520/3431/15-ц Про встановлення факту проживання однією сім'єю як чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу, поділ майна подружжя та визнання права власності - 04.07.2018 Прийняття

розглянув у порядку письмового провадження заяву публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" про перегляд ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 12 липня 2017 рокуу складі колегії суддів: Фаловської І. М., Кафідової О. В., Умнової О. В.,

В С Т А Н О В И В :

У березні 2015 року ОСОБА_3 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_6, третя особа - публічне акціонерне товариство "Дельта Банк" (далі - ПАТ "Дельта Банк"), про встановлення факту проживання однією сім'єю як чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу, поділ майна подружжя та визнання права власності.

Позовна заява мотивована тим, що з квітня 1998 року вона проживала однією сім'єю без реєстрації шлюбу з відповідачем, а ІНФОРМАЦІЯ_1 року у них народилася донька - ОСОБА_5. За час спільного проживання однією сім'єю ними було набуто у власність житловий будинок та земельну ділянку по АДРЕСА_1. Шлюбні відносини припинилися у грудні 2012 року. Згоди про добровільний поділ набутого за час спільного проживання майна ними не досягнуто.

Ураховуючи викладене, ОСОБА_3, уточнивши позовні вимоги, просила встановити факт її проживання з відповідачем однією сім'єю без реєстрації шлюбу у період з 1998 року по грудень 2012 року включно; визнати житловий будинок, загальною площею 389,8 кв. м, та земельну ділянку, площею 0,0363 га, по АДРЕСА_1 спільною сумісною власністю подружжя; поділити спільне сумісне майно, виділивши кожному по 1/2 частині житлового будинку та земельної ділянки.

Рішенням Київського районного суду м. Одеси від 23 вересня 2016 року у складі судді Прохорова П. А. позов ОСОБА_3 задоволено. Встановлено факт проживання ОСОБА_3 та ОСОБА_6 однією сім'єю як чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу у період з 1998 року по грудень 2012 року включно. Визнано домоволодіння, загальною площею 389,8 кв. м, житловою площею 129,3 кв. м, та земельну ділянку, площею 0,0363 га, по АДРЕСА_1 спільною сумісною власністю ОСОБА_3 та ОСОБА_6. Поділено майно, набуте ОСОБА_3 та ОСОБА_6 за час проживання однією сім'єю як чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу. Виділено ОСОБА_6 та ОСОБА_3 кожному по 1/2 частині домоволодіння та земельної ділянки по АДРЕСА_1. Вирішено питання розподілу судових витрат.

Рішенням апеляційного суду Одеської області від 19 грудня 2016 року у складі колегії суддів: Заїкіна А. П., Гірняк Л. А., Калараша А. А., рішення суду першої інстанції змінено в частині встановлення періоду проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу. Встановлено факт проживання ОСОБА_3 та ОСОБА_6 однією сім'єю як чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу у період з 1 січня 2004 року по 1 січня 2013 року. В іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 12 липня 2017 року у складі колегії суддів: Фаловської І. М., Кафідової О. В., Умнової О. В. рішення Київського районного суду м. Одеси від 23 вересня 2016 року в незміненій після апеляційного перегляду частині та рішення апеляційного суду Одеської області від 19 грудня 2016 року залишено без змін.

У вересні 2017 року ПАТ "Дельта Банк" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Дельта Банк" подало до Верховного Суду України заяву про перегляд ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 12 липня 2017 року з підстав, передбачених пунктом 1 частини першої статті 355 ЦПК України 2004 року.

У заяві ПАТ "Дельта Банк" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Дельта Банк" просить скасувати зазначені судові рішення та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_3 відмовити, посилаючись на неоднакове застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, а саме статей 60, 61, 65, 69, 74 СК України, що спричинило ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах.

На підтвердження зазначених підстав подання заяви про перегляд судових рішень ПАТ "Дельта Банк" посилалося на ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ: від 12 жовтня 2016 року у справі № 396/1549/15-ц, від 2 листопада 2016 року у справі № 180/3225/15-ц, від 1 березня 2017 року у справі № 524/10257/15-ц, від 31 серпня 2016 року у справі № 521/20202/13-ц, від 1 березня 2017 року у справі № 369/3920/15-ц, від 8 лютого 2017 року у справі № 182/3211/14-ц, від 1 лютого 2017 року у справі № 726/702/14-ц, від 23 листопада 2016 року у справі № 695/25448/14-ц.

Ухвалою Верховного Суду України у складі судді Сімоненко В. М. провадження у вказаній справі відкрито.

У червні 2018 року справа надійшла до Верховного Суду.

Відповідно до пункту 1 розділу XIII Перехідних положень ЦПК України (1618-15) у редакції Закону України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" (2147а-19) заяви про перегляд судових рішень Верховним Судом України у цивільних справах, які подані та розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку колегією у складі трьох або більшої непарної кількості суддів за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. Такі заяви розглядаються без повідомлення та виклику учасників справи, за винятком випадку, коли суд з огляду на обставини справи ухвалить рішення про інше.

Перевіривши наведені у заяві доводи, колегія суддів дійшла висновку, що заява ПАТ "Дельта Банк" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Дельта Банк" задоволенню не підлягає.

Відповідно до статті 353 ЦПК України 2004 року Верховний Суд України переглядає судові рішення у цивільних справах виключно з підстав і в порядку, встановлених цим Кодексом.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 355 ЦПК України 2004 року заява про перегляд судових рішень у цивільних справах може бути подана з підстави неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що спричинило ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах.

За змістом статті 360-5 ЦПК України 2004 року суд відмовляє у задоволенні заяви про перегляд судових рішень Верховним Судом України, якщо обставини, які стали підставою для перегляду справи, не підтвердилися.

Судом установлено, що з 1998 року ОСОБА_3 почала проживати однією сім'єю без реєстрації шлюбу з ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1 року у них народилася донька ОСОБА_5.

1 листопада 2005 року виконавчим комітетом Одеської міської ради ОСОБА_6 видано свідоцтво про право власності на домоволодіння по АДРЕСА_1. 30 березня 2006 року ОСОБА_6 видано державний акт на право приватної власності на земельну ділянку, відповідно до якого останній є власником земельної ділянки, площею 0,0363 га, по АДРЕСА_1, цільове призначення якої - для будівництва та обслуговування житлового буднику і споруд (присадибна ділянка).

Судом також встановлено, що домоволодіння по АДРЕСА_1 та земельна ділянка, на якій воно розташовано, площею 0,0363 га, набуто за рахунок коштів як ОСОБА_6, так і ОСОБА_3 у період їх проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу.

29 березня 2007 року ОСОБА_6 уклав з акціонерним інноваційним банком "УкрСиббанк" (далі - АКІБ "УкрСиббанк"), правонаступником якого є публічне акціонерне товариство "УкрСиббанк" (далі - ПАТ "УкрСиббанк"), договір про надання споживчого кредиту у розмірі 259 тис. доларів США, що еквівалентно - 1 307 950 грн, терміном до 29 березня 2018 року.

У той же день для забезпечення виконання зобов'язань за вказаним кредитним договором ОСОБА_6 уклав з АКІБ "УкрСиббанк" іпотечний договір, за умовами якого передав в іпотеку банку домоволодіння та земельну ділянку по АДРЕСА_1.

8 грудня 2015 року між ПАТ "УкрСиббанк" та ПАТ "Дельта Банк" укладено договір купівлі-продажу прав вимоги за кредитами, за яким до ПАТ "Дельта Банк" перейшло право вимоги за кредитним та іпотечним договорами, укладеними ОСОБА_6 з АКІБ "УкрСиббанк".

Вирішуючи спір, суди, застосувавши положення статей 69, 70, 74 СК України, пункт 5 частини першої статті 256 ЦПК України 2004 року, дійшли висновку, що позивач і відповідач проживали однією сім'єю без реєстрації шлюбу з 1 січня 2004 року (з набранням чинності СК України, оскільки положення КпШС України (2006-07) не передбачали правового статусу майна, набутого за час спільного проживання жінки та чоловіка без реєстрації шлюбу, як спільного сумісного) по 1 січня 2013 року; придбане ними спірне майно (домоволодіння та земельна ділянка) набуте сторонами за спільні кошти, а тому підлягає поділу в рівних частинах. Також судами зазначено, що вирішення спору про поділ майна подружжя не впливає на правовідносини між ОСОБА_6 та ПАТ "Дельта Банк".

Разом з тим у наданих для порівняння судових рішеннях Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ зроблено такі висновки:

- в ухвалі від 12 жовтня 2016 року у справі № 396/1549/15-ц суд касаційної інстанції, скасовуючи рішення суду апеляційної інстанції й направляючи справу на новий судовий розгляд, зазначив, що визнання майна таким, що належить на праві спільної сумісної власності жінці та чоловікові, які проживають однією сім'єю, але не перебувають у шлюбі між собою, відбувається шляхом встановлення факту проживання однією сім'єю, ведення спільного побуту, виконання взаємних прав та обов'язків, а апеляційний суд не встановив та в рішенні не зазначив, які саме факти вказують на проживання сторін однією сім'єю без реєстрації шлюбу як чоловіка та жінки та чим саме це підтверджується; передача коштів продавцеві будинку здійснювалася сторонами разом, однак це жодним чином не може свідчити про те, що будинок придбано за спільні кошти, оскільки жодного факту та доказу апеляційним судом не встановлено, а матеріали справи таких доказів не містять; суд у достатньому обсязі не визначився з характером спірних правовідносин та правовою нормою, що підлягає застосуванню; доводи відповідача належним чином не перевірив та не навів факти, які б спростували ці доводи, обмежився лише поясненнями та доказами, наданими позивачем, таким чином обмеживши права відповідача.

- в ухвалі від 2 листопада 2016 року у справі № 180/3225/15-ц суд касаційної інстанції погодився з висновком апеляційного суду про те, що позивачем не доведено факту спільного проживання однією сім'єю з відповідачем, ведення спільного господарства з нею або наявності спільного бюджету та придбання за спільні з нею кошти спірної квартири, так як відповідачем спірна квартира придбана за особисті кошти.

- в ухвалі від 1 березня 2017 року у справі № 524/10257/15-ц суд касаційної інстанції, скасовуючи рішення першої та апеляційної інстанції й направляючи справу на новий судовий розгляд, зазначив, що суд не залучив до участі у справі відкрите акціонерне товариство "Укртранснафта", чиїх прав та інтересів стосується спір, оскільки спірна квартира передана в іпотеку відкритому акціонерному товариству "Укртранснафта" за договором іпотеки від 24 червня 2008 року для забезпечення виконання зобов'язань за договором безвідсоткової позики від 29 грудня 2007 року.

- в ухвалі від 31 серпня 2016 року у справі № 521/20202/13-ц суд касаційної інстанції, залишаючи рішення суду апеляційної інстанції про відмову у позові без змін, зазначив, що суду під час вирішення спору щодо поділу майна, набутого сім'єю, слід установити не лише факт спільного проживання сторін у справі, а й обставини придбання спірного майна внаслідок спільної праці. Сам факт перебування у незареєстрованих шлюбних відносинах без установлення обставин ведення спільного господарства, побуту та бюджету не є підставою для визнання права власності на половину майна за кожною зі сторін. Апеляційним судом не здобуто доказів того, що спірне приміщення було придбано унаслідок спільної праці, відсутні докази ведення сторонами спільного господарства, побуту та бюджету, а також між ними не існувало письмових угод з приводу майна.

- в ухвалі від 1 березня 2017 року у справі № 369/3920/15-ц суд касаційної інстанції, скасовуючи рішення суду апеляційної інстанції й направляючи справу на новий судовий розгляд, зазначив, що належність майна до спільної сумісної власності подружжя визначається не тільки фактом придбання його під час шлюбу, але й спільною участю подружжя коштами або працею в набутті майна. Застосовуючи норму статті 60 СК України та визнаючи право спільної сумісної власності подружжя на майно, суд повинен установити не тільки факт набуття майна під час шлюбу, але й той факт, що джерелом його набуття були спільні сумісні кошти або спільна праця подружжя. Суд апеляційної інстанції на наведене належної уваги не звернув та не з'ясував джерела коштів, за які було придбано спірний будинок.

- в ухвалі від 8 лютого 2017 року у справі № 182/3211/14-ц суд касаційної інстанції, скасовуючи рішення суду апеляційної інстанції й направляючи справу на новий судовий розгляд, зазначив, що при поділі майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, зокрема неподільної речі, застосуванню підлягають положення частин четвертої, п'ятої статті 71 СК України щодо обов'язкової згоди одного з подружжя на отримання грошової компенсації та попереднього внесення другим із подружжя відповідної грошової суми на депозитний рахунок суду. У разі коли жоден з подружжя не вчинив таких дій, а неподільні речі не можуть бути реально поділені між ними відповідно до їх часток, суд визнає ідеальні частки подружжя в цьому майні без його реального поділу і залишає майно у їх спільній частковій власності.

Апеляційний суд узяв до уваги надані позивачем замовлення, квитанції, договір, чеки до прибуткового касового ордеру, технічні паспорти, акти, проте не дав належної оцінки тому факту, що оплата заміни вікон, придбання холодильника, улаштування системи автономного опалення мали місце у 2007 та 2008 роках, тобто до моменту укладення шлюбу між сторонами - 6 червня 2009 року. Факт спільного проживання сторін у 2007 і 2008 роках судом не встановлювався, такі вимоги позивачем у цій справі не було заявлено. Суд апеляційної інстанції стягнув з відповідача компенсацію вартості 1/2 частини спільного майна подружжя, фактично виділив у натурі відповідачу все майно, при цьому попередньо не визнав право спільної сумісної власності подружжя на конкретне майно, не встановив частки кожного з подружжя та не здійснив його поділ в натурі, як визначено статтею 71 СК України.

- в ухвалі від 1 лютого 2017 року у справі № 726/702/14-ц суд касаційної інстанції, скасовуючи рішення суду апеляційної інстанції й залишаючи в силі рішення суду першої інстанції, зазначив, що суд першої інстанції, врахувавши вимоги закону та встановлені обставини справи, вимоги статей 60, 70 СК України, дійшов правильного висновку про те, що спірна нерухомість не є спільним сумісним майном подружжя, оскільки придбана відповідачем після розірвання шлюбу, що підтверджено свідоцтвом про розірвання шлюбу та за власні кошти, а, відтак, спірне нежитлове приміщення є особистою приватною власністю відповідача й не підлягає поділу між сторонами.

- в ухвалі від 23 листопада 2016 року у справі № 695/25448/14-ц суд касаційної інстанції, скасовуючи судове рішення суду апеляційної інстанції й направляючи справу на новий судовий розгляд, зазначив, що при поділі спільного майна подружжя, встановивши, що сторони проживали однією сім'єю без реєстрації шлюбу з травня 2008 року по січень 2014 року, суд апеляційної інстанції не врахував, що спірні нежитлові приміщення знаходяться у власності третіх осіб. Таким чином апеляційний суд не з'ясував обсяг спільного майна подружжя, що підлягає поділу.

Таким чином, наведені судові рішення не свідчать про неоднакове застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, оскільки у справі, яка переглядається, судом на підставі поданих сторонами та оцінених доказів встановлено, що сторони проживали однією сім'єю без реєстрації шлюбу з 1 січня 2004 року по 1 січня 2013 року; придбане ними спірне майно (домоволодіння та земельна ділянка) набуте сторонами за спільні кошти, а тому підлягає поділу в рівних частинах.

Суди зазначили, що визнання права власності на 1/2 частину спірного майна за ОСОБА_3 не впливає на права іпотекодержателя у силу статті 23 Закону України "Про іпотеку".

Ці обставини встановлені судом під час розгляду справи і переоцінювати факти та обставини у Верховного Суду відсутні повноваження.

Отже, порівняння наданих судових рішень з оскаржуваними судовими рішеннями судів не дає підстав для висновку про те, що суд касаційної інстанції під час розгляду двох чи більше справ з тотожними предметами спору, підставами позову та аналогічними обставинами й однаковим застосуванням норм матеріального права у спірних правовідносинах дійшов протилежних висновків щодо заявлених вимог.

З огляду на зазначене обставини, які стали підставою для перегляду справи, не підтвердились, у зв'язку із чим відповідно до частини першої статті 360-5 ЦПК України 2004 року у задоволенні заяви про перегляд судових рішень Верховним Судом України необхідно відмовити.

Керуючись пунктом 4 частини першої статті 355, пунктом 1 частини першої статті 360-3, частиною першою статті 360-5 ЦПК України 2004 року, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

П О С Т А Н О В И В :

У задоволенні заяви публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" про перегляд ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 12 липня 2017 року відмовити.