Постанова
Іменем України
09 липня 2018 року
м. Київ
справа № 601/2244/15-ц
провадження № 61-17386св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Хопти С. Ф. (суддя-доповідач), Білоконь О. В., Синельникова Є. В.,
учасники справи:
позивач - комунальне підприємство Кременецької міської ради "Міськводгосп",
відповідач - ОСОБА_4,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_4 на рішення апеляційного суду Тернопільської області у складі суддів: Хоми М. В., Козака І. О., Загорського О. О. від 08 листопада 2016 року,
ВСТАНОВИВ:
У жовтні 2015 року комунальне підприємство Кременецької міської ради "Міськводгосп" (далі - КП Кременецької МР "Міськводгосп") звернулось до суду з позовом до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за втрати води внаслідок безоблікового водокористування.
Позовна заява мотивована тим, що 28 вересня 2015 року під час технічного обстеження водопровідних мереж представниками КП Кременецької МР "Місьводгосп" було виявлено, що в нежилому приміщенні - магазині за адресою: АДРЕСА_1, власником якого є ОСОБА_4, здійснено самовільне приєднання до діючої системи центрального комунального водопроводу через будинковий ввід без отримання на це технічних умов, оформлення на послуги водопостачання відповідного договору та водолічильника, про що складено відповідний акт.
Згідно з положеннями законодавства КП Кременецької МР "Міськводгосп" провело розрахунок витрат води у вказаному нежитловому приміщенні, який разом із актом технічного обстеження було надіслано ОСОБА_4 для оплати заборгованості в строк до 15 жовтня 2015 року, але рахунок не було оплачено, жодної відповіді з цього приводу від ОСОБА_4 не надійшло.
З огляду на викладене просило суд стягнути з ОСОБА_4 9 тис. 988 грн 90 коп., нарахованих у зв'язку з її безобліковим водокористуванням.
Рішенням Кременецького районного суду Тернопільської області від 23 вересня 2016 року в задоволенні позову КП Кременецької МР "Міськводгосп" відмовлено.
Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив із того, що ОСОБА_4 не приєднувала самовільно належне їй приміщення до системи центрального водопроводу, в якому відсутня каналізація і забор води з центрального водопроводу не здійснювала, безобліково вода не використовувалася.
Рішенням апеляційного суду Тернопільської області від 08 листопада 2016 року апеляційну скаргу КП Кременецької МР "Міськводгосп" задоволено. Рішення Кременецького районного суду Тернопільської області від 23 вересня 2016 року скасовано й ухвалено нове рішення про задоволення позову КП Кременецької МР "Міськводгосп".
Стягнуто з ОСОБА_4 на користь КП Кременецької МР "Міськводгосп" 9 тис. 988 грн 90 коп за безоблікове водокористування. Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Скасовуючи рішення суду першої інстанції та задовольняючи позов, суд апеляційної інстанції виходив із того, що ОСОБА_4 самовільно користувалася системою централізованого комунального водопостачання та водовідведення, що призвело до безоблікового водокористування. При цьому показання свідків не можуть бути належним доказом припинення отримання ОСОБА_4 послуг централізованого водопостачання, оскільки вона не дотрималася встановленого законодавством порядку повідомлення підприємства питного водопостачання про виявлені пошкодження на об'єктах централізованого питного водопостачання і водовідведення, припинення водопостачання не було проведено у встановленому законом порядку за участю представників підприємства питного водопостачання.
У касаційній скарзі, поданій у листопаді 2016 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, ОСОБА_4 просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга мотивована тим, що з 2003 року по 2016 рік централізоване водопостачання в зазначеному магазині було відсутнє, про що йдеться в показаннях свідків ОСОБА_5, ОСОБА_6 і ОСОБА_9, які не було взято до уваги апеляційним судом. Крім того, договір про постачання води з КП Кременецький МР "Міськводгосп" не було укладено, а у вересні 2015 року ОСОБА_4 звернулася до КП Кременецького МР "Міськводгосп" із заявами про видачу технічних умов на встановлення лічильника обліку води, а до цього КП Кременецький МР "Міськводгосп" не здійснювало контроль за технічним станом інженерного обладнання в належному їй магазині, тому водопостачання в указаному приміщенні не було. КП Кременецький МР "Міськводгосп" не надало доказів, які б свідчили про водопостачання та водовідведення самовільно.
У лютому 2017 року КП Кременецький МР "Міськводгосп" подало до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ заперечення на касаційну скаргу, в якому зазначило, що ОСОБА_8 вказала лише в касаційній скарзі на те, що підприємство не здійснювало контроль за технічним станом інженерного обладнання в належному їй магазині. З проханням про встановлення відповідного лічильника ОСОБА_8 звернулася після складання акта про без облікове водокористування. Таким чином, суд апеляційної інстанції, ухвалюючи рішення про задоволення позову, правильно застосував норми матеріального права і дотримався норм процесуального права. У зв'язку з викладеним КП Кременецький МР "Міськводгосп" просило касаційну скаргу залишити без задоволення, а рішення апеляційного суду - без змін.
17 квітня 2018 року справа надійшла до Верховного Суду.
У пункті 4 розділу XIII Перехідних положень ЦПК України (1618-15) у редакції Закону України № 2147-VIII від 3 жовтня 2017 року "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" (2147а-19) передбачено, що касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Відповідно до статті 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Касаційна скарга задоволенню не підлягає.
Згідно з положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до вимог частин першої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Встановлено й це вбачається із матеріалів справи, що оскаржуване судове рішення ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.
Судами встановлено, що 28 грудня 2000 року ОСОБА_4 купила квартиру в АДРЕСА_1 та у встановленому законом порядку здійснила переобладнання вказаної квартири під магазин по торгівлі продовольчими товарами.
15 січня 2003 року вказаний магазин з продажу продовольчих товарів було прийнято в експлуатацію, про що свідчить акт державної технічної комісії про прийняття закінчення будівництва об'єкта в експлуатацію, затверджений розпорядженням голови Кременецької районної державної адмінстрації від 19 лютого 2003 року № 87, до складу якої входив також і начальник Кременецького водоканалу (в даний час - КП Кременецької МР "Міськводгосп"), який погодився з рішенням комісії про прийняття зазначеного об'єкта до експлуатації.
Відповідно до технічного паспорта на магазин на АДРЕСА_1 вказане приміщення оснащене водопроводом та каналізацією.
Судами також встановлено, що засіб обліку води в приміщенні магазину відсутній. Договір про надання послуг щодо водопостачання та водовідведення ОСОБА_4 з КП Кременецької МР "Міськводгосп" не укладала, оплату за використання води не проводила.
28 вересня 2015 року КП Кременецької МР "Міськводгосп" виявило самовільне користування в приміщенні вказаного магазину системою комунального центрального водопроводу без встановленого засобу обліку води, без укладення договору, про що складено відповідний акт.
ОСОБА_4 не заперечувала факту використання води із центрального водопроводу без укладення договору, але вказала, що таке водокористування мало місце до 2011 року.
Докази про оплату за спожиту воду в матеріалах справи та у відповідача відсутні, чого не заперечував представник відповідача.
КП Кременецької МР "Міськводгосп" провело розрахунок витрат води за один місяць та нарахувало суму 9 тис. 988 грн 90 коп.
Відповідно до статті 19 Закону України "Про питну воду та питне водопостачання" у редакції, що була чинною на час виникнення спірних правовідносин, послуги з питного водопостачання надаються споживачам підприємством питного водопостачання на підставі договору.
Згідно з пунктом 1 частини третьої статті 20 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" у редакції, що була чинною на час виникнення спірних правовідносин, споживач зобов'язаний укласти договір на надання житлово-комунальних послуг, підготовлений виконавцем на основі типового договору.
У частинах другій і третій статті 41 Закону України "Про питну воду та питне водопостачання" у редакції, що була чинною на час виникнення спірних правовідносин передбачено, що облік у сфері питного водопостачання здійснюється підприємствами питного водопостачання і споживачами за допомогою технічних засобів, що внесені до державного реєстру засобів вимірювальної техніки. У разі відсутності таких технічних засобів облік питної води тимчасово здійснюється розрахунковим шляхом згідно з установленими нормами. Введення в експлуатацію нових чи реконструйованих житлових будинків, об'єктів соціально-культурного, комунально-побутового, виробничого та іншого призначення, не обладнаних засобами обліку питної води та системами водовідведення, забороняється.
У статті 22 цього Закону закріплено, що споживачі питної води зобов'язані, зокрема, своєчасно вносити плату за використану питну воду відповідно до встановлених тарифів на послуги централізованого водопостачання і водовідведення та вчасно повідомляти підприємства питного водопостачання про виявлені пошкодження на об'єктах централізованого питного водопостачання і водовідведення, які їм належать або якими вони користуються.
Відповідно до пунктів 3.1, 3.2 Правил користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України, затверджених наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 27 червня 2008 року № 190 (z0936-08) , розрахунки за спожиту питну воду та скид стічних вод здійснюються на основі показників засобів обліку. Водокористування вважається безобліковим, якщо споживач самовільно приєднався до систем централізованого комунального водопостачання та водовідведення або самовільно користується ними.
Згідно з пунктами3.3, 3.4 цих Правил у разі безоблікового водокористування виробник виконує розрахунок витрат води за пропускною спроможністю труби вводу при швидкості руху в ній 2,0 м/сек та дією її повним перерізом протягом 24 години за добу. Розрахунковий період при безобліковому водокористуванні встановлюється з дня початку такого користування. Якщо термін початку безоблікового водокористування виявити неможливо, розрахунковий період становить один місяць.
За таких обставин, суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку, що для визнання водокористування безобліковим необхідна одна із таких умов - самовільне приєднання до системи централізованого комунального водопостачання та водовідведення або самовільне користування ним. Оскільки ОСОБА_4 самовільно користувалася водою за відстуності засобу обліку води у приміщенні магазину, не повідомивши КП Кременецької МР "Міськводгосп" про будь-які несправності, то з неї підлягають стягненню 9 тис. 988 грн 90 коп. (витарти води за один місяць).
Доводи касаційної скарги ОСОБА_4 висновків суду апеляційної інстанції не спростовують, на законність рішення апеляційного суду не впливають, а стосуються переоцінки доказів, що знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції.
Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення суду апеляційної інстанції - без змін.
Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
П О С Т А Н О В И В :
Касаційну скаргу ОСОБА_4 залишити без задоволення.
Рішення апеляційного суду Тернопільської області від 08 листопада 2016 року залишити без змін.
Постанова оскарженню не підлягає.
Судді: С.Ф. Хопта
О.В.Білоконь
Є.В.Синельников