квітня 2014 року. У шлюбі сторони мають неповнолітнього сина ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1.

Під час шлюбу за спільні кошти сторони придбали на підставі нотаріально посвідченого договору купівлі-продажу від 30 червня 2004 року квартиру АДРЕСА_1 власником якої відповідно до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно є ОСОБА_3, також 09 квітня 2014 року за ОСОБА_4 зареєстровано право власності на квартиру АДРЕСА_2.

Також сторонами у період шлюбу придбані транспортні засоби. Відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу від 21 липня 2011 року за ОСОБА_4 зареєстрований автомобіль BMW 525 хі, 2005 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_2. Відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу від 23 травня 2012 року на ім'я ОСОБА_4 також зареєстрований автомобіль BMW 325 хі, 2007 року випуску, державний номер НОМЕР_1, право керування яким має ОСОБА_3

За клопотанням відповідача судом першої інстанції призначені судові експертизи з питань визначення дійсної вартості спільного майна подружжя.

Відповідно до висновку експерта будівельно-технічної експертизи від 15 листопада 2016 року № 2 ринкова вартість квартири АДРЕСА_2 складає 974 856,00 грн, ринкова вартість квартири АДРЕСА_1 складає 482 532,00 грн.

Згідно із висновком судової автотоварознавчої експертизи від 15 червня 2016 року середня ринкова вартість автомобіля BMW 325 хі, 2007 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_1 складає 429 750,00 грн, дійсна ринкова вартість автомобіля BMW 525 хі, 2005 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_2 становить 352 350,83 грн.

За правилом статті 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Згідно зі статтею 63 СК України дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.

Відповідно до частини першої статті 70 СК України у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

Вирішуючи спори між подружжям про майно, необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з'ясовувати джерело і час придбання зазначеного майна. Спільною сумісною власністю подружжя, що підлягає поділу, можуть бути будь-які види майна, за винятком тих, які згідно із законом не можуть їм належати (виключені з цивільного обороту), незалежно від того, на ім'я кого з подружжя вони були придбані чи внесені грошовими коштами, якщо інше не встановлено шлюбним договором чи законом.

Відповідно до положень частини першої статті 71 СК України майно, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі. Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом. При цьому суд бере до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають істотне значення.

Презумпція спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу, може бути спростована й один із подружжя може оспорювати поширення правового режиму спільного сумісного майна на певний об'єкт, у тому числі в судовому порядку. Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, який її спростовує.

Згідно із частинами другою та третьою статті 372 ЦК України у разі поділу майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними або законом. У разі поділу майна між співвласниками право спільної сумісної власності на нього припиняється.

За загальним правилом, при розгляді справ про поділ спільного майна подружжя вартість майна, що підлягає поділу, визначається за погодженням між подружжям, а при недосягненні згоди - виходячи з дійсної його вартості на час розгляду справи.

Судами правильно встановлено, що спірне майно належить ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на праві спільної сумісної власності та їхні частки є рівними.

Апеляційний суд, змінюючи розподіл в натурі спільного майна подружжя, проведений судом першої інстанції, та визнаючи за сторонами право власності на ідеальні частки по ? в кожному об'єкті спірного майна, залишаючи його в спільній частковій власності, помилкового виходив із неможливості реального розподілу спільного майна подружжя у зв'язку з невнесенням відповідачем на депозитний рахунок суду грошової суми для виплати грошової компенсації різниці вартості часток майна.

Так за системним тлумаченням частин четвертої та п'ятої статті 71 СК України згоду на отримання компенсації за частину майна при його поділі повинен надати той з подружжя, на чию користь така компенсація присуджується, оскільки іншому з подружжя присуджується майно. Вимога одного з подружжя (позивача) про стягнення з іншого з подружжя (відповідача) грошової компенсації замість його частки у праві спільної сумісної власності на майно, не породжує обов'язку такого відповідача попередньо вносити відповідну грошову суму на депозитний рахунок суду. Правила, визначені частиною п'ятою названої статті застосовуються, коли позивач висуває вимогу про виділення йому в натурі певного майна в порядку поділу, а відповідачу - пропонує грошову компенсацію. У такому випадку позивач зобов'язаний попереднього внести грошові кошти на депозитний рахунок суду, які при задоволення позову будуть виплачені відповідачу у якості грошової компенсації його частки у спільному майні.

Отже судом апеляційної інстанції ухвалено рішення при неправильному застосуванні норм матеріального права. У цій справі при поділі майна подружжя підлягала застосуванню частина перша статті 71 СК України, яка передбачає, що майно, яке є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі.

Суд апеляційної інстанції ухвалюючи рішення про визнання за сторонами право власності на ? частини спірного майна та залишаючи його в спільній частковій власності, не тільки не вирішив спір, а ще більше ускладнив його, створивши умови для нових спорів щодо користування та розпорядження майном, яке залишилось у спільній, тепер вже частковій власності.

Верховний Суд наголошує на тому, що основним завданням суду при вирішенні спорів про поділ майна подружжя є вирішення конфлікту між подружжям, тобто здійснення судом своєї базової функції - ухвалення обов'язково рішення, яке безпосередньо припиняє спір, а не виводить його на новий рівень для сторін, які в будь-якому випадку не можуть між собою домовитися.

Враховуючи наведене, виходячи з інтересів сторін у справі, принципу рівності часток у спільному майні подружжя, а також фактичного перебування майна у кожного з подружжя, суд першої інстанції, на підставі належним чином оцінених доказах, дійшов правильного висновку про реальний поділ в натурі спільного майна подружжя, визнавши за ОСОБА_3 право власності на квартиру АДРЕСА_1 та автомобіль марки BMW 325 хі, 2007 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_1, а за ОСОБА_4 право власності на квартиру АДРЕСА_2 та автомобіль марки BMW 525 хі, 2005 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_2, стягнувши при цьому з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 грошову компенсацію за різницю у вартості часток майна подружжя у сумі 207 462,00 грн, виходячи із дійсної вартості спільного майна подружжя.

Відповідно до статті 413 ЦПК України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо встановить, що судом апеляційної інстанції скасоване судове рішення, яке відповідає закону.

Оскільки апеляційний суд помилково скасував рішення суду першої інстанції, яке відповідає вимогам закону, тому рішення апеляційного суду підлягає скасуванню із залишенням в силі рішення суду першої інстанції.