185/3179/17 Про скасування постанови державного виконавця про закінчення виконавчого провадження з виконання виконавчого листа - 17.10.2018 Прийняття

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Червинської М. Є. (суддя-доповідач), Коротуна В. М., Курило В. П.

учасники справи:

заявник (стягувач) - публічне акціонерне товариство "Банк Фамільний",

представник заявника - Макаренко СергійСергійович,

суб'єкт оскарження - державний виконавець Селидівського міського відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Донецькій області Придатько Т. А.,

заінтересована особа (боржник) - ОСОБА_6,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "Банк Фамільний" на ухвалу апеляційного суду Дніпропетровської області у складі судді Куценко Т. Р. від 18 жовтня 2017 року,

Підпунктом 4 пункту 1 розділу XIII "Перехідні положення" ЦПК України (1618-15) у редакції Закону України № 2147-VIII від 03 жовтня 2017 року "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" (2147а-19) передбачено, що касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

У квітні 2017 року публічне акціонерне товариство "Банк Фамільний" (далі - ПАТ "Банк Фамільний") звернулося до суду зі скаргою на дії державного виконавця Селидівського міського відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Донецькій області (далі - Селидівський МВ ДВС ГУЮ у Донецькій області) Придатько Т. А., заінтересована особа - ОСОБА_6

Скарга мотивована тим, що 22 березня 2017 року державним виконавцем Селидівського МВ ДВС ГУЮ у Донецькій області Придатько Т. А. прийнято постанову про закінчення виконавчого провадження з виконання виконавчого листа № 2-872/11 від 18 липня 2011 року, виданого Калінінським районним судом м. Донецька про стягнення з ОСОБА_6 на користь ПАТ "Банк Фамільний" заборгованість у розмірі 3 544,22 грн, судового збору в розмірі 51 грн, витрати на інформаційно-технічне забезпечення у розмірі 120 грн.

Вказувало, що державним виконавцем не вжито усіх заходів з примусового виконання вказаного рішення суду, зокрема, не залучено до участі у виконавчому провадженні особу, яка є опікуном майна боржника ОСОБА_6, якого визнано безвісно відсутнім.

Посилаючись на вказані обставини, просило скасувати постанову державного виконавця Селидівського МВ ДВС ГУЮ у Донецькій області від 22 березня 2017 року про закінчення виконавчого провадження з виконання виконавчого листа № 2-872/11 від 18 липня 2011 року, та зобов'язати начальника Селидівського МВ ДВС ГУЮ у Донецькій області провадження відновити.

Ухвалою Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 21 липня 2017 року у задоволенні скарги відмовлено.

Судове рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що дії державного виконавця відповідають вимогам Закону України "Про виконавче провадження" (1404-19) , оскільки ним виконано всі можливі заходи для забезпечення примусового виконання рішення суду.

Ухвалою апеляційного суду Дніпропетровської області від 18 жовтня 2017 року апеляційну скаргу ПАТ "Банк Фамільний" на ухвалу Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 21 липня 2017 року визнано неподаною та повернуто.

Судове рішення апеляційного суду мотивоване тим, що заявник протягом п'яти днів з дня отримання копії ухвали про залишення апеляційної скарги без руху судовий збір не сплатив, указаних в ухвалі недоліків скарги не усунув, тому його апеляційна скарга підлягає поверненню.

У грудні 2017 року ПАТ "Банк Фамільний" подало до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу, у якій просить зазначену ухвалу апеляційного суду скасувати, посилаючись на порушення судом норм процесуального права, та направити справу для продовження розгляду до апеляційного суду.

Касаційна скарга мотивована тим, що апеляційний суд не врахував, що ні ЦПК (1618-15) України, ні Законом України від 08 липня 2011 року № 3674-VI "Про судовий збір" (3674-17) (далі - Закон № 3674-VI (3674-17) ) не передбачено необхідність сплати судового збору за подання скарги на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби, тому відповідно і за подання до суду апеляційної скарги судовий збір не повинен сплачуватися.

Статтею 388 ЦПК України передбачено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

До Верховного Суду надійшла вказана справа.

Касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Частинами першою, другою статті 400 ЦПК України передбачено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 297 ЦПК України 2004 року до апеляційної скарги, яка не оформлена відповідно до вимог, встановлених статтею 295 цього Кодексу, а також у разі несплати суми судового збору застосовуються положення статті 121 цього Кодексу.

Згідно з частиною першою статті 121 ЦПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 119 і 120 цього Кодексу, або не сплачено судовий збір, постановляє ухвалу, в якій зазначаються підстави залишення заяви без руху, про що повідомляє позивача і надає йому строк для усунення недоліків, який не може перевищувати п'яти днів з дня отримання позивачем ухвали.

Ухвалою апеляційного суду Дніпропетровської області від 08 вересня 2017 року апеляційну скаргу ПАТ "Банк Фамільний" на ухвалу Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 21 липня 2017 року залишено без руху і надано строк протягом п'яти днів з дня отримання копії ухвали для усунення недоліків щодо сплати судового збору.

09 жовтня 2017 року ПАТ "Банк Фамільний" подало до суду заяву, у якій зазначило, що його апеляційна скарга була залишена без руху помилково, оскільки ні ЦПК України (1618-15) , ні Законом Закон № 3674-VI (3674-17) не передбачено необхідність сплати судового збору за подання скарги на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби, тому відповідно і за подання до суду апеляційної скарги судовий збір не повинен сплачуватися.

Апеляційний суд, встановивши, що заявник протягом п'яти днів з дня отримання копії ухвали про залишення апеляційної скарги без руху судовий збір не сплатив, указаних в ухвалі недоліків скарги не усунув, правильно визнав його апеляційну скаргу неподаною та повернув її заявнику.

Посилання заявника на те, що законом не передбачено необхідність сплати судового збору за подання скарги на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця не ґрунтується на вимогах закону з огляду на таке.

З преамбули Закону № 3674-VI (3674-17) вбачається, що цей Закон визначає правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору.

Частиною першою статті 3 Закону № 3674-VI визначено, що судовий збір справляється, зокрема, за подання до суду апеляційної і касаційної скарг на судові рішення.

У статті 208 ЦПК України в редакції, чинній на час звернення з апеляційною скаргою, яка має назву "Судові рішення", зазначено, що судові рішення викладаються у таких формах: ухвали, рішення, постанови. Отже, ухвала є однією із форм судового рішення.

Перелік заяв і скарг, за подання яких не справляється судовий збір, наведений у частині другій статті 3 Закону № 3674-VI, і в цьому переліку відсутні скарги щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності органів державної виконавчої служби. Водночас у частині першій статті 4 вказаного Закону не встановлено ставки судового збору за подання скарг на дії чи бездіяльність органів державної виконавчої служби.

Проте підпунктом 9 пункту 1 частини першої статті 4 Закону № 3674-VI встановлено ставку судового збору за подання до суду апеляційної і касаційної скарг на всі ухвали суду без винятку юридичною особою або фізичною особою-підприємцем - 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Таким чином, заявник не належить до пільгової категорії осіб, які звільнені від сплати судового збору, а відтак за подання апеляційної скарги на ухвалу Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 21 липня 2017 року у цій справі судовий збір має справлятися на загальних підставах.

Такий висновок узгоджується з правовим висновком Великої Палати Верховного Суду, наведеним у постанові від 29 травня 2018 року у справі № 915/955/15 (провадження № 12-66гс18).

Частиною третьою статті 401 ЦПК України передбачено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне касаційну скаргу залишити без задоволення, а судове рішення апеляційного суду без змін.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду