Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Гончарової І.А.,

суддів - Ханової Р.Ф., Олендера І.Я.

здійснивши попередній розгляд касаційної скарги Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Вінницькій області на постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 4.03.2014 (суддя Дончик В.В.) та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 15.04.2014 (судді Ватаманюк Р.В., Мельник-Томенко Ж.М., Сторчак В.Ю

у справі № 802/40/14-а

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ТД Автоцентр Поділля"

до відповідача Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Вінницькій області

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

У січні 2014 Товариство з обмеженою відповідальністю "ТД Автоцентр Поділля" (далі Товариство) звернулось до суду з позовом про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Вінницькій області від 12.12.2013.

Свої вимоги позивач обґрунтував тим, що під час проведеної у жовтні-листопаді 2013 перевірки ДПІ безпідставно дійшло висновку про те, що внаслідок допущених Товариством порушень вимог Податкового Кодексу України (2755-17) , було занижено податок на прибуток всього в сумі 25086 грн. У зв'язку з цим у ДПІ були відсутні підстави для прийняття оскаржуваного повідомлення-рішення.

Вважаючи, що Товариством під час визначення податкових зобов'язань за наслідками здійснення господарської діяльності не було порушено вимог чинного законодавства, позивач просив задовольнити позов.

Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 04.03.2014, залишеною без змін ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 15.04.2014, позов задоволено частково: визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення ДПІ №0007442201 від 12.12.2013 в частині визначення грошового зобов'язання за основним платежем з податку на прибуток у сумі 210347 грн.

Стягнуто з Товариства в дохід Державного бюджету судовий збір в розмірі 487 грн.

Не погодившись з судовими рішеннями ДПІ звернулась до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права, просила їх скасувати та відмовити в задоволенні позову. При цьому скаржник зазначив, що суди дійшли помилкового висновку про обґрунтованість позовних вимог невірно оцінивши залучені до справи докази та неправильно застосувавши при цьому норми матеріального і процесуального права. Крім того, судом першої інстанції необґрунтовано стягнуто з відповідача на користь Товариства судові витрати шляхом їх безспірного списання із рахунку ДПІ, оскільки такий порядок стягнення не передбачено чинним законодавством.

Товариство відзиву на касаційну скаргу не надало.

10.01.2018 справу, в порядку, передбаченому Розділом VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) (в редакції, що діє з 15.12.2017), передано до Верховного Суду.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

З матеріалів справи вбачається, що за наслідками проведеної ДПІ перевірки Товариства з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2010 по 31.12.12 складено акт перевірки №1051/22/36309878 від 25.11.2013 При цьому в акті зазначено, що Товариством в порушення п.п.135.5.4 п.135.5 ст.135, п.п.139.1.9 п.139.1 ст. 139 Податкового кодексу України занижено податок на прибуток всього в сумі 250860 грн.

На підставі акту ДПІ прийнято податкове повідомлення-рішення №0007442201 від 12.12.2013, яким Товариству збільшено суму грошового зобов'язання по податку на прибуток на суму 250860 грн. - основного платежу та застосовано штрафні санкції в розмірі 10128 грн.

Під час розгляду справи в суді першої інстанції позивачем визнано обґрунтованість та законність висновків ДПІ про те, що при визначенні об'єкта оподаткування за період з 01.04.2011 по 31.12.2012 Товариством допущено його заниження на суму 192918,32 грн., оскільки позивачем не віднесено до складу інших доходів суму непогашеного векселя, виданого ТОВ "Легенда-Авто".

З урахуванням цього судом першої інстанції позов задоволено частково и судове рішення в цій частині не оскаржується.

Відтак, спірним є законність дій ДПІ щодо решти сум, відображених у повідомленні-рішенні від 12.12.2013.

Свої дії щодо цього відповідач мотивує тим, що Товариством віднесено до складу витрат операційної діяльності, а саме до собівартості придбаних у ТОВ "Хонда України" та реалізованих товарів, придбання яких не підтверджене відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Спірні правовідносини внормовано положеннями Податкового Кодексу України (2755-17) , в редакції що була чинною на момент їх виникнення.

Судами попередніх інстанцій обґрунтовано прийнято до уваги, що Товариством, у відповідності до положень статті 44 ПК України, після закінчення перевірки та до прийняття рішення контролюючим органом за результатами такої перевірки, надано ДПІ додаткові документи, що підтверджують показники, відображені у податковій звітності, які безпідставно не було прийнято до уваги відповідачем.

З урахуванням матеріалів справи судами зроблено правильний висновок про те, що позивачем не було порушено вимог п. 138.2 ст. 138 та п.п.139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України, та про те, що надані Товариством докази підвереджують факт придбання товару у ТОВ "Хонда Україна", тобто про те, що господарська операція щодо купівлі автомобілів була спрямована на реальне настання правових наслідків та спричинила реальні зміни майнового стану платника податків.

Натомість, в порушення приписів частини 2 статті 71 КАС України (в редакції, що діяла до 15.12.2017) відповідач не довів належними, достатніми та беззаперечними доказами протилежне.

Суди попередніх інстанцій, здійснивши системний аналіз долучених до справи доказів та надавши їм правильну оцінку, дійшли вірного висновку щодо обґрунтованості заявленого адміністративного позову в частині, що стосується виконання господарської угоди, укладеної між Товариством та ТОВ "Хонда Україна".

Доводи касаційної скарги ДПІ не спростовують правильність доводів якими мотивовано судове рішення, не дають підстав вважати висновки суду апеляційної інстанції помилковими, а застосування судом норм матеріального та процесуального права - неправильним.

Що стосується касаційної скарги в частині розподілу судових витрат, то ДПІ помилково посилається на те, що судом судові витрати покладено на відповідача, оскільки зі змісту оскаржуваних рішень вбачається, що судовий збір стягнуто з Товариства.

Згідно з частиною 1 статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Відповідно до частини 3 статті 343 КАС України суд касаційної інстанції, здійснивши попередній розгляд справи, залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Керуючись статтями 343, 350, 356 Кодексу адміністративного судочинства України, -

Касаційну скаргу Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Вінницькій області залишити без задоволення, постанову на постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 04.03.2014 та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 15.04.2014 - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.