Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Гончарової І.А.,

суддів - Ханової Р.Ф., Олендера І.Я.

здійснивши попередній розгляд касаційної скарги Державної податкової інспекції в Обухівському районі Головного управління Міндоходів у Київській області на ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 03.04.2014

у справі №2-а-8832/10/1070

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтерфом"

до відповідача Державної податкової інспекції в Обухівському районі Головного управління Міндоходів у Київській області

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В провадженні адміністративних судів знаходилась справа за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтерфом" (далі Товариство) до Державної податкової інспекції в Обухівському районі Київської області, правонаступником якої є Державна податкова інспекція в Обухівському районі Головного управління Міндоходів у Київській області (далі ДПІ) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 24.05.2012, залишеною без змін ухвалою Вищого адміністративного суду від 01.07.2013 постанову суду першої інстанції в частині визнання недійсними повністю та скасування податкових повідомлень-рішень №0000282301/0/1747 від 18.05.10, №0000282301/1/2145 від 08.07.10, №0000282301/2/2813 від 23.09.10 та від 14.12.10 №0000282301/3/3673 - скасовано.

Прийнято у зазначеній частині вимог нову постанову, якою частково задоволено позовні вимоги Товариства, а саме:

Визнано частково недійсними та скасовано податкові повідомлення-рішення ДПІ №000282301/0/1747 від 18.05.10; №000282301/1/2145 від 08.07.10, № 000282301/2/2813 від 23.09.10 та від 14.12.10 № 0000282301/3/3673 в частині визначення суми податкового зобов'язання з податку на прибуток в загальній сумі 6 203 796,50 грн., у тому числі: 3 116 298,50 грн. основного платежу та 3 087 498 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

У решті донарахованої суми згідно з податковими повідомленнями-рішеннями Державної податкової інспекції в Обухівському районі Київської області №0000282301/0/1747 від 18.05.10; №0000282301/1/2145 від 08.07.10, №0000282301/2/2813 від 23.09.10 та від 14.12.10 №0000282301/3/3673 у позові відмовлено.

У частині задоволених позовних вимог про визнання недійсними та скасування податкових повідомлень-рішень ДПІ № 0000292301/0/1746 від 18.05.10, від 08.07.10 №0000422301/1/2144, від 23.09.10 № 0000422301/2/2812, від 14.12.10 №0001042301/3/3672, згідно з якими визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість постанову суду першої інстанції залишено без змін, а апеляційну скаргу ДПІ - без задоволення.

У жовтні 2013 ДПІ звернулась до Київського апеляційного адміністративного суду із заявою про ухвалення додаткового рішення. Свої вимоги заявник мотивував тим, що постановою від 24.05.2012 суд змінив рішення суду першої інстанції та частково задовольнив позов Товариства. Відтак, згідно з частинами 3 та 6 статтею 94 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України (2747-15) ) суд апеляційної повинен змінити розподіл судових витрат.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 03.04.2014 в задоволенні заяви ДПІ відмовлено з тих підстав, що відповідач звернувся до суду із заявою про прийняття додаткового рішення поза межами встановленого статтею 168 КАС України строку.

Не погодившись з ухвалою суду від 03.04.2014 ДПІ звернулась до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального та процесуального права, просила її скасувати, прийняти додаткове рішення та визначити розподіл судових витрат.

Товариство відзиву на касаційну скаргу не надало.

15.01.2018 справу, в порядку, передбаченому Розділом VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) (далі КАС України (2747-15) ), передано до Верховного Суду.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Питання, пов'язані з прийняттям судами додаткових рішень на час звернення ДПІ із відповідною заявою внормовувались положеннями статті 168 КАС України та Закону України "Про виконавче провадження" (1404-19) в редакціях, чинних на час виникнення спірних правовідносин.

Відповідно до частини 1 статті 168 КАС України суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою особи, яка брала участь у справі, прийняти додаткову постанову у випадках, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

При цьому частиною 2 вказаної статті обумовлено, що питання про ухвалення додаткового судового рішення може бути заявлено до закінчення строку на виконання судового рішення.

Згідно з частиною 4 статті 247 КАС України примусове виконання судових рішень в адміністративних справах здійснюється в порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження" (1404-19) .

Статтею 22 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що виконавчі листи видані на виконання судового рішення в адміністративній справі можуть бути пред'явлені до виконання протягом року, якщо інше не передбачено законом.

Оскільки на час звернення ДПІ до суду із заявою вищезгаданий строк на подання заяви про винесення додаткового рішення сплинув, і матеріали справи не містять доказів того, що строк для пред'явлення виконавчого листа для примусового виконання постанови від 24.05.2012 було поновлено в порядку, передбаченому статтею 261 КАС України, суд апеляційної інстанції обґрунтовано відмовив в задоволенні заяви ДПІ.

Касаційна скарга не спростовує правильність доводів якими мотивовано ухвалу суду, не дає підстав вважати висновки суду апеляційної інстанції помилковими, а застосування судоми норм права, що регламентує питання ухвалення додаткового судового рішення - неправильним.

Згідно з частиною 1 статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Відповідно до частини 3 статті 343 КАС України суд касаційної інстанції, здійснивши попередній розгляд справи, залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Керуючись статтями 343, 350, 356 Кодексу адміністративного судочинства України, -

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції в Обухівському районі Головного управління Міндоходів у Київській області залишити без задоволення, ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 03.04.2014 - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.