Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Пасічник С.С., суддів Васильєвої І.А., Юрченко В.П., розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Волинській області на постанову Волинського окружного адміністративного суду у складі судді Дмитрука В.В. від 09 грудня 2011 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду у складі колегії суддів Богаченка С.І., Старунського Д.М., Рибачука А.І. від 11 вересня 2014 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Агротехніка" до Луцької об'єднаної державної податкової інспекції про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

Товариство з обмеженою відповідальністю "Агротехніка" (далі - Товариство) звернулося до суду з позовом до Луцької об'єднаної державної податкової інспекції (далі - Інспекція, правонаступник - Луцька об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Міндоходів у Волинській області) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 03 червня 2011 року: №0001532301, яким збільшено позивачу суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 810524 грн., в тому числі: за основним платежем 648419 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 162105 грн.; №0001522301, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 1013154 грн., в тому числі: за основним платежем 810523 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 202623 грн.

Обґрунтовуючи позовну заяву, зазначило, що висновки відповідача про порушення позивачем положень податкового законодавства щодо фактичного нездійснення господарських операцій із постачальником не відповідають фактичним обставинам та спростовуються наданими доказами.

Постановою Волинського окружного адміністративного суду від 09 грудня 2011 року, яка залишена без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 11 вересня 2014 року, позов задоволено; визнано протиправними і скасовано податкові повідомлення-рішення від 03 червня 2011 року № 0001522301, №0001532301.

Суди першої та апеляційної інстанцій, задовольняючи позовні вимоги, дійшли висновку, що операції між позивачем та його постачальником були фактично здійсненими, а відтак, позивач правомірно включив до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість та зменшив оподатковуваний дохід на суму валових витрат за результатами таких операцій.

Не погоджуючись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, Інспекція подала касаційну скаргу, в якій просила скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог, посилаючись на те, що операції між позивачем та його контрагентом безпідставно розцінені судами як фактично здійснені, оскільки, постачальник не мав необхідних ресурсів та умов для ведення господарської діяльності та ухилявся від проведення перевірок та надання первинних документів щодо ведення господарської діяльності.

На підставі ухвали Вищого адміністративного суду України від 03 жовтня 2014 року відкрито касаційне провадження.

У визначені ухвалою строки заперечення на касаційну скаргу не надходили.

Касаційне провадження згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 05 січня 2018 року передане на розгляд колегії суддів Касаційного адміністративного суду у складі Пасічник С.С. (суддя-доповідач), Васильєвої І.А., Юрченко В.П.

Заслухавши суддю-доповідача, переглянувши судові рішення в межах доводів і вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні касаційної скарги.

Так, судами попередніх інстанцій встановлено, що Інспекцією за результатами проведеної перевірки Товариства складено акт від 16 травня 2011 року №3589/23-2/21750952, згідно з яким позивачем порушено, зокрема, вимоги:

1) частин 2 статті 30, статей 91, 92, 202, 203, частин 1, 2 статті 215, частини 1 статті 216, статей 234, 626, 629 Цивільного кодексу України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання наслідків, що обумовлені ними;

2) пункту 5.1, підпункту 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 28 грудня 1994 року №334/94-ВР, в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 810 523 грн., в тому числі: за ІІ кв. 2010 року в сумі 810523, 00 грн.;

3) підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" від 03 квітня 1997 року №168/97-ВР в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 648419грн., в тому числі за червень 2010 року на суму 648419 грн.

На підставі акта перевірки відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення від 7 липня 2010 року від 03 червня 2011 року:

- №0001532301, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 810524 грн., в тому числі: за основним платежем 648419 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 162105 грн.;

- №0001522301, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 1013154 грн., в тому числі: за основним платежем 810523 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 202631 грн.

Фактичною підставою прийняття вказаних податкових повідомлень-рішень стали висновки відповідача про те, що позивач безпідставно включив до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість та зменшив оподатковуваний дохід на суму валових витрат за результатами операцій з постачальником ТОВ "МКПК "Агентія-Трейд".

Як встановлено судами першої та апеляційної інстанцій та не спростовується відповідачем у касаційній скарзі, між Товариством та ТОВ "МКПК "Агентія-Трейд" було укладено договір від 07 червня 2010 року про поставку сталі у зливках.

Відповідно до податкової та видаткової накладної, рахунку-фактури, сертифікатів якості, наказів та посвідчень про відрядження в.о. директора позивача, довіреності, вантажно-митних декларацій та інших документів сталь була поставлена Товариству та реалізована ним за межі митної території фірмі "Tuntex Capital Corp." за участю комісіонера ТОВ "ІІКК Компроміс".

Так, підпунктом 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" визначено, що до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті.

Відповідно до підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 цього Закону не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Згідно з підпунктом 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Отже, обов'язковою умовою виникнення у платника права на податковий кредит та валові витрати є реальне здійснення операцій з придбання товарів (послуг) з метою їх використання в оподатковуваних операціях, а також оформлення таких операцій всіма необхідними документами первинного бухгалтерського обліку.

На підставі доказів, які містяться в матеріалах справи, оцінка яким надана з дотриманням положень процесуального законодавства, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли юридично правильного висновку про документальне підтвердження фактичного здійснення господарських операцій з поставки товару та використання його в господарській діяльності.

Щодо доводів податкового органу про відсутність у ТОВ "МКПК "Агентія-Трейд" необхідних ресурсів та умов для ведення господарської діяльності, то колегія суддів вважає їх необґрунтованими з огляду на наступне.

Частиною 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, яка була чинною на час розгляду справи в судах першої та апеляційної інстанції, яка кореспондується з частиною 2 статті 77 чинного на даний час Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) , визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З урахуванням наведеного положення процесуального закону відповідач як суб'єкт владних повноважень повинен був довести на підставі відповідних доказів фактичну відсутність у постачальника позивача можливості поставити товар.

Зважаючи на наявні в матеріалах справи відомості про те, що позивач отримував сталь (40,829 т), виробництво якої замовило ТОВ "МКПК "Агентія-Трейд", за адресою безпосереднього виробника (ТОВ "Бістар 3000), безпідставними є доводи податкового органу про те, що поставка товарів не відбулась.

До того ж, дійшовши висновку про відсутність у постачальника необхідних ресурсів, податковий орган посилався на результати перевірки ТОВ "МКПК "Агентія-Трейд", що зафіксовані в акті перевірки останнього, разом з тим, копія такого акта відсутня в матеріалах справи.

Щодо тверджень відповідача про те, що постачальник позивача ухилявся від проведення перевірок та надання первинних документів щодо ведення господарської діяльності, то вони ґрунтуються також на висновках зазначеного вище акта перевірки, який, як вже було зазначено, не наданий під час судового розгляду.

Водночас, колегія суддів акцентує увагу на тому, що, згідно з встановленими судами першої та апеляційної інстанцій обставинами, ТОВ "МКПК "Агентія-Трейд" задекларувало за відповідний період податкові зобов'язання зі сплати податку на додану вартість за результатами операцій із позивачем.

Таким чином, суди першої та апеляційної інстанцій обґрунтовано скасували податкові повідомлення-рішення від 03 червня 2011 року №0001522301, №0001532301 та прийняли рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на викладене, доводи відповідача, наведені в касаційній скарзі про відсутність фактичної поставки сталі позивачу не ґрунтуються на положеннях чинного законодавства, не відповідають фактичним обставинам справи і не дають підстав для висновку про те, що суди першої та апеляційної інстанцій допустили неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій, а тому підстав для скасування ухвалених судових рішень та задоволення касаційної скарги колегія суддів не вбачає.

Відповідно до частин першої та четвертої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Згідно з частиною третьою статті 343 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 360 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

Касаційну скаргу Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Волинській області залишити без задоволення, а постанову Волинського окружного адміністративного суду та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду залишити без змін.

Постанова набирає законної сили в порядку визначеному статтею 359 Кодексу адміністративного судочинства України та оскарженню не підлягає.