Постанова

Іменем України

13 серпня 2018 року

м. Київ

справа №752/13211/16-ц

провадження № 61-15833св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду Антоненко Н. О. (суддя-доповідач), Журавель В. І., Крата В. І.,

учасники справи:

позивач - публічне акціонерне товариство "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк",

відповідач - ОСОБА_4,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_4 на ухвалу Голосіївського районного суду м. Києва в складі судді Чередніченко Н. П. та на ухвалу Апеляційного суду міста Києва від 21 грудня 2016 року в складі колегії суддів Кирилюк Г. М., Рейнарт І. М., Музичко С. Г.,

ВСТАНОВИВ:

У березні 2010 року публічне акціонерне товариство "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" (далі - ПАТ "Промінвестбанк") звернулося до суду з позовом до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Заочним рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 01 листопада 2010 року позов задоволено.

У серпні 2016 року ОСОБА_4 звернувся до суду із заявою про відстрочку виконання зазначеного судного рішення.

В обґрунтування заяви вказував, що рішенням суду з нього стягнуто заборгованість за кредитним договором в сумі 381 069,70 грн та судові витрати. Після ухвалення судового рішення захворіла його дружина ОСОБА_5 У зв'язку з великою вартістю операції та значними витратами на післяопераційну реабілітацію, які оплачувались ним, він був позбавлений можливості своєчасно виконати судове рішення. Однак станом на 02 червня 2016 року він добровільно сплатив 110 645 грн. Зазначав, що товариства з обмеженою відповідальністю "Мангуст", в якому він займав посаду директора, ухвалою Голосіївського суду м. Києва від 21 червня 2016 року ліквідовано. 29 червня 2016 року ОСОБА_4 здійснив державну реєстрацію фізичної особи - підприємця з метою проведення економічної діяльності та отримання стабільного доходу. У випадку відстрочення виконання рішення на два роки він зможе погасити борг за кредитним зобов'язанням.

Ухвалою Голосіївського районного суду м. Києва від 07 жовтня 2016 року в задоволенні заяви відмовлено. Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що оскільки відстрочка виконання рішення суду допускається лише у виняткових обставинах, а заявник належних доказів на підтвердження наявності виняткових обставин для відстрочення рішення суду не надав, в задоволенні заяви слід відмовити.

Ухвалою Апеляційного суду міста Києва від 21 грудня 2016 року ухвалу суду першої інстанції залишено без змін. Ухвала апеляційного суду мотивована тим, що постановляючи ухвалу про відмову в задоволенні заяви про відстрочення виконання рішення суду, суд першої інстанції обґрунтовано виходив із того, що належних доказів на підтвердження наявності виняткових обставин для відстрочення виконання рішення суду заявник не надав.

У січні 2017 року ОСОБА_4 подав до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу, у якій просить скасувати ухвали судів першої та апеляційної інстанцій та вирішити питання по суті.

Касаційна скарга мотивована тим, що апеляційний суд не звернув увагу на те, що ОСОБА_4 займав посаду директора товариство з обмеженою відповідальністю "Мангуст", яке ухвалою Голосіївського суду м. Києва від 21 червня 2016 року ліквідоване. 29 червня 2016 року ОСОБА_4 здійснив державну реєстрацію фізичної особи - підприємця з метою проведення економічної діяльності та отримання стабільного доходу. Станом на 02 червня 2016 року ОСОБА_4 сплатив 110 645 грн, протягом двох років зможе організувати діяльність у якості фізичної особи - підприємця та погасити борг за кредитним зобов'язанням.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 січня 2017 року відкрито касаційне провадження в даній справі.

Заперечення на касаційну скаргу не надійшли.

Статтею 388 ЦПК України в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" (2147а-19) , що набув чинності 15 грудня 2017 року (далі - ЦПК України (1618-15) ), визначено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Підпунктом 4 пункту першого Розділу XIII "Перехідні положення" ЦПК України (1618-15) передбачено, щокасаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

30 березня 2018 року справу передано до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду.

Перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги та скасування оскаржуваних судових рішень.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно з положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Наведені в касаційній скарзі доводи не дають підстав для висновку про порушення судами норм процесуального права.

Суди встановили, що заочним рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 01 листопада 2010 року стягнуто з ОСОБА_4 та ОСОБА_5 на користьПАТ "Промінвестбанк" 381 069,70 грн заборгованості за кредитним договором, 1 700 грн судового збору та 120 грн витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.

Згідно з частиною першою статті 14 ЦПК Українисудові рішення, що набрали законної сили, обов'язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

При вирішенні заяви сторони про відстрочку або розстрочку виконання рішення, задоволення такої заяви можливе лише у виняткових випадках, які суд визначає виходячи з особливого характеру обставин, що ускладнюють або виключають виконання рішення (хвороба боржника або членів його сім'ї, відсутність у нього майна, яке за рішенням суду має бути передане стягувачу, стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо).

Погіршення матеріального стану заявника не є винятковими обставинами в розумінні статті 373 ЦПК України.

Доказів на підтвердження інших обставин, на які посилався заявник у заяві про відстрочення рішення суду, він не надав.

За таких обставин, суди дійшли обґрунтованого висновку про відсутність підстав для задоволення заяви ОСОБА_4 про відстрочення виконання рішення суду першої інстанції.

Доводи касаційної скарги зводяться до викладення обставин, на які ОСОБА_4 посилався в обґрунтування своїх вимог, були предметом перегляду апеляційним судом і їм надана належна правова оцінка.

Не заслуговують на увагу і доводи касаційної скарги про те, що апеляційний суд не надав відповіді на всі доводи апеляційної скарги, оскільки згідно з усталеною практикою Європейського суду, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (Серявін та інші проти України, № 4909/04, 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Керуючись статтями 400, 401, 409 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_4 залишити без задоволення.

Ухвалу Голосіївського районного суду м. Києва від 07 жовтня 2016 року та ухвалу Апеляційного суду міста Києва від 21 грудня 2016 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: Н. О. Антоненко

В. І. Журавель

В.І. Крат