317/346/17 Про відшкодування господарю майнової та моральної шкоди, спричиненої вбивством його мисливського собаки - 03.12.2018 Прийняття

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду Антоненко Н. О. (суддя-доповідач), Журавель В. І., КратаВ.І.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_4;

відповідач - ОСОБА_5;

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_4 на рішення апеляційного суду Запорізької області від 22 червня 2017 року в складі колегії суддів: Воробйової І. А., Бєлки В. Ю., Полякова О. З.,

У січні 2017 року ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_5 про відшкодування майнової та моральної шкоди, спричиненої вбивством його мисливського собаки вартістю 45 000 грн та відшкодування у зв'язку з цим моральної шкоди в сумі 155 000 грн.

Рішенням Запорізького районного суду Запорізької області від 3 травня 2017 року позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_4 10 000 грн майнової та 1 000 грн моральної шкоди. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Вирішено питання про розподіл судових витрат. Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив із того, що ОСОБА_5, застреливши собаку позивача, заподіяв йому як власнику собаки майнову та моральну шкоду.

Рішенням апеляційного суду Запорізької області від 22 червня 2017 року рішення суду першої інстанції скасовано, у задоволенні позову ОСОБА_4 відмовлено.

Рішення апеляційного суду мотивоване тим, що оскільки мисливець ОСОБА_4 порушив правила полювання з собаками, а ОСОБА_5, будучи в стані необхідної оборони, не перевищив її межі, тому підстави для відшкодування майнової та моральної шкоди позивачу відсутні.

У липні 2017 року ОСОБА_4 подав до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу, у якій просить скасувати рішення апеляційного суду, а справу передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Касаційна скарга мотивована тим, що апеляційний суд не застосував норми матеріального права, які підлягають застосуванню, не звернув увагу на те, що відповідач застосував засоби протидії, які заборонені законом та протирічать моральним засадам суспільства.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17 липня 2017 року відкрито касаційне провадження в даній справі.

18 вересня 2017 року від ОСОБА_5 до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ надійшли заперечення на касаційну скаргу, які мотивовані тим, що рішення апеляційного суду ухвалене з дотриманням норм матеріального та процесуального права, тому касаційна скарга підлягає відхиленню

Статтею 388 ЦПК України в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" (2147а-19) , що набув чинності 15 грудня 2017 року (далі - ЦПК України (1618-15) ), визначено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Підпунктом 4 пункту першого Розділу XIII "Перехідні положення" ЦПК України (1618-15) передбачено, щокасаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

29 травня 2018 року справу передано до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду.

Перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги та скасування оскаржуваних судових рішень.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно з положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Наведені в касаційній скарзі доводи не дають підстав для висновку про неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Суди встановили, що 19 листопада 2016 року в с. Червоний Яр Запорізького району Запорізької області собаки породи "західносибірська лайка", що належали ОСОБА_4, забігли на земельну ділянку ОСОБА_5 та напали на його свійську тварину, з приводу чого між сторонами виник конфлікт, в ході якого ОСОБА_5 застрелив одну із собак ОСОБА_4

Висновком патологічного дослідження трупа собаки породи "західносибірська лайка" від 22 листопада 2016 року № 001592 встановлено, що собака загинув від знекровлення внаслідок механічного пошкодження аорти та легеневої артерії.

Відповідно до частини першої статті 1187 Цивільного кодексу України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана зокрема з утриманням службових собак та собак бійцівських порід, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб.

Згідно з Переліком порід собак, відповідальність власників яких підлягає обов'язковому страхуванню за шкоду, яка може бути заподіяна третім особам, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 09 липня 2002 року № 944 (944-2002-п) , собака породи "лайка" відноситься до собак, відповідальність власників яких підлягає обов'язковому страхуванню за шкоду, яка може бути заподіяна третім особам.

Згідно із частиною першою статті 1169 ЦК України шкода, завдана особою при здійсненні нею права на самозахист від протиправних посягань, у тому числі у стані необхідної оборони, якщо при цьому не були перевищені її межі, не відшкодовується.

Установивши, що відповідач діяв у межах крайньої необхідності з метою відвернення небезпеки, яка загрожувала його життю, здоров'ю та його свійській тварині нападом агресивних собак, в присутності чоловіків із мисливською зброєю, апеляційний суд дійшов обґрунтованого висновку про те, що своїми діями відповідач не перевищив межі необхідної оборони.

Відповідно до частини першої статті 12 Закону України "Про мисливське господарство та полювання" право на полювання в межах визначених для цього мисливських угідь мають громадяни України, які досягли 18-річного віку та одержали в установленому порядку дозвіл на добування мисливських тварин та інші документи, що засвідчують право на полювання.

Пунктами другим, третім частини першої статті 20 цього Закону передбачено, що з метою раціонального використання мисливських тварин, охорони диких тварин, а також середовища їх перебування забороняється полювання у межах населених пунктів (сіл, селищ, міст) та на відстані ближче ніж 200 метрів від будівель населеного пункту та окремо розташованих будівель, де можливе перебування людей.

Оскільки ОСОБА_4 порушив правила полювання, не забезпечив ізольоване тримання своїх мисливських собак, які створили загрозу майну і здоров'ю відповідача, апеляційний суд дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав для задоволення позову.

Доводи касаційної скарги про те, що відповідач застосував засоби протидії, які заборонені законом та протирічать моральним засадам суспільства, не заслуговують на увагу, оскільки дії відповідача були направлені на самозахист від агресивного собаки позивача, і цю небезпеку неможливо було усунути іншими засобами.

Безпідставними є доводи касаційної скарги про те, що апеляційний суд не застосував до спірних правовідносин норми статей 19, 1193 ЦК України, оскільки для застосування норм статті 1193 ЦК України необхідно встановити умисел, необережність та ступінь вини потерпілого, в той час як груба необережність саме ОСОБА_4 призвела до завдання йому шкоди, а дії відповідача були направлені на самозахист своєї власності від протиправних посягань з боку позивача.

Інші доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що судом апеляційної інстанцій при розгляді даної справи неправильно застосовані норми матеріального права чи порушені норми процесуального права.

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Керуючись статтями 400, 401, 409 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_4 залишити без задоволення.

Рішення апеляційного суду Запорізької області від 22 червня 2017 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.