591/1256/17 Про скасування наказу МОН України про звільнення особи з посади директора ДНЗ "Вище професійне училище будівництва та автотранспорту" з підстав, передбачених контрактом та дострокове припинення контракту, скасування наказу Департаменту освіти і науки України ОДА, яким особу звільнено з посади директора - 08.10.2018 Прийняття

розглянув у попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_4 на рішення Зарічного районного суду м. Суми від 23 червня 2017 року у складі судді Бурда Б. В. та ухвалу апеляційного суду Сумської області від 27 липня 2017 року у складі суддів: Левченко Т. А., Хвостика С. Г., Собини О. І.,

У березні 2016 року ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом до державного навчального закладу "Сумське вище професійне училище будівництва та автотранспорту" (далі - ДНЗ "Сумське вище професійне училище будівництва та автотранспорту"), Департаменту освіти і науки Сумської обласної державної адміністрації (далі - Департамент освіти і науки Сумської ОДА), Міністерства освіти і науки України (далі - МОН України), в якому просив:

- скасувати наказ МОН України від 17 лютого 2017 року про його звільнення з посади директора ДНЗ "Сумське вище професійне училище будівництва та автотранспорту" з підстав, передбачених контрактом, за пунктом 8 частини першої статті 36 КЗпП України та дострокове припинення контракту від 24 вересня 2015 року;

- скасувати наказ Департаменту освіти і науки України Сумської ОДА від 22 лютого 2017 року, яким його звільнено з посади директора Державного навчального закладу "Сумське вище професійне училище будівництва та автотранспорту" з підстав передбачених контрактом, згідно з пунктом 8 частини першої статті 36 КЗпП України;

- поновити його на роботі на посаду директора ДНЗ "Сумське вище професійне училище будівництва та автотранспорту" з 17 лютого 2017 року;

- стягнути з ДНЗ "Сумське вище професійне училище будівництва та автотранспорту" на його користь середній заробіток за час вимушено прогулу, починаючі з 17 лютого 2017 року.

Позов мотивовано тим, що на підставі контракту позивач з 11 жовтня 2015 року працював на посаді директора ДНЗ "Сумське вище професійне училище будівництва та автотранспорту".

Наказом МОН України від 17 лютого 2017 року контракт припинено та його звільнено з роботи на підставі пункту 8 частини першої статті 36 КЗпП України.

На виконання вказаного наказу видано наказ Департаменту освіти і науки Сумської ОДА від 22 лютого 2017 року про звільнення позивача з роботи з підстав, передбачених пунктом 8 частини першої статті 36 КЗпП України з 17 лютого 2017 року.

Підставою для звільнення стало порушення умов контракту.

У навчальному закладі сталася аварія, що потягло за собою розмерзання системи опалення у грудні 2016 року.

Позивач вказує на те, що на момент виникнення аварії він перебував на лікарняному, обов'язок щодо належної експлуатації теплового господарства було покладено на завідувача господарством, а не директора навчального закладу, тому наказ про звільнення винесений з порушенням норм КЗпП України (322-08) в період його тимчасової непрацездатності. Крім того, його не було попереджено за два тижні до звільнення про розірвання контракту, а дисциплінарне стягнення застосовано після спливу місячного строку з дня виявлення правопорушення.

У зв'язку з наведеним, просив скасувати вказані накази як незаконні, поновити його на роботі, стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 17 лютого 2017 року.

Рішенням Зарічного районного суду м. Суми від 23 червня 2017 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Сумської області від 27 липня 2017 року, у задоволенні позову відмовлено.

Рішення суду першої інстанції та ухвала апеляційного суду мотивовані тим, що звільнення відповідача проведено з дотриманням вимог закону. Відповідачем доведено, що система опалення вийшла з ладу внаслідок неналежного виконання позивачем покладених на нього обов'язків. Наказ про звільнення був виданий з дотриманням норм КЗпП України (322-08) .

У касаційній скарзі, поданій у серпні 2017 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, ОСОБА_4, посилаючись на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального та порушення норм процесуального права, просить скасувати ухвалені ними рішення та задовольнити позов.

Касаційна скарга мотивована тим, що судами неповно з'ясовано обставини, які мають значення для справи, а висновки судів не відповідають обставинам справи. Суд вважав встановленими обставини, які є недоведеними.

Посилається на те, що актом від 10 січня 2017 року та висновком експертного будівельно-технічного дослідження від 20 лютого 2017 року підтверджується, що аварія (розмороження системи опалення) сталась внаслідок збігу обставин, а саме: порив системи, різкого зниження температури та незадовільний стан системи опалення, тобто в його діях відсутня вина, як обов'язкова складова дисциплінарного проступку.

Вказує на те, що відповідальним за теплове господарство був завідуючий господарством навчального закладу, оскільки саме на нього покладено обов'язок контролювати належну роботу системи опалення.

Судом першої інстанції безпідставно не взято до уваги те, що в день аварії позивач перебував на лікарняному, тому не міг вчинити дії на усунення її наслідків. Також не враховано порушення строків притягнення його до дисциплінарної відповідальності.

Крім того, у касаційній скарзі посилається на те, що клопотання про виклик свідків було заявлено представником відповідача з порушенням вимог норм процесуального права після початку розгляду справи по суті.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 23 жовтня 2017 року відкрито касаційне провадження у справі за касаційною скаргою на вищевказані судові рішення. Справу витребувано із суду першої інстанції.

15 грудня 2017 року набув чинності Закон України від 3 жовтня 2017 року

№ 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , Цивільного процесуального кодексу України (1618-15) , Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) та інших законодавчих актів".

Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Відповідно до підпункту 4 розділу XIII Перехідних положень ЦПК України (1618-15) у редакції Закону України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII "Про внесення

змін до Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , Цивільного процесуального кодексу України (1618-15) , Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) та інших законодавчих актів" касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

17 травня 2018 року справу передано до Верховного Суду.

У відзивах на касаційну скаргу ДНЗ "Сумське вище професійне училище будівництва та автотранспорту" та Департамент освіти і науки Сумської ОДА не погодились з доводами позивача та просили залишити без змін ухвалені у справі судові рішення, посилаючись на їх законність і обґрунтованість.

Інші учасники судового процесу не скористалися правом на подання до суду відзиву на касаційну скаргу, письмових заперечень щодо її вимог і змісту до суду не направили.

Касаційна скарга задоволенню не підлягає, з наступних підстав.

Судом установлено, що 24 вересня 2015 року між Міністерством освіти і науки України та ОСОБА_4 укладено контракт про призначення позивача на посаду директора Державного навчального закладу "Сумське вище професійне училище будівництва та автотранспорту" на строк 5 років

з 11 жовтня 2015 року по 11 жовтня 2020 року.

На виконання вказаного контракту видано наказ Міністерства освіти і науки України від 02 жовтня 2015 року про призначення позивача на вказану посаду.

10 січня 2017 року працівниками ДНЗ "Сумське вище професійне училище будівництва та автотранспорту" було виявлено факт пошкодження системи опалення навчального закладу.

Висновком будівельно-технологічного дослідження від 14 лютого 2017 року встановлено, що вартість ремонтно-будівельних робіт по відновлювальному ремонту приміщень навчального корпусу ДНЗ "Сумське вище професійне училище будівництва та автотранспорту" у зв'язку з аварійною ситуацією, що призвела до розмерзання системи опалення, складає 238 777 грн. Вартість матеріальної шкоди, завданої приміщенням навчального корпусу складає 114 352 грн.

Наказом Департаменту освіти і науки Сумської ОДА від 10 січня 2017 року створено комісію з вивчення надзвичайної ситуації в Державному навчальному закладі "Сумське вище професійне училище будівництва та автотранспорту" та наказом від 13 лютого 2017 року створено комісію з додаткового вивчення надзвичайної ситуації у вказаному навчальному закладі. Створеною комісією відібрані пояснення та встановлено, що саме позивачем безпідставно було прийнято рішення щодо припинення опалення приміщень навчального закладу орієнтовано з 01 січня 2017 року та продовжено термін зимових канікул до 27 січня 2017 року.

Департамент освіти і науки Сумської ОДА 13 січня 2017 року звернувся до Міністерства освіти і науки України з клопотанням про дострокове розірвання контракту, укладеного 24 вересня 2015 року з ОСОБА_4 за неналежне виконання останнім, як керівником без поважних причин покладених на нього обов'язків, грубе порушення законодавства та обов'язків, передбачених контрактом, що призвело до виведення з ладу системи опалення навчального закладу (підпункти 5.3.1. та 5.3.2. пункту 5.3. розділу 5 контракту).

Наказом Міністерства освіти і науки України від 17 лютого 2017 року ОСОБА_4 звільнено з посади директора ДНЗ "Сумське вище професійне училище будівництва та автотранспорту" з підстав, передбачених контрактом, за пунктом 8 частини першої статті 36 КЗпП України та достроково припинено контракт.

На виконання вказаного наказу, 22 лютого 2017 року Департаментом освіти і науки Сумської ОДА видано наказ про звільнення позивача з роботи на підставі пункту 8 частини першої статті 36 КЗпП України.

За приписами статті 24 Закону України "Про професійно-технічну освіту", пункту 33 Положення про професійно-технічний навчальний заклад, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 05 серпня 1998 року № 1240 (1240-98-п) , а також відповідно до підпунктів 2.5.1.3, 2.5.1.4. 2.5.2.10 пункту 2.2 контракту, укладеного 24 вересня 2015 року між Міністерством освіти і науки України та ОСОБА_4, директор державного професійно-технічного навчального закладу організовує навчально-виробничий, навчально-виховний процес, організовує господарську та соціально-побутову діяльність закладу, у встановленому порядку персонально відповідає за результати діяльності навчального закладу.

Відповідно до 16, 17 Положення про порядок укладання контракту з керівником підприємства, що є у державній власності, при найманні на роботу, затвердженого постановою Кабінетом Міністрів України від 19 березня 1993 року, контракт з керівником підприємства може бути розірваний на підставах, установлених чинним законодавством, а також передбачених у контракті.

При цьому розірвання контракту з ініціативи органу управління майном або керівника підприємства повинно провадитися з урахуванням гарантій, встановлених чинним законодавством.

Відповідно до частини третьої статті 21 КЗпП України особливою формою трудового договору є контракт, в якому строк його дії, права, обов'язки і відповідальність сторін (в тому числі матеріальна), умови матеріального забезпечення і організації праці працівника, умови розірвання договору, в тому числі дострокового, можуть встановлюватися угодою сторін. Сфера застосування контракту визначається законами України.

У пункті 8 статті 36 КЗпП України встановлюється така підстава припинення договору як умови, зазначені в контракті.

Вказана норма не враховує загальну класифікацію підстав припинення трудового договору, визначену законодавством про працю.

Виходячи з особливостей зазначеної форми договору, спрямованої на створення умов для виявлення ініціативності та самостійності працівників з урахуванням їх індивідуальних здібностей і професійних навичок, при укладенні контракту закон надав право сторонам встановлювати їхні права, обов'язки та відповідальність, зокрема, як передбачену нормами Кодексу законів про працю України (322-08) , так і підвищену відповідальність керівника та додаткові підстави розірвання договору.

Вирішуючи позови про поновлення на роботі, осіб, звільнених за пунктом 8 статті 36 КЗпП України, суди повинні мати на увазі, що на підставі цієї норми припиняється трудовий договір при наявності умов, визначених сторонами в контракті для його розірвання.

Підпунктом 5.3.2 пункту 5.3 контракту від 24 вересня 2015 року, укладеного між Міністерством освіти і науки України та ОСОБА_4 передбачено, що керівник може бути звільнений з посади, а контракт розірваний з ініціативи органу управління майном, у тому числі за пропозицією Департаменту, до закінчення терміну його дії в односторонньому порядку без попереджень у разі одноразового грубого порушення керівником законодавства чи обов'язків, передбачених контрактом, унаслідок чого для Навчального закладу настали негативні наслідки (понесено збитки, виплачено штрафи і тому подібне).

Підпунктами 2.5.1.3, 2.5.1.7, 2.5.2.10 пункту 2.5 вказаного контракту встановлено, що керівник навчального закладу несе: персональну відповідальність за забезпечення безпечних і нешкідливих умов навчання, праці та виховання у навчальному закладі; несе персональну відповідальність за ефективне і раціональне використання та збереження бюджетних коштів, державного майна, закріпленого за навчальним закладом; керівник зобов'язаний забезпечити дотримання законодавства у діяльності навчального закладу, в тому числі щодо збереження майна та інших матеріальних цінностей, що належать навчальному закладу, недопущення необґрунтованої втрати матеріальних активів навчального закладу.

Причиною звільнення ОСОБА_4 з посади директора навчального закладу та дострокового розірвання з ним контракту стала надзвичайна ситуація в ДНЗ "Сумське вище професійне училище будівництва та автотранспорту" на початку січня 2017 року, а саме розмерзання внутрішньої системи опалення та виходу з ладу системи теплопостачання, що призвело до значних збитків.

На підставі належної оцінки зібраних у справі доказів, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, повно встановив фактичні обставини справи, зокрема, що відключення системи опалення та зливання теплоносія, що в подальшому спричинило розмерзання внутрішньої системи опалення та виходу з ладу системи теплопостачання, було здійснено саме за розпорядженням директора навчального закладу ОСОБА_4 Теплопостачання навчальних корпусів, де і мало місце розмерзання опалювальних пристроїв, не було відновлено після завершення виконання робіт по переобладнанню опалювальної системи - 31 грудня 2016 року.

Вказаних обставин, під час розгляду справи належними і допустимими доказами позивачем не спростовано.

При цьому, суди дали належну оцінку доказам, на які посилався позивач на підтвердження відсутності своєї вини, в тому числі, наданому останнім акту від 10 січня 2017 року та висновку експертного будівельно-технічного дослідження від 20 лютого 2017 року, з урахуванням змісту цих документів у сукупності з іншими зібраними у справі доказами, як письмовими, так і показами свідків.

Так, у мотивувальних частинах оскаржуваних судових рішень суди належним чином виклали висновки щодо оцінки доказів та зазначили, що висновок експертного будівельно-технічного дослідження від 20 лютого 2017 року, містить посилання на те, що можливі технічні причини пошкодження секцій радіаторів опалення в приміщеннях будівлі навчального корпусу ДНЗ "Сумське вище професійне училище будівництва та автотранспорту" могли виникнути в результаті зношеності та зашлакованості чавунних радіаторів та труб опалення, які були встановлені більше 40 років назад.

За такого стану опалювальної системи її відключення та спуск води з системи опалення взимку, під час морозів, було небезпечним, про що позивача неодноразово попереджали завідувач господарством та інші працівники навчального закладу.

При цьому, позивач, як керівник навчального закладу, не вирішував питання виявлення винних осіб та притягнення їх до відповідальності за невиконання посадових обов'язків, в тому числі і завідувача господарства ОСОБА_12, якого, за змістом позовної заяви та касаційної скарги, позивач вважає відповідальним за спричинену ДНЗ "Сумське вище професійне училище будівництва та автотранспорту" майнову шкоду.

Суди дали належну оцінку акту від 10 січня 2017 року, на який також посилався позивач та об'єктивно врахували покази допитаних під час розгляду справи свідків, якими цей акт підписано та які спростували наведені у ньому обставини.

Висновки судів щодо доведеності факту неналежного виконання директором навчального закладу ОСОБА_4 покладених на нього умовами контракту обов'язків, в результаті чого ДНЗ "Сумське вище професійне училище будівництва та автотранспорту" зазнало значних збитків ґрунтуються на повному і всебічному встановленні фактичних обставин справи на підставі належної оцінки зібраних у справі доказів, які позивачем не спростовані.

З урахуванням встановлених обстави, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, дійшов обґрунтованого висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову, оскільки звільнення ОСОБА_4 за пунктом 8 статті 36 КЗпП Україниз підстав, передбачених контрактом, проведено з дотриманням норм трудового законодавства.

Доводи касаційної скарги ОСОБА_4 на порушення строків притягнення його до дисциплінарної відповідальності є безпідставним, оскільки згідно пункту 8 частини першої статті 36 КЗпП України підстави, передбачені контрактом, є самостійною підставою припинення трудового договору, а його розірвання з підстав передбачених контрактом, які не містять ознак дисциплінарного порушення, не є дисциплінарним стягненням, а тому положення статті 149 КЗпП України на спірні правовідносини не поширюється.

Укладений з позивачем контракт міг бути розірваний за ініціативи Міністерства освіти і науки України, за наявності порушенням умов контракту.

Посилання у касаційній скарзі позивача на порушення порядку його звільнення в силу відсутності в наказі про звільнення зазначення конкретних умов контракту, які він порушив, не впливають на правильність висновків судів попередніх інстанцій щодо дотримання вимог трудового законодавства при звільненні позивача, сама по собі зазначена обставина не є підставою для задоволення позову про поновлення на роботі, оскільки звільнення позивача відбулось з підстав, зазначених у клопотанні Департаменту освіти і науки Сумської обласної державної адміністрації на адресу Міністерства освіти і науки України і саме ці підстави були належним чином перевірені судами попередніх інстанцій, які дійшли обґрунтованих висновків про законність звільнення позивача.

Доводи касаційної скарги про порушення судом норм процесуального права з тих підстав, що клопотання про виклик свідків було заявлено представником відповідача після початку розгляду справи по суті не приймаються колегією суддів до уваги, оскільки наведене не призвело до неправильного вирішення справи та не може бути підставою для скасування правильних по суті рішень лише з формальних підстав.

За своїм змістом, доводи касаційної скарги аналогічні доводам апеляційної скарги позивача, які були предметом перевірки апеляційним судом, обґрунтовані висновки щодо яких викладені у постановленій цим судом ухвалі.

Викладені у касаційній скарзі доводи не спростовують висновків судів та на правильність ухвалених у справі рішень не впливають.

В силу вимог статті 400 ЦПК України, суд касаційної інстанції не вдається до встановлення або до оцінки обставин, що не були встановлені в оскаржуваних рішеннях, не вдається до вирішення питання про достовірність або недостовірність доказів чи про перевагу одних доказів над іншими.

Колегія суддів перевірила доводи касаційної скарги на предмет законності судових рішень виключно в межах заявлених в суді першої інстанції вимог та які безпосередньо стосуються правильності застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і дотримання норм процесуального права, у зв'язку із чим, не вдається до аналізу і перевірки інших доводів, які за своїм змістом зводяться до переоцінки доказів та встановлення обставин, що знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані рішення судів першої та апеляційної інстанцій - без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують.