539/347/17 Про стягнення заборгованості за договорами банківського вкладу - 17.10.2018 Прийняття

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_4 - ОСОБА_5 на рішення Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 21 вересня 2017 року у складі судді Іващенка Ю. А. та постанову Апеляційного суду Полтавської області від 15 січня 2018 року у складі колегії суддів: Панченка О. О., Бутенко С. Б., Лобова О. А.,

У лютому 2017 року ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом до Публічного акціонерного товариства Комерційного банку "ПриватБанк" (далі - ПАТ КБ "ПриватБанк") про стягнення заборгованості за договорами банківського вкладу.

Позовна заява мотивована тим, що між ним та ПАТ КБ "ПриватБанк" укладені договори банківського вкладу: від 26 лютого 2014 року № SAMDNWFD0070083194800 на суму 9 000,00 євро, мінімальний строк вкладу - 3 місяці, з відсотковою ставкою щомісячно 9 % річних, від 26 лютого 2014 року № SAMDNWFD0070083194000 на суму 17 841,10 грн, мінімальний строк вкладу - 3 місяці, з відсотковою ставкою щомісячно 18 % річних, від 26 лютого 2014 року № SAMDNWFD0070083195300 на суму

1 710,71 євро, мінімальний строк вкладу - 1 місяць, з відсотковою ставкою щомісячно 8 % річних. Ці договори оформлені у м. Севастополь та підписані ним особисто - договори укладалися у зв'язку із завершенням строку дії попередніх договорів, укладених ним з ПАТ КБ "ПриватБанк" 25 листопада 2013 року строком на 3 місяці, а саме: договору від 23 листопада 2013 року № SAMDNWFD0070021805300 на суму 10 563,61 євро зі щомісячною ставкою 5,5 % річних, від 23 листопада

2013 року № SAMDNWFD0070021801700 на суму 17 140,71 грн з щомісячною ставкою 16 % річних.

Отже, 26 лютого 2014 року відбулося лише переоформлення вищезазначених договорів вкладу, грошові кошти йому за цими договорами не видавалися та ним не вносилися, а відбулося їхнє переведення із одного особового рахунку на інший.

13 травня 2014 року та 01 серпня 2014 року він отримав довідки Кримського регіонального відділення ПАТ КБ "ПриватБанк", згідно з якими банк підтвердив наявність у нього трьох особистих рахунків "Стандарт" із зазначенням залишків коштів на цих рахунках.

Звернувшись до ПАТ КБ "ПриватБанк" із заявою щодо повернення вкладів за договорами від 26 лютого 2014 року № SAMDNWFD0070083194800 на суму

9 000,00 євро, від 26 лютого 2014 року № SAMDNWFD0070083194000 на суму

17 841,10 грн, від 26 лютого 2014 року № SAMDNWFD0070083195300 на суму

1 710,71 євро позивач отримав лист відмову від відповідача від 24 серпня 2015 року, яка мотивована тим, що через політичні події в країні виникли складнощі із обслуговуванням депозитів та рахунків відкритих у відділеннях ПАТ КБ "ПриватБанк" та внаслідок окупації території Автономної Республіки Крим та м. Севастополь, банком припинена діяльність у цьому регіоні.

Зазначає, що станом на день звернення до суду із цим позовом грошові кошти за договорами вкладу разом із процентами йому не повернуті.

Уточнивши позовні вимоги, ОСОБА_4 остаточно просив стягнути із відповідача: суму заборгованості за договором банківського вкладу від 26 лютого 2014 року

№ SAMDNWFD0070083194000 у розмірі 33 728,83 грн, із яких сума основного боргу - 17 841,10 грн, відсотки станом на 20 вересня 2017 року - 15 887,73 грн; суму заборгованості за договором банківського вкладу від 26 лютого 2014 року

№ SAMDNWFD0070083195300 у розмірі 2 273,04 євро, з яких сума основного боргу -

1 710,71 євро, відсотки станом на 20 вересня 2017 року - 562,33 євро; суму заборгованості за договором банківського вкладу від 26 лютого 2014 року

№ SAMDNWFD0070083194800 у розмірі 12 361,62 євро, з яких сума основного боргу 9 000,00 євро, відсотки станом на 20 вересня 2017 року - 3 361,62 євро.

Рішенням Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 21 вересня

2017 року у задоволенні позову ОСОБА_4 відмовлено.

Суд першої інстанції мотивував своє рішення тим, що позивачем не надано належних та допустимих доказів внесення грошових коштів за договорами вкладів

від 26 лютого 2014 року № SAMDNWFD0070083194000, від 26 лютого 2014 року

№ SAMDNWFD0070083195300, від 26 лютого 2014 року № SAMDNWFD0070083194800 до Кримського регіонального відділення ПАТ КБ "ПриватБанк", згідно з якими у позивача у ПАТ КБ "ПриватБанк" є три особових рахунки "Стандарт".

Постановою Апеляційного суду Полтавської області від 15 січня 2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_4 залишено без задоволення. Рішення Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 21 вересня 2017 року залишено без змін.

Залишаючи без задоволення апеляційну скаргу, апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції, визнав їх законними та обґрунтованими, постановленими з додержанням норм матеріального та процесуального права.

У березні 2018 року представник ОСОБА_4 - ОСОБА_5 подав до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 21 вересня 2017 року та постанову Апеляційного суду Полтавської області від 15 січня 2018 року, в якій просить скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове рішення про задоволення позову, обґрунтовуючи свої вимоги неправильним застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга мотивована тим, що суди у цій справі мали відступити від правової позиції Верховного Суду України, яка висловлена у постанові від 29 жовтня 2014 року у справі № 6-118цс14 щодо можливості підтвердження факту укладення договорів банківського вкладу оригіналом договору банківського вкладу з видачею ощадної книжки або іншого документа, що відповідає вимогам, установленим законом, іншими нормативно-правовими актами у сфері банківської діяльності (банківськими правилами) і звичаями ділового обороту, та навести мотиви можливості здійснення цього і в інший спосіб.

Ухвалою Верховного Суду від 27 березня 2018 року відкрито касаційне провадження в указаній справі та надано строк для надання відзиву.

У квітні 2018 року від ПАТ КБ "ПриватБанк" надійшов відзив на касаційну скаргу представника ОСОБА_4 - ОСОБА_5, у якому заявник просить відхилити вказану касаційну скаргу та залишити без змін рішення судів першої та апеляційної інстанцій, посилаючись на те, що касаційна скарга є необґрунтованою і такою, що не підлягає задоволенню.

Перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін з огляду на таке.

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Із матеріалів справи вбачається, що між ОСОБА_4 та ПАТ КБ "ПриватБанк", укладені договори банківських вкладів: від 26 лютого 2014 року

№ SAMDNWFD0070083194800 на суму 9 000,00 євро, мінімальний строк вкладу -

3 місяці, з відсотковою ставкою щомісячно 9 % річних; від 26 лютого 2014 року

№ SAMDNWFD0070083194000 на суму 17 841,10 грн, мінімальний строк вкладу -

3 місяці, з відсотковою ставкою щомісячно 18 % річних; від 26 лютого 2014 року

№ SAMDNWFD0070083195300 на суму 1 710,71 євро, мінімальний строк вкладу -

1 місяць, з відсотковою ставкою щомісячно 8 % річних, що підтверджується їх копіями.

Із копії довідок Кримського регіонального відділення ПАТ КБ "ПриватБанк"

від 13 травня та 01 серпня 2014 року вбачається, що, у ОСОБА_4 є три особові рахунки "Стандарт" із зазначенням залишків коштів на цих рахунках, а саме:

від 26 лютого 2014 року - 9 062,13 євро, від 26 лютого 2014 року - 1 721,20 євро,

від 26 лютого 2014 року - 18 087,45 грн.

Відповідно до частини першої статті 1058 ЦК України за договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов'язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором.

З огляду на визначення договору банківського вкладу, що закріплене в ЦК України та інших нормативно-правових актах, банківський вклад (депозит) - це кошти в готівковій або безготівковій формі, у валюті України або в іноземній валюті, які розміщені клієнтами на їх іменних рахунках у банку на договірних засадах на визначений строк зберігання або без зазначення такого строку, які підлягають виплаті вкладнику відповідно до законів України та умов договору (стаття 2 Закону України від 07 грудня 2000 року № 2121-III "Про банки і банківську діяльність").

Згідно з частиною першою статті 1060 ЦК України договір банківського вкладу укладається на умовах видачі вкладу на першу вимогу (вклад на вимогу) або на умовах повернення вкладу зі спливом встановленого договором строку (строковий вклад).

Договір банківського вкладу є реальним, оплатним договором і вважається укладеним з моменту прийняття банком від вкладника або третьої особи на користь вкладника грошової суми (вкладу).

Положення статті 1059 ЦК України врегульовують питання форми банківського вкладу та наслідки недодержання письмової форми договору. Так, за змістом цієї статті договір банківського вкладу укладається у письмовій формі. Письмова форма договору банківського вкладу вважається додержаною, якщо внесення грошової суми підтверджено договором банківського вкладу з видачею ощадної книжки або сертифіката чи іншого документа, що відповідає вимогам, встановленим законом, іншими нормативно-правовими актами у сфері банківської діяльності (банківськими правилами) та звичаям ділового обороту. У разі недодержання письмової форми договору банківського вкладу цей договір є нікчемним.

Пунктом 5 постанови Національного банку України від 06 травня 2014 року № 260 "Про відкликання та анулювання банківських ліцензій та генеральних ліцензій на здійснення валютних операцій окремих банків і закриття банками відокремлених підрозділів, що розташовані на території Автономної Республіки Крим і міста Севастополя" зобов'язано припинити діяльність відокремлених підрозділів банків, розташованих на території Автономної Республіки Крим і міста Севастополя та протягом місяця з дня набрання чинності цією постановою забезпечити закриття таких відокремлених підрозділів, що унеможливлює діяльність відокремленого підрозділу банку на території АРК та міста Севастополя - філії "Кримське РУ ПАТ КБ "ПриватБанк".

Згідно з пунктом 1.4 Положення про порядок здійснення банками України вкладних (депозитних) операцій з юридичними і фізичними особами, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 03 грудня 2003 року № 516 (z1256-03) , залучення банком вкладів (депозитів) юридичних і фізичних осіб підтверджується: договором банківського рахунку; договором банківського вкладу (депозиту) з видачею ощадної книжки; договором банківського вкладу (депозиту) з видачею ощадного (депозитного) сертифіката; договором банківського вкладу (депозиту) з видачею іншого документа, що підтверджує внесення грошової суми або банківських металів і відповідає вимогам, установленим законом, іншими нормативно-правовими актами у сфері банківської діяльності (банківськими правилами) та звичаями ділового обороту.

Відповідно до Інструкції про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземних валютах, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 12 листопада 2003 року № 492 (z1172-03) та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 17 грудня 2003 року за № 1172/8493 (z1172-03) (далі - Інструкція

№ 492), банки відкривають своїм клієнтам за договором банківського вкладу вкладні (депозитні) рахунки (пункт 1.8 Інструкції); договір банківського рахунку укладається в письмовій формі; один примірник договору зберігається в банку, а другий - банк зобов'язаний надати клієнту під підпис (пункт 1.9 Інструкції); письмова форма договору банківського вкладу вважається дотриманою, якщо внесення грошової суми на вкладний (депозитний) рахунок вкладника підтверджено договором банківського вкладу з видачею ощадної книжки або іншого документа, що відповідає вимогам, установленим законом, іншими нормативно-правовими актами у сфері банківської діяльності (банківськими правилами) і звичаями ділового обороту; у договорі банківського вкладу, зокрема, зазначаються: вид банківського вкладу, сума, що вноситься або перераховується на вкладний (депозитний) рахунок, строк зберігання коштів (за строковим вкладом), розмір і порядок сплати процентів або доходу в іншій формі, умови перегляду їх розміру, відповідальність сторін, умови дострокового розірвання договору тощо (пункт 1.10 Інструкції).

Пункт 10.1 Інструкції № 492 передбачає порядок відкриття вкладних (депозитних) рахунків фізичним особам. Зокрема, після пред'явлення фізичною особою необхідних документів уповноважений працівник банку ідентифікує цю фізичну особу, після чого між банком і фізичною особою укладається в письмовій формі договір банківського вкладу; після укладення договору банківського вкладу фізична особа вносить або перераховує з іншого власного рахунка кошти на вкладний (депозитний) рахунок, після чого на підтвердження укладення договору банківського вкладу і внесення грошових коштів на вказаний рахунок банк видає фізичній особі ощадну книжку або інший документ, що її замінює і який видається згідно з внутрішніми положеннями банку.

Згідно з пунктом 8 глави 2 "Приймання банком готівки" розділу ІІІ "Касові операції банків з клієнтами" Інструкції про касові операції в банках України, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 14 серпня 2003 року № 337 (z0768-03) , яка була чинною на момент виникнення спірних правовідносин, після завершення приймання готівки клієнту видається квитанція (другий примірник прибуткового касового документа) або інший документ, що є підтвердженням внесення готівки у відповідній платіжній системі. Квитанція або інший документ, що є підтвердженням внесення готівки у відповідній платіжній системі, має містити: найменування банку, який здійснив касову операцію, дату здійснення касової операції (у разі здійснення касової операції в післяопераційний час - час виконання операції), а також підпис працівника банку, який прийняв готівку, відбиток печатки (штампа) або електронний підпис працівника банку, засвідчений електронним підписом САБ.

Пунктом 1.4 глави 1 Положення про порядок здійснення банками України вкладних (депозитних) операцій з юридичними і фізичними особами, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 03 грудня 2003 року № 516 (z1256-03) (далі - Положення № 516), передбачено, що залучення банком вкладів (депозитів) юридичних і фізичних осіб підтверджується: договором банківського рахунку; договором банківського вкладу (депозиту) з видачею ощадної книжки; договором банківського вкладу (депозиту) з видачею ощадного (депозитного) сертифіката; договором банківського вкладу (депозиту) з видачею іншого документа, що підтверджує внесення грошової суми або банківських металів і відповідає вимогам, установленим законом, іншими нормативно-правовими актами у сфері банківської діяльності (банківськими правилами) та звичаями ділового обороту.

Пунктом 2.9 глави 2 розділу IV Інструкції про ведення касових операцій банками в Україні, затвердженої постановою Правління Національного банку України

від 01 червня 2011 року № 174 (далі - Інструкція № 174), передбачено, що банк (філія, відділення) зобов'язаний видати клієнту після завершення приймання готівки квитанцію (другий примірник прибуткового касового ордера) або інший документ, що є підтвердженням внесення готівки у відповідній платіжній системі. Квитанція або інший документ, що є підтвердженням внесення готівки у відповідній платіжній системі, має містити найменування банку (філії, відділення), який здійснив касову операцію, дату здійснення касової операції (у разі здійснення касової операції в післяопераційний час - час виконання операції або напис чи штамп "вечірні" чи "післяопераційний час"), а також підпис працівника банку (філії, відділення), який прийняв готівку, відбиток печатки (штампа) або електронний підпис працівника банку (філії, відділення), засвідчений електронним підписом САБ.

Таким чином, письмова форма договору банківського вкладу вважається додержаною, якщо внесення грошової суми підтверджено договором банківського вкладу з видачею ощадної книжки або сертифіката чи іншого документа, що відповідає вимогам, встановленим законом, іншими нормативно-правовими актами у сфері банківської діяльності (банківськими правилами) та звичаями ділового обороту. При цьому квитанція (другий примірник прибуткового касового документа) або інший документ є підтвердженням внесення готівки у відповідній платіжній системі.

Договір банківського вкладу має своїм наслідком ту обставину, що готівкові гроші вкладника передаються ним у власність банку, а безготівкові гроші - в повне розпорядження банку. Відповідні дії вкладника є необхідною умовою виникнення зобов'язання за договором банківського вкладу, згідно з яким у вкладника виникає право вимагати від банку видачі суми вкладу і виплати відсотків на неї, а у банку - відповідний обов'язок. Із договору банківського вкладу, укладення якого обумовлено переданням коштів вкладника у власність банку, можуть виникнути лише зобов'язальні правовідносини за участю вкладника (кредитора) і банку (боржника).

Вирішуючи питання щодо стягнення грошових коштів за договорами банківського вкладу, судам необхідно встановити факт укладення відповідного договору, з'ясувати повноваження сторін на його укладення, факт внесення грошової суми на вкладний (депозитний) рахунок вкладника, а також дотримання вимог, передбачених законами та іншими нормативно-правовими актами у сфері банківської діяльності, щодо укладення договору банківського вкладу та внесення грошових коштів.

За таких обставин та з підстав, передбачених вищевказаними нормами матеріального права, правильним та обґрунтованим є висновок суду першої інстанції, із яким погодився й апеляційний суд, що позивачем не доведено факт укладення між сторонами договорів банківських вкладів від 26 лютого 2014 року та внесення на них грошових коштів у заявленому розмірі.

Наведені у касаційній скарзі доводи аналогічні доводам апеляційної скарги, які були предметом дослідження судом апеляційної інстанції, і їм надана належна правова оцінка.

Посилання у касаційній скарзі на те, що суди у цій справі мали відступити від правової позиції Верховного Суду України, яка висловлена у постанові від 29 жовтня 2014 року у справі № 6-118цс14 або навести мотиви можливості здійснення цього і в інший спосіб, не заслуговують на увагу, оскільки касаційна скарга не містить доводів для відступлення від вказаної правової позиції, адже письмова форма договору банківського вкладу вважається дотриманою, якщо внесення грошової суми на вкладний (депозитний) рахунок вкладника підтверджено договором банківського вкладу з видачею ощадної книжки або іншого документа, що відповідає вимогам, установленим законом, іншими нормативно-правовими актами у сфері банківської діяльності (банківськими правилами) і звичаями ділового обороту.

Інші доводи касаційної скарги не спростовують правильність висновків судів першої та апеляційної інстанцій та не дають підстав вважати, що судами порушено норми матеріального або процесуального права, та по своїй суті зводяться до переоцінки доказів, що згідно з положеннями статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку не допускається.