713/1679/15-ц Про стягнення кредитної заборгованості за кредитним договором - 07.11.2018 Прийняття

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк" на рішення Вижницького районного суду Чернівецької області від 15 лютого 2016 року в складі судді Кириляк А. Ю. та рішення апеляційного суду Чернівецької області від 01 червня 2016 року в складі колегії суддів: Чупікової В. В., Бреславського О. Г., Савчук М. В.,

У вересні 2015 року публічне акціонерне товариство комерційний банк "ПриватБанк", яке змінило назву на акціонерне товариство комерційний банк "ПриватБанк" (далі - АТ КБ "ПриватБанк", банк), звернулося до суду з позовом до ОСОБА_4 про стягнення кредитної заборгованості за кредитним договором у розмірі 276 741,60 грн.

Позовна заява мотивована тим, що 20 грудня 2006 року між сторонами укладено кредитний договір № CVA0AU00041146(далі - кредитний договір, договір), за умовами якого відповідач отримав кредит у розмірі 47 935 грн з кінцевим терміном повернення 19 грудня 2013 року. В результаті неналежного виконання відповідачем зобов'язань за договором утворилася заборгованість.

Рішенням Вижницького районного суду Чернівецької області від 15 лютого 2016 року в задоволенні позову банку відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що позивач звернувся до суду з цим позовом поза межами позовної давності, про застосування якої просив позивач.

Рішенням апеляційного суду Чернівецької області від 01 червня 2016 року рішення Вижницького районного суду Чернівецької області від 15 лютого 2016 року скасовано, ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позову банку відмовлено з інших підстав.

Рішення апеляційного суду мотивовано тим, що заборгованість за кредитним договором у межах позовної давності, про застосування якої просив відповідач, повністю погашена за рахунок грошових коштів, отриманих від реалізації автомобіля.

У касаційній скарзі, поданій 04 жовтня 2016 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, АТ КБ "ПриватБанк" просить скасувати рішення Вижницького районного суду Чернівецької області від 15 лютого 2016 року та рішення апеляційного суду Чернівецької області від 01 червня 2016 року і направити справу на новий розгляд.

Касаційна скарга мотивована тим, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій є незаконними та необґрунтованими, ухвалені з порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права. Апеляційний суд безпідставно дійшов висновку про те, що заборгованість в межах позовної давності погашена за рахунок грошових коштів, отриманих від реалізації автомобіля, оскільки отримані від реалізації автомобіля грошові кошти використані на погашення заборгованості, стягнутої рішенням Вижницького районного суду Чернівецької області від 10 березня 2010 року. Суд неправильно визначив суму заборгованості за кредитним договором з урахуванням заяви про застосування позовної давності, оскільки позивач звернувся до суду з цим позовом 17 вересня 2015 року, тому має право на стягнення заборгованості за кредитним договором за період з 17 вересня 2012 року по 17 вересня 2015 року в межах періодичних платежів згідно з розрахунком заборгованості, наданим банком. Зменшуючи розмір нарахованої пені, суд не зазначив істотні обставини, які на думку суду зумовлюють необхідність значного зменшення вимог про стягнення неустойки.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01 грудня 2016 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано її матеріали з Вижницького районного суду Чернівецької області.

07 лютого 2017 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ надійшли заперечення ОСОБА_4 на касаційну скаргу мотивовані тим, що рішення апеляційного суду ухвалено з дотриманням норм процесуального права та правильним застосуванням норм матеріального права, є законним і обґрунтованим. Жодних належних і допустимих доказів доведення обставин на які посилається банк як на підставу своїх позовних вимог у встановленому цивільно-процесуальному порядку ним не надано.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 26 квітня 2017 року справу призначено до судового розгляду.

Відповідно до підпункту 4 пункту першого розділу XIII Перехідних положень ЦПК України (1618-15) у редакції Закону України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" (2147а-19) касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Згідно зі статтею 388 ЦПК Українисудом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

27 січня 2018 справу передано до Верховного Суду.

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Колегія суддів дійшла висновку про наявність передбачених законом підстав для часткового задоволення касаційної скарги з огляду на наступне.

Згідно з положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Апеляційний суд установив, що 20 грудня 2006 року між АТ КБ "ПриватБанк" та ОСОБА_4 укладено кредитний договір № CVA0AU00041146, за умовами якого відповідач отримав кредит у сумі 47 935 грн на купівлю автомобіля, зі сплатою 1,34 % процентів на місяць на суму залишку заборгованості за користування кредитом, з кінцевим терміном повернення до 19 грудня 2013 року.

В забезпечення належного виконання позичальником зобов'язань за кредитним договором 20 грудня 2006 року між стронами укладено договір застави, за умовами якого відповідач передав у заставу банку автомобіль DAEWOO модель LANOS, 2006 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_1, який належить йому на праві власності.

У зв'язку з неналежним виконанням ОСОБА_4 умов кредитного договору АТ КБ "ПриватБанк" у вересні 2009 року звернулося до суду з позовом про звернення стягнення на предмет застави в рахунок дострокового погашення заборгованості за кредитним договором у розмірі 43 403,11 грн, яка складається з 39 486,96 грн основного боргу, 3 626,51 грн відсотків, 134,22 грн заборгованості з комісії за користування кредитом, 155,42 грн пені за несвоєчасне виконання зобов'язання за договором.

РішеннямВижницького районного суду Чернівецької області від 10 березня 2010 року позов банку задоволено, у рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № CVA0AU00041146 від 20 грудня 2006 року у розмірі 43 403,11 грн звернено стягнення на предмет застави шляхом продажу позивачем з укладенням від імені відповідача договору купівлі - продажу будь-яким способом з іншою особою - покупцем зі зняттям вказаного автомобіля з обліку ДАІ України та наданням всіх повноважень, необхідних для здійснення продажу.

Звертаючись до суду з позовом у вересні 2015 року, банк просив стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором, яка станом на 16 липня 2015 року становить 276 741,60 грн та складається з: 27 606,32 грн заборгованості за кредитом, 73 824,51 грн заборгованості за відсотками за користування кредитом, 3 489,72 грн заборгованості з комісії за користування кредитом, 171 821 грн пені за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором.

Частиною першою статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно із частиною першою статті 598 ЦК України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України).

Звернення з позовом про дострокове стягнення кредиту незалежно від способу такого стягнення змінює порядок, умови і строк дії кредитного договору. На час звернення з таким позовом вважається, що настав строк виконання договору в повному обсязі. Рішення суду про стягнення заборгованості чи звернення стягнення на заставлене майно засвідчує такі зміни.

Оскільки АТ КБ "ПриватБанк" у вересні 2009 року звернулося до суду з позовом про дострокове повернення суми кредитушляхом звернення стягнення на предмет застави, то такими діями банк на власний розсуд змінив строк виконання зобов'язання за договором, а тому саме з цього часу настав строк виконання договору в повному обсязі, і право кредитора нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припинилися.

У спірних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання.

Аналогічний правовий висновок узгоджується з позицією Великої Палати Верховного Суду, висловленою у постанові від 28 березня 2018 року у справі № 14-10цс18.

30 квітня 2013 року отримані кошти від реалізації заставного автомобіля в розмірі 29 500 грн зараховані на погашення заборгованості.

ОСОБА_4 просив застосувати позовну давність до заявлених банком вимог.

Відповідно до вимог статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові (частина четверта статті 267 ЦК України).

Статтею 257 ЦК України встановлено загальну позовну давність тривалістю у три роки.

Початок перебігу позовної давності визначається статтею 261 ЦК України. Так, за загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина перша статті 261 ЦК України). А за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (частина п'ята цієї статті).

За змістом цієї норми початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення в зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

Ураховуючи, що АТ КБ "ПриватБанк" змінило строк виконання основного зобов'язання з 19 грудня 2013 року на вересень 2009 року та мало можливість саме з цього часу реалізувати своє право в примусовому порядку через суд повернути заборгованість за кредитом, однак з позовом звернулося лише 17 вересня 2015 року, тобто поза межами позовної давності, встановленої статтею 257 ЦК України, про застосування якої просив відповідач, підстави для покладення на відповідача обов'язку сплатити на користь позивача заборгованість за кредитом, відсотками за користування кредитом, з комісії за користування кредитом та пеню за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором відсутні.

Відповідно до статті 412 ЦПК України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Колегія суддів суду касаційної інстанції дійшла висновку, що у справі не вимагається збирання або додаткової перевірки чи оцінки доказів, обставини справи встановлені судами повно, але допущено неправильне застосування норм матеріального права, а тому оскаржувані судові рішення судів попередніх інстанцій підлягають скасуванню з прийняттям нової постанови про відмову в позові.